Рішення

від 26.05.2015 по справі 915/394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року Справа № 915/394/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону, вул. Нікольська, буд. 18-а, м. Миколаїв, 54030

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168 (код ЄДРПОУ 22990305)

в інтересах держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62 А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523)

до відповідача Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, пр. Леніна, 16, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 35273157)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство, вул. Глінки, 3, кв. 9, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 37844336)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Військова частина НОМЕР_1 , с. Ульянівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про визнання недійсним Договору про умови ведення мисливського господарства від 09.07.2012 року в частині

за участю представників сторін:

від позивача Міністерства оборони України: Саламантін Олександр Вікторович, довіреність № 220/878/д від 17.11.2014 року;

від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв: Мечинська Ірина Юріївна, довіреність № 26 від 05.01.2015 року;

від позивача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв: Мартинюк Катерина Володимирівна, довіреність № 2238 від 06.05.2015 року

від відповідача Миколаївського обласного управління лісового та мисливського

господарства: Бойко Геннадій Анатолійович, довіреність № 607 від 14.05.2015 року;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірьяківське мисливське

господарство": Ткаченко Олена Іванівна, довіреність від 14.04.2015 року;

від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кірьяківське мисливське

господарство": Коробєйніков Валерій Валентинович, паспорт НОМЕР_3 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 31.03.2006 року.

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Військової частини НОМЕР_1 : представник не з`явився;

в судовому засіданні присутній прокурор Миколаївської прокуратури з нагляду за

додержанням законів у воєнній сфері Андреєв Андрій Павлович, службове посвідчення № 013233, видане 26.11.2012 року, дійсне до 26.11.2017 року.

До господарського суду Миколаївської області 16.03.2015 року надійшла позовна заява вх. № 4303/15 від 16.03.2015 року Заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до відповідачів Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство про визнання недійсним Договору про умови ведення мисливського господарства від 09.07.2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство мисливських угідь загальною площею 2100 га, розташованих на території Ульянівської сільської ради.

За результатами автоматичного розподілу позовну заяву вх. № 4303/15 від 16.03.2015 року розподілено судді Бездолі Д. О.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської № 55 від 17.03.2015 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бездолі Д. О. призначено повторний автоматичний розподіл справи (позовної заяви) на підставі підпункту 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 5 рішення зборів суддів господарського суду Миколаївської області від 24.01.2013 року № 2.

За результатами автоматичного розподілу від 17.03.2015 року позовну заяву вх. № 4303/15 від 16.03.2015 року розподілено судді Олейняш Е. М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2015 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні 14.04.2015 року. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.05.2015 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.05.2015 року.

В судовому засіданні 26.05.2015 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор та позивачі позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили наступне.

Рішенням Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст. 15 Закону України «Про тваринний світ», на підставі подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано у користування мисливські угіддя загальною площею 14 879, 53 га, що розташовані у Миколаївському районі Миколаївської області на території Ольшанської селищної, Ульянівської, Криничанської, Кир`яківської, Трихатської сільських рад, з 26 червня 2012 року строком на 25 років та уповноважено Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства в установленому законом порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».

Відповідно до додатку до рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року на території Ульянівської сільської ради передано мисливські угіддя загальною площею 2 100 га (землі оборони).

В подальшому на підставі вищевказаного рішення 09.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено договір про умови ведення мисливського господарства, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити в мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству, інтересам власника або користувачів земельних ділянок.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року по справі № 910/21108/13, залишеним без змін судами вищих інстанцій, визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року.

Договір підлягає визнанню недійсним в частині, оскільки:

- земельна ділянка площею 2 100 га, що знаходиться на території Ульянівської сільської ради відноситься за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням до земель оборони та перебуває на картковому обліку в КЕВ м. Миколаїв за інвентарним номером № 23 (ст. 77, 78, 84 ЗК України, ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони»). Таким чином, відповідачу ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» надана у користування земельна ділянка площею 2 100 га, що знаходиться на території Ульянівської сільської ради. Відповідач ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» використовує земельну ділянку для ведення мисливських угідь, яка відноситься за формою власності до державної власності, за цільовим призначенням до земель оборони, що порушує приписи ст. 20, 77, 115 ЗК України, ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони»). Землі оборони не можуть використовуватись для господарської діяльності;

- договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений на підставі рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року, яке скасовано в судовому порядку;

- земельна ділянка є полігоном та використовується не за призначенням;

- Міністерством оборони України, як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, будь-які договори з ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» не укладались (ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство»).

Представник відповідача ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» позовні вимоги заперечив в повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях по справі (арк. 42-47;135-138). Просив суд в позові відмовити в повному обсязі. В обгрунтування заперечень зазначив наступне:

- застосування в спірному випадку норм земельного законодавства є недопустимим, оскільки ведення мисливського господарства не передбачає припинення права власності чи користування земельними ділянками. Мисливське господарство ведеться відповідними користувачами мисливських угідь без вилучення у власників (користувачів) земельних ділянок та зміни їх цільового призначення;

- мисливські угіддя це середовище перебування диких тварин;

- оспорюваний договір укладений не про надання угідь, а про умови ведення мисливського господарства, тому безпідставним є твердження прокурора, що визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого укладено оспорюваний договір, наявні правові підстави для визнання недійсним договору;

- посилаючись на приписи ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Конституційного суду України від 27.12.2011 року № 20-рп/2001 та від 16.04.2009 року № 7-рп/2009, представник відповідача зазначив, що рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію фактом його виконання;

- особи, які вчиняли правочин, мали необхідний обсяг повноважень; волевиявлення було вільним; договір вчинено відповідно до Типового договору про умови ведення мисливського господарства, затвердженим наказом Міністерства лісового господарства України № 153 від 12.12.1996 року (ч. 2-4 ст. 203 ЦК України);

- правочин спрямований на реальне настання правових наслідків (ч. 5 ст. 203 ЦК України), факт виконання сторонами правочину підтверджується поданими суду доказами, а саме: пояснювальною запискою проекту організації і розвитку мисливського господарства ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство», повідомленням про проведення перевірки від 05.12.2013 року, наказами ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» від 17.07.2013 року та від 10.07.2014 року «Про проведення полювання на території мисливських угідь», ветеринарними свідоцтвами, бухгалтерською довідкою про понесені витрати на ведення мисливського господарства;

- під час дії договору перед Міністерством оборони України, КЕВ м. Миколаїв, Військовою частиною НОМЕР_1 не порушувались будь-які питання щодо забудови, вирощування культур, проведення штучного обводнення тощо. Тому й відсутні будь-які договори, на які посилається позивач;

- можливість ведення мисливського господарства на землях оборони погоджувалась з командиром Військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить лист від 01.06.2012 року.

Представник відповідача Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства позовні вимоги визнав в повному обсязі. На виконання вимог суду відповідачем подано суду письмові пояснення по суті спору (арк. 133), в яких зазначено наступне.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства на підставі Положення організовує укладання з користувачами мисливських угідь вищезгаданих договорів та здійснює контроль за їх виконанням.

Підствою для укладання договору було рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року про надання певній організації у користування мисливських угідь. Однак, у зв`язку із скасуванням в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування відповідач Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства з метою додержання рішень судів, припиняє дію договору з ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» про умови ведення мисливського господарства від 09.07.2012 року в частині користування мисливськими угіддями на території Ульянівської сільської ради загальною площею 2 100 га та вносить до нього відповідні зміни.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Військова частина НОМЕР_1 повноважного представника в судове засідання 26.05.2015 року не направила.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали суду подано письмові пояснення (арк. 130), в яких третя особа, зазначивши про проведення V хвилі мобілізації та залучення всього особового складу Військової частини НОМЕР_1 до проведення заходів бойової та мобілізаційної підготовки, просила суд розглядати справу без участі представника військової частини.

Подане клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи розглянуто судом та задоволено.

В поданих суду письмових поясненнях третя особа також зазначила, що земельні ділянки, які використовуються за договором полювання не залучені станом на 22.05.2015 року до проведення заходів бойової, мобілізаційної та іншої підготовки, тому Військовою частиною 01.06.2012 року було надано відповідь на запит ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство», в якому зазначено, що Військова частина не заперечує проти ведення мисливського господарства на території, вказаній у договорі.

