Ухвала

від 12.07.2016 по справі 810/1124/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року К/800/36416/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області на постановуКиївського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 у справі № 810/1124/15 за позовомПублічного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київський картонно-паперовий комбінат» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.12.2014 №0000192201/272, №0000182201/273, №0000202201/274, №0000212201/275.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Капіталбуд сервіс», ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп», ДП «Пропан» за весь період взаємовідносин, за результатами якої складено акт №3788/10-16-22-09/05509659 від 28.11.2014;

- перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства на суму 154 979 грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1 ст.200, п.201.6, п.201.7, п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, що в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 200 981 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000192201/272 від 16.12.2014, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 186 772 грн. та визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом) на 93 386 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0000182201/273 від 16.12.2014, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 154 979 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 77 490 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення №0000202201/274 від 16.12.2014, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200 981 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 100 490,5 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення 00000212201/275 від 16.12.2014, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 981 645грн. за вересень 2014 року.

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про безтоварність операцій позивача з його контрагентами, який обґрунтований недоліками в оформленні первинних документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних сум податкового обліку, в той час як відповідачем не підтверджено наявність порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Капіталбуд сервіс» укладено договір підряду №21/11-12/2245/67/1112 від 21.11.2012 та додаткову угоду №2 від 22.08.2013, якою змінено предмет договору на постачання металопрокату, перелік якого наведено у п. 1 додаткової угоди.

Дослідивши надані позивачем докази (видаткова накладна, акт приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, товарно-транспортна накладна, прибутковий ордер, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акти про використання матеріалів на виробничі потреби) на підтвердження фактичного здійснення спірної операції з ТОВ «Капіталбуд сервіс», судами попередніх інстанцій встановлено, що ними підтверджено факт придбання товару, його зберігання, перевезення та використання у межах власної господарської діяльності позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали безпідставними посилання податкового органу на те, що неналежне оформлення товарно-транспортної накладної свідчить про безтоварність спірної операції, оскільки факт реального здійснення такої операції підтверджується наявними у справі доказами.

Дослідивши докази (договорів-заявок, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), що надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним спірних показників податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп», суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять конкретного пункту навантаження та розвантаження (лише місто), оскільки такі акти містять інформацію, за допомогою якої можливо встановити зміст та обсяг наданих послуг, та посилання на номер товарно-транспортної накладної та договору-заявки.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп» згідно договорів-заявок здійснювало перевезення товару як з адреси місцезнаходження позивача на адресу його контрагентів, так і від інших юридичних осіб до ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», при цьому під час проведення перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичне здійснення господарських операцій між ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» та його контрагентами, зазначеними у договорах-заявках, а товарно-транспортні накладні містять відмітки вантажоодержувача про отримання товару.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що поданими позивачем доказами підтверджено факт здійснення спірних операцій позивача з ТОВ «ПКЦ «Востокторгсервіс-Групп».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ДП «Пропан» укладено договір №308/1300/45/0513 від 20.05.2013 про поставку зрідженого газу та договір №308/1/1339/45/0513 від 20.05.2013 про надання послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження факту придбання у ДП «Пропан» зрідженого газу позивачем надало копії додатків до договору, в яких визначено вид, кількість та ціна продукції, видаткових накладних, які підтверджують приймання-передачу товару між продавця до покупця, прибуткових накладних, які засвідчують взяття поставленого товару на облік у підприємстві, товарно-транспортних накладних, згідно яких ДП «Пропан» самостійно здійснювало доставку товару на адресу позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що наданими позивачем доказами підтверджено факт здійснення господарських операцій з поставки зрідженого газу.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, встановлюючи в акті перевірки факт оформлення актів здачі-приймання наданих послуг з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не заперечує проти фактичного здійснення господарських операцій, обумовлених договором №308/1/1339/45/0513 від 20.05.2013.

Дослідивши надані позивачем акти здачі-приймання наданих послуг, оформлених на виконання договору про надання послуг №308/1/1339/45/0513 від 20.05.2013, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі акти містять відомості про особу, відповідальну за прийняття робіт від ДП «Пропан» (із зазначенням підпису директора із закупок Биковець О.М., скріпленого печаткою товариства), а доводи відповідача щодо протилежного є безпідставними.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції, що лише факт помилки в оформленні первинного документа сам по собі не може бути єдиною підставою для зменшення розміру податкового кредиту та валових витрат платника податку, а виключно в сукупності з дослідженими обставинами справи та встановленими судом фактами, що ставлять під сумнів реальність відповідної господарської операції.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши факт здійснення спірних операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухіському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний