Ухвала

від 28.05.2015 по справі 826/20973/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20973/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілф" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стілф", звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014р. №0011592203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22818600,00 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі 11409300,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014р. №0011602203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21774612,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 10887 306,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 року №0011592203, №0011602203.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Стілф» зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 02.04.2007р. за № 1074102000002443. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35033679.

ТОВ «Стілф» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04.04.2007р. за №28794, та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 18.04.2007р. №100035981, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, , позивач зареєстрований платником ПДВ з 18.04.2007р., індивідуальний податковий номер - 350336726590.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на підставі направлень від 12.06.2014р. №1518/22-04, від 12.06.2014р. №1517/17-06, №1519/22-11, від 12.06.2014р. №1523/22-03, від 12.06.201р. №1522/22-03, від 12.06.2014р. №1521/22-03, від 12.06.2014р. №1520/17-02, від 12.06.2014р. №1516/22-03, згідно п. 75.1 ст. 75 , ст. 77 , п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану - графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Стілф» (код за ЄДРПОУ 35033679) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено Акт документальної планової виїзної перевірки від 31.07.2014р. № 1263 /26-59-22-03/35033679 (надалі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Стілф»:

- п. 138.2 ст. 138 , п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України , в результаті чого завищено витрати на 114370002,00 грн., в т.ч. 3 квартал 2012 року - 1298856 грн., 4 квартал 2012 року - 916735грн., 2013 рік - 112154411 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 21774612,00 грн ., в т.ч. по періодам: 3 квартал 2012 року - 272760 грн.;4 квартал 2012 року - 192514 грн.; 2013 рік - 21309338 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 , п. 198.1 ст. 198 , п. 198.2 , 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 22818600,00 грн., в т.ч. за серпень 2012 року на суму 127791,00 грн., за вересень 2012 року на суму 116264,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 85440,00 грн., за листопад 2012 року на суму 20823,00 грн., за грудень 2012 року на суму 23071,00 грн., за березень 2013 року на суму 3863,00 грн., за квітень 2013 року на суму 782825,00 грн., за травень 2013 року на суму 7 772878,00 грн., за червень 2013 року на суму 5934599,00 грн., за липень 2013 року на суму 154107,00 грн., за серпень 2013 року на суму 5187086,00 грн., за листопад 2013 року на суму 1738853,00 грн., за грудень 2013 року на суму 871000,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 22 818 600,00 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014р. №0011592203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22 818 600,00 грн., та нараховано штрафні санкції у розмірі 11 409 300,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014р. №0011602203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 21 774 612,00 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 10 887 306,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому податкові повідомлення-рішення протиправні та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, висновки Акту перевірки зроблені на підставі актів про неможливість проведення позапланових перевірок та зустрічних звірок зазначених контрагентів та актів перевірок контрагентів з їх постачальниками, та обґрунтовані тим, що операції між позивачем та ТОВ «АГАТ-1», ТОВ «ВБК «Аквілон», ТОВ «Ангел-Транс Компані», ТОВ «Галіс», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Мілана-транс сервіс», ТОВ «Мечелспецсталь», ТОВ «УТЕК Будівельна та торгівельна компанія», ТОВ «Ліга Рост», TOB «Мегапрофіль», TOB «Клімат-контроль», ТзОВ «Стек-Компютер», TOB «Фобос-О», TOB «ЦСК Інжиніринг» є нереальними, а укладені договори є нікчемними, а отже ТОВ «Стілф» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат суми за операціями із зазначеними контрагентами.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «АГАТ-1», ТОВ «ВБК «Аквілон», ТОВ «Ангел-Транс Компані», ТОВ «Галіс», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Мілана-транс сервіс», ТОВ «Мечелспецсталь», ТОВ «УТЕК Будівельна та торгівельна компанія», ТОВ «Ліга Рост», TOB «Мегапрофіль», TOB «Клімат-контроль», ТзОВ «Стек-Компютер», TOB «Фобос-О», TOB «ЦСК Інжиніринг», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач виступає генпідрядником на будівництві наступних об'єктів:

торгівельно-розважальний комплекс на перетині вулиць Черногвардійської та вулиці -Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва (на підставі договору генерального підряду №26д-08/05 від 05.08.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ «Комфорт Маркет Люкс»-Замовник та договору підрядку №ТІ/СТ-01-КМА від 24.07.2013 р., укладеного з ТОВ «Таргет Інжинірінг»-Замовник);

торгівельно-розважальний цент і паркінг у 26-А мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троещина у Деснянському районі м. Києва (на підставі Договору Підряду №СТ-26/8-ЛИ від 23.10.2012 р., укладеного з ПрАТ «Лівобережьєінвест»-Замовник);

торгівельний центр, кемпінг, комплекс автотехобслуговування в м. Сімферополі, вул. Київська 189-191 (на підставі договору генерального підряду №СИ/СТ-01 від 24.01.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «ВояжКрим»-Замовник).

Оскільки позивач є генпідрядником будівництва, то має право та можливість на власний розсуд залучати до будівництва субпідрядників у разі такої необхідності.

Судом першої інстанції встановелно, що ТОВ «Мегапрофіль», ТОВ «ЦСК Інжинірінг», ТОВ «ВБК «Аквілон», ТОВ «Ліга Рост», ТОВ «Клімат-Контроль», ТОВ «Мечелспецсталь», ТОВ «Мілана-транссервіс», ТОВ «Ангел-Транс-Компані», ТОВ «Галіс», ТОВ «Утек Будівельна та торгівельна компанія», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Фобос-О» та ТОВ «Гефест Альянс» виступали як Підрядники та Постачальники виконували відповідні будівельні роботи та здійснювали поставку товарів та послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Стілф» - «Генпідрядчик», з однієї сторони та ТОВ «ВБК «Аквілон» (код 35596331) «Субпідрядчик», укладено договір субпідряда від 15.06.2012р. №СИ/СТ-20. «Субпідрядчик» зобов'язується виконати та здати Генпідряднику в установлені Договором терміни комплекс робіт по устройству сетей НВК на обєкті: будівництво торгового центра, кемпінга. Комплекса автотехобслуговування в м. Сімферополь, вул. Київська,189-191. Також, між ТОВ «Стілф» були заключні договора з ТОВ «БК «Гефест Альянс» (код 37312719) укладено договір субпідряда «ГФ/ЛБ-01 від 19.04.2013 року про виконання комплексу робіт. Крім того, ТОВ «Стілф» - «Генпідрядник», з однієї сторони та ТОВ «УТЕК Будівельна та торгівельна компанія» (код за ЄДРПОУ 31958298) - «Субпідрядник», укладено договір субпідряда Л'еСИ/103 від 12.06.2013р. (мотнаж утепления и керамогранитных плит на фасаде здания по об'єкту - торгівельний центр, кемпінг, комплекс автотехобслуговування в м. Сімферополі, вул. Київська 189-191). Також, між ТОВ «Стілф» - «Генпідрядник», з однієї сторони та ТОВ «Мегапрофіль» - «Субпідрядчик», укладено договір субпідряда №СИ/46 від 26.02.2013р. (виконання комплексу монтажних робіт по об'єкту - торгівельний центр, кемпінг, комплекс автотехобслуговування в м. Сімферополі, вул. Київська 189-191. Крім того, між ТОВ «Стілф» - «Генпідрядник», з однієї сторони та ТОВ «Клімат-контроль» (код за ЄДРПОУ 32159319) - «Субпідрядчик», укладено договір субпідряда №М26/140 від 20.02.2012р., згідно якого останній має виконати і здати Генпідряднику, в установлені Договором термін комплекс робіт по монтажу станції холодопостачання на обєкті будівництва «ТРЦ і паркінг в 26-му мікрорайоні жилого масиву Вигурівщина- Троєщина м.Київ». Також, між позивачем та ТОВ «Фобос» укладено договір субпідряду № ФО-КРТРЦ-02 від 10.09.2013 р. на виконання комплексу робіт по об'єкту - торгівельно-розважальний комплекс на перетині вулиць Черногвардійської та вулиці -Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва.

На виконання умов кожного договору субпідряду сторонами складено наступні документи, копії яких наявні у матеріалах справи: підписання та встановлення договірної ціни, кошториси на конструкції та відомості до них, довідки про вартість виконаних робіт та витрат, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт (КБ2) та податкові накладні тощо.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів прийшла до висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Так, досліджуючи акти приймання будівельних робіт, колегією суддів встановлено, що вони в повній мірі відображають зміст та обсяг отриманих будівельних робіт, із зазначенням конкретного виду вчинених робіт, скільки матеріалу використано тощо. При цьому, до актів виконаних робіт долучено специфікації з повним переліком робіт, затраченого часу та метеріалів на їх виконання. Крім того, в матеріалдах справи містяться сертифікати відповідності виконаних робіт, що також підтверджують фактичність та реальність виконаних робіт (отриманих послуг) від зазначених вище контрагентів. Наявні в матеріалах справи документи являються належними доказаним на підтвердження реальності укладеного договору.

Оплата за роботи здійснювалась через банківський рахунок в безготівковій формі згідно платіжних доручень, що є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів та не заперечується відповідачем.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання будівельних робіт та фактичність придбання таких робіт ТОВ «Стілф» з метою їх використання у власній господарській діяльності, слід зазанчити.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у в с грі суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в легалізації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, кповним видом діяльності ТОВ «Стілф» є будівництво будівель, інші роботи з завершення і будівництва.

Будь яких доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання знятих зобов'язань, в акті перевірки співробітниками ДПС не наведено, і суду першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Позивачем були надані всі документи, що передбачені чинним податковим законодавством, в тому числі платіжні доручення, видаткові накладні, договори, акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) та інші документи, що підтверджують купівлю робіт (послуг) та товарів у своїх контрагентів.

Разом з тим згідно наданих документів вбачається, що ТОВ «Стілф» мав взаємовідносини з ТОВ «АГАТ-1», зокрема, ТОВ «АГАТ -1» поставив позивачу змазку для опалубки «АГАТ» С5 та концентрат змазки для опалубки «АГАТ», також, ТОВ «Стілф» придбало у ТОВ «Мечелспецсталь» (код 38453606) уголок 160*160*10 L=12 м С345, між ТОВ «Стілф»-«Замовник», з однієї сторони та ТОВ «Галіс»-«Постачальник», укладено договір поставки від 12.02.2013р. №12/02-13, відповідно до якого постачальник бере на себе зобов'язання виготовити та поставити закладні деталі (болти та шайби), крім того, ТОВ «Стілф» - «Замовник», з однієї сторони та ТОВ «ЦСК Інжиніринг» (код за ЄДРПОУ 38198505) - «Постачальник», укладено договір поставки від 01.03.2013р. №270213 товару (металеві контрукції)

При цьому, позивачем також долучено до матеріалів справи специфікація до договору, акти відвантаження товару, товарно-транспорті накладні.

Так, дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що вони в повній мірі відображають зміст та обсяг отриманих товарів. При цьому, до матеріалів справи, долучено специфікації, що також підтверджують фактичність та реальність отримання товару від зазначених вище контрагентів. Наявні в матеріалах справи документи являються належними доказаним на підтвердження реальності укладених договорів.

Оплата за товар здійснювалась через банківський рахунок в безготівковій формі згідно платіжних доручень, що є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів та не заперечується відповідачем.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Стілф» та ТОВ «Ангел-Транс Компані» укладено договір-доручення №071112 від 07.11.2012 року про надання транспортно-експедеційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполучення, також міжТОВ «Стілф» -«Довіритель», з однієї сторони та ТОВ «Мілана-транс сервіс» (код 35726601) - «Повірений», укладено договір - доручення №071112 від 07.11.2012р. про надання транспортно- експедиційних послуг з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученні (зокрема, перевезення опалубки),

На виконання умов кожного договору сторонами складено наступні документи, копії яких наявні у матеріалах справи: акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) та товарно-транспортні накладні (необхідність складання та наявності яких вимагається чинним законодавством, та підтверджує товарність господарських операцій з поставки товару) податкові та видаткові накладні.

За результатами дослідження вищеперелічених первинних документів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996 та Положення №88.

Так, про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Таким чином, суд зазначає про те, що саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

Оплата за роботи здійснювалась через банківський рахунок в безготівковій формі згідно платіжних доручень, що є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів та не заперечується відповідачем.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Також, з наявних документів всправи судом встановлено, що ТОВ «Стілф» придбало ТзОВ «Стек-Компютер» (код за ЄДРПОУ 30538300) товар (ноутбуки Dell Inspiron 3521, телефон Nokia 101).

ТзОВ «Стек-Компютер» (код за ЄДРПОУ 30538300) виписано на адресу ТОВ «Стілф» видаткові та податкові накладні.

При цьому, позивачем суду апеляційної інстанції надано обороно-сальдову відомість та необоротні активи, з яких вбачається, що придбані у даного контрагента техніка знаходить у позивача. Оплата за отриманий товар здійснювалась через банківський рахунок в безготівковій формі згідно платіжних доручень.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не оспорюється та обставина, що документи складені належним чином, мають всі необхідні реквізити та підтверджують право позивача на податковий кредит.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач в підтвердження реальності здійснення господарських операцій надав суду копії договорів поставки, договорів підряду і субпідряду, акти здачі-приймання виконаних робіт, акти надання послуг, податкові і видаткові накладні, банківські виписки тощо.

При цьому, судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами.

Отримані від контрагентів товари послуги були використаний позивачем у межах своєї господарської діяльності та з метою отримання прибутку та подальшою реалізацією.

Так, всі об'єкти, під час будівництва яких були задіяні вищенаведені контрагенти ТОВ «Сліф», прийняті в експлуатацію, зокрема:

- торгівельно-розважальний комплекс на перетині вулиць Черногвардійської та вулиці Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва прийнятий в експлуатацію згідно сертифікату серія ІУ № 165141470352 від 27.05.2014р.

- торгівельно-розважальний цент і паркінг у 26-А мікрорайоні житлового масиву Вигурівщина-Троещина у Деснянському районі м. Києва прийнятий в експлуатацію згідно сертифікату серія КВ № 16512080874 від 23.05.2012 р.

- торгівельний центр, кемпінг, комплекс автотехобслуговування в м. Сімферополі, вул. Київська 189-191, прийнятий в експлуатацію згідно сертифікату серія ІУ № 164140580058 від 27.02.2014р.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що орган податкової служби не має жодних підстав вважати про неможливість дззснення контрагентами ТОВ «Стілф» адміністративно-господарських функцій, оскільки докази про введення об'єктів, на яких здійснювалися роботи в експлуатацію, свідчить про те, що вищезазначені підприємства - контрагенти ТОВ «Стілф» належним чином виконали свої хбов'язання щодо виконання робіт та постачання товарів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що операції позивача з його контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, а факт надання послуг за спірним договором, використання позивачем отриманого товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Також слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року було витребувано у сторін по справи документи на підтвердження своїх доводів.

При цьому, на виконання вказаної ухвали, позивачем було надано додаткові документи, які в повній мірі підтверджують товарніть господарських операцій з спірними контрагентами.

Однак, відповідачем вимоги, викладені в ухвалі суду не виконано та будь-яких доказів на підтвердження висновків про безтоварність господарських операцій останнім не надано.

Враховуючи, предмет спірних правочинів, беручи до уваги вид діяльності позивача та його контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище операції використано позивачем у власній господарській діяльності.

Висновки про безтоварність, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтується виключно на висновках актів про неможливість проведення перевірок та зустрічних звірок контрагентів позивача робить висновок про нереальність господарських операцій.

Зокрема, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 30.05.2013р. №273/22-717/30220386 «Про неможливість проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «АГАТ-1», з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.02.2012р. по 31.02.2012р., з 01.05.2012р. по 31.10.201р. по взаємовідносинам з ТОВ «САН ЕНД ФАН», ТОВ «Зінат», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Селанія».

Також відповідач посилається на акти проведених перевірок ТОВ «САН ЕНД ФАН», ТОВ «Зінат», ТОВ «Компанія «Грифон Консалт», ТОВ «Ювілайт», ТОВ «Селанія».

Також, податковий орган стверджує, згідно постанов слідчих, по даним підприємствам проводяться досудові слідства у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками злочинів, передбачених ч.3,2 cт.205, ч.2 ч. 3 cт.358, ч.3 ст.28, ч.5 cm.27, ч.2 та ч. 3 cт.212, ч.2 cт.366, ч.2 cт.200 Кримінального кодексу України .

В той же час, суд першої інстанції правомірно зазначає, що податковий орган не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції будь-яких доказів, яким чином контрагенти ТОВ «АГАТ-1» пов'язані з господарською діяльністю позивача, і яким чином порушення норм податкового законодавства з боку постачальників контрагента вплинуло на законність формування податкового кредиту ТОВ «Стілф».

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23.09.2013р. № 26/08-26-22-01/35596331 «Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВБК «АКВІЛОН» за період з 01.04.2011р. по 13.09.2013р.»

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.04.2014р. № 290/26-57-22-03-10/38507352 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ангел-Транс Компані», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Каліон» за період з 01.01.2011р. по 01.09.2013р.».

Також, відповідач зазначає, що до ДПІ Шевченківському районі м. Києва надійшов акт Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 21.02.2013р. №762/227/30346191 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГАЛІС», щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «ЛІГРАН» за грудень 2011року, березень-серпень 2012 року, ТОВ «ШОКОВІТА»(код ЄДРПОУ 33421689) за серпень-жовтень, грудень 2012 року».

В той же час, податковим органом не прослідковано ланцюг постачання та не надано суду доказів, яким чином зазначені акти могли вплинути на формування податкового кредиту і валових витрат позивача.

Щодо правовідносин ТОВ «Стілф» з ТОВ «БК «Гефест Альянс» відповідач зазначає, що в ході відпрацювання отримано з СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві Витяг з кримінального провадження №32014100000000036, де зазначено, що другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м.Києві розпочато досудове розслідування щодо умисного ухилення від сплати податків службовими особами ряду підприємств спільно з банківськими установами ПАТ «Реал Банк», AT «Брокбізнесбанк» та ПАТ «Банк Ринкові Технології»

Також, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складені акти про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «БК «Гефест Альянс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р., акт № 161/26-52-22-03/37312719 від 31.03.2014р. та за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р., акт № 166 /26-52-22-03/37312719 від 03.04.2014р.

Окрім, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.04.2013р. №252/3-22-70-35726601 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мілана-транс сервіс» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість».

Ще, відповідач зазначає, що до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.11.2013р. №495/3-22-08/38453606 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мечелспецсталь» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2012р. по 30.09.2013р.»,

Крім того, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва складено акт від 12.06.2014р. №1420/26-59-22-03/31958298 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УТЕК Будівельна та торгівельна Компанія» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р.».

В той же час, суд зазначає, що в наведених актах аналізуються фінансово-господарські взаємовідносини контрагентів позивача з іншими підприємствами. Будь-яких переконливих доказів на підтвердження нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеними контарегнтами податковий орган ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 21.02.2013р. № 203/15-3/37454420 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліга Рост» з питань правомірності проведених господарських відносин з платниками податків за квітень, травень, липень 2012 року».

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013р. № 566/3/22-07-34934573 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «МЕГАПРОФІЛЬ», щодо підтвердження господарських відносин за жовтень-грудень 2012 року, січень - вересень 2013 року».

Відповідач також зазначає, що до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 28.05.2013р. №512/22.10/32159319 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КЛІМАТ-КОНТРОЛЬ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Девен Альянс» та подальшої реалізації товарів та послуг або їх використання у власній господарській діяльності за період з 01.07.2012р. по 30.11.2012р.».

Окрім того, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 27.11.2013р. №185/22-10/30538300 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стек-Комп'ютер» з питань взаємовідносин з ПП «Гєлан» за червень 2012 - лютий 2013р., ТОВ «Перітус Альянс» за липень 2013 року, ТОВ «ТПА Україна» за травень 2013 року та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від зазначених контрагентів».

В той же час, суд першої інстанції обгрунтовано зазначає, що податковий орган не навів суду жодного доказу, як зазначені вище обставини вплинули на формування податкового кредиту позивача.

Також, до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надійшов акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014р. №1015/26-55-22-07/38150128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФОБОС-О» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.».

На підставі усіх зазначених вище фактів, податковий орган вважає, що задекларовані ТОВ «Стілф» валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «Мегапрофіль», ТОВ «ЦСК Інжинірінг», ТОВ «ВБК «Аквілон», ТОВ «Ліга Рост», ТОВ «Клімат-Контроль», ТОВ «Мечелспецсталь», ТОВ «Мілана-транссервіс», ТОВ «Ангел-Транс-Компані», ТОВ «Галіс», ТОВ «Утек Будівельна та торгівельна компанія», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Фобос-О» та ТОВ «Гефест Альянс» є непідтвердженими, оскільки відсутність основних фондів, відсутність трудових ресурсів у контрагентів та їх постачальників унеможливлює виконання робіт і отримання товарів, задекларованих ТОВ «Стілф».

Однак, щодо посилання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в Акті перевірки на акти про неможливість проведення зустрічної звірки суд першої інстанції правомірно не приймає їх до уваги з огляду на таке.

Згідно з п. 73.5 Податкового кодексу України зустрічні звірки проводяться органами державної податкової служби виключно з метою отримання податкової інформації.

При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, висновки про порушення платником податків вимог податкового законодавства можуть робитися контролюючим органом виключно на підставі проведеної перевірки, а не звірки.

Крім того, як звертає увагу Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 10.06.2013р. у справі № К/9991/69832/12, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних звірок контрагентів платника податку (позивача) та знаходження їх посадових осіб за юридичними адресами.

Також слід зазначити, щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Суд першої інстанції вірно звертає увагу та те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ґрунтуються виключно на аналізі господарської діяльності контрагентів позивача з їх постачальниками , які не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності позивача, а отже висновки акту перевірки не містять жодного доказу щодо встановлення наявності умислу посадових осіб позивача на ухилення від оподаткування.

Суд першої інстанції правомірно також звертає увагу на те, що відповідачем в Акті перевірки не зазначається про наявність розбіжностей в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних позивача і контрагентів, а отже, такі розбіжності відсутні, позивач і ТОВ «Мегапрофіль», ТОВ «ЦСК Інжинірінг», ТОВ «ВБК «Аквілон», ТОВ «Ліга Рост», ТОВ «Клімат-Контроль», ТОВ «Мечелспецсталь», ТОВ «Мілана-транссервіс», ТОВ «Ангел-Транс-Компані», ТОВ «Галіс», ТОВ «Утек Будівельна та торгівельна компанія», ТОВ «Агат-1», ТОВ «Фобос-О» та ТОВ «Гефест Альянс» задекларовані їх податкові зобов'язання за наслідками виконання ними зобов'язань по договорам у повному обсязі та належним чином.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження, а вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 03 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.