Постанова

від 30.07.2015 по справі 927/56/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 927/56/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В., суддівКочерової Н.О.(доповідач), Дунаєвської Н.Г., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі№ 927/56/15 господарського суду Чернігівської області за позовомпрокурора Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області доМенського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Менарайагролісництво", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна екологічна інспекція в Чернігівській області, простягнення 46 326,69 грн збитків за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: Дубін В.І., дов. від 30.03.2015

від третьої особи: не з'явилися

від прокуратури (ГПУ): Романов Р.О.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року прокурор Менського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області звернувся до господарського суду з позовом до Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Менарайагролісництво" про стягнення в дохід Державного бюджету України 46 326,69 грн шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач, як лісокористувач, в порушення ст. 19, п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України і п. 2.1. його Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень на лісовій ділянці, що знаходиться в його постійному користуванні та на якій було виявлено факт незаконної рубки дерев в кількості 41 шт., у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним лісу внаслідок порушень вимог лісового законодавства.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015 (суддя: Блохіна Ж.В.) позов задоволено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, відповідно до вимог ст. 19, п. 5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України відповідач, як постійний лісокористувач, зобов'язаний забезпечувати охорону та збереження лісу від незаконної рубки дерев, однак, факт незаконної самовільної вирубки дерев невстановленими особами на лісовій ділянці, що знаходиться в його постійному користуванні, свідчить про порушення відповідачем наведених норм закону, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач має нести відповідальність за порушення вимог лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року (склад колегія суддів: Скрипка І.М., - головуючий, Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Менарайагролісництво" задоволено. Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської області в дохід Державного доходу України 1 827,00 грн судового збору за подання позову та на користь Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Менарайагролісництво" 913,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована відсутністю правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної ним лісу внаслідок порушень вимог лісового законодавства, з огляду на відсутність повного складу цивільного правопорушення, вчиненого відповідачем. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставини протиправної бездіяльності відповідача у вигляді недотримання заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, є недоведеними, оскільки перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області не проводилась, акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства не складався, будь-які порушення в діях (бездіяльності) відповідача не встановлювались, постанови про притягнення працівників відповідача до адміністративної або кримінальної відповідальності до матеріалів справи не надавались, а польова перелікова відомість, розрахунок розміру шкоди, складені лісником відповідача, та на підставі цих документів розрахунок шкоди, проведений третьою особою у справі, за відсутності акту перевірки контролюючого органу дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не є належними доказами обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.

Крім того, суд дійшов висновку і про недоведеність заявленого до стягнення розміру завданої шкоди з огляду на те, що постанова КМУ № 655 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" не передбачає відповідальності постійних лісокористувачів за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень.

В касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, згідно з п. 3.5. Статуту Менського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства "Менарайагролісництво" в редакції 2007 року підприємство є лісокористувачем згідно з рішенням обласної ради від 27.03.2001 "Про надання у постійне користування земель лісового фонду" та здійснює його повноваження згідно з положеннями Лісового кодексу України. Вказаним рішенням відповідачу передано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 4350,8 га. Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЧН №000767 Менською РДА Менського району Чернігівської області надано відповідачу в постійне користування 364,9 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до розпорядження Менської РДА № 400 від 06.11.2003. Акт зареєстровано 10.11.2013 в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 1.

28.02.2013 лісником ДП "Менарайагролісництво" при обході лісової дільниці № 8 в кв. 41, вид. 1, виявлено самовільний вируб дерев в кількості 41 шт., про що складено доповідну на ім'я керівника, протокол про лісопорушення № 1 від 28.02.2013, польову перелікову відомість дерев від 28.02.2013 та розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству незаконною порубкою і пошкодженням дерев до ступеня припинення росту в кв. 41 вид.1.

Крім того, відповідач звернувся до начальника Менського РВ УМВС України в Чернігівській області з листом від 28.02.2013, в якому просив провести перевірку по факту здійснення лісопорушення, здійсненого в лісовому масиві на території ДП "Менарайагролісництво".

Згідно з постановою Менського РВ УМВС України в Чернігівській області від 19.04.2013 кримінальне провадження, внесене до ЄДР судових розслідувань за № 12013260170000134 від 04.03.2013, закрито у зв'язку з відсутністю в діях невідомих осіб складу кримінального правопорушення.

29.09.2014 старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Феськовець О.О. на підставі протоколу ДП "Менарайагролісництво" про лісопорушення № 1 від 28.02.2013 складено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу пошкодженням дерев різних порід незаконною безбілетною рубкою невстановленими особами в 2013р. у кв. 41 вид.1 на землях Семенівської сільської ради Менського району Чернігівської област. Розрахунок виконано по таксах для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення та неприпинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Згідно з розрахунком сума збитків склала 46 326,69 грн, стягнення яких є предметом розгляду у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Статтею 63 Лісового Кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно зі ст. ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2.1. Статуту відповідача Менське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство "Менарайагролісництво" створене з метою, зокрема охорони та відтворення лісів.

Згідно з п. 1.2. Статуту охорона і захист лісів від самовільних рубок є одним з предметів діяльності відповідача.

Таким чином, обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в т.ч. і на відповідача у даній справі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та свідчать матеріали справи, факт незаконної вирубки дерев на земельній ділянці кв.41, вид 1, що знаходиться на території Семенівської сільської ради Чернігівської області та перебуває в постійному користуванні відповідача, підтверджено протоколом про лісопорушення № 1 від 28.02.2013, польовою переліковою відомістю дерев від 28.02.2013 та розрахунком розміру шкоди, складеними лісником ДП "Менарайагролісництво". Зазначений факт встановлено також і в постанові Менського РВ УМВС України в Чернігівській області про закриття кримінального провадження від 19.04.2013.

При цьому, відсутність складеного Державною екологічною інспекцією акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, на що послався суд апеляційної інстанції, не спростовує встановленого вказаними вище доказами факту незаконної рубки дерев невстановленими особами на земельній ділянці лісового фонду, охорону та захист якої зобов'язаний був забезпечити відповідач, як постійний лісокористувач.

Місцевий господарський суд, взявши до уваги протокол про лісопорушення № 1 від 28.02.2013, польову перелікову відомість дерев від 28.02.2013 та розрахунок розміру шкоди, складені лісником ДП "Менарайагролісництво", дійшов вірного висновку про те, що вказані документи є належними та допустимими доказами у справі в розумінні ст. 34 ГПК України, які свідчать про те, що відповідач в порушення норм ст.ст. 19, 63, п. 5 ст. 64, ст.ст. 86, 89, 90 Лісового кодексу України та п. 2.1. Статуту не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев в кількості 41 шт. Натомість висновки суду апеляційної інстанції про недоведеність протиправної бездіяльності відповідача є помилковими та такими, що не ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та нормах матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також докази відсутності його вини у протиправній бездіяльності.

Відповідно до ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев в кількості 41 шт. (збитки), а відтак, відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев, у зв'язку з чим суд першої інстанцій правильно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 46 326,69 грн шкоди.

При цьому, задовольняючи позов, місцевий господарський суд вірно врахував вимоги Бюджетного кодексу України щодо розподілу стягнутої з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, між державним та місцевими бюджетами та правильно стягнув з відповідача шкоду саме на користь спеціального фонду Державного бюджету України та спеціальних фондів місцевих бюджетів Чернігівської обласної ради та Семенівської сільської ради.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі, задовольнивши позов частково. При цьому, суд апеляційної інстанції не спростував правильних висновків місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про необхідність скасування постанови апеляційного господарського суду через неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого було прийнято помилкове рішення про відмову у задоволенні позову. Натомість, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 927/56/15 скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2015 залишити без змін.

Стягнути з Менського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Менарайагролісництво" (15600, Чернігівська область, м. Мена, вул. Робітнича, 10, ідентифікаційний код 31324378) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211254700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код класифікації доходів бюджету 22030004, код банку отримувача 820019) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривен п'ятдесят копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанцій видати відповідний наказ.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

Н. Дунаєвська