Постанова

від 26.05.2015 по справі 803/2580/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/2580/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Черноти Л.В.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ісіс Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ісіс Плюс" (далі - позивач, підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Ісіс Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2013 року. Також інспекцією проводилася документальна позапланова виїзна перевірка з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року, а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За результатами перевірок інспекцією складені акти від 27 червня 2014 року №3049/15.1/35751004, від 13 лютого 2014 року №731/22.2/35751004 на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501 яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на 70 904,00 грн; від 04 березня 2014 року №0001812202 яким зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837,00 грн; від 04 березня 2014 року №0001802202 яким зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1 416,00 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій з ТзОВ «Волиньтабак», ПП «Промагроконтракт», ТзОВ «Борисфен-Д», ТзОВ «Авангард Плюс», ТзОВ «Львівський тютюн» та ПП «Цикас Плюс» помилковими, оскільки сторони договорів в повному обсязі виконали свої зобов'язання. З наведених підстав просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити. Додатково пояснила суду, що за фактами нереальності господарських операцій здійснювалося досудове розслідування Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській області №32014030000000046, під час якого встановлювалося чи дійсно на підприємстві були наявні ваги для зважування, а також чи залучався транспортний засіб Камаз 5410 з реєстраційним номером 6307 КРС. За результатом досудового розслідування, постановою слідчого від 25 липня 2014 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку із відсутністю складу вказаного кримінального правопорушення (т.1 а.с.39-42). Вважає, що вказане підтверджує реальність господарських операцій.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, у запереченнях від 24 грудня 2014 року (т.10 а.с.131-135), додаткових поясненнях від 25 травня 2015 (т.10 а.с.188-189) та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з тих підстав, що перевезення придбаного товару здійснювалося ТзОВ «АС-ОРТ». В ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі №876/6811/14 зроблений висновок, що вантажний автомобіль на цьому підприємстві був відсутній, а тому вважає господарські операції ПП «Ісіс-Плюс» також нереальними.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 30 січня по 07 лютого 2014 року працівниками Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області (правонаступником якої є Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) проводилася позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства «Ісіс Плюс» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року, а також формування доходів та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складений акт від 13 лютого 2014 року №731/22.2/35751004 (т.1 а.с.18-35).

У вказаному акті встановлені порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, абзацу «є» пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 408 747,00 грн по операціях із:

- ТзОВ «Волиньтабак» на суму 748 332,00 грн за період з 01 листопада 2012 року по 31 серпня 2013 року (форма оплати вексельна і як слідує зі змісту пояснень представника підприємства, вони були повністю погашені);

- ТзОВ «Авангард Плюс» на суму 130 009,00 грн за вересень 2013 року;

- ТзОВ «Львівський тютюн» на суму 304 911,00 грн за період листопад 2013 року;

- інші контрагенти на суму 304 911,00 грн за період листопад 2013 року;

- ТзОВ «Борисфен-Д» на суму 26 481,00 грн за період з 01 листопада 2012 року по 30 листопада 2013 року;

- інші контрагенти на суму 199 014,20 грн за період листопад 2013 року.

Також встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1 407 331,00 грн по операціях із:

1) ПП «Цикас Плюс» на суму 1 382 012,00 грн;

2) ПП «Промагроконтракт» на суму 25 319,00 грн.

Також, встановлено порушення підпункту 14.1.27, 14.1.36 пункту 14 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме неправомірне віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування придбання маку блакитного у ІІ кварталі 2012 року на загальну суму 126 594,00 грн; в порушення пункту 14.1 статті 14, підпункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 138.6 статті 138, підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України підприємством занижено дохід від операційної діяльності на загальну суму 1 132 458,00 грн (т.1 а.с.34 зворот - 35).

Крім того, Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Ісіс Плюс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за серпень 2013 року, за результатом якої складений акт від 27 червня 2014 року №3049/15.1/35751004 (т.1 а.с.13-17).

Вказані висновки мотивовані тим, що між позивачем та ТзОВ «Волиньтабак», ТзОВ «Авангард Плюс», ТзОВ «Львівський тютюн», ТзОВ «Борисфен-Д», ПП «Цикас Плюс» та ПП «Промагроконтракт» були проведені господарські операції з закупівлі маку блакитного та будівельних матеріалів. В основу висновків податкового органу про нереальність вказаних операцій покладений висновок про відсутність належних первинних документів, що підтверджують транспортування придбаного товару, його якість.

На підставі актів перевірки від 27 червня 2014 року №3049/15.1/35751004, від 13 лютого 2014 року №731/22.2/35751004 прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501 яким зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2013 року на 70 904,00 грн; від 04 березня 2014 року №0001812202 яким зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837,00 грн; від 04 березня 2014 року №0001802202 яким зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1 416,00 грн (т.1 а.с.36-38).

Надаючи правову оцінку вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Ісіс Плюс» 12 лютого 2008 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області. Основним видом діяльності підприємства згідно КВЕД-2010 є 45.11 «Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами», 45.31 «Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 46.73 «Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням» та інші. Вказані обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.12).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість суд з'ясовує рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного суду України від 13 січня 2009 року №21-1578во08 (реєстраційний номер в ЄДРСР 3060678), у разі підтвердження доводів ДПІ про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Проаналізувавши подані ПП «Ісіс Плюс» первинні документи, суд дійшов висновку, що вказані операції мають нереальний характер, оскільки позивачем належними та допустимими доказами недоведений факт наявності господарської мети при проведенні операцій, а під час судового розгляду не був підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій.

Зокрема, як слідує з пояснення представника підприємства наданих у судовому засіданні, перевезення товару у спірних господарських операціях здійснювало ТзОВ «АС-ОРТ» автомобілем Камаз 5410 д.н.з. 6307 КРС.

В ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2015 року у справі №876/6811/14, яка винесена за результатом розгляду адміністративного позову ТзОВ «АС-ОРТ» стосовно тих самих господарських операцій, зроблений висновок, що вищенаведеного автомобіля на підприємстві не було, оскільки він не числився на балансовому рахунку 10 «Основні засоби», а за даними УДАІ УМВС України у Волинській області власником цього автомобіля є ПАТ «Феодосійська тютюнова фабрика». Саме з цих підстав судом апеляційної інстанції зроблений висновок про нереальність господарських операцій ТзОВ «АС-ОРТ», однак провадження у справі було закрито через досягнення сторонами податкового компромісу (т.10 а.с.190-193).

На думку суду, вказані обставини об'єктивно свідчать про нереальність господарських операцій з постачання маку блакитного, оскільки його транспортування не могло здійснюватися ТзОВ «АС-ОРТ».

Крім того, помилковими є доводи представника підприємства, які надані у судовому засіданні, що ПП «Ісіс Плюс» не здійснювало поставку та транспортування маку блакитного, оскільки згідно пункту 2.1 наданого позивачем договору постачання №1 від 06 червня 2012 року, вказаний мак нібито поставлявся ПП «Ісіс Плюс» на склад покупця (т.10 а.с.161).

Про сумнівність та нереальність господарських операцій свідчить також те, що згідно наданого підприємством висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 16 вересня 2010 року №05.03.02-03/66128 країною походження маку зазначена Республіка Польща (т.10 а.с.137), в той час як в запереченнях до акту перевірки ПП «Ісіс Плюс» зазначало, що мак вироблений у Чехії.

Стосовно інших господарських операцій, зокрема поставки будівельних матеріалів, які, за твердженням позивача, зберігалися на складі-площадці в с. Богушівка, Луцького району, Волинської області, суд зазначає, що фактично руху вказаних товарів під час здійснення господарських операцій не здійснювалося, їх транспортування також не проводилося, оскільки фактично вони залишалися на зберіганні в одному і тому ж місці, і лише документально передавалися з одного підприємства на інше. Тобто, фактичний рух товарів в процесі здійснення господарських операцій відсутній.

