Ухвала

від 10.11.2015 по справі 917/370/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

10.11.2015Справа №917/370/15 За позовом Приватного акціонерного товариства "Тепличний комбінат"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 1 007 520,55 грн.,-

За розглядом скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Абрамович О.В. (представник за довіреністю №59 від 24.02.2015р.);

від відповідача (скаржника): Нейрановський А.О. (представник за довіреністю №3-243110/17962 від 22.09.2015р.);

від ВДВС: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Тепличний комбінат" (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі - відповідач) суми в розмірі 1 007 520,55 грн., а саме, основної суми банківського вкладу в розмірі 1 000 000,00 грн., суми відсотків в розмірі 6 616,44 грн., суми 3% річних в розмірі 904,11 грн.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача суму в розмірі 2 537 356,17 грн., а саме, основної суми банківського вкладу в розмірі 2 500 000,00 грн., суми відсотків в розмірі 33 123,29 грн., суми 3% річних в розмірі 4 232,88 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. у справі №917/370/15 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Тепличний комбінат" задоволено у повному обсязі.

09.06.2015р. Господарським судом міста Києва на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

27.07.2015р. до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої заявлено вимоги про визнання дій державного виконавця органу виконання судових рішень щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48105150 від 13.07.2015р. протиправними та зобов'язання начальника органу виконання судових рішень скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48105150 від 13.07.2015р.

Скарга відповідача обґрунтованим тим що, на його думку, у державного виконавця не було законних підстав проводити виконавчі дії по виконанню наказу суду від 09.06.2015р. у справі №917/370/15 та виносити оскаржувану постанову, оскільки судом апеляційної інстанції поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення суду від 26.05.2015р. та прийнято скаргу до апеляційного провадження, відтак рішення суду першої інстанції не набрало законної сили. Крім того, відповідач зазначає, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. у справі №810/1455/15 заборонено, зокрема, органам державної виконавчої служби та їх правонаступникам вчиняти будь-які дії щодо накладення арешту на рахунки та кошти (грошові кошти) на рахунках, а також будь-яке стягнення, примусове списання коштів (грошових коштів) за платіжними та іншими вимогами Державної виконавчої служби України та будь-яких її правонаступників до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №810/1455/15, однак всупереч вказаній ухвалі, державним виконавцем винесено оскаржувану постанову. Також, відповідач вказує в скарзі про те, що ним не отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження, як того вимагає ст. 25 закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2015р. відкладено вирішення питання про прийняття скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві до повернення матеріалів справи №917/370/15 з суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2015р. рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2015р. у справі №917/370/15 залишено без змін.

18.09.2015р. матеріали справи №917/370/15 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2015р. розгляд скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у справі №917/370/15 призначено на 10.11.2015р.

В судове засідання 10.11.2015р. представник органу виконання судових рішень не з'явився, про час та місце якого повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи та його неявка, відповідно до ст. 121 2 ГПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

Позивачем та органом виконання судових рішень письмових пояснень на скаргу до матеріалів справи не надано, в тому числі на вимогу ухвали суду від 02.10.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2015р. просив суд залишити скаргу відповідача без задоволення.

Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відповідно ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону (стаття 19 закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається дата набрання законної (юридичної) сили рішенням.

Відповідно до ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Посилання відповідача на ту обставину, що рішення суду від 26.05.2015р. не набрало законної сили відповідно положень ст. ст. 85, 116 ГПК України і в державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження спростовуються матеріалами справи, оскільки судом, у зв'язку з закінченням строку на подання апеляційної скарги, було видано відповідний наказ, який стягувачем пред'явлено до виконання.

Вказаний наказ суду від 09.06.2015р. відповідав вимогам виконавчого документу, що зазначені в ст. 18 закону України "Про виконавче провадження" та правомірно прийнятий державним виконавцем до виконання.

Відповідно до ст. 57 закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

13.07.2015р. ВП №48105150 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення 2 588 103,30 грн.

При цьому, як вбачається з наданої відповідачем до матеріалів справи копії заяви від 24.07.2015р. боржник звернувся до начальника ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві з вимогою про повернення виконавчого документу до суду, який його видав та зняття арешту, в порядку ст. ст. 48, 50 закону України "Про виконавче провадження" після її винесення (заява отримана 24.07.2015р.), тобто у державного виконавця станом на дату винесення оскаржуваної постанови не було відомостей про прийняття до розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду від 26.05.2015р.

Безпідставним є посилання відповідача на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2015р. у справі №810/1455/15, зважаючи на те, що вказаною ухвалою заборонено вчиняти будь-які дії щодо накладення арешту на рахунки та кошти (грошові кошти) на рахунках, а також будь-яке стягнення, примусове списання коштів (грошових коштів) за платіжними та іншими вимогами, тоді як оскаржуваною постановою задля реального виконання рішення суду від 26.05.2015р. накладено арешт на майно боржника в межах суми 2 588 103,30 грн.

З огляду на заявлені скаржником вимоги, безпідставними є також посилання відповідача на порушення державним виконавцем вимог ст. 25 закону України "Про виконавче провадження" щодо того, що ним не направлено на адресу боржника копію постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вимог щодо визнання дій державного виконавця неправомірними чи скасування постанови про відкриття виконавчого провадження скаржником не заявлено.

При розгляді даної скарги, суд має враховувати те, що принципом господарського судочинства є виконуваність рішення суду. Крім того, виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ст. 43 ГПК України).

У відповідності до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки, як встановлено матеріалами справи, скаржником не обґрунтовано неправомірності дій державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, вказану скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на дії Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в справі №917/370/15.

2. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Морозов С.М.