Постанова

від 27.05.2015 по справі 16503/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р. №2а- 16503/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Піскун О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної ДПІ № 0002511720/0 від 16.12.2010р. про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на добавлену вартість по вітчизняним товарах у розмірі 37875,50 грн. та № 0002521720\0 від 16.12.2010р. Харківської об'єднаної ДПІ про визначення податкового зобов'язання зі сплати прибуткового податку з підприємницької діяльності у розмірі 13884,21 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року позов був задоволений в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ від 16 грудня 2010 року №0002511720/0 та №0002521720/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У мотивувальній частині ухвали Вищого адміністративного суду України колегія суддів зазначила, що судами не було витребувано та досліджено первинні документи підтверджуючі господарську діяльність позивача. Не було витребувано та досліджено податкову звітність позивача, примірники якої мають бути наявні у податкового органу (уразі відсутності таких документів у позивача внаслідок проведеної виїмки), що унеможливлює проведення перевірки задекларованих позивачем показників господарської діяльності.

Колегія суддів зазначила, що при новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товарів (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення понесених витрат до складу валових та у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Позивач та представник позивача в письмових поясненнях та судовому засіданні зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що висновки, зроблені в ході перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону. Послалась на не відповідність первинних документів бухгалтерського обліку вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач в судове засідання прибув, адміністративний позов підтримав та просив задовольнити.

Представник позивача в судове засідання прибув, адміністративний позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти адміністративного позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2011 року Харківською ОДПІ Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 30.09.10р.

За результатами перевірки Харківською ОДПІ Харківській області складено акт № 4994/17-2320800957 від 10.12.2010 року (т.1 а.с. 16-49).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено наступні порушення: статті 13, пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що мало вираз у перекрученні даних валового доходу та витрат у деклараціях про доходи за охоплений перевіркою період, що призвело до заниження об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 92561,40 грн., у тому числі: за 2-4 квартали 2009 року - занижено на 102505,78 грн., за 1-3 квартали 2010 року - завищено на 9944,18 гри., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб всього на суму 13884,21 грн., у тому числі: за 2-4 квартали 2009 року занижено на суму 15375,87 грн., за 1-3 квартали 2010 року завищено на суму 1491,66 грн.; статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим визнані фіктивними дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податкові зобов'язання та податковий кредит), із наступними контрагентами: ПП "Муссон-2009", ПП "Сканлайн-плюс", ПП "Аграрні Ініціативи Херсонщини", ПП "Ротатор", ПП "Ротсен Інвест", ПП "Вертикаль", ПП "Ремсервіс", ПП "Мілена Транш ЛТД", ПП "Вінскіф 22", ПП "Інтерпетрол", ПП "АІВ", УАСП ТОВ "Каіс", ПП "Согласие", ТОВ ТК "Урожай", ТОВ "Лідер-Україна", ТОВ "Константа агро", ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика", ТОВ "Варіант", ТОВ "Далпорт Україна"; підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 18 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого встановлено заниження чистого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18507,00 грн., у тому числі: встановлено заниження в наступних періодах: вересень 2009 року - на 14445 грн.; листопад 2009 року - на 8327,00 грн.; лютий 2010 року - на 11220,00 грн.; квітень 2010 року - на 4745,00 грн.; завищення в наступних періодах: грудень 2009 року - на 2273,00 грн.; січень 2010 року - на 418,00 грн.; березень 2010 року - на 12086,00 грн.; травень 2010 року - на 1126,00 грн.; червень 2010 року - на 4297,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 4994/17-2320800957 від 10.12.2010 року Харківською ОДПІ щодо встановлення в діяльності позивача вищезазначеного порушення, згідно підпункту "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Харківською ОДПІ прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002521720\0 від 16.12.2010р. про визначення податкового зобов'язання зі сплати прибуткового податку з підприємницької діяльності у розмірі 13884,21 грн., № 0002511720/0 від 16.12.2010р. про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на добавлену вартість по вітчизняним товарах у розмірі 37875,50 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем статті 13, пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що угоди, укладені позивачем з контрагентами: ПП "Муссон-2009", ПП "Сканлайн-плюс", ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини", ПП "Ротатор", ПП "Ротсен Інвест", ПП "Антраль", ПП "Вертикаль", ПП "Ремсервіс", ПП "Мілена Транш ЛТД", ПП "Вінскіф22", ПП "Інтерпетрол", ПП"АІВ", УАСП ТОВ "Кіас", ПП "Согласіє", ТОВ "Урожай", ТОВ "Лідер-Україна", ТОВ "Константа агро", ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика", ТОВ "Варіант", ТОВ "Далпорт Україна", є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки за результатами здійснених державними податковими інспекціями зустрічних перевірок вказаних суб'єктів господарювання встановлено відсутність у останніх основних фондів, земельних ділянок, об'єктів нерухомості, транспортних засобів, техніки, сільгосптехніки, трудових ресурсів, торгівельних приміщень, сировини, матеріалів для здійснення відповідних видів діяльності, а також встановлено відсутність контрагентів за юридичними адресами. З урахуванням цього в акті перевірки зазначено, що вказані правочини порушують публічний порядок, є недійсними в силу їх нікчемності, у зв'язку з чим позивачем неправомірно були сформовані на підставі виписаних вказаними суб'єктами господарювання документами валові доходи і валові витрати, а також податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податковий кредит, що, в свою чергу, є підставою для визначення податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість податковим органом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2010 року позивач здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, регулюється розділом 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Згідно частини 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до ч. 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначено, що сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (пп. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно абз. 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).(пп. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Так, наявність у платника податків належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) необхідні для формування валових доходів і валових витрат, а також віднесення до податкових зобов'язань та податкового кредиту сум податку на додану вартість, включених до складу вартості придбаних/проданих товарів (робіт, послуг), не є безумовною підставою для відображення у податковій звітності відповідних показників за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Суд зазначає, що при попередньому розгляді справи у судах першої та апеляційної інстанції в обґрунтування реальності господарських операцій з контрагентами ПП "Муссон-2009", ПП "Сканлайн-плюс", ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини", ПП "Ротатор", ПП "Ротсен Інвест", ПП "Антраль", ПП "Вертикаль", ПП "Ремсервіс", ПП "Мілена Транш ЛТД", ПП "Вінскіф22", ПП "Інтерпетрол", ПП"АІВ", УАСП ТОВ "Каіс", ПП "Согласие", ТОВ "Урожай", ТОВ "Лідер-Україна", ТОВ "Константа агро", ТОВ "Дружківська харчосмакова фабрика", ТОВ "Варіант", ТОВ "Далпорт Україна" позивач посилався на наявність відповідних підтверджувальних первинних документів, які він не має змоги надати у зв'язку з їх вилученням слідчим СВ Харківського РВ ГУ МВС України в Харківській області згідно протоколу виїмки від 03 грудня 2010 року.

