Постанова

від 20.06.2007 по справі 6/445-42/190

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/445-42/190

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 6/445-42/190  

      Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНаціонального технічного університету України“Київський політехнічний інститут”

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р.

у справі№ 6/445-42/190

господарського судум. Києва

за позовомНаціонального технічного університету України“Київський політехнічний інститут”

доАсоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт”

простягнення 24 575,37 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Бежевець А.М., дов. № б/н від 07.06.2007 р.;

відповідача:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У травні 2005 р. Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” (далі –Університет) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт” (далі –Асоціація) про стягнення заборгованості у розмірі 24 575,37 грн.

Позовні вимоги Університет обґрунтовував тим, що Асоціація, в порушення п. 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (далі –Методика), ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” та ст. ст. 5, 12 Закону України “Про плату за землю”, будучи за договором № 192 від 13.12.2000 р. та додаткових угод до нього орендарем належних йому нежилих приміщень, не відшкодовує (не компенсує) йому вартість експлуатаційних витрат (борг –20 707,06 грн.), комунальних послуг (борг –2 431,43 грн.) та земельний податок (борг –1 436,88) грн.), а всього має борг в сумі 24 575,37 грн. (вказані суми боргу утворились за період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р. і зафіксовані станом на 16.05.2005 р.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. позовні вимоги Університету задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що Асоціація, в порушення додаткової угоди до договору № 192 від 13.12.2000 р., не сплачувала Університету експлуатаційні та комунальні витрати, податок на землю, що, відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, є підставою для їх стягнення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. скасовано, а у задоволенні позовних вимог Університету відмовлено. Постанова мотивована тим, що Університетом на вимогу апеляційного господарського суду (яка міститься в ухвалі від 13.09.2005 р.) не надано доказів, підтверджуючих погодження з Асоціацією розміру вартості експлуатаційних витрат, комунальних послуг та відшкодування податку на землю, і, крім того, не надано доказів понесення експлуатаційних витрат, надання Асоціації комунальних послуг та сплати податку на землю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2006 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 21.06.2005 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Під час нового розгляду Університет уточнив позовні вимоги (т. 2, а. с. 14 –15) та просив господарський суд м. Києва стягнути з Асоціації заборгованість за експлуатаційні платежі у розмірі 20 707,06 грн., а в іншій частині провадження у справі припинити.

Уточнені позовні вимоги Університет обґрунтовував тим, що його вимоги щодо стягнення з Асоціації заборгованості з орендної плати, комунальних платежів та плати за землю були задоволені рішенням господарського суду м. Києва по справі № 35/454 від 25.02.2004 р., яке набрало законної сили, а тому з Асоціації підлягає стягненню лише заборгованість з експлуатаційних витрат, розмір якої становить 20 707,06 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. (суддя Паламар П.І.) уточнені позовні вимоги Університету задоволено. Рішення мотивовано тим, що Університет довів наявність заборгованості Асоціації з експлуатаційних витрат, яка підлягає стягненню на підставі ст. 208 ЦК УРСР та ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. в частині задоволення уточнених позовних вимог Університету скасовано, і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2006 р. скасовано, а справу передано на розгляд Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. (колегія суддів: Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. в частині задоволення уточнених позовних вимог Університету скасовано, і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Постанова мотивована тим, що Університетом позовні вимоги документально не доведені.

Університет звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р., у якій просить вказану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 30.05.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Університет обґрунтовує тим, що апеляційним господарським судом при прийнятті постанови, яка оскаржується, було порушено п. п. 3 та 11 Методики, ст. 16 ЦК України, ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, ст. ст. 43, 22, 35, 43, 99, 101, 105 ГПК України, ст. 129 Конституції України.

Асоціація не скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Університету до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Університету не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Апеляційним господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

– Університет, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 20 707,06 грн. експлуатаційних витрат, у позовній заяві посилався на дві додаткові угоди від 01.04.2002 р. до договору № 192 від 13.12.2000 р., якими було визначено розмір вказаних витрат у період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р. із розрахунку 2,94 грн. (без податку на додану вартість) за 1 кв. м орендованої площі на місяць, що за оренду 300,7 кв. м складає 1 060,87 грн. та за оренду 198 кв. м – 698,54 грн. (додатки № 1 до додаткових угод);

– рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2004 р. у справі № 40/343 (40/344), яке набрало законної сили, визнано недійсними додаткові угоди від 01.04.2002 р. до договору оренди № 192 від 13.12.2000 р., якими було продовжено строк дії цього договору та визначено розмір відшкодування експлуатаційних, комунальних витрат та податку на землю.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з твердженням господарського суду другої інстанції про те, що визнання додаткових угод від 01.04.2002 р. до договору оренди № 192 від 13.12.2000 р. недійсними з моменту укладення означає скасування всіх домовленостей, якими Університет та Асоціація визначили, зокрема, розмір експлуатаційних витрат у період з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом апеляційної інстанції, Університет заявою (т. 2, а. с. 14 –15) уточнив позовні вимоги і просив стягнути з Асоціації експлуатаційні витрати, посилаючись на додаткову угоду, в якій визначено експлуатаційні, комунальні витрати та податок на землю у загальній сумі 782,39 грн.

Однак, як встановив апеляційний господарський суд, дана додаткова угода діяла з 01.01.2001 р. по 01.04.2001 р., тобто до спірного періоду (з 01.04.2002 р. по 01.04.2003 р.). Крім того, надані Університетом розрахунки розміру позовних вимог ґрунтуються на сумах, визначених додатковими угодами від 01.04.2002 р., а тому його посилання на додаткову угоду від 01.01.2001 р. є необґрунтованим.

Про безпідставність позовних вимог Університету свідчать також і його рахунки-фактури, які надавались Асоціації для сплати за договором оренди № 192 від 13.12.2000 р. з січня 2001 р. по серпень 2002 р., в яких відсутнє нарахування експлуатаційних витрат.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Університету не спростовують висновку апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2007 р. у справі № 6/445-42/190 господарського суду м. Києва – без змін.

Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                Г.М. Мачульський

 Суддя                                                                                В.І. Шаргало