Постанова

від 02.06.2015 по справі 820/568/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2015 р. № 820/568/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом науково-виробничої фірми "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

НФВ "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 14.11.2012 року № 0002142201, № 0002152201, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Захаров О.С., позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Дитиненко Ю.А. проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до приписів останнього позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС була проведена планова виїзна перевірка НФВ "Сінтал' Д" - ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої 25.10.2012 р. був складений акт за № 2356/22-106/14073681, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п. 14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.п. 135.5.4, п. 135.5, ст.135 та п. 138.2 п. 138.4 ст. 138 Податкового Кодексу України НВФ "Сінтал'Д" -ТОВ занижено податок на прибуток на суму 6 687 181,00 грн., у т.ч. за 4 кв. на суму 6 339 793,00 грн., за 1 півріччя 2012р. на суму 347388,00 грн., та завищено від'ємне значення податку на прибуток на суму 18 603 741 грн. за 2-4 квартали 2011 року, та як наслідок завищено від'ємне значення податку на прибуток за 1 півріччя 2012р. на суму 3 920 639 грн.;

- п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 розділу ІV Податкового Кодексу України №2755 від 02.12.2010 року у періоді з 01 липня 2011 року по 30 червня 2011 року податок на доходи фізичних осіб у бюджет перераховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, нараховано штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 314122,37 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 14.11.2012 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме: № 0002142201 на загальну суму 6 531 495,50 грн. та № 0002152201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 кв. 2011р. в сумі 18603741 грн. та 1 півріччя 2012р. в сумі 3920639 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Судом встановлено, що 22.12.2008 р. між позивачем, НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ (Первісний боржник), Sintal Agriculture Public Limited (Кіпр) (Новий боржник) та ТОВ "Конкорд Капітал" (Кредитор) укладено договір про переведення боргу № б/н.

Згідно п. 1.1 Предмет договору визначено: Первісний боржник переводить, а Новий боржник приймає на себе борг і стає зобов'язаним сплатити на користь кредитора суму у розмірі 37264000грн. Згідно п. 1.3 вказаного договору визначено: за виконанням Новим боржником зобов'язання Первісного боржника, щодо сплати боргу останній зобов'язується сплатити Новому боржнику суму в розмірі 37264000грн. Згідно п.1.4 вказаного договору визначено: борг вважається переданим від Первісного боржника до Нового боржника з дати укладання.

Докази справи містять угоду щодо встановлення терміну виплати винагороди від 29.12.2008 р., відповідно до якої НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ зобов'язується сплатити винагороду в розмірі 37264000,00 грн. Sintal Agriculture Public Limited (Кіпр) у строк не пізніше 30.12.2014 р. Згідно п. 4.1 угоди сторони дійшли до згоди, що угода набуває чинності з дати укладання та діє до 30.12.2014 р.

В акті перевірки відповідач відносить цю суму до заборгованості за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Як зазначено в акті перевірки, НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ листом від 16.10.2012 р. №294 повідомило, що кредиторська заборгованість виникла згідно договору переведення боргу від 22.12.2008 р., в зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про обчислення з цієї дати строку позовної давності.

Суд зазначає, що згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Позовною давністю визнається строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Пунктом 159.3 ст.159 Податкового кодексу України передбачено, що безнадійною заборгованістю є заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду або не вживає інших заходів, передбачених законодавством України, щодо їх стягнення до закінчення строків позовної давності.

Таким чином, у даному випадку перебіг строку позовної давності розпочинається саме з дати спливу строку виконання зобов'язання, визначеного в угоді щодо встановлення терміну виплати винагороди від 29.12.2008 р., тобто з 30.12.2014 р.

Цей термін не настав, тому у відповідача немає підстав стверджувати, що заборгованість за договором є такою, щодо якої минув строк позовної давності, та вимагати від позивача збільшення податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.1 ст.4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним до 01.04.2011р., було передбачено, що загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) включались до валового доходу.

Датою збільшення валового доходу згідно з п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону №334 вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням викладеного, до 01.04.2011р. платник податку НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ (продавець), на дату отримання попередньої оплати у розмірі 37 264 000,00 грн. від покупця був зобов'язаний збільшити валовий дохід на суму отриманої попередньої оплати.

Так, в декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік позивачем дана сума відображена в додатку К3 до рядка 01.4 декларації (розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами) у розмірі 34 800 000,00 грн. та в декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік в додатку К3 до рядка 01.4 декларації (розрахунок фінансових результатів операцій з цінними паперами та деривативами) у розмірі 2 464 000,00 грн.

Відповідно до приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв до 01.04.2011р. (дати набрання чинності Податковим кодексом України), сума отриманої попередньої оплати за товар, який не було поставлено (відвантажено), оподаткованої за першою подією на підставі п.п.4.1.1. п.п. 4.1. ст. 4 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону №334, у випадку спливу строку позовної давності, не підлягала оподаткуванню вдруге, після визнання даної суми безповоротною фінансовою допомогою.

Суми попередньої оплати, отримані після 01.04.2011р., та визнані відповідно до абз. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1, пп. 14.1.257 ст. 14, Податкового кодексу України безнадійною заборгованістю або безповоротною фінансовою допомогою, повинні бути оподатковані відповідно до п.п.135.5.4 Податкового кодексу України.

Враховуючи особливості порядку оподаткування сум попередньої оплати, що отримані до 01.04.2011р. та після зазначеної дати, необхідно зазначити, що Податковий кодекс України містить пряму норму, яка врегульовує вказані розбіжності.

Так, п. 1 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що розділ III (Податок на прибуток підприємств) цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Отже, оскільки попередня оплата у розмірі 37 264 000,00 грн. (дохід) отриманий позивачем та проведений у бухгалтерському та податковому обліку до 01.04.2011р. (дати набрання чинності Податковим кодексом України), то при списанні кредиторської заборгованості за отриманими авансами немає необхідності повторного визнання доходів, оскільки такі суми вже були відображені та оподатковані в податковому обліку.

Відповідачем при проведенні перевірки та встановленні порушення, яке призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не було взято до уваги, що сума попередньої оплати у розмірі 37 264 000,00 грн. отримана НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ до 01.04.2011 року (дати набрання чинності Податковим кодексом України), була оподаткована відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за першою подією, що відповідно було відображено у декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік та декларації за 2008 рік.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечував, що спірна сума була зазначена в бухгалтерському обліку підприємства раніше, а отже вже була об'єктом оподаткування, та не надав пояснень з приводу підстав необхідності повторного оподаткування вказаної суми.

В матеріалах справи наявний акт № 4969/23-5/14073681 від 19.09.2008 р. "Про результати виїзної планової перевірки НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ (код ЄДРПОУ 14073681) з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р."

Зазначений акт свідчить про те, що сума попередньої оплати в розмірі 37 264 000,00 грн., отримана НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ, була об'єктом оподаткування попереднього періоду. З огляду на вказане суд приходить до висновку про відсутність підстав для оподаткування вдруге вказаної суми. Отже, висновки відповідача про заниження позивачем показників у рядку 03 Декларації "Інші доходи" у 4 кварталі 2011р. на суму 37 264 000,00 грн., які слугували підставою винесення оскаржуваного податкового-повідомлення рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Також, судом встановлено, що відповідачем до безнадійної заборгованості віднесено суму кредиторської заборгованості позивача перед СТОВ "Славутич".

З доказів справи вбачаться, що 21.05.2007 р. між НВФ "Сінтал' Д" - ТОВ та СТОВ "Славутич" укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської продукції № 10/2007-ПСЗ, про виконання якого свідчать акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010 р. на суму 20 899,15 грн. та від 29.12.2011 р. на суму 25 402,00 грн., підписані НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ та СТОВ "Славутич".

По взаємовідносинам за цим договором після зарахування зустрічних однорідних вимог існує кредиторська заборгованість у сумі 123 982,47 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено та прийнято в якості зменшення зобов'язань НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ перед СТОВ "Славутич" укладені між підприємствами акти зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010р. та від 29.12.2011р.

Відповідачем не заперечувалась правомірність укладених угод та факт і правомірність їх виконання.

При вирішенні даного спору, суд враховує також наступні нормативні положення.

Так, частиною 1 статті 264 ЦК України обумовлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново і час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, підписання позивачем актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.01.2010 р. та від 29.12.2011 р. є діями, що свідчать про визнання ним свого боргу.

Таким чином, оскільки трирічний строк позовної давності для стягнення кредитором з позивача заборгованості по господарським операціям закінчиться 29.12.2014 р. з огляду на підписання акту 29.12.2011 р., то саме з цієї дати у підприємства виникне обов'язок провести коригування валових витрат та валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, однак такий обов'язок у позивача не виник на час проведення перевірки.

Отже, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС про порушення позивачем п.п. 135.5.4, п. 135.5 Податкового Кодексу України та заниження валового доходу у сумі 38311915 грн., у тому числі: за 2 квартал 2012 р. на суму 923933 грн., за 4 квартал 2011 р. на суму 37387982 грн. не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Щодо висновку відповідача про завищення задекларованих НВФ "Сінтал' Д"-ТОВ показників у рядку 05.1 декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізації товарів (робіт, послуг)" на суму 8 784 075,00 грн. за 4 кв. 2011р., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено та матеріалами справи підтверджено, що НВФ "Сінтал' Д" -ТОВ в 2011 р. здійснювало діяльність з виробництва цукру, який був реалізований на суму без ПДВ 7292975,00 грн. у 4 кв. 2011 р. Позивачем віднесено до складу валових витрат собівартість реалізованого цукру в розмірі 16077050,00 грн. Порівнюючи собівартість проданих товарів (робіт, послуг) з отриманим від цього доходом, перевіряючими встановлено перевищення собівартості над доходом у сумі 8 784 075,00 грн.

Посилаючись на п.2 ст.3, п.1 ст. 42, п.1 ст.55 Господарського кодексу України, п.п. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.п.138.2, 138.4 ст.138, Податкового кодексу України, відповідач дійшов висновку, що частина собівартості у сумі 8 784 075,00 грн. не знаходить свого відображення в ціні продажу товарів (робіт, послуг), тобто данні витрати здійснювались без мети їх використання в господарській діяльності.

Відповідач зазначив, що підприємство здійснювало реалізацію цукру переважно за мінімальною встановленою ціною 5 910,00 грн. з ПДВ, з чим суд не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг є доходом від операційної діяльності, який визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

У відповідності до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг формується за правилами п. 138.6 (собівартість придбаних та реалізованих товарів) та п. 138.8 (собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.138.8. ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат.

Крім того, п.п. 138.8.5. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено перелік витрат, які включаються до складу загальновиробничих витрат.

Зазначені пункти ст. 138 не містять обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, порядок формування доходу від реалізації товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто, операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т. ч. за ціною нижче собівартості відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.36. Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу, згідно п.п. 14.1.27 Податкового кодексу України витратами у податковому обліку визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження (такої) господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.п. 14.1.56. Податкового кодексу України, доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Докази справи свідчать про продаж позивачем виготовленого цукру-піску за діючою ринковою ціною, що підтверджується наданими Асоціацією "Харківцукор" даними про середні оптово-відпускні та роздрібні ціни на цукор білий, діючі у вересні - грудні 2011 року з посиланням на інформаційний бюлетень "Вісник цукровиків України".

Доводи позивача, що такий продаж був зумовлений необхідністю сплати за зобов'язаннями, які виникли в процесі виробництва та для погашення існуючої та поточної заборгованості відповідною стороною під час судового розгляду спростовані не були.

Отже, суд доходить висновку, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської. Питання щодо наявності підстав для віднесення витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до валових витрат повинно вирішуватися з врахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника податку, зокрема дійсних намірів платника податку, об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Наведене спростовує твердження податкового органу щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели до отримання прибутку.

Таким чином, висновок податкового органу, що НВФ "Сінтал' Д"- ТОВ понесено витрати без мети їх використання в господарській діяльності, отже вони підлягають виключенню з валових витрат всього у сумі 8784075 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011 р. на суму 8784075 грн. не відповідають фактичним обставинам даної справи. Зазначене, в свою чергу, підтверджує безпідставність донарахування податкових зобов'язань.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 14.11.2012 року № 0002142201, № 0002152201 прийняті щодо науково-виробничої фірми "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь науково-виробничої фірми "Сінтал' Д" - товариство з обмеженою відповідальністю (61070, м. Харків, вул. Чкалова, буд. 7, код ЄДРПОУ: 14073681) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04.06.2015 року.

Суддя Самойлова В.В.