Постанова

від 22.04.2015 по справі 826/442/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2015 року № 826/442/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0000071502, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 січня 2015 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» (далі - ТОВ «ЕКО ЛІДЕР», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0000071502, прийнятого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, задекларованого ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» у вересні 2014 року на суму в розмірі 393 338 грн.

18 березня 2015 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача - ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що ним при проведенні перевірки були надані в повному обсязі необхідні документи за вересень 2014 року, а саме: податкові накладні, розрахунки коригувань до податкових накладних, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, видаткові накладні, акти виконаних робіт, виписки банку, платіжні іоручення, оборотно-сальдові відомості рахунків 10, 15, 36, 63, 20, 23, 28, 30, 31. Даний факт відображено у п. 2.3 Акту перевірки.

Також, позивач вказує, що ним були надані первинні документи на підтвердження господарських операцій з його контрагентами, а саме з: ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404).

Податкові накладні ТОВ «МОВЕО» та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» були видані у підтвердження отримання платником податку товарів/послуг, що відбулись у червні 2014 року. Вказані податкові накладні зареєстровані контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних . Факт постачання отримання товарів підтверджується відповідними видатковими накладними.

Також, як вказує позивач, розрахунки за поставлені товари були виконані повністю у тому ж податковому періоді, про що свідчать копія картки рахунку 631 та банківські виписки, що свідчить про виконання платником податків обох умов п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.

Акт перевірки, як зазначає позивач, не містить фактів або висновків які б свідчили про дефектність або безпідставність виписки зазначених податкових накладних, нереальність господарських операцій або ненадання (відсутність) документів під час перевірки .

Також позивач вказує на те, що свої висновки стосовно порушення ним п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України відповідач обґрунтовує фактом неподання ТОВ «МОВЕО» та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» податкових декларацій з ПДВ за вересень 2014 року та невідображенням відповідних зобов'язань за даними АІС «Податковий блок».

Втім, на переконання позивача, неподання контрагентами платника податків відповідних декларацій не може вплинути на формування цим платником податків податкового кредиту, за умови наявності в цього платника податків податкових накладних, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та від'ємного значення в декларації з ПДВ, та підтвердження як факту постачання так і факту оплати товару в відповідному податковому періоді.

Також позивач вказує на те, що акт перевірки не містить посилань на акти документальних перевірок ТОВ «МОВЕО» та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ», також відсутня інформація про проведення зустрічних звірок з контрагентами платника податків та перелік використаних інформаційних систем.

Також відсутня інформація про порушення, виявлені в результаті перевірок контрагентів позивача при виданні ними податкових накладних та формуванні податкових зобов'язань.

Як наслідок, на переконання позивача, під час проведення перевірки у посадової особи контролюючого органу не було доказової інформації про порушення контрагентами платника податків норм податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань.

А тому, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками проведення такої перевірки, не може свідчити про його правомірність.

Звернувшись за захистом порушених, на думку позивача, прав та інтересів, ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 № 0000071502.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року постачальниками підприємства позивача були ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404), по взаємовідносинах з якими ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» було сформовано податковий кредит в сумі 393 338 грн. Відповідно бази даних ІС «Податковий блок» ТОВ «МОВЕО» не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 2 002 824 грн., в т.ч. ПДВ - 333 804 грн. та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» не подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 357 204 грн., в т.ч. ПДВ - 59 534 грн., які було включено до складу податкового кредиту ТОВ «ЕКО ЛІДЕР».

Як наслідок, на переконання відповідача, на порушення пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, суб'єктом господарювання до складу податкового кредиту неправомірно було віднесено суму ПДВ у розмірі 393 338 грн.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позову повністю відмовити.

В судове засідання представник відповідача не прибув.

У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, призначене на 18.03.2015, суд, відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив подальший розгляд справи проводити в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» (ідентифікаційний код юридичної особи 38745281) зареєстроване Головним управлінням юстиції у м. Києві 06.06.2013 за № 10681020000032657. Вказане товариство розташоване за адресою: 02140, м. Київ, пр-т Миколи Бажана, будинок 14, офіс 8.

ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 07.06.2013 за № 26501393932, на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200180711 від 04.07.2014 ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер - 387452826501.

Фактичний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

В період з 25.11.2014 по 08.12.2014 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» (код за ЄДРПОУ 38745281) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року, за результатами якої складено Акт № 121/1-26-50-15-02-38745281 від 15.12.2014 (далі - Акт № 121/1-26-50-15-02-38745281).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що на порушення вимог пунктів 198.2, 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» до складу податкового кредиту неправомірно було віднесено суму ПДВ у розмірі 393 338 грн.

22 грудня 2014 року позивач до контролюючого органу подав заперечення вих. № 381 від 19.12.2014 на Акт № 121/1-26-50-15-02-38745281.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 29 грудня 2014 року № 1458/10/26-50-15-02, висновки, викладені в акті № 121/1-26-50-15-02-38745281 залишено без змін.

31 грудня 2014 року ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 121/1-26-50-15-02-38745281 від 15.12.2014, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000071502, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58, а також відповідно до ст. 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог п. п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 393 338 грн.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення представника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами К нституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404).

В ході розгляду справи судом встановлено, що 08 вересня 2014 року між ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» (Покупець) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (Постачальник) був укладений Договір поставки № 08/09 (далі - Договір № 08/09), відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (пп. 1.1 ст. 1 Договору № 08/09).

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція (далі по тексту - «Товар»), яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (пп. 1.2 ст. 1 Договору № 08/09).

На підтвердження реальності постачання Товару Постачальником, позивачем надано суду:

- копію Договору поставки № 08/09 від 08.09.2014;

- копію Специфікації № 1 від 09.09.2014 до Договору поставки № 08/09 від 08.09.2014;

- копію Витягу № 1414034500155 з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» від 12.06.2014;

- копію податкової накладної № 4 від 09.09.2014 на суму ПДВ 59 534,00 грн.;

- копію видаткової накладної № РН-0000004 від 09.09.2014 на суму ПДВ 59 534,00 грн.

Крім того, було встановлено, що 18 вересня 2014 року між ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» (Покупець) та ТОВ «МОВЕО» (Постачальник) був укладений Договір поставки № 1809-1 (далі - Договір № 1809-1), відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у встановлений Договором термін Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору (пп. 1.1 ст. 1 Договору № 1809-1).

Товаром, що поставляється за Договором, є сільськогосподарська продукція (далі по тексту - «Товар»), яка визначається сторонами у Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (пп. 1.2 ст. 1 Договору № 1809-1).

На підтвердження реальності постачання Товару Постачальником, позивачем надано суду:

- копію Договору поставки № 1809-1 від 18.09.2014;

- копію Специфікації № 1 від 18.09.2014 до Договору поставки № 1809-1 від 18.09.2014;

- копії податкових накладних № 2 від 20.09.2014 на суму ПДВ 66 054,67 грн., № 3 від 20.09.2014 на суму ПДВ 65 234,36 грн., № 4 від 22.09.2014 на суму ПДВ 65 555,33 грн., № 5 від 22.09.2014 на суму ПДВ 65 270,00 грн., № 6 від 24.09.2014 на суму ПДВ 71 690,00 грн.;

- копії видаткових накладних № 2 від 20.09.2014 на суму ПДВ 66 054,67 грн., № 3 від 20.09.2014 на суму ПДВ 65 234,36 грн., № 4 від 22.09.2014 на суму ПДВ 65 555,33 грн., № 5 від 22.09.2014 на суму ПДВ 65 270,00 грн., № 7 від 24.09.2014 на суму ПДВ 71 690,00 грн.

Вказані вище податкові накладні згідно наявних в матеріалах справи копій Витягів з Єдиного реєстру податкових накладних зареєстровані контрагентами позивача в єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу копій картки рахунку 631 та банківських виписок вбачається, що розрахунки за поставлені товари були виконані повністю у тому ж податковому періоді.

Аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів дає суду підстави стверджувати про реальність вчинюваних операцій (поставки товарів).

Крім того, суд дослідивши Акт № 121/1-26-50-15-02-38745281, встановив, що загальна площа орендованих приміщень, що використовуються у господарській діяльності згідно Договору оренди № 140411-1 від 14.04.2014 (терміном дії з 14.04.2014 по 30.04.2015), укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, становить 175,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Середня чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів) складає: у II кварталі 2014 року - 9 осіб, у III кварталі 2014 року - 16 осіб.

У той же час, головним державним ревізором-інспектором за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення, встановлено наявність розбіжностей у податковій звітності за вересень 2014 року, а саме: сума ПДВ задекларована на ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» в податковому кредиті Товариством з обмеженою відповідальністю «РИКО-НИКОЛАЕВ» на суму 59 534,00 грн., сума ПДВ задекларована на ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» в податковому кредиті Товариством з обмеженою відповідальністю «МОВЕО» на суму 333 804,33 грн., що в сумі складає 393 338,33 грн.

Такий висновок посадова особа контролюючого органу обґрунтовує тим, що згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2014 року постачальниками підприємства позивача були ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404), по взаємовідносинах з якими позивачем сформовано податковий кредит в сумі 393 338 грн. Відповідно бази даних ІС «Податковий блок» ТОВ «МОВЕО» не подано декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 2 002 824 грн., в т.ч. ПДВ - 333 804 грн. та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» не подано декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року та не відображено податкові зобов'язання по податкових накладних на суму 357 204 грн., в т.ч. ПДВ - 59 534 грн., які було включено до складу податкового кредиту ТОВ «ЕКО ЛІДЕР».

З приводу вказаного, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 розділу І Порядку проведення перевірок, лише акт документальної перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Зазначений в описовій частині Акту перевірки позивача посилання на данні бази АІС «Податковий блок» про неподання ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404) податкових декларацій за вересень 2014 року не можуть свідчити про те, що позивачем неправомірно віднесено суми по господарським операціям до податкового кредиту і як наслідок від'ємного значення зазначених у податковій декларації.

АІС «Податковий блок» є програмними продуктом, створеними для використання органами Державної податкової служби, а тому посилання лише на її дані без наявності інших доказів (в даному випадку Актів перевірки контрагентів) не може бути доказом порушення вимог податкового законодавства України платником податків та використовуватись як підстава для зменшення платнику податків від'ємного значення з ПДВ.

Наслідками неподання контрагентами позивача податкових декларацій (за даними АІС «Податковий блок») за правилами Податкового кодексу України є лише виникнення підстави у контролюючих органів для проведення позапланових перевірок таких суб'єктів господарювання у відповідності до пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України та накладення санкцій на платників податків на підставі ст. 120 ПК України. Окрім цього, неподання до спливу граничного строку декларації не позбавляє права платника податків на її подання у будь-який час після спливу цього терміну.

В Акті перевірки позивача відсутні також посилання на використання Актів документальних перевірок ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404) при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача, також відсутня інформація про проведення зустрічних звірок з вказаними контрагентами та перелік використаних інформаційних систем. Згідно вимог п. 3 розділу II Порядку проведення перевірок зазначені відомості повинні обов'язково відображатись в Акті при їх наявності.

Також відсутня інформація про порушення, виявлені в результаті перевірки контрагентів позивача при виданні ними податкових накладних та формуванні податкових зобов'язань.

Вищезазначене свідчить про те, що на момент проведення перевірки у посадової особи контролюючого органу була відсутня доказова інформація про порушення контрагентами позивача норм податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань.

Окрім наведеного вище, згідно з п. 49.3 ст. 49 ПК України та Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516 (далі - Методичні рекомендації № 516) податкова декларація подається до органів державної податкової служби за вибором платника податків в один із передбачених діючим законодавством способів, зокрема засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з пп. 4.13.7 п. 4.13 Методичних рекомендацій № 516 факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до пп. 4.9.2 п. 4.9 Методичних рекомендацій № 516 декларація, надана платником, також вважається прийнятою за умови дотримання вимог, встановлених ст. ст. 48 і 49 Кодексу:

- за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація, та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання або квитанції в електронному вигляді з накладеним ЕЦП ЦОЕЗ про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі якщо орган державної податкової служби не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений строк (п. 49.11 ст. 49 Кодексу).

Згідно з пп. 4.14.1 п. 4.14 Методичних рекомендацій № 516 та пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України в разі подання податкової декларації платником податків засобами електронного зв'язку, заповненої з порушеннями п. п. 48.3-48.4 ст. 48 Кодексу, орган ДПС зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання. При цьому такій звітності (з усіма поданими додатками) надається статус «Не визнано як податкова декларація»

В Акті перевірки позивача посадова особа контролюючого органу, зазначаючи факт неподання контрагентами позивача декларацій з ПДВ, не наводить інформації про невизнання декларацій податковою звітністю та надіслання відповідних повідомлень до платників податків.

З приводу встановленого, суд вважає за необхідне зазначити, що як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, суд робить висновок про те, що чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Так само як і на платника податків не покладається обов'язок перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відомості, що містяться в акті перевірки позивача.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентами, позивачем були надані суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів, специфікацій, податкових, видаткових накладних тощо.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, ТОВ «МОВЕО» (код ЄДРПОУ 37394545) та ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» (код ЄДРПОУ 35639404) були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали права нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 201.1 статті 201 ПК України.

Таким чином, за вказаних обставин, суд приходить до висновку про вчинення позивачем фінансово-господарської діяльності в рамках звичайної господарської діяльності.

Водночас, доводи контролюючого органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не є доведеними належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню.

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії».

З наведених рішень вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Доказів вчинення таких шахрайських дій з боку позивача суду відповідачем надано не було.

Відтак, зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 393 338 грн. у вересні 2014 року було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2014 року № 0000071502 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» повністю задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 31 грудня 2014 року № 0000071502.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко