Постанова

від 20.05.2015 по справі 910/21599/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/21599/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

за участю представників:

від позивача: Кравчик С.М. - представник

від відповідача: Бойков О.С. - представник

розглянувши в відкритому судовому засідання матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.03.2015 року

у справі № 910/21599/13 (Суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Житлово-будівельного кооперативу «Київ - 5»

про стягнення 412 777 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/21599/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задоволено частково.

На підставі рішення з Житлово-будівельного кооперативу «Київ-5» підлягає стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 288 811,24 грн. за період з 01.12.2011 до 01.10.2013, три проценти річних у розмірі 7 436,91 грн., а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року у справі № 910/21599/13 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, без належного з'ясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2015 апеляційну скаргу було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.04.2015 року.

22.04.2015 від представника позивача надійшло письмове доповнення до апеляційної скарги, в якому позивач підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 розгляд справи відкладено на 20.05.2015.

Представник відповідача 12.05.2015 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

20.05.2015 представником відповідача подано письмові пояснення щодо обставин справи, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.12.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», після перейменування Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Київ-5» (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410168 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в даному договорі.

Положеннями розділу 5 Договору, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Положеннями пункту 2.2.2. Договору встановлено, що постачальник щомісячно оформляє для споживача: величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість по кожному особовому рахунку споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок; акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) по кожній отриманій на свій розрахунковий рахунок сумі; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноваженого представника постачальника).

У відповідності до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначених в додатку 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до договору.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до Договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 54,42 грн. (опалення 100 %, гаряче водопостачання 100%).

В період дії тарифів договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до Договору).

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» листами від 04.03.2009 № 048-21-2311/1410168/4, від 29.12.2010 № 048-21-16245/1410168/, від 11.06.2010 № 048-21-6857/1410168/4, від 09.12.2009 № 048-21-14497/1410168/4, від 02.11.2009 № 048-21-12373/1410168/4, від 03.09.2009 № 048-21-9882/1410168/4, від 27.05.2009 № 048-21-5703/1410168/4 та від 05.02.2009 № 048-21-1029/1410168/4 повідомляло відповідача про затвердження та введення в дію тарифів на теплову енергію.

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до Договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ-4 за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

При розрахунку з споживачами за теплову енергію у період з 01.12.2011 до 01.10.2013 постачальником застосовуються тарифи, затверджені постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з пункту 24 Правил користування тепловою енергією, у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в договорі, теплопостачальна організація повинна зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до договору. У разі відхилення параметрів теплоносія в бік зменшення від затвердженого температурного графіка, передбаченого договором, споживачеві проводиться відповідний перерахунок.

Як вбачається з Висновку комплексної судової експертизи із залученням фахівця в галузі теплопостачання № 4123 від 20.08.2014 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, призначеної ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2014, з урахуванням того, що позивач повинен був обраховувати теплову енергію на потреби гарячого водопостачання у відповідності до пункту 2.2.1 договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168 об'єм та розмір спожитої Житлово-будівельним кооперативом «Київ - 5» за період з грудня 2011 року по вересень 2013 року теплової енергії на потреби гарячого водопостачання підтверджується в об'ємі 690,022 Гкал та її вартість складає 140 253 грн. 40 коп. та на потреби опалення в об'ємі 1495,501 Гкал та її вартість складає 303 975 грн. 50 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, та правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, споживач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії за період з грудня 2011 року по вересень 2013 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168, у зв'язку з чим, з урахуванням часткових оплат, зазначених у довідці про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудень 2011 року по вересень 2013 року за номером особового рахунку: 1410168, станом на 01.10.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 288 811 грн. 24 коп., що також визнається відповідачем.

Згідно з нормами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що належними та допустимими доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем обов'язку по оплаті отриманої теплової енергії, поставленої позивачем за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.2005 № 1410168, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, підлягають частковому задоволенню у розмірі 288 811 грн. 24 коп.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7436,91 грн. 3 % річних, з урахуванням задоволеної суми основного боргу за визначений позивачем період прострочення заборгованості.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2015 року по справі № 910/21599/13 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/21599/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова