Рішення

від 26.05.2015 по справі 910/7824/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2015Справа №910/7824/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф»

до Публічного акціонерного товариства «БГ Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Корпоративний недержавний пенсійний фонд національного банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Козярська Юлія Валеріївна

про визнання недійсними договорів, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Перевозник П.М. (представник за довіреністю №8 від 30.03.2015р.);

від відповідача: Різник О.О. (представник за довіреністю №5 від 02.03.2015р.);

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріумф» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання недійсними п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4. Договору іпотеки від 13.02.2013р., визнання недійсним Договору №5 від 23.12.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 13.02.2013р. та визнання недійсним Договору №6 від 26.06.2014р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 13.02.2013р., укладених з Публічним акціонерним товариством «БГ Банк» (надалі також - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладеним Договором №5 було внесено зміни та замінено земельну ділянку, що з самого початку була частиною предмета іпотеки, на нову земельну ділянку площею 3,9775 а за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 322128120:05:010:0055, відбулась без проведення обов'язкової експертної грошової оцінки нової земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. 13 ЗУ «Про оцінку земель». Так само без проведення експертної грошової оцінки 26.06.2014р. Договором №6 про внесення змін було змінено об'єкт незавершеного будівництва готовністю 57%, який з самого початку був частиною предмета іпотеки, на новий об'єкт - завершений будівництвом Агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) загальною площею 16 722,6 кв.м. за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111. Заміна предмету іпотеки на новий без проведення його обов'язкової оцінки суб'єктом оціночної діяльності є прямим порушенням вимог п. 4.16. Постанови Правління НБУ від 25.01.2012р. за №23. Окремо позивачем наголошено на тому, що визначення ціни предмету іпотеки є істотною умовою договору іпотеки з огляду на те, що вказаний договір містить застереження про право відповідача на позасудове задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки (п. 4.2. Договору) за ціною, визначеною в п. 1.5. Договору (згідно положень п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4. Договору).

Відповідачем до матеріалів справи надано письмовий відзив на позовну заяву в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що передача старої земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва в іпотеку була здійснена із дотриманням вимог ст. 13 ЗУ «Про оцінку земель», що підтверджується п. 1.4. Договору іпотеки від 13.02.2013р. в якому визначена експертна грошова оцінка старої земельної ділянки. У позові позивач не пояснює мотивів укладення Договорів №5 та №6, проте пояснення містять в тексті самих договорів. Так у п. 1 Договору №5 зазначено, що стара земельна ділянка була поділена на дві нові, серед яких на нову земельну ділянку площею 3,9775 га. У зв'язку з цією обставиною, поділ земельної ділянки як предмета іпотеки не є підставою припинення іпотеки. Договір №6 був необов'язковою формальною дією спрямованою на упорядкування технічних моментів, пов'язаних із трансформацією об'єкту незавершеного будівництва в окреме нерухоме майно. Таким чином. Жодних підстав для твердження про те, що мав факт заміни предметів іпотеки чи укладення нового Договору іпотеки не існує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі №910/7824/15-г, розгляд призначено на 12.05.2015р.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015р. у справі №910/7824/15-г задоволено заяву позивача про забезпечення позову та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, заборонено ПАТ "БГ Банк" та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76, на предмет іпотеки.

В судовому засіданні 12.05.2015р. представником відповідача було подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Також, в судовому засіданні 12.05.2015р. було задоволено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Корпоративний недержавний пенсійний фонд Національного банку України та клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Козярську Юлію Валеріївну, розгляд справи було відкладено до 26.05.2015р.

В судове засідання 26.05.2015р. представники від третіх осіб не з'явились.

Від третьої особи-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю вчасно скласти обґрунтовані пояснення та підготувати докази щодо предмету спору.

Розглянувши клопотання третьої особи-1 в судовому засіданні 26.05.2015р. судом було відмовлено в його задоволенні, оскільки з моменту отримання третьою особою-1 ухвали з датою судового засідання (отримання відбулось 18.05.2015р.) пройшло майже півтора тижні, а передбаченими ст. 27 Господарського процесуального кодексу України правами третіх осіб, останні зловживати не повинні у відповідності до норм чинного законодавства.