Також в господарських операціях підприємства відсутня розумна господарська мета, яка у будь-якому випадку повинна передбачати отримання прибутку. Як слідує з пояснень представника ПП «Ісіс Плюс» наданих у судовому засіданні, націнка за перепродажу придбаного маку блакитного та будівельних матеріалів становить всього 1%, що не може покривати витрати на оплату праці, транспортування та зберігання товару.

Крім того, сумнівним є сам факт існування складу-площадки в с. Богушівка, Луцького району, Волинської області, про який вказує позивач, оскільки згідно наданого державного акту за цією адресою значиться земельна ділянка площею 2,3283 га з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» яка належить ОСОБА_4. А з наданої декларації про початок виконання будівельних робіт слідує, що на вказаній ділянці здійснюється будівництво індивідуального житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Доказів зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб комерційного використання, або доказів переведення вищенаведеного будинку в нежитловий фонд позивачем суду не надано.

Зазначені обставини в сукупності дозволяють суду дійти висновку про нереальність господарської операції з огляду на відсутність господарської мети та руху активів у процесі здійснення господарських операцій, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Стосовно доводів представника позивача у судовому засіданні, що податковий орган неправомірно відмовив у застосуванні процедури податкового компромісу до спірних рішень суд зазначає, що за змістом підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, податковий компроміс може бути застосований виключно у разі заниження платником податків податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або податку на прибуток підприємств, тобто до рішень контролюючого органу, якими безпосередньо нараховується основний платіж з вказаних платежів.

Однак, у розглядуваному випадку оскаржуваними рішеннями ПП «Ісіс Плюс» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 70 904,00 грн, зменшено основне зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 837,00 грн та зменшено основне зобов'язання з податку на додану вартість на 1 416,00 грн, тобто власне грошових зобов'язань не нараховувалося, і тому податковий орган правомірно відмовив позивачу у застосуванні процедури податкового компромісу до вказаних рішень.

Посилання представника підприємства, що на підставі цих рішень був сформований податковий борг, а тому можливо застосувати процедуру податкового компромісу є помилковими, оскільки податковий борг позивача виник не в наслідок нарахування грошового зобов'язання.

В даному випадку, податковий борг ПП «Ісіс Плюс» у розмірі 70 904,00 грн виник в результаті того, що у серпні 2013 року позивач відніс вказану суму бюджетного відшкодування не на рахунок у банку (п.23.2 Декларації), а в рахунок формування податкового кредиту майбутніх періодів (п.23.3 Декларації). Таким чином, у зв'язку зі зменшенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування на 70 904,00 грн, у картці особового рахунку ПП «Ісіс Плюс» і виник податковий борг в такому ж розмірі.

В будь-якому випадку, на переконання суду, подальші дії податкового органу щодо застосування чи незастосування податкового компромісу не впливає на висновки суду про нереальність проведених ПП «Ісіс Плюс» господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, та його представник у судовому засіданні довели суду обґрунтованість та правомірність податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкові повідомлення-рішення від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вони винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Оскільки Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, №0001812202, тому суд вважає, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій ПП «Ісіс Плюс» є обґрунтованими, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

За правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Ставка судового збору у даній справі з позовної вимоги майнового характеру становила 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1 827,00 грн. Позивач при поданні позову сплатив 10% відсотків цієї суми, а саме 182,70 грн, що підтверджується квитанціями 15 грудня 2014 року №59, від 16 грудня 2014 року №29 (т.1 а.с.2, 44).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог майнового характеру, тому за правилами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» решта суми ставки судового збору у розмірі 1 644,30 грн підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Ісіс Плюс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 липня 2014 року №0012401501, від 04 березня 2014 року №0001802202, від 04 березня 2014 року №0001812202 - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Ісіс Плюс» (43000, м. Луцьк, вул. Ківерцівська, буд. 9Б, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35751004) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 29 травня 2015 року.