Проте, Військова частина НОМЕР_1 вважає за необхідне погодження вище вказаного договору з нею, як із повноправним землекористувачем, що не було зроблено ані ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство», ані Управлінням лісового та мисливського господарства Миколаївської ОДА.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право користування землею від 1989 року за Б № 062777 Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки надано в безстрокове та безоплатне користування 29 319, 3 га землі в межах згідно з планом землекористування.

Земельна ділянка надана для Широколанівського учбового центру (арк. 13-16).

Відповідно до Довідки № 303/22/7/137 від 23.03.2015 року Південно-східного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України Квартирно-експлуатаційна частина Миколаївського району Червонопрапорного Одеського воєнного округу Української соціалістичної республіки була прийнята до складу частин, які безпосередньо підпорядковані Головному квартирно-експлуатаційному управлінню Збройних Сил України (на даний час - Південно-східне територіальне квартирно-експлуатаційне управління) (арк. 129).

Відповідно до Довідки № 341 від 24.02.2012 року Південно-східного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та Директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 року № Д-322/1/014 Миколаївську квартирно-експлуатаційну частину району (м. Миколаїв) переформовано у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв (арк. 19-20).

Відповідно до Довідки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України № 745 від 22.05.2015 року Військова частина НОМЕР_1 є правонаступником Широколанівського учбового центру (арк. 131).

Відповідно до Інформації Відділу Держкомзему у Миколаївському районі Миколаївської області № 02-17-4-87 від 05.06.2012 року щодо правового положення земель, наданих для організації мисливського господарства ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» земельна ділянка площею 2 100 га, що знаходиться на території Ульянівської сільської ради, перебуває в користуванні Військової частини НОМЕР_1 (арк. 24).

Відповідно до Інформації Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області № 365/751-2/701 від 27.01.2015 року станом на 01.01.2015 року за Військовою частиною НОМЕР_1 значиться земельна ділянка в постійному користуванні загальною площею 27 986, 3 га, в тому числі ріллі 7 190 га, пасовищ 1 740 га, лісів та лісовкритих площ 5 га, забудованих земель 19 033 га (землі громадського призначення), води 18, 3 га, в межах території Ульянівської сільської ради (за межами населеного пункту) (арк. 132).

Відповідно до Інформації Військової частини НОМЕР_1 № 1067 від 08.12.2014 року земельна ділянка площею 2 100 га, яка розташована на території Ульянівської сільської ради належить до земель оборони і знаходиться у користуванні Військової частини НОМЕР_1 на підставі Державного акту на право постійного користування землею БН № 062777. Цільове призначення земельної ділянки не змінювалось (арк. 31).

Відповідно до ч. 2 ст. 65 ЗК України (в редакції від 06.05.2012 року) порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ст. 77 ЗК України (в редакції від 06.05.2012 року) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 20 ЗК України (в редакції від 06.05.2012 року) земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» (в редакції від 06.05.2012 року) військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції від 08.12.2011 року) Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно із законом.

Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Нормами ст. 10 Закону України «Про оборону України» (в редакції від 16.10.2010 року) передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Міністерство України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Системний аналіз Закону України "Про використання земель оборони", Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України» дозволяє дійти висновку, що уповноваженим державою органом управління землями оборони є Міністерство оборони України.

Відповідно до п. 1.1 Положення про полігони Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 187 від 03.05.2008 року, полігон - спеціально обладнана земельна (водна) ділянка (частина узбережжя з прилеглою акваторією моря, акваторія моря у визначених кордонах) з повітряним простором над нею та морськими водами під нею, з відповідною організаційно-штатною структурою, яка призначена для: забезпечення проведення заходів оперативної та бойової підготовки військ (сил); бойового застосування озброєння та військової техніки (засобів ураження); польового, повітряного, морського вишколу, психологічної підготовки особового складу підрозділів, військових частин, кораблів; відпрацювання навчальних завдань слухачами та курсантами військово-навчальних закладів; забезпечення проведення заходів бойового злагодження з`єднань, військових частин та підрозділів в особливий період; проведення досліджень у галузі військового мистецтва, науково-дослідних робіт і полігонних випробувань зразків озброєння, військової техніки, боєприпасів та навчального обладнання; проведення робіт з утилізації методом підриву непридатних для подальшого застосування та зберігання боєприпасів.

Відповідно до п. 2.5 Положення полігони обладнуються на земельних (водних) ділянках, які відведені для потреб оборони та використовуються Міністерством оборони України у порядку, визначеному законодавством України

Земельні ділянки для розміщення полігонів Збройних Сил України надаються у постійне користування. У разі відсутності потреби подальшого використання земельної ділянки полігона для потреб Збройних Сил України рішення щодо її передачі приймається Міністром оборони України у відповідності з вимогами законодавства України.

Використання земельних ділянок полігонів не за призначенням та передача у користування іншим землекористувачам забороняється.

Рішенням Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», ст. 15 Закону України «Про тваринний світ», на підставі подання Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» надано у користування мисливські угіддя загальною площею 14 879, 53 га, що розташовані у Миколаївському районі Миколаївської області на території Ольшанської селищної, Ульянівської, Криничанської, Кир`яківської, Трихатської сільських рад, з 26 червня 2012 року строком на 25 років та уповноважено Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства в установленому законом порядку укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство».

Відповідно до додатку до рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 року на території Ульянівської сільської ради передано мисливські угіддя загальною площею 2 100 га (арк. 90).

На запит ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» щодо надання в користування для ведення мисливського господарства землі коридору полігону, Військова частина НОМЕР_1 листом № 827/01-12 від 01.06.2012 року повідомила про відсутність заперечень проти здійснення діяльності, пов`язаної з організацією мисливства та рибальства на даній земельній ділянці, оскільки вона не впливає на бойову та мобілізаційну готовність особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Крім того, в поданому листі Військова частина НОМЕР_1 зазначила про застереження від недопущення зміни цільового призначення даної земельної ділянки, розташування на ній пересувних або зведення нерухомих об`єктів чи споруджень (окрім засобів годування тварин), засадження рослинами (в тому числі дерев, кущів, сільськогосподарських культур тощо) (арк. 48).

В подальшому на підставі вищевказаного рішення ради 09.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства укладено Договір про умови ведення мисливського господарства, який підписано та скріплено печатками сторін (арк. 25-26).

Умовами Договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору рішенням Миколаївської обласної ради № 6 від 26.06.2012 року надано ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» з 26 червня 2012 року строком на 25 років терміном до 26 червня 2037 року включно мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 14 879, 53 га, у тому числі: лісові угіддя 212, 0 га, польові 12 342, 82 га, водно-болотні угіддя 2 324, 71 га.

Відповідно до п. 2.1 Договору ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» має право у встановленому порядку за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити в мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству, інтересам власника або користувачів земельних ділянок.

Відповідно до п.п. «а», «б» п. 2.2 Договору ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» зобов`язується використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування; вести мисливське господарство на закріплених за ним мисливських угіддях з дотриманням вимог Законів України «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання», інших нормативно-правових актів у галузі охорони та використання тваринного світу, ведення мисливського господарства.

Відповідно до п.п. «б» п. 2.4 Договору Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства зобов`язане сприяти ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» у виділенні земельних ділянок для будівництва в мисливських угіддях необхідних будівель і біотехнічних споруд, вирощуванні кормових культур, створенні захисних насаджень та здійсненні інших заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції від 16.02.2010 року) мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції від 16.02.2010 року) ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції від 16.02.2010 року) мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» (в редакції від 16.02.2010 року) переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Судом також встановлено наступне.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року по справі № 910/21108/13 за позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до відповідача Миколаївської обласної ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство», Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного агентства лісових ресурсів про визнання незаконним і скасування рішення задоволено позов.

Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської обласної ради № 14 від 26.06.2012 р. «Про надання у користування мисливських угідь Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» мисливські угіддя площею 2 100 га, що розташовані на території Ульянівської сільської ради (арк. 91-100).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року рішенням господарського суду м. Києва від 23.04.2014 року по справі № 910/21108/13 залишено без змін (арк. 101-112).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 року по справі № 910/21108/13 залишено без змін (арк. 113-116).

Судові рішення мотивовані тим, що вищезазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні Військової частини НОМЕР_1 , належить до земель оборони і відноситься до відання Міністерства оборони України, тобто розпорядження вказаною земельною ділянкою не належить до компетенції облради, оскільки ділянка не вилучалась у користувача, цільове призначення земельної ділянки не змінювалось.

Земельна ділянка є державною власністю і належить до земель оборони в розумінні змісту ст.ст. 65, 77 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" та положень Закону України "Про використання земель оборони", статтею 4 якого передбачено певний порядок використання земель оборони в господарських цілях. Міністерство оборони України є органом управління військовим майном, до складу якого входять і землі оборони.

Вищим господарським судом України у вищевказаній постанові від 09.10.2014 року по справі № 910/21108/13 встановлено, що питання щодо надання права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства необхідно було погоджувати з Міністерством оборони України, що не було зроблено.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.

Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб`єктів розпорядження земельним фондом України.

Порядок ведення мисливського господарства та порядок надання у користування мисливських угідь передбачено ст. 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Так, надання у користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства здійснюється, зокрема, за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок (ч. 1 ст. 22 Закону), а відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами (ч. 6 ст. 22 Закону).

Натомість, суду не подано доказів договірного врегулювання відносин користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Кірьяківське мисливське господарство» земельною ділянкою площею 2 100 га на території Ульянівської сільської ради за правилами Закону України «Про мисливське господарство та полювання».

Закон України "Про використання земель оборони" передбачає, що землі оборони використовуються відповідними суб`єктами (військовими частинами) на титулі постійного користування (ч. 1 ст. 2 Закону), проте також передбачає (ст. 4 Закону) можливість надання таких земельних ділянок у вторинне користування для сільськогосподарських потреб: "військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування". Тобто, Законом передбачено обмеження повноважень військових частин щодо надання земельних ділянок у користування.

В силу приписів Закону України "Про використання земель оборони", Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України» уповноваженим державою органом управління землями оборони є Міністерство оборони України. Тобто, саме Міністерство оборони України в спірному випадку повинно було вирішувати питання щодо надання (погодження) користувачу мисливських угідь ТзОВ «Кір`яківське мисливське господарство» права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства, яке б в подальшому (право) і було підставою для прийняття рішення про надання мисливських угідь та укладення оспорюваного договору про умови ведення мисливського господарства. Проте, відповідачем ТзОВ «Кірьяківське мисливське господарство» в порушення приписів ст. 21, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» питання щодо надання права користування земельною ділянкою для потреб мисливського господарства не погоджено з Міністерством оборони України, що також встановлено за результатами розгляду справи № 910/21108/13. Таким чином, договір про умови ведення мисливського господарства (в частині) укладено з порушенням вимог цивільного законодавства, що в силу приписів ст. 203, 215 ЦК України має наслідком його недійсність.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковим.

Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 року з останніми змінами приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 49 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність стягнення судового збору в розмірі 1 218 грн. в доход Державного бюджету України з відповідачів порівну по 609 грн.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 27, 29, 33, 34, 43, 49, ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Визнати недійсним Договір про умови ведення мисливського господарства від 09.07.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство та Миколаївським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, в частині надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство мисливських угідь загальною площею 2100 га, розташованих на території Ульянівської сільської ради.

Стягнути з відповідача Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, пр. Леніна, 16, м. Миколаїв, 54029 (код ЄДРПОУ 35273157) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 609 грн. (шістсот дев`ять грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кірьяківське мисливське господарство, вул. Глінки, 3, кв. 9, м. Миколаїв, 54050 (код ЄДРПОУ 37844336) в доход Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м. Миколаїв / 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір за позовом (П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Миколаївської області, код ЄДРПОУ 03499980):

- 609 грн. (шістсот дев`ять грн. 00 коп.) судового збору.

Наказ видати державній податковій інспекції після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 02.06.2015 року

Суддя Е.М. Олейняш