Постанова

від 25.05.2015 по справі 810/1124/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2015 року 810/1124/15

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 11 год.20 хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2014року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275.

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2015 року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 03 листопада по 21 листопада 2014 р. головним державним інспектором - ревізором відділу податкового аудиту окремих платників ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області Ткач Н.В. була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - Позивач, ПАТ «Київський КПК», ПАТ «ККПК», комбінат) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбуд сервіс» код ЄДРПОУ 38210202, ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» код ЄДРПОУ 38175289, ДП «Пропан», код ЄДРПОУ 30928236 за весь період взаємовідносин.

За результатами позапланової виїзної перевірки 28.11.2014 року складено Акт №3788/10-16-22-09/05509659 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Київський КПК» (код ЄДРПОУ 05509659) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбуд сервіс» код ЄДРПОУ 38210202, ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» код ЄДРПОУ 38175289, ДП «Пропан» код ЄДРПОУ 30928236, за весь період взаємовідносин». (далі - Акт перевірки).

Позивач, не погодившись із зазначеним Актом перевірки, подав заперечення від 05.12.2014р. за №87-12/22825.

ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, розглянувши заперечення позивача, направила на адресу ПАТ «Київський КПК» лист №500/10/10-16-22-01 від 12.12.2014 року про розгляд заперечення до Акту перевірки від 28.11.2014 року №3788/10-16-22-09/05509659, яким повідомила, що висновки Акту залишено без змін, а заперечення комбінату без задоволення. Зазначений лист, позивач отримав 16.12.2014 року за вх. №31208.

На підставі Акту перевірки від 28.11.2014 року №3788/10-16-22-09/05509659 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.12.2014 року:

№0000192201/272 про визначення суми завищення бюджетного відшкодування в розмірі 186 772 грн. та штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 93 386 грн.;

№0000182201/273 про заниження податку на прибуток підприємств за основним платежем 154 979 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77 490 грн.;

№0000202201/274 про заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за основним платежем 200 981 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 100 490,5 грн.;

00000212201/275 про встановлення завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 981 645грн. (далі - податкові повідомлення-рішення).

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 26 грудня 2014 року подав до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області скаргу №87-15/24357, на зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняло Рішення №551/10/10-36-10-01-04 від 20.02.2015р. , яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу позивача - без задоволення.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими і такими, що мають бути скасовані, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, що є підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2015 року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275є невмотивованими, недоведеними та не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

У судовому засіданні представники позивача Гомоляк Т.О., Черковський Б.І. підтвердили обставини, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень 16 грудня 2015 року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275 підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

У судову засіданні представник відповідача Шаранданов О.П. позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов, зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» є юридичною особою, що зареєстроване 30.06.1994року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №560698, Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , Довідкою АБ №473737 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до матеріалів справи, з 03 листопада по 21 листопада 2014 р. головним державним інспектором - ревізором відділу податкового аудиту окремих платників ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області Ткач Н.В. була проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (далі - Позивач, ПАТ «Київський КПК», ПАТ «ККПК», комбінат) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбуд сервіс» код ЄДРПОУ 38210202, ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» код ЄДРПОУ 38175289, ДП «Пропан», код ЄДРПОУ 30928236 за весь період взаємовідносин.

Із Акту перевірки вбачається, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

1) п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства за перевіряємий період на загальну суму 154979 грн. в тому числі: Рік 2012 - 46004 грн; Рік 2013- 108975 грн., та встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 981645 грн.: І квартал 2014 р. - 245718 грн.; Півріччя 2014 р. - 560036 грн.; III квартали 2014 р. - 981645 грн.

2) п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 200981 грн. за перевіряє мий період, в тому числі по місяцях:

Березень 2014р. - 20849 грн., Липень 2014р. - 24541 грн.,

Квітень 2014р. - 19057 грн., Серпень 2014р. - 27257 грн.,

Травень 2014р. - 21061 грн., Вересень 2014р. - 32493 грн.,

Червень 2014р. - 22791 грн., Жовтень 2014р. - 32932 грн.,

та завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 186772 грн., в т.ч. по періодах:

Грудень 2012 року - 5233 грн., Жовтень 2013 року - 21103 грн.,

Червень 2013 року - 11133 грн., Листопад 2013 року -128 грн.,

Липень 2013 року-28856 грн., Грудень 2013 року-22599 грн.,

Серпень 2013 року - 41798 грн., Січень 2014 року - 21400 грн.,

Вересень 2013 року - 20623 грн., Лютий 2014 року - 13899 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним Актом перевірки, подав заперечення від 05.12.2014р. за №87-12/22825 до Акту перевірки від 28.11.2014 року №3788/10-16-22-09/05509659 .

ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області, розглянувши заперечення позивача, направила на адресу ПАТ «Київський КПК» лист №500/10/10-16-22-01 від 12.12.2014 року про розгляд заперечення до Акту перевірки від 28.11.2014 року №3788/10-16-22-09/05509659, яким повідомила, що висновки Акту залишено без змін, а заперечення комбінату без задоволення. Зазначений лист, позивач отримав 16.12.2014 року за вх. №31208.

На підставі Акту перевірки від 28.11.2014 року №3788/10-16-22-09/05509659 ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкові повідомлення - рішення від 16.12.2014 року:

№0000192201/272 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 186 772 грн. та визначення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) у розмірі 93 386 грн.;

№0000182201/273 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 154 979 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77 490 грн.;

№0000202201/274 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 200 981 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 100 490,5 грн.;

00000212201/275, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 981 645грн. за вересень 2014 року.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, 26 грудня 2014 року подав до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області скаргу №87-15/24357, на зазначені податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області прийняло Рішення №551/10/10-36-10-01-04 від 20.02.2015р., яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення відповідача, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями 16 грудня 2015 року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо висновків податкового органу про порушення позивачем порядку нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбуд сервіс» код ЄДРПОУ 38210202, ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» код ЄДРПОУ 38175289, ДП «Пропан», код ЄДРПОУ 30928236 за весь період взаємовідносин, суд зазначає наступне.

Судом встановлено до позивач мав господарські відносини з ТОВ «Капіталбуд сервіс», яке створене відповідно до законодавства України, основним видом діяльності ТОВ «Капіталбуд сервіс» є будівництво житлових і нежитлових будівель.

На момент здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Капіталбуд сервіс», останнє було належно зареєстрованим та діючим підприємством, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20363650.

Згідно даних Державної фіскальної служби України, розміщених на офіційному сайті (http://sfs.gov.ua) в підрозділі «Реєстр платників ПДВ» Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Капіталбуд сервіс» (код ЄДРПОУ 38210202) анульовано 25.12.2013., на час вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Капіталбуд сервіс», останній мав свідоцтво платника ПДВ, міг видавати податкові накладні та був реально діючим суб'єктом підприємницької діяльності.

Окрім того, під час господарських операцій із позивачем, ТОВ «Капіталбуд сервіс» мало діючу ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури Серія АД №035180 та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки №1609.12.14

Враховуючи із наявної ліцензії у ТОВ «Капіталбуд сервіс», діяльність даного контрагента відповідала ліцензійним умовам провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 року. Зокрема, організаційним вимогам, щодо наявності персоналу та засобів виробництва; кваліфікаційним вимогам, щодо наявності відповідної профільної освіти персоналу підприємства, технологічним вимогам, щодо наявності техніки, обладнання, устаткування та ін.

Як встановлено у судовому засіданні, між позивачем та ТОВ «Капіталбуд сервіс» (код ЄДРПОУ 38210202) було укладено Договір підряду на виконання робіт по виготовленню металевих конструкцій №21/11-12/2245/67/1112 від 21.11.2012 року.

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що потреба у позивача щодо виконання вищевказаних робіт виникла у зв'язку із купівлею значного пакету акцій ВАТ «Енергія», згідно укладеного між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області договору купівлі-продажу від 17 лютого 2010 року, умовами якого, окрім іншого, було передбачено інноваційно-інвестиційні зобов'язання.

Отже, наглядовою радою позивача було прийнято рішення (протокол №70 від 25 жовтня 2010 року) про будівництво енергоджерела для забезпечення тепловою та електричною енергією позивача на території ВАТ «Енергія». Проект будівництва енергоджерела здійснювався в рамках Концепції післяприватизаційного розвитку ПАТ «Енергія». (Договір купівлі- продажу том №4 з 1 арк. По 7 арк.)

Результати приватизації ПАТ «Енергія» розміщені на офіційному сайті Фонду державного майна України.

В рамках реалізації Проекту будівництва енергоджерела, одним із видів робіт, було здійснення монтажу, встановлення приводів відкривання та обслуговування вікон димовидалення.

Генеральним проектувальником (ТОВ «Енерготехпром») був розроблений розділ Проекту 2008-2/1-1.1-КМ1. Технічне рішення полягало у встановленні додаткових майданчиків та металоконструкцій для обслуговування вікон.

З метою виготовлення та встановлення додаткових майданчиків та металоконструкцій позивачем було проаналізовано можливості залучення підрядних організацій, проте, вартість за яку пропонували виконувати підрядні роботи деякі компанії, не влаштовувала позивача, ТОВ «Капіталбуд сервіс» запропонувало найкращу (нижчу) ціну на роботи по виготовленню та монтажу металоконструкцій, тому, керівництвом позивача було прийнято рішення укласти договір саме з ТОВ «Капіталбуд сервіс».

Також, судом встановлено, що в ході реалізації проекту будівництва, позивач отримав лист №14/12-38 від підрядної організації - TOB «АІТЕХНО», яка виконувала частину робіт по Проекту. Зміст отриманого листа містив технічне рішення щодо того, як можна обійтися без монтування площадок обслуговування вікон димовидалення машзалу енергоджерела.

Таким чином, необхідність, у позивача саме у виконанні робіт ТОВ «Капіталбуд сервіс» відпала.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦПК): «... сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Отже, у зв'язку із змінами у потребах позивача щодо виконання робіт за Договором, та з огляду на положення ст. 627 ЦКУ, а також враховуючи те, що позивачем, у відповідності до п.2.3.1. Договору було здійснено переоплату в розмірі 195 177, 00 грн. (Платіжне доручення №36180 від 27.11.2012 року), позивач та ТОВ «Капіталбуд сервіс» дійшли згоди змінити предмет Договору та 22.08.2013 року, уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, згідно якої ТОВ «Капіталбуд сервіс» в серпні 2013 року було поставлено позивачу металопрокат, на загальну суму 195 177,00 грн. в т.ч. ПДВ 32 529,50 грн. яка відображена в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року та податку на прибуток за 2013 рік.

Отже, у зв'язку з виробничою необхідністю, до даного договору, 22.08.2013 року, була укладена додаткова угода №2, згідно положень якої, предмет договору було змінено на постачання металопрокату.

На підставі даного договору позивач отримав у серпні 2013 року металопрокат на загальну суму 195177,00 грн. в т.ч. ПДВ 32529,50 грн. яка відображена в деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2012 року та податку на прибуток за 2013 рік.

Металопрокат від ТОВ «Капіталбуд сервіс» було отримано позивачем, що підтверджено наступними первинними бухгалтерськими документами: видатковою накладною, актами приймання - передачі на відповідальне зберігання та з відповідального зберігання, товарно-транспортною накладною, прибутковим ордером, які наявні в матеріалах справи.

Факт отримання металопрокату підтверджує і ревізор на стор. 10 Акту, а саме зазначає:

«Відповідно до Додаткової угоди №2 ПАТ «ККПК» отримав наступну видаткову накладну: №М000000079 від 23.08.201Зроку на загальну суму 162647,50 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ 32529,50 грн. та передає на відповідальне зберігання ТОВ «Дніпровторма» металопрокат, отриманий від ТОВ «Капіталбуд сервіс». (Акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання б/н від 23.08.2013р.), 20.09.2013 року металопрокат було забрано з відповідального зберігання. (Акт приймання-передачі матеріальних цінностей з відповідального зберігання б/н від 20.09.2013р.). Транспортування металопрокату від ТОВ «Дніпровторма до ПАТ «ККПК» відбувалося на основі товарно-транспортної накладної №8908926 від 20.09.2013 року...».

Таким чином факт отримання металопрокату підтверджено самим ревізором в Акті перевірки.

Реальність та виконання правочину підтверджується всіма необхідними первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням, актом приймання-передачі на відповідальне зберігання, актом приймання-передачі з відповідального зберігання, товарно-транспортною накладною та прибутковим ордером, які надані позивачем суду та містяться в матеріалах справи.

Відповідач зазначає про те, що, зазначена вище, товарно-транспортна накладна №8908926 від 20.09.2013 року оформлена з порушенням, зокрема в ній не вказано номери подорожніх листів, до яких складалися зазначені ТТН, не зазначено вид перевезень-реквізит «Вид перевезень» у товарно-транспортній накладній передбачає зазначення виду роботи перевізника за відрядним тарифом, за погодинним тарифом, за по кілометровим тарифом, централізовані перевезення тощо, відсутні підписи водіїв-експедиторів, відсутня інформація щодо коду та класу вантажу, не повністю вказано пункт навантаження та пункт розвантаження - вказано тільки місто, ЕК заповнена графа - всього відпущено на суму, не заповнена графа - вантажно-розвантажувальні операції, відсутні підписи водіїв-експедиторів.

Проте, дані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок неправильної кваліфікації фактичних обставин справи.

Так, суд зазначає, що господарська операція з придбання металопрокату завершена моментом отримання товару на складі позивача, який, відповідно до п.3 Додаткової угоди №2 до договору підряду №21/11-12/2245/67/1112 від 21.11.2012р. знаходився за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Юдіна 8.

Дане твердження випливає із п.4 вказаної Додаткової угоди №2, який зазначає, про те, що датою виконання Підрядником (ТОВ «Капіталбуд сервіс») зобов'язань по поставці товару вважається дата приймально-здавального акту або відмітки в товарно-транспортній накладній про видачу товару Замовникові (позивачу). У такому ж порядку право власності на товар переходить від Підрядника до позивача. Умови поставки - склад позивача.

Позивач подав до перевірки документ (накладна №М000000079 від 23 серпня 2013 року), що фіксує факт передачі товару від ТОВ «Капіталбуд сервіс» до позивача. Жодних претензій щодо недоліків вказаної накладної пред'явлено відповідачем не було.

Отже металопрокат, що був предметом договору, отриманий позивачем, з моменту поставки та передачі його на складі позивача, а саме 23 серпня 2013 року. Подальші дії позивача щодо перевезення металопрокату - є зовсім іншою господарською операцією, а саме послугою з перевезення, та не можуть впливати на дійсність чи недійсність поставки металопрокату від ТОВ «Капіталбуд сервіс» до позивача, яка до цього моменту вже завершена, та первинні документи щодо якої під сумнів відповідачем не ставляться.

ТТН №8908926 від 20.09.2013 року відноситься до зовсім іншої господарської операції, а саме, операції з перевезення товару, що відбувалося на підставі договірних відносин між позивачем та ТОВ «Автоспецтранс-Київського картонно-паперового комбінату», згідно договору №3.0113/2453/47/1212 від 29.12.2012 року.

Разом з тим, доводи відповідача щодо недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних є помилковими та необґрунтованими, оскільки вказані недоліки являються лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які жодним чином не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, а також не являється доказом, що господарська операція не відбулась.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. До обов'язкових реквізитів не відносяться дані подорожнього листа, вид перевезень, код та клас вантажу.

Також, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. не містить вимог щодо повної адреси «пункту розвантаження» та «пункту навантаження», а містить вимоги лише щодо місця складання, яке зазначено у товарно-транспортній накладній. Також в товарно-транспортній накладній наявні відомості про вантаж (назва, одиниці виміру, кількість).

Необґрунтованими є претензії відповідача по іншим реквізитам, адже вони жодним чином не порушують ні одну з вимог до первинних документів встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХГУ

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж випадку не оцінюється правомірність формування позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Аналогічна позиція підтверджується й судовою практикою, зокрема, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2012 року по справі № 2а- 10294/09/1570 , Постановою Вищого адміністративного суду України від 30.01.2013 року по справі №2а-4589/11/1070, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2312 року по справі К/9991/59189/11.

Отже, отримання металопрокату позивачем підтверджено документально, а отриманий металопрокат використовується у власній господарській діяльності, зокрема складом гофротари, розмелювально-підготовчим цехом, картоноробним цехом, складом заготівлі сировини та ін., для монтажу накриття над пресовим обладнанням та інших виробничих потреб, що підтверджується накладними-вимогами, актами про ремонт та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, відносини між позивачем та ТОВ «Капіталбуд сервіс» повністю підтверджено достовірними даними, всі первинні бухгалтерські документи складено у відповідності до вимог чинного законодавства України, зокрема: видаткова накладна, податкова накладна, платіжне доручення, акт приймання-передачі на відповідальне зберігання, акт приймання-передачі з відповідального зберігання, товарно-транспортна накладна, прибутковий ордер, накладні вимоги та акти про ремонт, які відображають реальність господарської операції, що фактично відбулась.

Судом також враховано, що в позивача є три великих окремих виробництва із безперервним циклом роботи: Картонне виробництво з випуску пакувальних (коробочних) крейдованого і не крейдованого картону, тарного картону, включаючи папір для гофрування, загальною потужністю 240тис.т картону на рік; Паперове виробництво з випуску паперу-основи для товарів санітарно-гігієнічного призначення масового споживання, а також готових паперових виробів: рулончиків туалетного паперу, серветок, рушників, загальною потужністю 70тис.т. паперу-основи на рік; Завод гофротари. Це сучасне виробництво гофрокартону та упаковки, укомплектоване устаткуванням провідних фірм Європи, загальною потужністю 300млн.м2 гофрокартону на рік.

Таким чином, враховуючи великі обсяги виробничих процесів та необхідність безперервного обслуговування його потреб, придбаний у ТОВ «Капіталбуд сервіс» (код ЄДРПОУ 38210202) металопрокат, використовується для забезпечення ремонтно- експлуатаційних потреб позивача, а саме: виготовлення запасних частин, металоконструкцій, ємностей та іншого обладнання. Також металопрокат, з метою зменшення затрат на проведення підрядних робіт на території Позивача, надається підрядним організаціям.

Також, позивач мав господарські відносини з ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс- Групп», в процесі здійснення яких було укладено договори - заявки, на підставі яких ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» в період листопада 2012 року надало позивачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню сировини (макулатури) та готової продукції власного виробництва на загальну суму 67 700,00грн., в т.ч. ПДВ 11 283, 34грн., яка відображена в деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2012 року та податку на прибуток за 2012 рік.

Згідно електронних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів економічної діяльності ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» є код КВЕД 49.41 «Ватажний автомобільний транспорт», що включає в себе усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом.

Послуги з перевезення надавалися на підставі наступних договорів-заявок: №00075734_124 від 30.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00075710_124 від 30.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00074942_124 від 27.11.2012 року, адреса завантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; адреса розвантаження - Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Промислова,3; вантаж - паперова продукція, піддони для паперової продукції; №00075701_124 від 30.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00074756_124 від 26.11.2012 року, адреса завантаження - Донецька обл., м. Маріуполь; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж макулатура; №00074587_124 від 23.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00074206_124 від 22.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00074212_124 від 22.11.2012 року, адреса завантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; адреса розвантаження - Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Чернишевського, 2; вантаж - паперова продукція, піддони для паперової продукції; №00071401_124 від 07.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00071632_124 від 08.11.2012 року, адреса завантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; адреса розвантаження: м. Харків, пр-т. Московський, 297; вантаж - гофропродукція; №00072045_124 від 09.11.2012 року, адреса завантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; адреса розвантаження - м. Луганськ, вул. Кримська, 1Ж; вантаж - паперова продукція, піддони для паперової продукції; №00073762_124 від 20.11.2012 року, адреса завантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; адреса розвантаження - м. Рівне, вул. Макарова, 21; вантаж - паперова продукція, піддони для паперової продукції; №00073603_124 від 19.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00072651 _124 від 14.11.2012 року, адреса завантаження - Харківська обл., м. Куп'янськ; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00073936_124 від 21.11.2012 року, адреса завантаження - Донецька обл., м. Макіївка; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00072473_124 від 13.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків, вул. Чуваська, 6; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00074844_124 від 26.11.2012 року, адреса завантаження - м. Харків; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура; №00072529_124 від 13.11.2012 року, адреса завантаження - Донецька обл., м. Маріуполь; адреса розвантаження - Київська обл., м. Обухів, вул. Київська 130; вантаж - макулатура.

Перевезення готової продукції Позивача здійснювалося на підставі наступних товарно-транспортних накладних: ТТН №00069106 від 10.11.2012 року; ТТН №КлН_00070786 від 26.11.2012 року; ТТН №КлН_00070447 від 22.11.2012 року; ТТН № КлН_00068952 від 09.11.2012 року; ТТН №КлН_00070128 від 20.11.2012 року; №КлН_00070129 від 20.11.2012 року. ТТН №КлН_00070130 від 20.11.2012 року.

На кожне перевезення готової продукції з перевізником укладався договір-заявка, в якій позивач визначав дату та час навантаження, розвантаження, місце навантаження та розвантаження, найменування вантажу, його вагу та об'єм. Також зазначались контакти осіб, які координують автотранспорт у продавця та покупця. Завантаження автомобіля відбувалось на складі позивача. Комірник позивача відвантажував товар та надавав водію супроводжувальні документи: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок - фактура, в яких зазначався номер автотранспорту, яким надавались послуги з перевезення готової продукції позивача. Факт надання позивачу послуг з перевезення готової продукції Постачальник підтверджував відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних, та на видаткових накладних про отримання товару.

Перевізник надавав позивачу документи про виконання транспортних послуг, а саме: акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

На підставі зазначених документів позивач відображав надані послуги в бухгалтерському та податковому обліку.

Також, в підтвердження використання транспортних послуг з перевезення готової продукції власного виробництва позивачем надано суду реєстр перевезень .

Отже, судом встановлено в підтвердження факту надання послуг було оформлено належним чином договори - заявки, рахунки - фактури, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні та податкові накладні , які наявні в матеріалах справи.

Перевезення сировини (макулатури) позивачу здійснювалося на підставі наступних товарно-транспортних накладних: ТТН №002681 від 14.11.2012 року; ТТН №б/н від 14.11.2012 року; ТТН №Р2367 від 30.11.2012 року; ТТН №417/1-2 від 30.11.2012 року; ТТН №417 /1-1 від 30.11.2012 року; ТТН №416/1 від 30.11.2012 року; ТТН №000307 від 26.11.2012 року ; ТТН №000307 від 26.11.2012 року; ТТН №409/1 від 23.11.2012 року; ТТН №01/10 від 07.11.2012 року; ТТН №65/20 від 22.11.2012 року; ТТН №3396 від 21.11.2012 року; ТТН №401/1-1 від 13.11.2012 року; ТТН №401/1-2 від 13.11.2012 року; ТТН№Р2338 від 27.11.2012 року.

Кожен автомобіль, що перевозив сировину (макулатуру) позивачу, заїжджав на територію позивача через пропускний пункт та проходив зважування на ваговій, про що свідчать довідки про зважування (том №6 арк. 21, 24, 26, 30, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 52, 54, 57). В кожній довідці зазначається найменування постачальника, номер автомобіля, вага автомобіля з сировиною (макулатурою). Після зважування прийомоздавальник, в залежності від сорту макулатури, направляв автомобіль на склад для розгрузки. Розгрузка проходить за допомогою автонавантажувача, що є на балансі підприємства. Після вивантаження макулатури прийомоздавальник, для визначення якості макулатури, відбирає проби макулатури та визначає вологість за допомогою лабораторного обладнання про що робиться відмітка на товарно-транспортній накладній. Якщо розбіжність більше норми, складається акт про прийом макулатури за кількістю та якістю . Автомобіль після закінчення прийомки макулатури виїжджає зі складу та зважується без макулатури. Таким чином визначається точна кількість доставленої макулатури, про що свідчать прибуткові ордери.

Отже, всі вищевказані послуги надавалися в повному обсязі та були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

На стор. 12-13 Акту перевірки відповідач зазначає про те, що надані до перевірки акти здачі-прийняття наданих послуг складені з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, а саме:

«Інформація, зазначена в актах виконаних робіт, не містить повної інформації щодо господарської операції, а саме не вказано конкретно пункт навантаження та пункт розвантаження (тільки місто), не вказано ПІБ водія, не містить інформації щодо пробігу (км) з вантажем всього, в т.ч. по іноземній території, інформації щодо пробігу (км) без вантажу всього, в т.ч. іноземній території» - визначає відповідно порожній пробіг всього, в т.ч. по іноземній території, не вказана інформація щодо вантажу».

Доводи відповідача щодо недоліків в оформленні актів здачі-прийняття робіт є помилковими та необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяги господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Всі вищезазначені обов'язкові реквізити є в актах здачі-приймання робіт (наданих послуг).

Отже, конкретний пункт навантаження та розвантаження не є обов'язковим реквізитом згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV. Більше того, такі дані можна встановити виходячи із договорів-заявок. ПІБ водія та інформація про вантаж зазначені в товарно-транспортних накладних і договорах-заявках.

Аналогічна правова позиція також викладена в Ухвалі ВАСУ К/800/65434/14 від 04 березня 2015 року .

Розуміння змісту та обсягу господарської операції встановлюється із наявних первинних документів, які повинні розглядатися в комплексі.

Надання послуг з перевезення готової продукції позивачу підтверджено відміткою покупців на товарно-транспортній накладній про отримання продукції. Послуги з перевезення сировини (макулатури) підтверджено відмітками складу, а отримана макулатура використовується у власній господарській діяльності для виробництва продукції (туалетний папір, паперові рушники, салфетки, картон та інші вироби).

Позивач є одним з найбільших підприємств Європи з випуску картонно-паперової продукції. Потужність по переробці вторинної сировини - понад 850 т на добу. ПАТ «ККПК» знаходиться в м. Обухів Київської області і займає площу близько 99 га, чисельність персоналу становить близько 2200 чол.

В той же час, для перевезення готової продукції та сировини позивач залучає перевізників, адже зважаючи на великі об'єми виробництва, забезпечити себе на 100% власним транспортом не видається можливим.

Таким чином, послуги з перевезення мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача і твердження відповідача на сторінці 14 Акту перевірки про те, що до перевірки не надано будь-які відповідні документи, які б свідчили про фактичну доцільність наданих послуг, є необґрунтованими.

На стор.14-18 Акту, відповідач зазначає про те, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями. Зокрема: «не вказано номер подорожнього листа, номер посвідчення водія, не вказано вид перевезень, коди підприємств, частково заповнені відомості про вантаж, зазначена неповна адреса пунктів навантаження та розвантаження, не заповнена графа всього відпущено на суму, не заповнені відомості про вантажно- розвантажувальні операції та інше».

Слід зазначити, що вказані недоліки є необґрунтованими та не повинні братися до уваги. Зокрема, стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, не містить таких вимог до первинного документа як: номер подорожнього листа, адреса пунктів навантаження та розвантаження та відомості про вантажно-розвантажувальні операції.

Відомості про вантаж та пункти навантаження та розвантаження можна встановити виходячи із змісту наданих Позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, зокрема, договорів-заявок та ТТН.

Стосовно інших недоліків, позивачем до перевірки також подавались: договори-заявки, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Зокрема, жодних претензій стосовно податкових накладних, на підставі яких і сформовано податковий кредит, Відповідачем не зазначено.

Суд вважає помилковими посилання відповідача в Акті перевірки (стор.19) на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, оскільки вони не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Дана правова позиція висловлена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.07.2012 у справі №2а-10294/09/1570

Також, суд зазначає, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.».

З наданих позивачем документів (договори-заявки, ТТН, рахунки фактури, акти здачі- приймання робіт (наданих послуг), податкові накладні) вбачається факт надання послуг за напрямами, вказаними у договорах-заявках; зазначені послуги відповідають господарській діяльності позивача.

Крім того, позивач мав господарські відносини з ДП «Пропан».

Судом встановлено, що згідно електронних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, одним із видів економічної діяльності ДП «Пропан» є код КВЕД 46.71, який включає в себе: оптову торгівлю скрапленим газом.

В процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ДП «Пропан» (код ЄДРПОУ 30928236) було укладено Договір про надання послуг № 308/1/1339/45/0513 від 20.05.2013р., на підставі якого позивачем в період з червня 2013р. по жовтень 2014р. було отримано послуги по ремонту, заміні вентилів та випробуванню газобалонного обладнання на загальну суму 14 220,00грн., в т.ч. ПДВ 2370,01 грн., яка відображена в деклараціях з податку на додану вартість за червень - грудень 2013 року, січень - жовтень 2014 року та податку на прибуток за 2013р. та 2014р..

Позивач зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат. Отже, з метою досягнення економічного ефекту позивач замовляє послуги з ремонту газобалонного обладнання, оскільки економічно доцільніше і дешевше відремонтувати, ніж закуповувати нове газобалонне обладнання.

В підтвердження факту надання послуг було оформлено належним чином наступні документи: акти надання послуг, податкові накладні.

Також, позивачем з ДП "Пропан" було укладено Договір про поставку зрідженого газу № 308/1300/45/0513 від 20.05.2013р., згідно якого позивачем в період з червня 2013р. по жовтень 2014р. було придбано зріджений газ на загальну суму 2 050 157,48грн. в т.ч. ПДВ 341 692,98 грн., яка відображена в деклараціях з податку на додану вартість за червень - грудень 2013 року, січень - жовтень 2014 року та податку на прибуток за 2013р. та 2014р.

В підтвердження факту отримання зрідженого газу було оформлено належним чином наступні документи: видаткові накладні, прибуткові ордері, товарно-транспортні накладні та податкові накладні, які наявні в матеріалах справи.

Кожен автомобіль, що поставляв зріджений газ позивачу, заїжджає в цех вантажно-розвантажувальних робіт (далі - склад) на території позивача (пустим), через пропускний пункт. Комірник, на підставі накладної на відпуск матеріалів на сторону, завантажує в автомобіль пусті балони, як поворотну тару. В цей же день, протягом двох-трьох годин, завантажений автомобіль вертається в склад із заповненими балонами зрідженим газом, які оприбутковуються на складі в картках обліку складського обліку матеріалів.

Таким чином, визначається точна кількість доставленого зрідженого газу, про що свідчать прибуткові ордери. Після чого, робиться відмітка на товарно-транспортній накладній, що підтверджує поставку газу позивачу. Для фінансових розрахунків постачальник (ДП «Пропан») надає видаткову накладну та податкову накладну.

Зріджений газ (пропан) поставлений ДП «Пропан», поставлявся і поставляється на сьогоднішній день виключно для забезпечення власних потреб, пов'язаних із заправкою навантажувачів для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт в процесі відвантаження готової продукції (цілодобово), переміщення ТМЦ по території комбінату, а також для проведення газозварювальних робіт.

Як встановлено судом на балансі позивача перебуває 21 автонавантажувач, який працює на газу, що підтверджується довідкою від 15.05.2015 року №87-12/8216. Отже, послуги із ремонту газобалонного обладнання та поставки зрідженого газу отримано позивачем в повному обсязі, та використано у власній господарській діяльності.

Також, необхідність закупівлі зрідженого газу та його використання у власній господарській діяльності позивача підтверджується довідкою від 18.05.2015 року №87-15/8323.

Окрім того, позивач, в підтвердження факту використання скрапленого газу в господарській діяльності надано акти про використання матеріалів .

Крім того, судом встановлено, що відповідачем вже проводилась перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ДП «Пропан» код (ЄДРПОУ 30928236) за період жовтень 2013 року. Як наслідок проведення вказаних перевірок, відповідачем були складені відповідні акти та податкові повідомлення-рішення, які оскаржені в судовому порядку, податкові-повідомлення рішення визнані судом протиправними та скасовані як такі, що прийняті без достатніх правових підстав та не відповідають вимогам чинного законодавства (Постанова Київського окружного адміністративного суду №810/6450/14 від 16 грудня 2014 року.

На стор. 21 Акту ревізор зазначає, що «Надані ПАТ «ККПК» документи, а саме, акти здачі-приймання наданих послуг складені з порушенням ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ та вимог Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2654-Х1І (зі змінами та доповненнями), а саме відсутні обов'язкові реквізити акту приймання-передачі - місце складання Акту та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (від замовника послуг).».

Твердження відповідача, щодо відсутності особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є безпідставними та не можуть братися до уваги судом, у зв'язку із наступним: на всіх актах є підписи, посада, прізвище особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції від позивача.

Так, на кожному із актів здачі-приймання наданих послуг зазначена посада підписанта, а саме, директор із закупок, його ПІБ та особистий підпис, також на акті є печатка позивача.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ передбачено, що обов'язковими реквізитами первинного документу визначає: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Таким чином, зі сторони позивача, відповідальним за здійснення господарської операції та уповноваженим на її здійснення є директор із закупок. В кожному із актів наведено дані, які дають змогу повною мірою ідентифікувати особу відповідальну за здійснення господарської операції від позивача.

Отже, твердження відповідача про відсутність такої можливості є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Щодо позиції відповідача, про відсутність місця складення акту надання послуг, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень пп. г п. 186.2.1. ст.186 Податкового кодексу України, місцем достачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме, послуг із виконання ремонтних робіт.

Пунктом 4.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ встановлює, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, чітко виконуючи вимоги чинного законодавства України, при взаємовідносинах із ДП «Пропан», місцем складення актів надання послуг є місцезнаходження газобалонного обладнання позивача, а це, в свою чергу - територія позивача, адреса якої зазначена в кожному акті надання послуг.

Із наданих позивачем актів надання послуг чітко встановлюється зміст господарської операції. Так, в них наведено найменування послуг, одиниці виміру, ціна, відповідальні особи та ін.

На стор.27 Акту відповідач зазначає, що: «ТТН №б/н від 19.06.2013 р. не зазначено номер подорожнього листа, до якого складена зазначена ТТН, не повністю зазначена адреса пунктів навантаження та розвантаження, не вказані коди підприємств, не повністю заповнена графа відомості про вантаж, не заповнена графа вантажно-розвантажувальні операції». Аналогічні недоліки кваліфікуються відповідачем ряду інших ТТН.

Але суд зазначає, що до обов'язкових реквізитів не відносяться дані подорожнього листа. Також, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІУ не містить вимог щодо повної адреси «пункту розвантаження» та «пункту навантаження». В товарно-транспортних накладних наявні відомості про вантаж (назва, кількість, одиниці виміру, вид пакування, спосіб визначення маси і т.д.).

Інформація щодо адреси «пункту розвантаження» та «пункту навантаження» може бути встановлена виходячи із наданих до перевірки інших первинних документів. Зокрема, із видаткових накладних.

Щодо інформації стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, слід зазначити наступне.

П.1.3. Договору №308/1300/45/0513 від 20.05.2013 року передбачає, що поставка зрідженого газу здійснювалася на умовах зазначених в додатках до договору у відповідності до правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» 2000 року.

В додатках №1, 2, 3, 4 до договору зафіксовано, що товар поставляється на умовах склад Покупця а саме, м. Обухів, вул. Київська, 130.

У відповідності до положень п.3.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, договором перевезення встановлюється виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Оскільки сторони керуються у своїх взаємовідносинах ІНКОТЕРМС 2000, то обов'язки щодо вантажно-розвантажувальних операцій регулюються та встановлюються даними правилами.

Відповідач помилково наділив вирішальним значенням товарно-транспортну накладну при оцінці обставин щодо реальності виконання операції з поставки товару. Адже товарно- транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. У даному ж випадку не оцінюється правомірність формування Позивачем даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Позивачем же надано, окрім ТТН, також: видаткові накладні, прибуткові ордери та податкові накладні. Із даних, зазначених в наданих первинних документах, чітко встановлюється зміст господарської операції, жодних претензій до будь-якого із наведених вище документів у відповідача немає.

Беручи до уваги, потужність виробничих процесів позивача (понад 850 т на добу - складає переробка вторинної сировини), необхідно забезпечувати безперебійну роботу виробництва. Для такого забезпечення, закупівля зрідженого газу та проведення ремонту газобалонного обладнання є неминучими та незамінними (безальтернативними) для позивача.

Таким чином, господарські операції щодо поставок зрідженого газу та ремонту газового обладнання відповідають господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені позивачем та зазначеними вище контрагентами правочини відповідає вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані вище первинні бухгалтерські документи.

Надані представниками позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про відсутність реальності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами , суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Таким чином, на момент укладання правочину та його виконання позивачем та його контрагентами , було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських документів, які дають змогу вважати про реальність здійснення господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаними договорами.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем правомірно включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди та сформовано суму бюджетного відшкодування, що відображено у податкових деклараціях.

Щодо правового врегулювання відносин визначення податку на прибуток підприємств, суд зазначає наступне.

Період в якому, було проведено господарські операції між позивачем та контрагентами, відносини щодо формування позивачем валових витрат з податку на прибуток підприємств регулювались Податковим Кодексу України.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що зазначені вище господарські операції позивача з контрагентами та оплата їх вартості позивачем підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками та іншими документами.

Господарські операції були фактично здійсненими, оскільки спричинили реальну зміну майнового стану позивача.

Крім того, зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків.

За умов відсутності доказів чи вказівки на такі докази вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позиція відповідача ґрунтуються лише на безпідставних твердженнях та припущеннях, що договори укладені позивачем з контрагентами за результатами господарських операцій по яким позивачем було сформовано податковий кредит та сформовано бюджетне відшкодування та також податок на прибуток, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків.

Причому зазначені припущення відповідача не підтверджені чинними рішеннями суду.

Відсутні жодні посилання на вироки суду, якими було б встановлено, що контрагенти позивача були зареєстровані в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що товари (роботи, послуги) від вказаних контрагентів іншим особам фактично не передавались, а документи фінансово-господарської діяльності складались не уповноваженими на те особами.

Факт здійснення операцій підтверджений документально та визнаний відповідачем в Акті перевірки.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В Акті перевірки не надано допустимих та достатніх доказів, а також відсутнє належне обґрунтування порушення позивачем податкового законодавства.

Таким чином, суд вивчивши документи подані представником позивача та враховуючи те, що відповідач всупереч статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав до суду належних доказів, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів укладених між позивачем та контрагентами оскільки виконання вказаних договорів та право позивача на формування податкового кредиту за такими господарськими операціями та віднесення сум по господарських операціях до валових витрат, а також формування суми бюджетного відшкодування підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських взаємовідносинах з контрагентами, відніс до валових витрат суми по таких господарських операціях та сформував суму бюджетного відшкодування з ПДВ, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки є не підтвердженими і необґрунтованими запереченнями на позов.

Отже, податкові повідомлення - рішення від 16 грудня 2014 року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин оспорювані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні, отже, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області від 16 грудня 2014року №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №00000212201/275.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Київський картонно-паперовий комбінат" сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 травня 2015 р.