Ухвала

від 14.05.2015 по справі 820/6601/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2015р. м. Київ К/800/65876/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року

у справі № 820/6601/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТ» (далі - ТОВ «ЛТ»; позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000552201 від 26 квітня 2013 року та № 0000562201 від 26 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ЛТ» судовий збір у розмірі 2 294,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Харківська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ЛТ» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за грудень 2011 року, липень - жовтень 2012 року за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «ВІКОННІ СИСТЕМИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РИВС», за результатами якої складено акт № 540/220/31977284 від 14 березня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000562201 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 762 167,25 грн. (648 789,00 грн. - основний платіж, 113 378,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000552201 від 26 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 752 152,50 грн. (601 722,00 грн. - основний платіж, 150 430,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 138, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні підрядних робіт у ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» та будівельних матеріалів у ТОВ «РИВС» з огляду на фіктивний характер здійснення розглядуваних господарських операцій.

Такий висновок податковим органом зроблено з урахуванням актів перевірок постачальників позивача, в яких, зокрема, викладено думки про те, що укладені ними з контрагентами правочини вчинені удавано з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказував на ненадання ТОВ «ЛТ» на перевірку документів, які підтверджують використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, фактичне виконання господарських операцій з придбання позивачем будівельних матеріалів у ТОВ «РИВС» підтверджується належним чином складеними рахунками, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, документами, що свідчать про транспортування та зберігання товарно-матеріальних цінностей, а з придбання підрядних робіт у ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» - договірними цінами, локальними кошторисами, відомостями ресурсів, розрахунками, актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-3, податковими накладними, банківськими виписками.

Придбані в контрагентів товарно-матеріальні цінності та роботи використано товариством у власній господарській діяльності, а саме - передано третім особам у рамках виконання договірних зобов'язань.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли вказані документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання документів, які підтверджують використання придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності ТОВ «ЛТ», на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Враховуючи викладене, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.