З метою повного, всебічного розгляду справи, на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України судом для огляду та виготовлення необхідних копії документів було витребувано у Харківського районного суду Харківської області матеріали кримінальної справи №2034/5105/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів передбачених ст.ст.212 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.4 Кримінального кодексу України.

Дослідивши первинні документи бухгалтерського обліку, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Муссон-2009" було укладено договір №15/9 від 25.09.2090 року, згідно умов якого продавець ПП "Муссон-2009" зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с. 22).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Муссон-2009" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с. 16-22).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено умовами договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість .

Також, між позивачем та ПП "Сканлайн-плюс" було укладено договір № 2/11-п від 02.11.2009 року згідно умов якого продавець ПП "Сканлайн-плюс" зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с. 40).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Сканлайн-плюс" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.41-45).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.2.3 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Судом встановлено, господарські відносини між позивачем та ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини" здійснювались на підставі договору №01/11-п від 01.11.2009 року, згідно умов якого продавець (ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с. 37).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.33-36).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.2.3 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами за безготівковим розрахунком, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Ротатор" було укладено договір № 2/11 від 01.11.2009 року згідно умов якого продавець (ПП "Ротатор") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с. 158).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Ротатор" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.135-157, т. 5 а.с. 32-34).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, судом встановлено, що між позивачем та ПП "Ротсен Інвест" було укладено договір № 01/12-п від 01.12.2009 року згідно умов якого продавець (ПП "Ротсен Інвест") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника. (т. 7 а.с. 89)

На виконання умов зазначеного договору ПП "Ротсен Інвест" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.(т. 7 а.с.76-101)

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.2.3 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Антраль" було укладено договір № 041/02/10 від 04.02.2010 року згідно умов якого продавець (ПП "Антраль") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с.131).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Антраль" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.122-130).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, що між позивачем та ПП "Вертикаль" було укладено договір № 1-3-п від 01.03.2010 року, згідно умов якого продавець (ПП "Вертикаль") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника. (т. 7 а.с.57)

На виконання умов зазначеного договору ПП "Вертикаль" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.(т. 7 а.с.46-57)

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Ремсервіс" було укладено договір № 01-04 від 01.04.2010 року, згідно умов якого продавець (ПП "Ремсервіс") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с.74).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Ремсервіс" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.58-73).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, що між позивачем та ПП "Мілена -Транш ЛТД" було укладено договір № 5/5-п, згідно умов якого продавець (м) зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с.32).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Мілена -Транш ЛТД" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.23-32, т.5 а.с.22-31).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами з безготівково рахунку, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Вінскіф22" було укладено договір № 05/05-1 від 01.05.2010 року , згідно умов якого продавець (ПП "Вінскіф22") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 5 а.с.21).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Вінскіф22" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 5 а.с.4-20).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.3.2 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Інтерпетрол" було укладено договір № 1/6-п від 01.06.2010 року , згідно умов якого продавець (ПП "Інтерпетрол") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с.14).

На виконання умов зазначеного договору ПП "Вінскіф22" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.2-14).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.2.3 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштами - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, що між позивачем та ПП"АІВ" було укладено договір № 5-06 від 06.06.2010 року, згідно умов якого продавець (ПП"АІВ") зобов'язується поставити, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника (т. 7 а.с.121).

На виконання умов зазначеного договору ПП"АІВ" поставило позивачу насіння соняшника, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними (т. 7 а.с.102-120).

Фізичне переміщення товару відбувалося за рахунок продавця, що передбачено п.2.3 договору.

Оплату за отриманий товар позивачем було здійснено у повному обсязі грошовими коштамии - готівкою, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями до прибуткового касового ордера.

Насіння соняшника придбане підприємцем для ведення господарської діяльності, зокрема, для подальшого продажу .

Суми податку на додану вартість включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних та до складу податкових зобов'язань податкових декларацій з податку на додану вартість.

Матеріалами справи підтверджено, що отриманий від перелічених вище постачальників товар (насіння соняшника) позивачем було реалізовано наступним покупцям :

- ПП "Согласие", що підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, специфікацією, довіреностями (т. 6 а.с.87-124, а.с. 138-158, а.с.175-190, а.с. 207-219, т.8 а.с. 11-17, а.с.118-127);

- ТОВ "Далпорт Україна", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №21/05 від 21.05.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, специфікацією (т. 6 а.с.191-193, т.8 а.с. 117);

- ТОВ "Константа агро", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №К-А 10/19 від 11.01.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, довіреністями (т. 6 а.с.226-237);

- ТОВ "Лідер-Україна", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №1/14 від 14.01.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, довіреністю (т. 6 а.с.238-241);

- ТОВ "Урожай", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №171209 від 17.12.2009 року, податковою накладною, видатковою накладною, специфікаціями (т. 6 а.с.242-244, т.8 а.с. 6-10);

- ТОВ "Варіант", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №38 від 05.03.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями (т. 8 а.с.35-38);

- УАСП ТОВ "Каіс", що підтверджується наявними у матеріалах справи договором №01/0107-10 Ю від 01.06.2010 року, податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями (т. 8 а.с.109-116).

Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тому, керуючись ч. 1 ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином, основною підставою для визнання правочину нікчемним є його недійсність, встановлена чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Але, відповідно до ч.2 цієї ж статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. За таких обставин, Відповідач ухилився від виконання своїх обов'язків, передбачених ст. 10 закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно необхідності звернення до суду з позовом про визнання цих правочинів недійсними, та поклавши на себе тягар правосуддя визнав правочини, вчинені Позивачем, які Відповідач вважає фіктивними, нечинними з порушенням вимог ч. 2 ст. 234 ЦК України без звернення до суду. Отже, відсутність судових рішень про визнання цих правочинів недійсними, свідчить про недостовірність висновків про нечинність правочинів, вчинених позивачем. А тому, недостовірними є й похідні від цього висновки про заниження податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що в акті перевірки податковим органом встановлено та не заперечувалось ним, що податковий кредит за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. по господарським операціям з контрагентами позивача був підтверджений податковими накладними, які мали всі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість".

Також, при поданні позивачем податкових декларацій з ПДВ за період з 01.04.2009 р. по 30.09.2010 р. та відповідних додатків № 5 до них, останнім вказувалися у розділі "Податковий кредит" інформація щодо операцій з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту щодо Постачальників.

Суд зазначає, що факт реального настання правових наслідків в результаті укладення правочинів між позивачем та його контрагентами, підтверджується також наявними в матеріалах справи видатковими накладними, квитанціями до ПКО, договорами та іншими первинними документами.

Крім того, правомірність дій позивача щодо віднесення сум до податкового кредиту та податкових зобов'язань по господарським відносинам з контрагентами підтверджується наявним у матеріалах справи вироком Харківського районного суду Харківської області по кримінальній справі №2034/5105/2012 по звинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.212 ч.3, 358 ч.1, 358 ч.4 Кримінального кодексу України, який набрав чинності 28.12.2013 року.

Так, згідно вказаного вироку Харківського районного суду Харківської області ОСОБА_1 було визнано невинним у скоєнні злочину передбаченого ст. 212 ч.3 Кримінального кодексу України та виправдано його у скоєнні даного злочину, на підставі ст. 6 п.2 КПК України (в редакції 1960 р.) у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Зі змісту вказаного вироку судом встановлено, що звинувачення пред'явлене ОСОБА_1 про скоєння ним зокрема, злочину передбаченого ст. 212 ч.3 Кримінального кодексу України, було винесено на підставі висновків викладених в акті Харківської ОДПІ Харківської області від 18.01.2012 року №69/17-2320800957 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року".

Так, згідно висновків вказаного акту в діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено наступні порушення: статті 13, пункту 4 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що мало вираз у перекрученні даних валового доходу та витрат у деклараціях про доходи за охоплений перевіркою період та підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 18 наказу ДПА України "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" від 30 травня 1997 року № 165, в результаті чого встановлено заниження чистого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зі змісту вироку встановлено, що під час розгляду кримінальної справи було проведено судово-економічну експертизу з питань правомірності висновків податкового органу викладених у акті від 18.01.2012 року №69/17-2320800957.

Згідно висновків вказаної експертизи в об'ємі наданих для перевірки документів та компетенції судового експерта-економіста, з урахуванням всіх наданих документів, в тому числі документів складених з ПП "Муссон-2009", ПП "Сканлайн-плюс", ПП "Аграрні ініціативи Херсонщини", ПП "Ротатор", ПП "Ротсен Інвест", ПП "Антраль", ПП "Вертикаль", ПП "Ремсервіс", ПП "Мілена Транш ЛТД", ПП "Вінскіф22", ПП "Інтерпетрол", ПП"АІВ" встановлено, що заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності та податкового кредиту, зокрема по господарським відносинам з вище наведеними контрагентами не підтверджено.

Так, у вироку зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в 2009-2010 роках здійснювався реальний товарообіг сільгосппродукції, тобто ним дійсно проводилась реальна закупка товару та подальша його реалізація споживачам, що відповідним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку ФОП ОСОБА_1

Враховуючи вказаний вирок суду, наявний у матеріалах справи акт перевірки від 18.01.2012 року №69/17-2320800957 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року" та акт перевіркиакт № 4994/17-2320800957 від 10.12.2010 року (т.1 а.с. 16-49) суд приходить до висновку, що вказана перевірка яка проводилась у січні 2012 року була проведена за той самий період? досліджувались ті ж самі господарські операції позивача з контрагентами, що і у грудні 2010 року.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи воно цією особою.

Таким чином, зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів первинного обліку, що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, враховуючи наявний у матеріалах справи вирок Харківського районного суду Харківської області по кримінальній справі №2034/5105/2012, який набрав чинності, суд вважає, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по господарським відносинам, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Щодо посилання представника податкового органу не підтвердженість та не відповідність первинних документів бухгалтерського обліку вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що такі недоліки на окремих документах не можуть бути підставою вважати угоди не реальними та віднесення по ній сум до податкового обліку неправомірним, оскільки документи по угодах в сукупності свідчать про їх реальність (належні докази іншого відсутні).

Щодо посилання представника відповідача на відсутність сертифікатів якості, що передбачені умовами договорів, суд зазначає.

Як пояснив позивач у судовому засіданні сертифікати якості товару були передані ФОП ОСОБА_1 покупцям разом із товаром. Наведене відповідачем не спростовано, не суперечить суті господарських операцій позивача.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання чи висновки податкового органу про те, що досліджені документи первинного обліку не відповідають чи складені з порушенням вимог законодавства.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0002511720/0 від 16.12.2010р., № 0002521720/0 від 16.12.2010 р. не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області № 0002511720/0 від 16.12.2010р., № 0002521720/0 від 16.12.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2015 року.