Постанова

від 28.05.2015 по справі 2-а-443/2008

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р. Справа № 2-а-443/2008

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Димитров В.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів-Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Шановської М.О.,

за участю апелянта - ОСОБА_2

за участю представника третьої особи - Корнієнко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області, третя особа - Миколаївська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області, в якому просив визнати правомірним рішення Миколаївської міської ради № 23/44 від 25 квітня 2008 року щодо надання йому у власність земельної ділянки, загальною площею 1000 кв. м. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та зобов'язати Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, а також видати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку і погодити його.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано рішення Миколаївської міської ради №23/44 від 25 квітня 2008 року щодо надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 1000 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку по провулку Менделєєва, 1/4 - правомірним.

Зобов'язано управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на власність ОСОБА_4, а також видати бланк державного акту на власність і погодити його.

Оскаржуючи рішення суду у лютому 2015 року, ОСОБА_2 заявила, що їй, як громадянину з активною громадянською позицією, стало відомо про зазначене судове рішення у лютому 2015 року під час розгляду справ за позовами прокурора до місцевої ради про повернення земельних ділянок до лісового фонду. Апелянт вважає, що суд першої інстанції однобічно та неповно з'ясував обставини справи, що призвело до постановлення незаконного рішення. У зв'язку з викладеним, в апеляційній скарзі

ставиться питання про скасування постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року, з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що незаконна передача земель державної власності лісогосподарського призначення у приватну власність порушує його інтереси, як громадянина, а також інтереси громади міста Миколаєва, перешкоджає вільному доступу громадян до рекреаційного об'єкту - лісу, що надає йому право на оскарження даного рішення в апеляційному порядку.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання рішення Миколаївської міської ради за № 23/44 правомірним, суд першої інстанції в даному випадку недоречно послався на ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій закріплено принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 квітня 2008 року Миколаївською міською радою прийнято рішення за № 23/44, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1000 кв. м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство ", з віднесенням її до земель житлової забудови, та надано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку названою площею для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1.

Розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області відмовилося затвердити позивачу технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку, а також видати бланк державного акту на право власності на земельну ділянку і погодити його, про що повідомило позивача листом від 18 червня 2008 року.

Підставою для відмови стало розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року №610-р, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, обов'язковою умовою для задоволення вимог позивача є наявність факту порушення відповідачем - суб'єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Тому позовна вимога ОСОБА_4 про визнання правомірним рішення Миколаївської міської ради № 23/44 від 25 квітня 2008 року є необґрунтованою, оскільки вказане рішення органу місцевого самоврядування не порушує прав, свобод та інтересів позивача.

В частині вимоги позивача про зобов'язання відповідача погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на власність та видати бланк державного акту на власність і погодити його, слід зазначити наступне.

Статтею 57 Лісового кодексу України (яка діяла на момент спірних правовідносин) встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 20 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного

призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель (статті 21 ЗК України ).

Відповідно до статей 56 , 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Таким чином, землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України ).

Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням.

Планування використання земель лісогосподарського призначення здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке, зокрема, передбачає складання проекті організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням (пункт 13 статті 46 ЛК України ).

Пунктом 3 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення політики у сферах охорони природи, екологічної безпеки, природокористування.

У ст. 13 Земельного кодексу України визначені повноваження Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, відноситься реалізація державної політики у сфері використання та охорони земель.

Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є загальнообов'язковими до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 610-р від 10 квітня 2008 року "Про зупинення прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення", з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок (далі - ділянки) Мінприроди, Мінагрополітики, Міноборони, Держкомлісгоспу та Держкомзему зобов'язані, до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері, зупинити прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Вказане Розпорядження неконституційним та нечинним не визнано, дія його не припинена та не скасована, а тому є такою, що підлягає обов'язковому виконанню.

Колегією суддів встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель Державного лісового фонду (ДП "Миколаївський лісгосп", Миколаївське лісництво, урочище "Жовтневе").

Частиною 1 статті 17 названого Кодексу розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на власність ОСОБА_4 та видати бланк державного акту на власність і погодити його є необґрунтованим, оскільки суперечить наведеним вище нормам законодавства, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись ст. 202 КАС України, вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198; 4 ч. 1 ст. 202; ч.2 ст. 205; 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2008 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління земельних ресурсів у м. Миколаєві Миколаївської області, третя особа : Миколаївська міська рада про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий:

Судді: