Постанова

від 27.05.2015 по справі 815/4569/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4569/14

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Дрогобецької Т.Ю. та представника відповідача Клібанської Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської обласної ради на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області) до Одеської обласної ради (третя особа Міністерство охорони здоров'я України) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі Котовська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області) звернулась до суду з позовом до Одеської обласної ради про стягнення податкового боргу у розмірі 8768 грн. 81 коп..

В обґрунтування позову зазначалось, що станом на 29 липня 2014 року за Котовською районною СЕС, засновником якої є Одеська обласна рада, рахується податковий борг в розмірі 8768 грн. 81 коп.. Оскільки зазначену суму боргу не можливо стягнути з Котовської районної СЕС у зв'язку з відсутністю коштів та нерухомого майна, вона на підставі ст. 96 Податкового кодексу України підлягає стягненню з Одеської обласної ради.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено. Звернуто стягнення податкового боргу Котовської районної СЕС у сумі 8768 грн. 80 коп. на кошти Одеської обласної ради.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, голова Одеської обласної ради в апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, а саме ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», пунктів 4 та 12 Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні, пунктів 5 та 12 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року № 744. Так, всупереч висновкам суду, Одеська обласна рада не є органом управління Котовською районною СЕС, що виключає можливість задоволення вимог позивача. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що станом на 29 липня 2014 року за Котовською районною СЕС рахується податковий борг в розмірі 8768 грн. 81 коп..

19 березня 2014 року Котовська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області звернулась до Одеської обласної ради з листом за № 1106/9/25-00, в якому, з посиланням на ст. 96 Податкового кодексу України, позивач просив розглянути на найближчій сесії обласної ради питання щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу підприємства перед Зведеним бюджетом України.

Листом від 17 квітня 2014 року за № 732/01/03-30/603 обласною радою повідомлено Котовську ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про те, що Котовське міжрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області належить до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 85 Бюджетного кодексу України обласна рада не має правових підстав для здійснення видатків з обласного бюджету на функціонування бюджетних установ, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що Котовська районна СЕС заснована на комунальній власності Одеської обласної ради, її майно є обласною комунальною власністю, а фінансування здійснюється за рахунок обласного бюджету, у зв'язку з чим на підставі п. 96.3 ст. 96 ПК України контролюючий орган обґрунтовано звернувся до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство або його майно.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 87.2 ст. 87 названого Кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

На підставі п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

- затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пунктом 96.3 названої статті Кодексу встановлено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки Котовської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 29 липня 2014 року за № 2596/10/25-00 податковий борг Котовської районної СЕС становить 8768 грн. 81 коп. (а. с. 16).

19 березня 2014 року контролюючий орган звернувся до Одеської обласної ради з листом за № 1106/9/25-00, в якому, з посиланням на ст. 96 Податкового кодексу України, просив розглянути на найближчій сесії обласної ради питання щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Котовської районної СЕС перед Зведеним бюджетом України (а. с. 102).

Листом від 17 квітня 2014 року за № 732/01/03-30/603 обласною радою повідомлено Котовську ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області про те, що Котовське міжрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби в Одеській області належить до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до ст. 85 Бюджетного кодексу України обласна рада не має правових підстав для здійснення видатків з обласного бюджету на функціонування бюджетних установ, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України (а. с. 103).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» систему державної санітарно-епідеміологічної служби України становлять, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення та державні наукові установи санітарно-епідеміологічного профілю. На установи, заклади, частини і підрозділи державної санітарно-епідеміологічної служби інших державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, покладаються функції з державного санітарно-епідеміологічного нагляду на підпорядкованих їм територіях, об'єктах, у частинах і підрозділах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 року № 1109 затверджено Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

Згідно п. 4 названого Положення (в редакції від 22 червня 1999 року) Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюють установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ, зокрема, обласні, міські, районні та районні у містах санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції.

Пунктом 12 Положення визначено, що Державну санітарно-епідеміологічну службу в районі, місті, районі в місті очолює відповідно головний державний санітарній лікар району, міста, району в місті, який призначається на посаду і звільняється з посади відповідно головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, міста з районним поділом.

На підставі п. 2 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 листопада 2002 року № 420, чинного до 17 лютого 2012 року, систему держсанепідслужби МОЗ України становлять, зокрема, обласні, міські, міжрайонні, районні санітарно-епідеміологічні станції.

Згідно пп. «г» п. 8 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на охорону здоров'я, зокрема санітарно-епідеміологічний нагляд (санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи боротьби з епідеміями).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства України призводить до висновку, що Котовська районна СЕС, на погашення податкового боргу якої заявлено позов контролюючим органом, належить до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України та фінансується за рахунок видатків Державного бюджету України, а тому не є комунальним підприємством.

Вказане вище також підтверджується наказом МОЗ України від 21 вересня 2012 року за № 176-0 «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління МОЗ України», згідно додатку до якого затверджено персональний склад ліквідаційної комісії Котовської районної СЕС (а. с. 109-112).

Відповідно до пп. 9 п. 12 названого вище Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України головний державний санітарний лікар України затверджує, серед іншого, статути обласних, міських, міжрайонних, районних санітарно-епідеміологічних станцій.

Крім того, п. 2 наказу МОЗ України від 22 серпня 2006 року № 578 «Про затвердження примірних статутів закладів державної санітарно-епідеміологічної служби» наказано головному державному санітарному лікарю АР Крим, головним державним санітарним лікарям областей, міст Києва та Севастополя, на водному транспорті довести цей наказ до керівників підпорядкованих санепідзакладів та забезпечити оформлення, затвердження та реєстрацію статутів згідно вимог чинного законодавства.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції послався на статут Котовської районної СЕС, прийнятий загальними зборами трудового колективу 01 січня 2001 року та зареєстрований Котовською районною державною адміністрацією 02 лютого 2001 року за № 0045.

Проте, всупереч наведеним вище вимогам Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу Міністерства охорони здоров'я України, названий статут Котовської районної СЕС не було затверджено головним державним санітарним лікарем України.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку щодо необґрунтованості посилання в оскарженому судовому рішенні на норми статуту Котовської районної СЕС від 01 січня 2001 року як на підставу задоволення позову Котовської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, оскільки названий статут не був затверджений головним державним санітарним лікарем України згідно Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу МОЗ України та не був оновлений відповідно до вказаного наказу МОЗ України від 22 серпня 2006 року № 578.

Посилання суду першої інстанції на фінансування Котовської районної СЕС з обласного бюджету суперечить наведеним вище положенням пп. «г» п. 8 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України та спростовується довідкою Департаменту фінансів Одеської облдержадміністрації від 24 грудня 2014 року за № 05.01-84/4287, відповідно до якої за період з 2001 року по 2014 рік з обласного бюджету Одеської області не здійснювались видатки на фінансування Котовської районної СЕС (а. с. 213).

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Котовська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області звернулась до суду з позовом про стягнення заборгованості до органу місцевого самоврядування, який фактично не є органом управління боржника у розумінні ст. 96 Податкового кодексу України, що виключає можливість задоволення вказаних позовних вимог, а відтак рішення суду першої інстанції не є обґрунтованим.

При цьому розміщення Котовської районної СЕС в нежилій будівлі, що належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради, за умови того, що обласна рада не є органом управління боржника, не може бути підставою для задоволення вимог позивача.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської обласної ради задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити Котовській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко