Постанова

від 28.05.2015 по справі 910/5434/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2015 р. Справа№ 910/5434/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Співак Ю.В. - за дов.

від відповідача: Кулибаба Ю.І. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015

у справі № 910/5434/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ»

про стягнення 160 886, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг Україна» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» (далі, відповідач) про стягнення 160 886, 46 грн. з яких: 160 438,00 грн. - основної заборгованості та 448,46 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за Договором поставки продукції № 13/07-08/14 від 07.08.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/5434/15-г позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг Україна» 160 438 (сто шістдесят тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 00 коп. - суму основної заборгованості, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 46 коп. - 3% річних та 3 217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 73 коп. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/5434/15-г та повернути справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом були порушені процесуальні норми при розгляді справи, а саме прийнято рішення за відсутності його представника. Також, відповідач наголосив на тому, що він не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, а тому був позбавлений можливості ознайомитись з позовними вимогами та своєчасно надати пояснення та заперечення.

Також, апелянт наголосив на тому, що суд першої інстанції не дослідив доказів факту отримання відповідачем товару, що є підставою для здійснення оплати і, як наслідок, виникнення заборгованості, що є предметом спору.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 апеляційну скаргу відповідача у справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 28.05.2015.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судовому засіданні просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 07 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» (покупець) було укладено Договір поставки продукції № 13/07-08/14 (далі, Договір; том 1, а.с. 16-20), відповідно до якого постачальник зобов'язується виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується «товар»), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до пункту 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями (надалі іменується «специфікація»), що підписуються між сторонами та є додатками до цього Договору.

Згідно з пунктом 1.3. Договору якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати державним стандартам, технічним умовам та паспортам якості виробника: щебінь гранітний - ДСТУ БВ.2.7-75-98, ДСТУ БВ.2,7-74-98.

Відповідно до пункту 1.4. Договору загальна сума даного Договору буде обчислюватись, виходячи з фактичної кількості поставленого товару, що зазначений в належно оформлених накладних.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та Іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством (пункт 1.5. Договору).

Пунктом 1.7. Договору визначено, що товар поставляється залізничним транспортом в напіввагонах, обрізних хоппер-цементовозах, партіями відповідно до замовлень покупця, умов специфікацій та наявності товару на складі постачальника.

Розділом 2 Договору сторони погодили строки та порядок поставки товару, відповідно до якого:

2.1. Поставка товару Постачальником здійснюється на умовах СРТ- залізнична станція вказана в заявці покупця згідно пункту 2.4 .

2.5. Поставка товару Покупцю здійснюється залізничним транспортом в напіввагонах, обрізних хоппер-цементовозах.

2.6. Датою відвантаження товару є дата виписки залізничної накладної.

2.7. Одночасно з товаром Постачальник передає Покупцю наступні документи: оригінал паспортів якості товару; залізничну транспортну накладну; копію сертифіката радіологічного контролю; оригінал рахунка на оплату партії товару; реєстр з номерами вагонів та масою товару у відправленому залізничному складі. Копії зазначених документів направляються постачальником покупцю факсимільним зв'язком, не пізніше наступного після відвантаження дня.

2.8. Право власності на партію товару та ризик випадкової загибелі товару виникає у покупця з моменту передачі постачальником товару підприємству залізничного транспорту для здійснення перевезення.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що якість товару повинна відповідати умовам цього Договору. Підтвердженням якості товару є паспорт якості, що видається Постачальником на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 6.1. Договору покупець оплачує поставлений Постачальником товар та залізничний тариф за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації.

Ціни в специфікації зазначені з урахуванням ПДВ. Податок на додану вартість нараховується на ціну товару згідно з вимогами чинного законодавства України. Ціна за одиницю товару вказується з урахуванням завантаження з вагони (пункту 6.2. Договору).

Згідно з пунктом 6.3. Договору постачальник протягом строку дії цього Договору має право в односторонньому порядку змінювати ціну товару. Про зміну ціни товару постачальник зобов'язаний повідомити покупця будь-яким доступним шляхом. У випадку незгоди покупця із зміненою ціною, цей Договір вважається достроково припиненим, а поставка товару за цим Договором припиняється. У випадку згоди покупця з новою ціною на товар сторони підписують нову специфікацію.

Розділом 7 сторони погодили порядок розрахунків за Договором.

Відповідно до пункту 7.1. Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку, шляхом оплати Покупцем коштів на банківський рахунок Постачальника, на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту відвантаження Постачальником Покупцю. Датою відвантаження є дата, вказана в залізничній накладній.

Обов'язок Покупця з оплати товару вважається виконаним належним чином з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 7.2. Договору).

Умови цього Договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору (пункт 8.1. Договору).

Місцем поставки товару Постачальником за цим Договором є залізнична станція, що вказується в замовленні Покупця (пункт 8.2. Договору).

Пунктом 12.1. Договору визначено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1. цього договору та закінчується 31.12.2014. Сторони домовились, що у разі, якщо жодна із сторін за 10 календарних днів не заявила про бажання припинити договірні відносини, договір вважається пролонгованим на один календарний рік.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 029 438,00 грн., що підтверджується наступними залізничними накладними: № 34277152 від 12.08.2014 щебінь гранітний 5-20 - 860 400 т на суму 103 248,00 грн.; № 34303032 від 14.08.2014 щебінь гранітний 5-20 - 852 800 т на суму 102 336,00 грн.; № 34364901 від 19.08.2014 щебінь гранітний 5-20 - 855 050 т на суму 102 606,00 грн.; № 34394262 від 21.08.2014 щебінь гранітний 5-20 - 853 250 т на суму 102 390.00 грн.; № 34421487 від 23.08.2014р. щебінь гранітний 5-20 - 857 500 т на суму 102 900,00 грн.; № 34613497 від 07.09.2014 щебінь гранітний 5-20 - 848 600 т на суму 101 832.00 грн.; № 34691824 від 12.09.2014 щебінь гранітний 5-20 - 909 250 т на суму 109 1 10,00 грн.; № 34710004 від 14.09.2014 щебінь гранітний 5-20 - 845 700 т на суму 101 484,00 грн.; № 34711325 від 14.09.2014 щебінь гранітний 5-20 - 776 550 т на суму 93 186,00 грн.; № 34714576 від 14.09.2014 щебінь гранітний 5-20- 71 450 т на суму 8 574.00 грн.; № 34778878 від 19.09.2014 щебінь гранітний 5-20- 848 100 т на суму 101 772,00 грн. (том 1, а.с. 21-41).

06.10.2014 позивач звернувся до відповідача із претензією з вимогою до 20.10.2014 сплатити заборгованість за Договором.

Згідно банківських виписок, наявних у матеріалах справи, відповідач лише частково оплатив поставлений йому позивачем товар на суму 869 000,00 грн. (том 1, а.с. 42-62).

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 160 438,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи положення Договору, є таким, що настав.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Таким чином, матеріали справи свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань, зокрема про поставку товару відповідачу на загальну суму 1 029 438,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи залізничними накладними.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем лише частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 869 000,00 грн., що підтверджується виписками ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Трейдінг Україна» № 26004446981 за 11.08.2014 - 24.12.2014. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 160 438,00 грн. (1 029 438,00 грн. - 869 000,00 грн.).

Доказів на підтвердження погашення існуючої заборгованості або контррозрахунку заборгованості відповідач ні суду першої інстанції, ні до апеляційного господарського суду не надав.

Таким чином, факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 448,46 грн. 3% річних.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» про стягнення з відповідача 448,46 грн. 3 % річних.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідач не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, а тому був позбавлений можливості ознайомитись із позовною заявою та надати заперечення на заявлений позов, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, позивачем до позовної заяви була додана квитанція з описом вкладення у цінний лист, якою підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача (01010, м. Київ, вул. Московська, 24, кв. 21) копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги до осіб, які звертаються з позовами до господарського суду, надавати докази отримання відповідачами копії позовної заяви з доданими документами, а містить обов'язок лише про направлення копії позовної заяви з доданими документами із наданням документів, що підтверджують таке відправлення. Відсутність доказів отримання відповідачем копії позовної заяви з доданими документами не є підставою для повернення позовної заяви позивачу в розумінні статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5434/15-г, прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна», розгляд справи призначено на 06.04.2015.

Тобто, у відповідача був майже місяць для того, щоб у разі необхідності ознайомитись із матеріалами справи.

Твердження відповідача, що рішення було прийняте за відсутності його представника, який не з'явився у судове засідання 06.04.2015 у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, що підтверджується доданою до апеляційної скарги медичною довідкою, чим порушено його процесуальні права, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/5434/15-г було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву, а також зобов'язано відповідача направити свого компетентного представника до позивача для проведення звірки взаєморозрахунків. Факт отримання відповідачем вказаної ухвали підтверджується поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи (том 1, а.с. 2).

Таким чином, відповідач у передбаченому законом порядку повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи.

Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 у справі № 910/5434/15-г не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав.

Посилання скаржника на те, що суд мав відкласти розгляд справи у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, оскільки директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» не зміг з'явитись у судове засідання, призначене на 06.04.2015, у зв'язку із погіршенням його стану здоров'я, що підтверджується доданою до апеляційної скарги медичною довідкою, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач про дану обставину суд першої інстанції не повідомляв, клопотання про відкладення не заявляв. Окрім того, у разі неможливості прийняти участь у судовому засіданні одного представника, відповідач мав можливість вжити інші заходи щодо забезпечення свого правового захисту в судовому засіданні, а саме: направити в судове засідання іншого представника.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, неявка відповідача у судове засідання не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідачем у апеляційній скарзі не наведено будь-яких доказів, які б спростовували наведені у рішенні суду обставини.

Також, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-УНІВЕРСАЛ» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/5434/15-г залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 у справі № 910/5434/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/5434/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко