Постанова

від 07.02.2007 по справі 6/445-42/190

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/445-42/190

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

07 лютого 2007 р.                                                                                   № 6/445-42/190  

        Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНаціонального технічного університету України“Київський політехнічний інститут”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р.

у справі№ 6/445-42/190

господарського судум. Києва

за позовомНаціонального технічного університету України“Київський політехнічний інститут”

доАсоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт”

простягнення 24 575,37 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Бабенко А.І., дов. № б/н від 21.11.2006 р.;Бежевець А.М., дов. № б/н від 07.06.2006 р.;

відповідача:Бондаренко Т.М., дов. № 6 від 19.04.2006 р.;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2005 р. Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” (далі –Університет) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт” (далі –Асоціація) про стягнення заборгованості у розмірі 24 575,37 грн.

Позовні вимоги Університет обґрунтовував тим, що Асоціація, в порушення п. 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (далі –Методика), ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та ст. ст. 5, 12 Закону України “Про плату за землю”, будучи за договором № 192 від 13.12.2000 р. орендарем належних йому нежилих приміщень, не відшкодовує (не компенсує) йому вартість експлуатаційних витрат (борг –20 707,06 грн.), комунальних послуг (борг –2 431,43 грн.) та земельний податок (борг –1 436,88) грн.), а всього має борг в сумі 24 575,37 грн. (вказані суми боргу утворились за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р. і зафіксовані станом на 16.05.2005 р.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. позовні вимоги Університету задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що Асоціація, в порушення додаткової угоди до договору № 192 від 13.12.2000 р., не сплачувала Університету експлуатаційні та комунальні витрати, податок на землю, що, відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, є підставою для їх стягнення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. скасовано, а у задоволенні позовних вимог Університету відмовлено. Постанова мотивована тим, що Університетом на вимогу апеляційного господарського суду (яка міститься в ухвалі від 13.09.2005 р.) не надано доказів, підтверджуючих погодження з Асоціацією розміру вартості експлуатаційних витрат, комунальних послуг та відшкодування податку на землю, і, крім того, не надано доказів понесення експлуатаційних витрат, надання Асоціації комунальних послуг та сплати податку на землю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду Університет уточнив позовні вимоги (т. 2, а. с. 14 –15) та просив господарський суд м. Києва стягнути з Асоціації заборгованість за експлуатаційні платежі у розмірі 20 707,06 грн., а в іншій частині провадження у справі припинити.

Уточнені позовні вимоги Університет обґрунтовував тим, що його вимоги щодо стягнення з Асоціації заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та плати за землю були задоволені рішенням господарського суду м. Києва по справі № 35/454 від 25.02.2004 р., яке набрало законної сили, а тому з Асоціації підлягає стягненню лише заборгованість з експлуатаційних витрат, розмір якої становить 20 707,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. (суддя Паламар П.І.) уточнені позовні вимоги Університету задоволено. Рішення мотивовано тим, що Університет довів наявність заборгованості Асоціації з експлуатаційних витрат, яка підлягає стягненню на підставі ст. 208 ЦК УРСР та ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. (колегія суддів: Кондес Л.О., Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. в частині задоволення уточнених вимог Університету скасовано, а в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що Університетом позовні вимоги документально не доведені.

Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Університет обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови, яка оскаржується, було порушено п. п. 3 та 11 Методики, ст. 16 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, ст. ст. 43, 20, 22, 35, 43, 99, 101, 105 ГПК України.

Асоціація скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслала відзивів на касаційну скаргу Університету, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. –без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Асоціація обґрунтовує тим, що в оскаржуваній постанові відсутні будь-які ознаки порушення норм матеріального та процесуального права, а доводи Університету, викладені у касаційній скарзі, є безпідставними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Університету підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

З протоколу судового засідання від 27.09.2006 р. (т. 2, а. с. 110-111) вбачається, що представник Університет у судовому засіданні 27.09.2006 р. заявив відвід судді Михальській Ю.Б., який було відхилено колегією суддів у складі: Кондес Л.О., Куровського С.В., Михальської Ю.Б.

Відповідно до частини п'ятої ст. 20 ГПК України питання про відвід судді вирішується головою господарського суду або заступником голови господарського суду, а про відвід заступника голови – головою господарського суду, який виносить з цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.

В порушення зазначеної норми ГПК України відвід, заявлений представником Університету судді Михальській Ю.Б., не було передано для вирішення голові Київського апеляційного господарського суду України або його заступнику, та без будь-яких правових підстав було вирішено колегією суддів вказаного суду безпосередньо у судовому засіданні.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з доводами Університету, вказаними у касаційній скарзі, про порушення господарським судом апеляційної інстанції ст. 20 ГПК України.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за наявності поданого і не вирішеного у встановленому ГПК України порядку відводу судді, який брав участь у вирішенні спору по суті, не можна визнати законним склад колегії суддів.

Згідно з п. 1 частини другої ст. 11110 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. підлягає скасуванню з направленням справи до вказаного суду для вирішення (розгляду) в іншому складі колегії суддів.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 111111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. у справі № 6/445-42/190 господарського суду м. Києва скасувати.

Справу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                                В.І. Шаргало