Ухвала

від 25.05.2016 по справі 804/16092/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" травня 2016 р. м. Київ К/800/26346/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015

у справі № 804/16092/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Ліфтмаркетсервіс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0001962202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, позов задоволено з тих мотивів, що на момент складення платником податкової звітності з ПДВ за березень 2014 року податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 000252202 оскаржувалося платником у судовому порядку, не мало узгодженого характеру, а тому не підлягало врахуванню при формуванні показників податкового обліку Товариства.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні даного позову. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що судами неправильно застосовано процедуру, передбачену для узгодження донарахованого платникові грошового зобов'язання, до порядку узгодження зменшеного платникові від'ємного значення з ПДВ; на думку податкового органу, право на використання платником зменшеного від'ємного значення з ПДВ виникає лише за наслідками набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані вимоги Інспекції з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено камеральну перевірку з питань правомірності формування Товариством залишку від'ємного значення та повноти декларування податкових зобов'язань по декларації з ПДВ за березень 2014 року, оформлену актом від 16.05.2014 № 50/222/35182781.

Перевіркою виявлено, що при заповненні показників податкової звітності за перевірений період Товариством не враховано факту зменшення позивачеві залишку від'ємного значення ПДВ на 768 079 грн. за вересень 2013 року згідно з податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2013 № 0002502202. На думку Інспекції, використання цього від'ємного значення позивачем при формуванні даних податкового обліку є можливим лише за наслідками набрання законної сили винесеним на користь платника судовим рішенням, постановленим у справі про оскарження цього акта індивідуальної дії.

Керуючись цим висновком, Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 № 0001962202, за яким платникові визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2014 року в розмірі 768 079 грн.

Під час розгляду справи суди також з'ясували, що податкове повідомленням-рішенням від 14.11.2013 № 0002502202 оскаржувалося Товариством в адміністративному порядку; 15.05.2014 позивач звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним і скасування цього акта індивідуальної дії.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано керувалися положеннями пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК), згідно з якими з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

При цьому посилання у цій нормі на «грошове зобов'язання» не перешкоджає поширенню наведеного правила на від'ємне значення об'єкта оподаткування. Адже з системного аналізу пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 ПК вбачається, що від'ємне значення та позитивне значення ПДВ мають тотожну правову природу, позаяк являють собою від'ємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули - різницю між податковим зобов'язанням з ПДВ та податковим кредитом.

У свою чергу принцип рівності оподаткування не дозволяє тлумачити положення пункту 56.18 статті 56 ПК як такі, що розрізняють результат обчисленого податку в залежності від позитивної або від'ємної суми. Інше розуміння аналізованої норми не було б об'єктивним.

Таким чином, правила узгодження грошового зобов'язання застосовуються як при нарахуванні контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням позитивного значення грошового зобов'язання, так і при зменшенні податковим органом від'ємного значення об'єкта оподаткування за податковим повідомленням-рішенням. При цьому до дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення у платника відсутній обов'язок враховувати таке рішення при формуванні даних податкового обліку.

Водночас в силу вимог пункту 56.17 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику;

днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

За правилами пункту 56.19 цієї ж статті ПК у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

А відтак для того, щоб дійти об'єктивного висновку про узгодженість (або неузгодженість) зменшеного позивачеві від'ємного значення за податковим повідомленням-рішенням від 14.11.2013 № 0002502202, судам слід було встановити, чи було дотримано платником вказаний місячний строк при зверненні до суду з позовом про оскарження цього акта індивідуальної дії. Адже

у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (тобто поза межами строку, установленого пунктом 56.17 статті 56 ПК, однак у рамках строку давності, передбаченого статтею 102 ПК) грошове зобов'язання (зменшене від'ємне значення об'єкта оподаткування) набуває статусу узгодженого та підлягає обов'язковому врахуванню платником при формуванні даних податкового обліку.

Оскільки прийняття рішення зі справи вимагає додаткового встановлення обставин цього спору, що відповідно до частини першої статті 220 КАС перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків та прийняття правильного і обґрунтованого рішення по суті спору з урахуванням вказівок і висновків касаційного суду, викладених в цій ухвалі.

Зокрема, під час нового розгляду справи судам слід встановити, яка саме подія у розумінні пункту 56.17 статті 56 ПК у даному випадку стала закінченням процедури адміністративного оскарження, коли саме закінчилася ця процедура та чи було подано Товариством позов до адміністративного суду про оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 № 0002502202 протягом місяця з дня закінчення відповідної процедури.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у справі № 804/16092/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько