Постанова

від 27.05.2015 по справі 904/323/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року Справа № 904/323/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідач),

суддів - Герасименко І.М., Антоніка С.Г.,

при секретарі судового засідання : Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Алексєєв О.С.- представник, довіреність від 04.12.2014р.,

від відповідача: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином,

від третіх осіб: ОСОБА_2 паспорт, серія НОМЕР_1, виданий 29.06.95, ОСОБА_3 паспорт, серія НОМЕР_2, виданий 30.11.99, ОСОБА_4 паспорт, серія НОМЕР_3, виданий 01.09.97, ОСОБА_5 паспорт, серія НОМЕР_4, виданий 04.09.96, ОСОБА_6 паспорт, серія НОМЕР_5, виданий 14.05.96, ОСОБА_7 паспорт, серія НОМЕР_6, виданий 09.08.02, ОСОБА_8 паспорт, серія НОМЕР_7, виданий 01.03.99,

представники інших третіх осіб в судове засідання не з"явилися, про час та місце розгляду справи треті особи повідомлені належним чином,

розглянувши апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015р. у справі № 904/323/15

за позовом фермерського господарства "СІМ ВІТРІВ", с. Мар'янівка, Дніпропетровська область

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІОН", с. Запорізьке, Дніпропетровська область

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55 ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_5, ОСОБА_81, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103 ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_3, ОСОБА_106, ОСОБА_4, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_8, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_34, ОСОБА_122, ОСОБА_123

про визнання договору суборенди земельних ділянок недійсним

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015р. у справі № 904/323/15 (суддя Новікова Р.Г.) позовні вимоги фермерського господарства (далі-ФГ) "Сім вітрів" задоволено, визнано недійсним з моменту підписання договір суборенди земельних ділянок від 03.10.2014р., укладений між ФГ"Сім вітрів" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю (далі-СТОВ)"Оріон";

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з наявності підстав для визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок внаслідок невідповідності останнього вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням ст.8 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими, передачі земельної ділянки в суборенду передує процедура узгодження цієї дії з орендодавцем, що включає повідомлення орендодавця про намір передати в суборенду земельну ділянку та отримання від нього відповіді, а також з того, що позивач та відповідач, як сторони спірного договору, не надали належних і допустимих доказів узгодження з орендодавцями передачі земельних ділянок в суборенду;

- не погодившись з рішенням господарського суду, СТОВ"Оріон" подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про неправильне трактування господарським судом ст.8 Закону України "Про оренду землі" таким чином, що "законодавство містить імперативну норму про заборону передавати в суборенду земельну ділянку без згоди орендодавця", про те, що другим реченням частини 1 цієї статті передбачено визначення законодавцем порядку отримання згоди або заперечень по укладенню договору суборенди безпосередньо орендодавцем "якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду", про те, що в матеріалах справи наявні заяви третіх осіб, датовані кінцем жовтня - початком листопада 2014р., такі заяви містять відомості щодо обізнаності третіх осіб про укладення договору суборенди та свідчать про можливість третіх осіб заявити про заперечення по укладенню договору суборенди, про те, що господарським судом при розгляді справи не враховані заяви третіх осіб, які надавалися позивачем під час звернення з позовом та заяви тих же осіб, що надавалися як письмові пояснення, оскільки такі заяви протирічать одна одній, в письмових поясненнях треті особи наполягають на тому факті, що не були обізнані стосовно наявності договору суборенди, однак попередні заяви чітко визначали, що вони не надавали дозволу на суборенду своїх земельних ділянок, про те, що господарським судом не зазначено норми матеріального права, які б мали бути застосовані при винесенні рішення, а також про порушення господарським судом приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, оскільки ні позовна заява, ні пояснення по суті, ні будь-які інші документи не містять відомостей щодо порушення права позивача по даній справі та в чому полягає невизнання або спростування будь-якого права;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що орендована земельна ділянка за згодою власника-орендодавця може передаватися орендарем за договором суборенди у володіння та користування іншій особі, на те, що у позивача відсутні згоди власників-орендодавців земельних ділянок на передачу їх ділянок в суборенду, про те, що власники земельних ділянок чули, що начебто їх земельні ділянки були передані в суборенду та написали, у зв"язку з цим, заяви про те, що згод на суборенду своїх земельних ділянок не надавали, а коли їх було залучено до участі у справі як третіх осіб позивач ознайомив цих осіб з копією оспорюваного договору, що підтверджується заявами 28.02.-02.03.2015р., які треті особи просили вважати і повідомленням про незгоду на передачу земельних ділянок в оренду, оскільки з копією договору були ознайомленні лише перед підписанням заяв, на те, що законодавець визначив порядок і умови передачі в суборенду земельних ділянок, а саме: наявність згоди орендодавця, яка повинна бути надана або в договорі оренди, або за письмовою згодою, у зв"язку з чим, договором суборенди порушено цей порядок в частині відсутності згоди власників земельних ділянок на передачу останніх в суборенду, а також на те, що відповідно до ст.ст.208, 744 Цивільного кодексу України, ст.ст.8, 14 Закону України "Про оренду землі" згода власників земельних ділянок на передачу їх в суборенду мала бути отримана в письмовій формі до укладення договору, але така згода власниками- орендодавцями не надавалася;

- у додаткових поясненнях скаржник зазначає, що передача земельних ділянок відбувалася орендарем в момент укладення договору суборенди та наступної його реєстрації, внаслідок чого позивач мав право та можливість укласти спірний договір, що припис ст.774 Цивільного кодексу України "інше не встановлено договором або законом" можна трактувати саме в контексті другого речення частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" як право надати заперечення по укладенню договору суборенди власниками земельних ділянок, що передача земельних ділянок в суборенду здійснена самим же позивачем і таку передачу можна трактувати як порушення прав власників, а не позивача по справі з чого випливає, що з вимогою про визнання договору суборенди недійсним звернувся неналежний позивач;

- 27.05.2015р. представник скаржника в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду скаржником направлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв"язку з травмуванням представника та неможливістю прибуття його в судове засідання, що підтверджується довідкою травмпункту від 27.05.2015р. та у зв"язку з тим, що директор підприємства з урахуванням часу, який залишився до початку судового засідання не має можливості прибути в судове засідання чи направити іншого представника;

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, а саме: ОСОБА_71, ОСОБА_47, ОСОБА_46, ОСОБА_124, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_125, ОСОБА_21, ОСОБА_5, ОСОБА_126, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_82, ОСОБА_59, ОСОБА_127, ОСОБА_90, ОСОБА_36, ОСОБА_128., ОСОБА_52, ОСОБА_91, ОСОБА_14, ОСОБА_31, ОСОБА_32 нада-ли письмові пояснення, в яких проти апеляційної скарги заперечують, вказуючи при цьому на те, що договорами про передачу в оренду позивачу належних ним земельних ділянок не передбачалася можливість наступної передачі цих ділянок в суборенду без отримання згоди цих осіб, що позивач та відповідач не зверталися до них на виконання вимог ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі" для отримання згоди або незгоди на передачу належних ним земельних ділянок в суборенду відповідачу, а також, що їх взагалі було позбавлено можливості реалізувати право на висловлення своїх позицій по відповідному питанню;

- 27.05.2015р. в судове засідання з"явилися треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8;

- треті особи ОСОБА_68, ОСОБА_98, ОСОБА_102, ОСОБА_105, ОСОБА_113, ОСОБА_63, ОСОБА_11 ОСОБА_13, ОСОБА_42, ОСОБА_17, ОСОБА_54, ОСОБА_94, ОСОБА_76., ОСОБА_77, ОСОБА_84, ОСОБА_62, ОСОБА_29, ОСОБА_53, ОСОБА_107, ОСОБА_99, ОСОБА_79, ОСОБА_106, ОСОБА_61, ОСОБА_33, ОСОБА_41, ОСОБА_114, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_40, ОСОБА_12, ОСОБА_28, ОСОБА_65, ОСОБА_21, ОСОБА_49, ОСОБА_43, ОСОБА_59, ОСОБА_64, ОСОБА_23, ОСОБА_97, ОСОБА_45, ОСОБА_44, ОСОБА_112, ОСОБА_20, ОСОБА_81, ОСОБА_86, ОСОБА_83, ОСОБА_14, ОСОБА_24, ОСОБА_52, ОСОБА_123, ОСОБА_90, ОСОБА_75, ОСОБА_58, ОСОБА_74, ОСОБА_73, ОСОБА_117, ОСОБА_32, ОСОБА_72, ОСОБА_19, ОСОБА_70, ОСОБА_15, ОСОБА_82, ОСОБА_80, ОСОБА_60, ОСОБА_108, ОСОБА_37, ОСОБА_93, ОСОБА_89, ОСОБА_96, ОСОБА_50, ОСОБА_118, ОСОБА_16, ОСОБА_48, ОСОБА_16, ОСОБА_92, ОСОБА_111, ОСОБА_34., ОСОБА_55, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_38, ОСОБА_22, ОСОБА_100, ОСОБА_35, ОСОБА_85, ОСОБА_88, ОСОБА_91, ОСОБА_18, ОСОБА_115, ОСОБА_87, ОСОБА_122, ОСОБА_78, ОСОБА_31, ОСОБА_95, ОСОБА_120, ОСОБА_51, ОСОБА_27, ОСОБА_103, ОСОБА_119, ОСОБА_57, ОСОБА_36, ОСОБА_116, ОСОБА_67, ОСОБА_110, ОСОБА_26, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_101, ОСОБА_121, ОСОБА_39, ОСОБА_69, ОСОБА_71, ОСОБА_66, ОСОБА_109 в судове засідання не з"явилися, про місце засідання суду треті особи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у тому числі, в попередньому судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008р., 02.03.2009р., 01.02.2010р., 01.03.2013р. та 01.04.2014р. фізичними особами за переліком, наведеним у вступній частині цієї постанови (орендодавцями) та ФГ"Сім вітрів" (орендарем) укладені договори оренди земельних ділянок, згідно з якими орендодавці зобов"язалися надати, а орендар - прийняти у строкове платне користування земельні ділянки, розташовані на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області.

На підставі актів про передачу та прийом земельних ділянок, підписаних сторонами, орендодавці передали в натурі на умовах оренди, а орендар прийняв вказані земельні ділянки у користування.

Копії договорів оренди земельних ділянок, а також актів про передачу та прийом земельних ділянок представлені у томах №№2-10 справи.

Відповідно до договору суборенди земельних ділянок від 03.10.2014р. ФГ"Сім вітрів" (орендар) зобов"язалося передати СТОВ"Оріон"(суборендарю) земельні ділянки у кількості 147, загальною площею 1091.3га, які знаходяться на території Софіївської селищної ради Софіївського району Дніпропетровської області у строкове платне володіння і користування без зміни цільового призначення, а суборендар - прийняти і використовувати земельні ділянки згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства.

В п.1.2 договору зазначені кадастрові номери земельних ділянок, які передаються в суборен-ду, їх власники, якими є названі вище фізичні особи, договори оренди, укладені цими особами з орендарем та строки дії прав оренди.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договір діє до 01.09.2023р. та є підставою для проведення державної реєстрації прав суборенди на земельні ділянки, передбачені п.п.1.2.1 - 1.2.147, строк дії прав суборенди на зазначені земельні ділянки до 01.09.2023р., крім прав суборенди земельних ділянок відповідно до п.п.1.2.11, 1.2.12, 1.2.33, 1.2.51, 1.2.69, 1.2.73, 1.2.82, 1.2.85, 1.2.88, 1.2.100, 1.2.115, 1.2.117, 1.2.119, 1.2.124, .1.2.135, 1.2.139, 1.2.140, 1.2.143, 1.2.145, 1.2.146 договору, строк дії прав суборенди по яких до 01.09.2018р..

П.п.3.1, 3.3, 3.4 договору передбачено, що суборендар сплачує орендарю плату в розмірі за користування вказаними в договорі земельними ділянками власникам земельних ділянок щороку в розмірі 4 процента від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення орендної плати здійснюється з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки землі на дату її виплати, враховуючи невиплачену орендну плату. Розмір орендної плати визначається за домовленістю між суборендарем та власниками земельних ділянок, але не може бути меншим від розміру, встановленого законодавством. Орендна плата сплачується щорічно не пізніше, як у термін від 15 серпня по 01 листопада кожного року.

Відповідно до п.4.1 договору передача земельних ділянок суборендарю здійснюється у десятиденний термін після державної реєстрації прав суборенди згідно з п.п.1.2.1-1.2.147 цього договору.

Матеріали справи свідчать також і про те, що державна реєстрація прав суборенди на спірні земельні ділянки відбулася 25.10.2014р. (т.11, а.с.39-65).

