Ухвала

від 04.06.2015 по справі 230/4706/12

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 230/4706/12

У Х В А Л А

04 червня 2015 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - Строгого І.Л.,

за участі:

секретаря - Палій М.Д.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про скасування звільнення з публічної служби та відновлення на посаді,

у с т а н о в и в:

6 жовтня 2014 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якій представник просить ухвалити додаткове рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про скасування звільнення з публічної служби та відновлення на посаді, яким стягнути з відповідача на користь позивача та її представника по 5719,60 грн витрат, пов'язаних із прибуттям до суду (т. ІІІ а.с. 1-4).

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 20.10.2014 за клопотанням позивача та її представника провадження у справі було зупинено до надходження у Шаргородський районний суд Вінницької області справи № 230/4706/12 (т. ІІІ а.с. 13).

14 травня 2015 року до суду надійшла зазначена вище справа, а тому ухвалою суду від 19.05.2015 провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 10 годину 4.06.2015 (т. ІІІ а.с. 18).

У судовому засіданні 4.06.2015 представник позивача ОСОБА_2 подав заяву, якою уточнив вимоги заяви та, посилаючись на те, що починаючи з 18.09.2012 по 14.11.2013 у цій справі відбулося 18 судових засідань, просить стягнути з відповідача на свою та позивача користь по 4420 грн витрат, що пов'язані із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту) (т. ІІІ а.с. 21).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала заяву свого представника та, посилаючись на обставини, зазначені у заяві, просила стягнути з відповідача на свою та свого представника користь по 4420 грн витрат, що пов'язані із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із частиною третьою статті 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд установив наступні обставини.

Постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 3.10.2013 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.07.2012 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області «Про недовіру Шендерівському сільському голові ОСОБА_1 та дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 на посаді Шендерівського сільського голови Чернівецького району Вінницької області. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення у сумі 31 689 гривень. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання постанови у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (т. ІІ а.с. 65-71).

Частинами першою та другою статті 168 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення подано щодо питань, які суд вправі вирішити, шляхом ухвалення додаткового рішення та у строк, передбачений законом.

Згідно із частиною першою та пунктом 2 частини третьої статті 87 КАС України, судові витрати складаються із витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частинами першою та другою статті 91 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, з аналізу зазначених вище норм вбачається, що відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Водночас, позивач та її представник просять стягнути з відповідача на їх користь по 4420 грн витрат, що пов'язані із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту), проте будь-яких доказів на їх обґрунтування ні позивачем, ні її представником не надано.

У справі відсутній розрахунок заявленої до відшкодування суми, а в судовому засіданні представник позивача пояснив, що визначаючи розмір витрат, він виходив із 2% мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент проведення кожного судового засідання, у яких брали участь він та позивач.

При цьому, із журналів судових засідань (т. І а.с. 22, 31, 40, 60, 117, 240, т. ІІ 14, 56, 59) вбачається, що позивач брала участь у 10-ти, а її представник у 9-ти судових засіданнях суду першої інстанції, а не у 18-ти засіданнях, як про це зазначено у заяві про уточнення вимог заяви (т. ІІІ а.с. 21).

У свою чергу, додержуючись принципів адміністративного судочинства щодо законності, рівності сторін перед законом та судом, змагальності сторін, диспозитивності процесу та безсторонності, суд не вправі самостійно здійснювати обрахунок судових витрат сторін у справі, а лише перевіряє правильність такого нарахування, здійсненого сторонами.

Проте, у даному випадку, перевірити правильність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми не має можливості, оскільки відсутні будь-які документи та розрахунки заявлених сум.

Отже, усе вище викладене, свідчить про недоведеність позивачем та її представником обставин, якими підтверджуються їх вимоги щодо стягнення судових витрат, а тому в ухваленні додаткового рішення належить відмовити.

Частиною четвертою статті 168 КАС України передбачено, що про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Тому керуючись статтями 11, 71, 87, 91, 94, 165, 168 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в ухваленні додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про скасування звільнення з публічної служби та відновлення на посаді.

Відповідно до статей 168, 186 КАС України, апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І.Л.Строгий