Постанова

від 26.05.2015 по справі 818/1042/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 р. Справа № 818/1042/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/1042/15

за позовом Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 27 "Світанок" м. Суми, Сумської області

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

про визнання дій незаконними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Сумський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 27 "Світанок" м. Суми, Сумської області (далі Позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив :

визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду в м. Сумах про застосування фінансових санкцій

скасувати рішення Управління Пенсійного фонду в м. Сумах від 02.03.2015 року за № 14,15.16 про застосування фінансових санкцій у загальній сумі 15003,78 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р. позов Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 27 Світанок» задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення УПФУ у м. Сумах від 02.03.2015 р. № 14, № 15, №16 про застосування фінансових санкцій у загальній сумі 15003,78 грн.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду в м. Суми, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 р. та винести нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для розгляду справи , невірно застосовані норми матеріального права, а також вважає що застосування фінансових санкцій до позивача, на підставі пунктів 3,4 та 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, є правомірним, оскільки такі санкції застосовано по заборгованості позивача, що виникла до 01.01.2011 р.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в лютому 2015р. відповідачем проведено планову перевірку Сумського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 27 «Світанок» правильності обчислення та сплати страхових внесків за звітні періоди з 22.12.009р. по 31.12.2014р., за наслідками якої виявлено , що позивач подав недостовірні відомості в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми страхових внесків за 2010р. по ОСОБА_1, ОСОБА_2; занизив суми заробітної плати (доходу), що підтверджується актом перевірки від 24.02.2015 р. № 30/03-14. (а.с.7-15)

Управління ПФУ донарахувало несплачені суми страхових внесків і відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058-ІУ за донарахування своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків застосувало до страхувальника фінансові санкції - штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховані ці суми.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування до позивача фінансових санкцій:

02.03.2015р. УПФУ в м. Сумах прийнято рішення № 14, яким на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону № 1058, за подання недостовірних відомостей в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів ПФУ за 2010р. по ОСОБА_1, ОСОБА_2 застосовано фінансову санкцію до позивача в розмірі 170, 00 грн. (а.с.18)

02.03.2015р. УПФУ в м. Сумах прийнято рішення № 15, яким на підставі п.3 ч.9 ст.106 Закону № 1058, за приховування (заниження) сум заробітної плати застосовано фінансову санкцію до позивача в розмірі 7499,31 грн. (а.с.19)

02.03.2015р. УПФУ в м. Сумах прийнято рішення № 16, яким на підставі п.4 ч.9 ст.106 Закону № 1058, за донарахування органом пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків за період з 22.12.2009р. по 31.12.2014р. та достовірності відомостей поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування застосовано фінансову санкцію до позивача в розмірі 7334, 47 грн. (а.с.20)

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що норми закону, які були застосовані відповідачем при прийнятті зазначених рішень, а саме пункт 3,4,5 частини дев'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1058-IV), втратили чинність із 1 січня 2011 року та, відповідно, на момент винесення оскаржуваних рішень були нечинними, тому рішення NN 14,15,16 є протиправними.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Так відповідно до частини 9 статті 106 Закону 1058-IV у редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, пунктів

3) за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу);

4) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми;

5) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Із набрання чинності з 01 січня 2011 року підпунктом «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі ст. 106 Закону №1058-IV було виключено частину 9.

Згідно абзацом 5 пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування « (у редакції , чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період 01 січня 2011 року , в тому числі страхових внесків, строк сплати на 01.01.2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що знаходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Таким чином, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, і накладений штраф за донарахування своєчасно не обчислених і не сплачених страхових внесків за звітні періоди мають бути застосовані (стягнуті) і після 01 січня 2011р., оскільки зазначені заборгованість і штрафні санкції виникли в період дії п.3 та 4 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-ІУ.

Така правова позиція щодо застосування п.3,4 ч.9 ст. 106 Закону № 1058-ІУ, абз.5 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 -ІУ висловлена Верховним Судом України у постановах від 19.02.,26.03. та 15.10.2013р.,07.10.2014р.

Судом встановлено, що позивачем занижено суми заробітної плати за період з квітня по серпень 2010р. на загальну суму 7499,31 грн., та пенсійним органом за цей період донараховано суми своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на загальну суму 2600,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення УПФУ в м. Сумах від 02.03.2015р. № 15 та 16 про застосування фінансових санкцій до позивача за приховування (заниження) сум заробітної плати, донарахування пенсійним органом сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків прийняті правомірно, в межах наданих повноважень, а тому суд першої інстанції скасував їх помилково.

Проте колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги щодо правомірності рішення УПФУ від 02.03.2015р. № 14.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, який діяв до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, до територіальних органів ПФУ накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, є протиправним.

Така правова позиція відповідає висновкам , викладеним у постанові Верховного Суду України від 4 червня 2013 року (№ 21-170а13), 04.02.2014р. (№ 21-458а13)

З огляду на зазначене рішення УПФУ від 02.03.2015р. № 14 правомірно скасовано судом першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права. Та для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо відсутності в управління ПФУ повноважень щодо застосування після 01 січня 2011 року фінансових санкцій на підставі пункту 3 та 4 частини 9 статті 106 № 1058-IV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню в частині скасування рішень Управління Пенсійного фонду від 02.03.2015 р. № 15,16 з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В частині скасування рішення УПФУ від 02.03.2015р. № 14 постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/1042/15 скасувати в частині скасування рішень Управління Пенсійного фонду в м. Сумах від 02.03.2015 року за № 15, 16 про застосування фінансових санкцій у загальній сумі 14 833,78 грн.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволені позову Сумському дошкільному навчальному закладу (ясла-садок) № 27 "Світанок" м. Суми, Сумської області - відмовити.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. по справі № 818/1042/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Русанова В.Б. Судді (підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.