Ухвала

від 21.05.2015 по справі 804/16092/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 рокусправа № 804/16092/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі № 804/16092/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ««Спеціалізоване підприємство «Ліфтмаркетсервіс» (далі - ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс») 01 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області правонаступником якої є Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно з яким просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2014 року №0001962202.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №50/222/35782781 від 16 травня 2014 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог п.200.1, п.200.4 «а», «б» ст.200 Податкового кодексу України, а саме: порушення порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2014 року. Зазначає, що позивачем протиправно не було враховано при заповненні декларації з податку на додану вартість податкове повідомлення - рішення, яким йому зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 768079,00 грн., яке було оскаржено у судовому порядку, оскільки права та обов'язки позивача щодо використання цієї суми у наступних податкових періодах виникає лише після набрання законної сили рішенням суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем проведено камеральну перевірку позивача з питання визначення правомірності формування залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за березень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №50/222/35782781 від 16 травня 2014 року в якому зроблено висновок про порушення п.200.1, 200.4 «а», «б» ст.200 Податкового кодексу України, ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс» по декларації за березень 2014 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (значення рядка 24 декларації) на 768079,00 грн.

Зазначає, що в порушення п.п.4.6.7 п.4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 р. №1492 ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс» в рядку 21.3 декларації за березень 2014 року не відображено зі знаком «-» суму зменшення залишку від'ємного значення за результатами позапланової виїзної перевірки з урахуванням акта камеральної перевірки №42/222/35782781 від 16 квітня 2014 року, що призвело до невірного формування показників розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом» декларації з ПДВ за березень 2014 року.

При перевірці використано акти:

- № 453/222/35782781 від 18 жовтня 2014 року документальної позапланової виїзної перевірки «ТОВ «СП «Ліфтмаркетсервіс» з питань підтвердження правомірності заявленого від'ємного значення суми ПДВ по податковій декларації за липень 2013 року та правомірності визначення податку на додану вартість за червень 2013 року, серпень 2013 року;

- №42/222/35782781 від 16 квітня 2014 року .

Заперечення позивача до акта перевірки відповідачем залишено без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права позивач має право на відображення у власній податковій звітності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування у поточному (звітному) періоді, при цьому чинне податкове законодавство не містить жодних застережень для такого відображення показників залишку від'ємного значення при судовому оскарженні визначених до сплати сум з податку на додану вартість за попередні звітні податкові періоди.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, підставою для зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість стали обставини, відображені в акті перевірки від 18 жовтня 2013 року № 453/222/35782781 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань підтвердження правомірності заявленого від'ємного значення суми ПДВ по декларації за липень 2013 р. та правомірності визначення ПДВ за червень 2013 р., серпень 2013 р. На підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 14 листопада 2013 року № 0002502202 на суму 768079,00 грн.

При цьому, податкове повідомлення - рішення від 14 листопада 2013 року № 0002502202 було оскаржено позивачем до суду, та за наслідками розгляду адміністративного позову, скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі № 804/6871/14. Зазначене рішення суду не набуло законної сили на час розгляду справи судом першої інстанції.

За приписами п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними пп.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податку зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податку до суду з позовом про визнання недійним рішення контролюючого органу, грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки зазначені у податковому повідомленні - рішенні від 14 листопада 2013 року № 0002502202 суми грошового зобов'язання не є узгодженими до набрання законної сили рішенням суду у відповідній адміністративній справі, то у позивача не виникло обов'язку щодо їх сплати, натомість він має можливість відображати у податковій звітності залишок від'ємного значення з податку на додану вартість, що існує на час здійснення такого декларування до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492, суд першої інстанції вірно зазначив, що наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 на момент заповнення позивачем декларації з податку на додану вартість за березень 2014 р. втратив чинність відповідно до наказу міністерства фінансів України №944 від 13.11.2013 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що контролюючим органом без достатніх правових підстав зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року у справі №804/16092/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 22 травня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко