Ухвала

від 22.07.2015 по справі 826/442/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа: № 826/442/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. № 0000071502.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши, у межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО ЛІДЕР» ( далі - ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 15.12.2014 р. № 121/1-26-50-15-02-38745281.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 393338,00 грн. та до завищення від'ємного значення за вересень 2014 року на суму 393338,00 грн.

Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що дані податкового обліку позивача не співпадають із податковими зобов'язаннями, задекларованими його контрагентами - ТОВ «МОВЕО» і ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ».

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. № 0000071502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ на 393338,00 грн.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами - ТОВ «МОВЕО» і ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ», повністю підтверджуються належною первинною документацією, відповідачем не надано жодних доказів, які б доводили протилежне, а посилання апелянтом на ймовірні порушення контрагентами позивача порядку виконання своїх податкових зобов'язань не може бути підставою для притягнення його до відповідальності.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності обчислення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ, зокрема формування податкового кредиту і визначення від'ємного значення, належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів/послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «МОВЕО» і ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» за договорами поставки від 18.09.2014 р. № 1809-1 і від 08.09.2014 р. № 08/09 ( предмет поставки - олія соняшникова ), підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: специфікаціями, видатковими і податковими накладними, банківським звітом про дебіторські та кредиторські операції по рахунку ТОВ «ЕКО ЛІДЕР» та платіжними дорученнями, які складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

Більш того, з матеріалів справи, зокрема з акту перевірки, складного самим же відповідачем, вбачається наявність у позивача технічної спроможності для забезпечення виконання спірних господарських операцій, а саме орендованих нежитлових приміщень для зберігання придбаного товару та відповідної кількості персоналу ( у ІІ кварталі 2014 року - 9 осіб, а в ІІІ кварталі 2014 року - 16 осіб ).

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами підряду, укладеними з ТОВ «МОВЕО» і ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цими суб'єктами господарювання, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані, відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за такими договорами та господарська мета їх укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є необґрунтованим та безпідставним.

Посилання апелянта на те, що контрагенти позивача ТОВ «МОВЕО» і ТОВ «РИКО-НИКОЛАЕВ» не подали своєчасно до податкових органів податкові декларації з ПДВ за вересень 2014 року та не відобразили свої податкові зобов'язання, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має персоніфікований характер та не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Тож, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то саме до нього й мають застосовуватись відповідні правові наслідки у вигляді певних санкцій, а не до інших суб'єктів господарювання, що перебувають з ним у правовідносинах.

Більш того, жодною нормою чинного законодавства на платників податків не покладено обов'язку здійснювати перевірку своєчасності та належності виконання податкових зобов'язань їх контрагентами. Такі повноваження належать до дискреції податкових органів.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у своїй апеляційній скарзі податковий орган поряд із наведеними доводами наводить абсолютно протилежні твердження, а саме, що «в ході проведення перевірки не виявлено серед постачальників суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання, здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру)», а також, що «не встановлено включення ТОВ «ЕКО ЛДІЕР» до складу податкового кредиту за вересень 2014 року податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладни» / а.с. 114 (на зворотньому боці аркуша) /. Такі ж самі твердження містяться й в самому акті перевірки ( п. 3.13 і п. 3.14.3 ), на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначене вказує на необґрунтованість та суперечність апеляційної скарги.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Тож, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 31.12.2014 р. № 0000071502 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.