Докази в обґрунтування обставин щодо узгодження суборендарем з власниками земельних ділянок розміру орендної плати та щодо здійснення фактичної передачі спірних земельних ділянок в суборенду сторонами не надані.

Ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1, 3 ст.215 Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ст.ст.2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч.6 ст.93 Кодексу орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Ч.ч.1-6 ст.8 названого Закону передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Таким чином, право орендаря передавати орендовану земельну ділянку в суборенду може бути передбачено як безпосередньо в договорі оренди (тобто, не вимагати іншого додаткового погодження з орендодавцем, а зумовлюватися самим договором), так і за письмовою згодою орендодавця на суборенду (вимагати погодження з орендодавцем).

Щодо досліджуваної справи, то, як вірно встановлено господарським судом, в договорах оренди, укладених третіми особами з позивачем відсутні умови стосовно права орендаря на передачу в суборенду цих ділянок.

Отже необхідним, в такому разі, є застосування положень ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі" щодо письмової згоди орендодавця на суборенду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд правильно послався на те, що виходячи з цих положень передачі орендарем земельної ділянки в суборенду передує процедура узгодження відповідної дії з орендодавцем, яка має включати в себе повідомлення орендодавця про намір передати в суборенду земельну ділянку та отримання від нього відповіді.

У даному випадку, докази звернення позивача, як орендаря по договорах оренди земельних ділянок до третіх осіб, як орендодавців по цих договорах, за письмовою згодою на надання земельних ділянок в суборенду в матеріалах справи відсутні.

Згідно з письмовими поясненнями третіх осіб, наявними в матеріалах справи, на їх адресу не надходили письмові звернення з боку позивача на отримання згоди для передачі в суборенду земельної ділянки. Тому вони були позбавлені можливості реалізувати право на висловлення незгоди стосовно передачі земельних ділянок в суборенду.

З огляду на викладене, на підставі положень наведених законодавчих норм та з урахуванням відсутності згоди третіх осіб на передачу земельних ділянок в суборенду, висновок господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 03.10.2014р. через невідповідність останнього вимогам чинного законодавства колегією суддів визнано правомірним та обґрунтованим.

У цьому зв"язку рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Доводи скаржника з посиланням на друге речення частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі", яким визначено порядок отримання згоди або заперечень орендодавця щодо укладення договору суборенди "Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду", а також з посиланням на заяви третіх осіб, датовані кінцем жовтня - початком листопада 2014р., які, на думку скаржника, містять відомості щодо обізнаності цих осіб про укладення договору суборенди, у зв"язку з чим, вони мали заявити про свої заперечення відносно договору, є необґрунтованими.

Другим реченням частини першої статті 8 названого Закону встановлено строк, необхідний для розгляду орендодавцем питання, поставленого орендарем стосовно надання згоди чи заперечень на передачу земельної ділянки в суборенду.

В будь-якому разі розгляду зазначеного питання має передувати звернення орендаря до орендодавця за отриманням такої письмової згоди.

Вказаного порядку сторони повинні дотримуватися виключно станом на момент укладення договору суборенди.

Тому заяви третіх осіб, датовані кінцем жовтня - початком листопада 2014р., правильно не прийняті до уваги господарським судом, не свідчать про обізнаність цих осіб щодо передачі земельних ділянок в суборенду безпосередньо на момент укладення договору суборенди від 03.10.2014р. та про можливість заявити заперечення з приводу такого укладення станом на вказану дату.

Посилання скаржника на те, що господарський суд, приймаючи рішення не з"ясував в чому полягає порушення прав позивача є безпідставними, оскільки відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, установленим законом.

Як зазначено вище, господарським судом встановлено, що договір суборенди земельних ділянок від 03.10.2014р. не відповідає вимогам ст.8 Закону України "Про оренду землі", порушення права позивача полягає у необхідності передавати спірні земельні ділянки в суборенду на підставі недійсного правочину і неможливості користування ними на підставі первинно укладеного договору оренди.

Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату задоволенню не підлягає.

В п.п.3.9.2 п.3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

У поданих 27.05.2015р. до апеляційного суду клопотаннях обставини щодо неможливості заміни представника та неможливості розгляду справи без участі представника в порядку, встановленому ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України скаржником не доведені, належні та допустимі докази в підтвердження таких обставин не надані.

Керуючись ст.ст.101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2015р. у справі №904/323/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя С.Г.Антонік

Повна постанова складена 03.06.2015р.