В матеріалах справи також міститься заява про доповнення до забезпечення позову, відповідно до яких позивач просить суд вжити додаткові заходи забезпечення позову шляхом заборони третій особі-1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за договором іпотеки на предмет іпотеки, який складається з земельної ділянки площею 3,9775 га за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська сільська рада та агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) за адресою: Київська область, Броварський район. смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Відповідно до приписів статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи судом вже задоволено заяву позивача про забезпечення позову та винесено ухвалу якою з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набранням рішенням у даній справі законної сили, заборонено ПАТ "БГ Банк" та будь-яким іншим уповноваженим ним особам вчиняти дії щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №76, на предмет іпотеки, який складається з: - земельної ділянки площею 3,9775 га (кадастровий номер 3221281200:05:010:0055) за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада; - агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції (ІІ черга) за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Таким чином, у суду відсутні повноваження щодо вжиття повторних аналогічних заходів до забезпечення позову, оскільки в ухвалі заборонено вчиняти дії будь-яким іншим, окрім ПАТ "БГ Банк", уповноваженим особам щодо позасудового звернення стягнення за Договором іпотеки.

В матеріалах справи також міститься клопотання про накладення арешту на майно зазначене вище.

Клопотання обґрунтоване тим, що у разі визнання недійсним договору застави, господарським судом застосовуються наслідки недійсності відповідного договору, в тому числі у вигляді накладення арешту на майно.

Враховуючи викладені в клопотанні обґрунтування та заслухавши пояснення представників сторін, у суду відсутні підстави для накладення арешту на майно у відповідності до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» оскільки на даному етапі розгляду справи позовні вимоги позивача не задоволено та не винесено відповідного рішення, тобто договори не визнано недійсними.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26 травня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Банк Перший», правонаступником якого є відповідач, (іпотекодержатель за Договором) та позивачем (іпотекодавець за Договором) укладено Договір іпотеки (надалі - Договір), посвідчений третьою особою-2 та зареєстрований в реєстрі за №76.

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором позивач передає, а відповідач приймає в заставу (іпотеку) належні позивачу об'єкти нерухомого майна, а саме: а) земельну ділянку розміром - 4,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047 (далі - земельна ділянка); б) незавершене будівництво агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57% яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111 (надалі - овочесховище), (далі разом - предмет іпотеки), в якості забезпечення виконання в повному обсязі своїх зобов'язань за Кредитним договором №20 від 09.10.2012р., зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені сторонами у майбутньому, укладеним між відповідачем та позивачем, щодо вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачене умовами Кредитного договору, сплати процентів у розмірі, строки, в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, сплати неустойки (штрафу, пені) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків та витрат, іншої заборгованості, що можуть виникнути у відповідача в зв'язку з укладенням та виконанням Кредитного договору - надалі «основне зобов'язання».

Переданий в іпотеку об'єкт нерухомості складається з: - земельної ділянки розміром - 4,0000 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, цільове призначення - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; незавершене будівництво агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57% яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111. (п. 1.3. Договору).

Згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку земельної ділянки промислового, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, складеного Науково-виробничою фірмою «Кадастр ЛТД» станом на 24.12.2012р., вартість земельної ділянки, яка передається в іпотеку становить - 4 507 600,00 грн. Згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку незавершеного будівництва, складеного ТОВ «Екперт-Альянс» станом на 21.12.2012р., вартість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовність 97%, яке передається в іпотеку становить - 160 000 000,00 грн. (п. 1.4. Договору).

У відповідності до п. 1.5. Договору за згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 38 000 000,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Продаж предмета іпотеки відповідачем у відповідності до п.п. 4.2.1.5. Договору: ціна договору купівлі-продажу предмету іпотеки визначається у розмірі, визначеному в п. 1.5. цього Договору.

Вартість предмету іпотеки визначається у розмірі, зазначеному в п. 1.5. цього Договору. (п.п. 4.2.2.4. Договору).

Договором №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 20.03.2013р. (надалі - Договір №1) сторони внесли зміни до п. 1.5. Договору, а саме: «За згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 73 000 000,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Договором №2 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 17.04.2013р. (надалі - Договір №2) сторони внесли зміни до п. 1.5. Договору, а саме: «За згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 89 000 000,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Договором №3 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 04.07.2013р. (надалі - Договір №3) сторони внесли зміни до п. 1.5. Договору, а саме: «За згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 109 000 000,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Договором №4 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 07.10.2013р. (надалі - Договір №4) сторони внесли зміни до п. 1.5. Договору, а саме: «За згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 120 973 363,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Договором №5 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 23.12.2013р. (надалі - Договір №5), а саме п. 1., встановлено, що у зв'язку з поділом земельної ділянки загальною площею 4,0 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, на дві земельні ділянки: - розміром 3,9775 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0055; - розміром 0,0225 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0056.

У зв'язку з викладеним у Договорі №5 сторони внесли відповідні зміни до п. 1.3. Договору.

Договором №5 сторони внесли зміни до п. 1.5. Договору, а саме: «За згодою сторін загальна вартість предмету іпотеки становить - 133 861 294,00 грн. (надалі - заставна вартість). Зазначена в цьому пункті сума відображає вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена як обмеження розміру відповідальності позивача.

Договором №6 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козярською Ю.В. 13 лютого 2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №76 від 26.06.2014р. (надалі - Договір №6) у зв'язку з реєстрацією права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111 сторони погодили внести зміни до Договору в частині зазначення замість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовністю 57% яким є овочесховище загальною площею 15 685,00 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111 на агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції - ІІ черга загальною площею 16 722,6 кв.м., що знаходиться за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

У зв'язку з викладеним у Договорі №6 сторони внесли відповідні зміни до п. 1.3. Договору.

Спір в даному випадку виник внаслідок того, що позивач вважає, що умови спірних норм Договору та Договорів №5-6 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому мають бути визнані недійсними.

Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Як передбачено частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої - статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною третьою статті 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; вчинення правочину у формі, встановленій законом; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 (надалі - постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №9), правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України №13 від 17.12.2013 р.) (надалі - постанова Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р.) зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (абз. 5 п.п. 2.10. п. 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Предметом спору в даній справі є вимога про визнання недійсним Договору з підстав його не відповідності вимогам чинного законодавства.

За змістом п. 2.6 Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 Господарського кодексу України тощо).

Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, ст. 180 ГК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Окремі види застав передбачені ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо). Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором. (ст. 576 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом

Згідно зі ст. 15 Закону іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці. Реалізація переданих в іпотеку земельних ділянок сільськогосподарського призначення при зверненні стягнення на предмет іпотеки здійснюється на прилюдних торгах. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути особи, визначені Земельним кодексом України.

Як встановлюється матеріалами справи у відповідності до п. 1.1. Договору позивачем було передано в іпотеку земельну ділянку та незавершене будівництво.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі застави земельної ділянки відповідно до закону. (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).

У відповідності до п. 1.4. Договору згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку земельної ділянки промислового, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, складеного Науково-виробничою фірмою «Кадастр ЛТД» станом на 24.12.2012р., вартість земельної ділянки, яка передається в іпотеку становить - 4 507 600,00 грн. Згідно експертного висновку суб'єкта оціночної діяльності про експертну грошову оцінку незавершеного будівництва, складеного ТОВ «Екперт-Альянс» станом на 21.12.2012р., вартість незавершеного будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції готовність 97%, яке передається в іпотеку становить - 160 000 000,00 грн.

В подальшому, у зв'язку з поділом земельної ділянки загальною площею 4,0 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0047, що розташована за адресою Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, на дві земельні ділянки: - розміром 3,9775 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0055; - розміром 0,0225 га, кадастровий номер 3221281200:05:010:0056, сторонами в Договір №5 встановлено, що позивач передає, а відповідач приймає в заставу (іпотеку) належні позивачу об'єкти нерухомого майна, а саме: а) земельну ділянку розміром - 3,9775 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада, кадастровий номер 3221281200:05:010:0055 (далі - земельна ділянка).

Таким чином, в даному випадку оцінка земель не вимагається нормами ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» по-перше у зв'язку з вже проведенням такої експертної оцінки, а по-друге - поділ земельної ділянки на дві частини в своїй сукупності не змінює її оціночної вартості в загальному розмірі.

Окрім того, поділ переданої в іпотеку земельної ділянки не свідчить про знищення вказаної земельної ділянки як предмету матеріального світу, що якого існують відповідні права та обов'язки, зокрема, право власності позивача та його обов'язки як іпотекодавця. Вказані обставини також не свідчать про втрату позивачем цієї земельної ділянки як предмета застави та звільнення його від встановленого ч. 2 ст. 580 і ч. 2 ст. 587 ЦК України обов'язку відновити або замінити предмет застави у відповідних випадках. Схожа правова позиція зазначена у Постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2015р. у справі №924/1269/14.

Поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки. (ч. 3 ст. 110 Земельного кодексу України).

Таким чином, в результаті укладеного Договору №5 мала місце фіксація правовідносин, що склались в певний проміжок часу у зв'язку з поділом земельної ділянки, а не заміна земельної ділянки як предмету іпотеки на іншу. У разі не укладення Договору №5 іпотеку на меншу ділянку розповсюджувалася також в силу зазначених актів діючого законодавства, а натомість в силу цих же актів, без окремого укладення Договору №5 іпотека розповсюджувалася б й на іншу земельну ділянку за кадастровим номером 3221281200:05:010:0056, що утворилась в наслідок поділу.

Об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. (ст. 16 Закону).

Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. (ч. 3 ст. 16 Закону).

Як встановлюється матеріалами справи, а саме п. 1 Договору №6, укладання вказаного договору було наслідком реєстрації права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Тобто, внаслідок завершення будівництва агропромислового комплексу по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції виник об'єкт - Агропромисловий комплекс по зберіганню та переробці сільськогосподарської продукції -ІІ черга загальною площею 16 722,6 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 111.

Договір №6 є формальною дією, спрямованою на упорядкування та викладення фактів дійсності в паперовому вигляді.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором. (ч. 6 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на п. 4.16. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012р. за №23.

Відповідно до п. 4.16. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012р. за №23 банк під час розрахунку резерву використовує ринкову (справедливу) вартість забезпечення у вигляді застави нерухомого майна, транспортних засобів, об'єктів у формі цілісного майнового комплексу, устаткування, біологічних активів, майнових прав на нерухоме майно, вироби, товари, майбутній урожай, приплід тварин, виходячи з оцінки такого майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або оцінювачем майна - працівником банку, що має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, які не є пов'язаними з банком особами (афілійованими, спорідненими, асоційованими), відповідно до законодавства України. Якщо від дати останньої оцінки відбулися істотні зміни в умовах функціонування та фізичному стані майна, що є предметом застави, та/або стані ринку подібного майна, банк має забезпечити проведення переоцінки такого майна незалежно від умов договору про надання кредиту та/або договору застави.

Однак, в даному випадку поділена земельна ділянка та введений в експлуатацію об'єкт будівництва не замінені об'єкти Договору іпотеки.

Позивач також зазначає про невідповідність п.п. 4.2.1.5 та 4.2.2.4. Договору нормам закону, оскільки не нададуть змогу позивачу отримати від відповідача відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог за справедливою (ринковою) ціною, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, у випадку позасудового задоволення вимог іпотекоджателя.

У відповідності до п.п. 4.2.1.5. Договору ціна договору купівлі-продажу предмету іпотеки визначається у розмірі, визначеному в п. 1.5. цього Договору.

Вартість предмету іпотеки визначається у розмірі, зазначеному в п. 1.5. цього Договору. (п.п. 4.2.2.4. Договору).

Пунктом 1.5. Договору в редакції Договору №5 вартість предмету іпотеки становить 133 861 294,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підписав Договір, Договори №5 та №6 без жодних застережень в присутності нотаріса, що свідчить про розуміння останнім на момент укладення Договорів про можливі наслідки виконання та порушення зобов'язань.

Тобто, умови Договорів щодо зазначених позивачем обставин фактично відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, положенням щодо вільного встановлення у договорі ціни як його умови та внутрішній волі обох сторін.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що положення Договору іпотеки, Договору №5 та Договору №6 щодо зазначених позивачем обставин не суперечать вимогам законодавства України, а отже не свідчать про наявність підстав для визнання наведених Договорів недійсними.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач не надав до суду належних і допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтверджували той факт, що умови спірних Договорів суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що правові підстави для визнання п.п. 4.2.1.5. та п.п. 4.2.2.4. Договору іпотеки від 13.02.2013р., Договору №5 від 23.12.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 13.02.2013р. та Договору №6 від 26.06.2014р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 13.02.2013р. недійсними відсутні, а отже позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф» в справі №910/7824/15-г є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.05.2015р.

Суддя Морозов С.М.