Ухвала

від 28.07.2015 по справі 230/4706/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 230/4706/12 Головуючий у 1-й інстанції: Строгий І.Л.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

28 липня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

за участі:

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шендерівської сільської ради про скасування звільнення з публічної служби та відновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Шаргородського районного суду Вінницької області із заявою про прийняття додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області про скасування звільнення з публічної служби та відновлення на посаді.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 червня 2015 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 червня 2015 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника позивача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03.10.2013р., яка набрала законної сили, адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 25.07.2012 24 сесії 6 скликання Шендерівської сільської ради Чернівецького району Вінницької області «Про недовіру Шендерівському сільському голові ОСОБА_3 та дострокове припинення повноважень Шендерівського сільського голови ОСОБА_3.». Поновлено ОСОБА_3 на посаді Шендерівського сільського голови Чернівецького району Вінницької області. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.07.2012 по день ухвалення рішення у сумі 31 689 гривень. У іншій частині позовних вимог відмовлено.

06 жовтня 2014 року представник позивача подав до суду заяву в якій просив суду ухвалити додаткове судове рішення по даній справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача та її представника по 4420 грн. витрат, що пов'язані із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту) (т. ІІІ а.с. 21).

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаної заяви, адже заявлена позивачем до відшкодування сума судових витрат не підтверджена належними доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зважає на наступне.

Згідно із ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно із частиною першою та пунктом 2 частини третьої статті 87 КАС України, судові витрати складаються із витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Частина 3 статті 87 КАС України до судових витрат , пов'язаних з розглядом справи, включає зокрема витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Згідно із ст.91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, відшкодуванню стороні, на користь якої ухвалено рішення підлягають лише витрати, які є документально підтвердженими та безпосередньо пов'язаними із реалізацією особою права на захист шляхом звернення до суду. При цьому, сторона, яка заявляє до відшкодування ці витрати, зобов'язана довести належними та допустимими доказами обґрунтованість цих витрат, зокрема їх розмір.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 передбачено, що компенсація за відрив від звичайних занять стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові у зв'язку з явкою до суду обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчислений за фактичні години відриву від звичайних занять.

Встановлено, позивач та її представник просять стягнути з відповідача на їх користь по 4420 грн. витрат, що пов'язані із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту).

Разом з цим, позивач та її представник не надали будь-яких доказів на обґрунтування витрат пов'язаних із прибуттям до суду (відрив від звичайних занять та переїзд до іншого населеного пункту). У справі відсутній розрахунок заявленої до відшкодування суми, а в апеляційній скарзі представник позивача, визначаючи розмір витрат, виходить із 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент проведення кожного судового засідання, у яких брали участь він та позивач.

При цьому, із журналів судових засідань (т. І а.с. 22, 31, 40, 60, 117, 240, т. ІІ 14, 56, 59) вбачається, що позивач брала участь у 10-ти, а її представник у 9-ти судових засіданнях суду першої інстанції, а не у 18-ти засіданнях, як про це зазначено у заяві про уточнення вимог заяви (т. ІІІ а.с. 21).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що положення ст.168 КАС України передбачають можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови чи ухвали) з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Слід зауважити, що в постанові Шаргородського районного суду Вінницької області від 03.10.2013р., вирішено питання про розподіл судових витрат і з даним розподілом погодився позивач, адже не оскаржував вказане судове рішення. Крім того, позивач не заявляв вказані витрати пов'язаних із прибуттям до суду до відшкодування в ході розгляду даної справи по суті.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави приймати додаткове судове рішення щодо розподілу судових витрат по даній справі .

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 199 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 04 червня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 липня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.