Рішення

від 26.05.2015 по справі 917/370/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №917/370/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Тепличний комбінат»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про стягнення 1 007 520,55 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Абрамович О.В. (представник за довіреністю №59 від 24.02.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Тепличний комбінат» (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - відповідач) суми в розмірі 1 007 520,55 грн., а саме: основної суми банківського вкладу в розмірі 1 000 000,00 грн., суми відсотків в розмірі 6 616,44 грн., суми 3% річних в розмірі 904,11 грн.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 2 537 356,17 грн., а саме: основної суми банківського вкладу в розмірі 2 500 000,00 грн., суми відсотків в розмірі 33 123,29 грн., суми 3% річних в розмірі 4 232,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу «Класичний» №153 від 16.07.2013р. в частині своєчасного повернення вкладу.

Відповідачем надано до матеріалів справи відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній зазначає, що позивачем не дотримано процедури виставлення відповідачу вимоги на повернення вкладу як того вимагає Цивільний кодекс України. Окрім того, відповідач вважає, що повернення вкладу не є грошовим зобов'язанням, а тому застосування положень ст. 625 ЦК України є неправомірним.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.02.2015р. в справі було порушено провадження, присвоєно №917/970/15 та призначено до слухання.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.03.2015р. справу №917/370/15 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Листом від 30.03.2015р. матеріали справи №917/370/15 було надіслано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Проведеним 01.04.2015р. автоматичним розподілом справ в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2015р. прийнято справу №917/370/15 до провадження суддею Морозов С.М., розгляд призначено на 19.05.2015р.

В судовому засіданні 19.05.2015р. розгляд справи було відкладено до 26.05.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання 26.05.2015р. представник від відповідача не з'явився повторно.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 26 травня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2013 року між відповідачем (банк за Договором) та позивачем (клієнт за Договором) було укладено Договір банківського вкладу №153 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. умов якого, позивач надає відповідачу суму грошових коштів, надалі «вклад», у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а відповідач виплачує позивачу таку суму та проценти, нараховані на неї.

Відповідно до п. 1.2. Договору, вклад складається з вкладних траншів, що розміщені позивачем згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана позивачем на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору і які є його невід'ємною частиною, надалі «Додатки».

Цей Договір діє до 16 жовтня 2013 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору. (п. 1.4. Договору).

На суму вкладу в розрізі вкладних траншів банк нараховує проценти, розмір яких обумовлюється сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1. Договору).

При закінченні строку розміщення вкладного траншу повернення вкладного траншу здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний в розділі 7 цього договору. Повернення вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок клієнта, що вказаний в листі клієнта про повернення коштів (п.3.1. Договору).

Після закінчення строків надання вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в додатках та є невід'ємною частиною цього договору, банк зобов'язаний повернути суму вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому договорі та у додатках до цього договору (п.4.2. Договору).

Відповідно до додатку №153-1 від 16.07.2013р. до Договору для розміщення вкладного траншу у банку, клієнт не пізніше 17.07.2013р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №2909.9.075710.005 на вкладний рахунок у банку №2610.3.075710.002 у розмірі 500 000,00 грн. (п.1.), сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 16.10.2013р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 18,50% річних (п.3.), виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком в дату, що вказана в п.2., нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п.4.), сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в п. 2 цього Додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п.5.).

Додатковою угодою №1 від 28.08.2013р. до Договору сторони виклали п. 1.4. Договору в наступній редакції: «Цей Договір діє до 16 січня 2014 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.».

Додатковою угодою від 16.10.2013р. до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 16.01.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 20,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 16.01.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 17.02.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 17,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 17.02.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 03.03.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 14,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 03.03.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 04.04.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою №3 від 19.03.2014р. до Договору сторони виклали п. 1.4. Договору в наступній редакції: «Цей Договір діє до 19 березня 2015 року. Внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.».

Додатковою угодою від 04.04.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 07.07.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 16,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 04.04.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 07.07.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24,00% річних (п.3.).

Додатком №153-14 від 16.04.2014р. до Договору встановлено, що для розміщення вкладного траншу у банку, позивач не пізніше 17.04.2014р. здійснює перерахування грошових коштів зі свого поточного рахунку через транзитний рахунок №2909.9.075710.005 на вкладний рахунок у банку №2610.3.075710.002 у розмірі 500 000,00 грн. (п.1.), сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 19.05.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23,00% річних (п.3.), виплата клієнту нарахованих процентів здійснюється банком в дату, що вказана в п.2., нараховані банком проценти не збільшують суму вкладу (п.4.), сторони дійшли згоди, що повернення вкладного траншу або його частки до настання строку, що вказаний в п. 2 цього Додатку, можливо тільки за згодою сторін, дострокове повернення вкладного траншу тільки на вимогу позивача не можливо (п.5.).

Додатковою угодою №1 19.02.2014р. про внесення змін до Додатку №153-14 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 20.08.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 07.07.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 08.10.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 22,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою №2 20.08.2014р. про внесення змін до Додатку №153-14 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 21.11.2014р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 08.10.2014р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 09.01.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою №2 21.11.2014р. про внесення змін до Додатку №153-14 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 23.02.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 24,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою №3 від 21.12.2014р. сторони внесли зміни до Додатку №153-14 від 16.04.2014р. до Договору і зазначили, що: «п. 2. Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, надана позивачем відповідачу на строк до 23.02.2015р. п.3 на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставку розмірі 24,00% річних.

Додатковою угодою №9 від 21.12.2014р. сторони внесли зміни до Додатку №153-1 від 19.01.2015р. до Договору і зазначили, що: «п. 2. Сума грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, надана позивачем відповідачу на строк до 02.02.2015р. п. 3 на суму грошових коштів, вказаних в п. 1 цього Додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставку розмірі 21,00% річних.

Додатковою угодою від 09.01.2015р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 19.01.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 21,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 09.01.2015р. про внесення змін до Додатку №153-1 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 02.02.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 21,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 19.01.2015р. про внесення змін до Додатку №153-2 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 02.02.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 21,00% річних (п.3.).

Додатковою угодою від 02.02.2015р. про внесення змін до Додатку №153-2 до Договору встановлено, що сума грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, надана клієнтом банку на строк до 06.03.2015р. (п.2.), на суму грошових коштів, вказаних в п.1 цього додатку, банком нараховуються проценти виходячи із процентної ставки у розмірі 23,00% річних (п.3.).

Платіжним дорученням №574 від 17.07.2013р. позивачем перераховано на рахунок в банку відповідача транш в розмірі 500 000,00 грн.

Платіжним дорученням №575 від 17.07.2013р. позивачем перераховано на рахунок в банку відповідача транш в розмірі 500 000,00 грн.

Платіжним дорученням №576 від 17.07.2013р. позивачем перераховано на рахунок в банку відповідача транш в розмірі 500 000,00 грн.

Платіжним дорученням №577 від 17.07.2013р. позивачем перераховано на рахунок в банку відповідача транш в розмірі 500 000,00 грн.

Платіжним дорученням №300 від 16.04.2014р. позивачем перераховано на рахунок в банку відповідача транш в розмірі 500 000,00 грн.

30.01.2015р. позивачем було надано відповідачу лист за вих. №25 від 30.01.2015р., в якому позивач просив суд повернути суму вкладу в розмірі 500 000,00 грн. на рахунок позивача, який вказаний в цьому листі.

20.02.2015р. позивачем було надано відповідачу лист за вих. №52 від 30.01.2015р., в якому позивач просив суд повернути суму вкладу в розмірі 500 000,00 грн. на рахунок позивача, який вказаний в цьому листі.

05.03.2015р. позивачем було надано відповідачу лист за вих. №67 від 05.03.2015р., в якому позивач просив суд повернути суму вкладу в розмірі 1 500 000,00 грн. на рахунок позивача, який вказаний в цьому листі.

Відповідно до виписки банку по особовому рахунку позивача на його рахунку знаходяться кошти у розмірі 2 500 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач суму вкладу та нарахованих відсотків на вказаний позивачем рахунок вчасно не перерахував, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 2 537 356,17 грн., а саме: 2 500 000,00 грн. заборгованості по вкладу, 33 123,29 грн. заборгованості зі сплати процентів, 3% річних у розмірі 4 232,88 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором банківського вкладу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною ст. 1060 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Згідно п. 3.3. Постанови Національного банку України №516 від 03.12.2003р. про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі по тексту - постанова, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Укладеним між сторонами договором передбачене право позивача отримати суму вкладу і процентів за його користування у строки, передбачені договором.

За твердженнями позивача, які не спростовані відповідачем, заборгованість відповідача зі сплати суми вкладу та процентів по ньому за період з 16.07.2013р. по 06.03.2015р. становить 2 533 123,29 грн. Період нарахування та розрахунок суми заборгованості по виплаті суми вкладу та процентів по вкладу позивачем здійснено правильно, що перевірено судом.

Враховуючи те, що відповідачем вклад не був повернутий позивачу, так як і проценти по вкладу, приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, приписи ст. 1061 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем по Договору складає 2 533 123,29 грн., з яких: 2 500 000,00 грн. основної заборгованості та 33 123,29 грн. відсотків за вкладом. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 2 500 000,00 грн. по поверненню вкладу та сплати процентів у розмірі 33 123,29 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення вкладу та строк оплати процентів, у відповідності до Договору та Додатків до нього є такими, що настали, а тому позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по поверненню вкладу в розмірі 2 500 000,00 грн. та процентів у розмірі 33 123,29 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 232,88 - 3% річних, що нараховані на суму боргу за період з 02.02.2015р. по 18.03.2015р.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, нарахованих на суму боргу є законними та обґрунтованими, однак такими, що підлягають задоволенню частково, у зв'язку з тим, що позивачем у розрахунку невірно визначено період нарахування. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, судом визначено інший період нарахування, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а саме: з 02.02.2015р. до 18.03.2015р.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 4 323,88 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №917/370/15 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача 2 500 000,00 грн. основної суми банківського вкладу, 33 123,29 грн. заборгованості по процентам та 4 232,88 грн. 3% річних.

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 50 747,13 грн., покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (ЄДРЮОФОП 09807856, адреса: 04050, м. Київ, Артема, буд. 60) на користь Приватного акціонерного товариства «Тепличний комбінат» (ЄДРПОУ 04528123; адреса: 42744, Сумська область, Охтирський район, с. Чернеччина, вул. Готеляка, 69) суму основного вкладу в розмірі 2 500 000,00 грн. (два мільйони п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) суму відсотків в розмір 33 123,29 грн. (тридцять три тисячі сто двадцять три гривни 29 копійок), 3% річних в розмірі 4 232,88 грн. (чотири тисячі двісті тридцять дві гривни 88 копійок) та судовий збір в розмірі 50 747,13 грн. (п'ятдесят тисяч сімсот сорок сім гривень 13 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015р.

Суддя С.М. Морозов