Постанова

від 20.05.2015 по справі 927/56/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 927/56/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Дергунов Д.С. - посв. № 004715 від 29.09.2012р.

від позивача: не з'явились

від відповідача: Дубін В.І. - дов. № 14-1 від 30.03.2015р.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015р. (повний текст підписано 09.02.2015р.)

у справі № 927/56/15 (суддя Блохіна Ж.В.)

за позовом Прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах

держави в особі Семенівської сільської ради Менського району

Чернігівської області

до Менського районного дочірнього агролісогосподарського

спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція у Чернігівській області

про стягнення 46 326, 69 грн.

В судовому засіданні 20.05.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015р. Прокурор Менського району звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Менського району з позовом до Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» про стягнення 46 326, 69 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.01.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015р. у справі № 927/56/15 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» до спеціального фонду Державного бюджету України 13 898, 00 грн. (30%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, та до спеціального фонду місцевих бюджетів Семенівської сільської ради та Чернігівської обласної ради 32 428, 69 грн. (70%) шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Стягнуто з Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» до Державного бюджету України 1 827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки відсутність таких складових, як безпосередня вина відповідача у скоєнні правопорушення, протиправності поведінки його представників, відповідно і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками, підстави для відповідальності за незаконну рубку лісових насаджень у підприємства - лісокористувача відсутні.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» 06.03.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 22.04.2015р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, також просив розглядати справу без участі представника третьої особи.

17.04.2015р. від позивача надійшов лист, в якому останній повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив розглядати справу без участі його представника.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 22.04.2015р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2015р., про що учасники апеляційного провадження були повідомлені під розписку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015р. з урахуванням ухвали суду від 18.05.2015р. про виправлення описки у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 20.05.2015р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.05.2015р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивач та третя особа в судове засідання апеляційної інстанції 20.05.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Оскільки явка в судове засідання представників позивача та третьої особи обов'язковою не визнавалась, зважаючи на наявність клопотань позивача та третьої особи про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Зі статуту відповідача вбачається, що Менське районне дочірнє агролісогосподарське підприємство «Менарайагролісництво» створене на базі відокремленої частини майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області і є об'єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. Засновником підприємства є комунальне підприємство «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради.

Згідно п. 2.1 Статуту в новій редакції від 2007р. (далі - Статут) підприємство створене з метою охорони та відтворення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу.

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту предметом діяльності підприємства є спеціалізоване ведення лісового господарства, зокрема, охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу.

У пункті 3.5 Статуту зазначено, що підприємство є лісокористувачем згідно рішення обласної ради від 27.03.2001р. «Про надання у постійне користування земель лісового фонду» та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України.

Рішенням Чернігівської обласної ради (п'ятнадцята сесія двадцять третього скликання) від 27.03.2001 року відповідачеві передано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 4350,8 га.

Згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №000767 відповідачеві надано Менською райдержадміністрацією Менського району Чернігівської області у постійне користування 364,9 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до розпорядження Менської райдержадміністрації від 06 листопада 2003 року №400. Акт зареєстровано 10.11.2013р. в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1.

28.02.2013р. лісником ДП «Менарайагролісництво» при обході № 8 було виявлено самовільний поруб в кв. 41, вид. 1, експлуатаційні ліси, обхід №8, про що складено доповідну на ім'я керівника.

Одночасно лісником складено протокол про лісопорушення № 1 від 28.02.2013р., Польову перелікову відомість дерев (самовільний поруб на землях ДП «Менарайагролісництво», с. Семенівка кв. 41 вид 1).

Також, за результатами встановленого лісопорушення лісником було складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною порубкою і пошкодженням дерев до ступеня припинення росту в кв. 41 вид.1, згідно якого сума збитків становить 47 251, 27 грн.

Листом від 28.02.2013р. відповідач звернувся до начальника Менського РВ УМВС України в Чернігівській області з проханням провести перевірку по факту здійснення лісопорушення, зокрема, самовільного порубу в кв. 41 вид. 1, здійсненого в лісовому масиві на території ДП «Менарайагролісництво» (вх. № 456 від 04.03.2013р. Менського РВ).

Згідно постанови Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 19.04.2013р. кримінальне провадження, що внесене до ЄДР судових розслідувань за № 12013260170000134 від 04.03.2013р., закрито у зв'язку з відсутністю в діях невідомих осіб складу кримінального правопорушення

29.09.2014р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовець О.О., майже через 2 роки після виявлення самим відповідачем незаконної порубки невідомими особами, складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу пошкодження дерев різних порід незаконною безбілетною рубкою невстановленими особами в 2013р. у кв. 41 вид.1 на землях Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області, згідно з протоколом про лісопорушення №1 від 28.02.2013р., складеного лісовою охороною відповідача.

Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665.

Згідно розрахунку сума збитків становить 46 326,69 грн., про стягнення якої і подано прокурором Менського району даний позов.

Згідно ст. 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання, а саме із зобов'язання, спричиненого заподіянням шкоди.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є :

а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому розмір збитків (шкоди) має довести сторона, яка їх зазнала, а відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів цивільного правопорушення звільняє заподіювача шкоди від відповідальності.

У вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкуваня, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів (пункт 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»).

Пунктом 5 статті 64 (Основні вимоги щодо ведення лісового господарства) Лісового кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб; забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, бездіяльність яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їхніми працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.

А тому, у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту незаконного вирубування дерев, вчиненого невстановленими особами, відповідальними особами за заподіяні державі збитки є постійні лісокористувачі, які в порушення лісового та природоохоронного законодавства не забезпечили охорону і збереження лісів від незаконних рубок.

Як встановлено судом, 28.02.2013р. лісником ДП «Менарайагролісництво» складено протокол про лісопорушення №1, згідно якого при обході насадження було виявлено самовільний поруб в кв. 41, вид. 1, експлуатаційні ліси, обхід №8. Крім того, лісником складена Польова перелікова відомість дерев (самовільний поруб на землях ДП «Менарайагролісництво», с. Семенівка кв. 41 вид 1).

Отже, відповідач, встановивши факт незаконної рубки та пошкодження лісових насаджень, вчинив активні дії з належного повідомлення про такий факт правоохоронні органи шляхом звернення до них з метою виявлення винних осіб.

Місцевим господарським судом не встановлено, а прокурором не доведено, що відповідач не дотримався або порушив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Твердження прокурора про те, що шкода завдана внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, не підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, відповідачем долучено докази неодноразових звернень до органів міліції та прокуратури із проханням у сприянні встановлення винних осіб у вчиненні правопорушення, з огляду на що матеріали справи не містять доказів протиправної бездіяльності відповідача.

Що ж стосується доведеності чи недоведеності завдання шкоди внаслідок протиправної бездіяльності працівників відповідача та розміру збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Колегією суддів встановлено, а матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення правопорушення (протиправної бездіяльності) працівниками відповідача (не надано ні постанови про притягнення працівників відповідача до адміністративної або кримінальної відповідальності, або інших осіб, винних у допущенні незаконної рубки дерев).

Крім того розрахунок заподіяної шкоди, який місцевий господарський суд визнав вірним та обґрунтованим, здійснений згідно додатку № 1 до постанови КМУ від 23.07.2008р. № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», однак даним додатком затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування та пошкодження дерев підприємствами, установами, організаціями та безпосередньо громадянами, а не внаслідок неналежного виконання працівниками постійних лісокористувачів службових обов'язків по охороні та захисту лісів, та не передбачає відповідальність за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

Отже, вказані такси можуть застосовуватись до лісових господарства лише в разі вчинення їх працівниками незаконної рубки, тобто з порушенням Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою КМ України № 761 від 23.05.2007р.

У зв'язку з викладеним, колегія судів констатує про недоведеність розміру завданої шкоди, оскільки застосування цих такс до підприємств, установ, організацій та громадян, що здійснюють охорону лісових насаджень, за виключенням випадків, коли встановлено, що вони безпосередньо скоїли такі порушення, є неправомірним.

При цьому, колегією суддів встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області не проводилась перевірка щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем, не складався акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та не встановлювались будь-які порушення в діях (бездіяльності) відповідача.

За таких обставин колегія суддів констатує, що лише польова перелікова відомість, розрахунок розміру шкоди, складені лісником відповідача, та на підставі цих документів розрахунок шкоди, проведений третьою особою у справі, за відсутності акту перевірки контролюючого органу дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не є належними доказами обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Разом з тим, прокурором не доведено, що дії чи бездіяльність відповідача є неправомірними, а сам факт незаконної рубки дерев невстановленими особами, який покладено в основу позову, за відсутності встановлених у передбаченому законом порядку недотримання або порушення відповідачем комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, за вказаних обставин не дає правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності, про яку зазначено у позові, на відповідача.

Отже, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність повного складу цивільного правопорушення, відповідно про необґрунтованість вимог прокурора про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 46 326, 69 грн.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015р. прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, без з'ясування усіх обставин, що мають значення для справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Відповідно до п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Таким чином, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову Прокурора Менського району Чернігівської області з позивача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 1 827, 00 грн. судового збору за подання позову, а у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015р. у справі № 927/56/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015р. у справі № 927/56/15 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в позові Прокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Менського району - відмовити.

4. Стягнути з Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області (15662, Чернігівська обл., с. Семенівка, вул. Перемоги, 9а, код ЄДРПОУ 04414224) в дохід Державного доходу України 1 827, 00 грн. судового збору за подання позову.

5. Стягнути з Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області (15662, Чернігівська обл., с. Семенівка, вул. Перемоги, 9а, код ЄДРПОУ 04414224) на користь Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Менарайагролісництво» (15600, Чернігівська обл., м. Мена, вул. Робітнича, 10, код ЄДРПОУ 31324378) 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати наказ.

7. Матеріали справи № 927/56/15 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала