Постанова

від 04.06.2015 по справі 825/553/14

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/553/14

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Ул'яничеві М.В.,

за участю представників сторін

від позивача Карети О.О.,

від відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.09.2013 № 0000262200, № 0000272200, № 0000282200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного, господарського та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» співпрацювало із ТОВ «Ферко», ТОВ «Арсана», ТОВ «Альтаїр альфа плюс» відповідно до укладених договорів.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується наступними первинними документами: накладними на внутнішне переміщення, списанням ТМЦ, специфікаціями, актами здачі-приймання, накладними, рахунками-фактурами, видатковими накладними, прибутковими накладними, картками номенклатури, банківськими виписками, накладними вимоги, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками, платіжними дорученнями, актом про якість товару, звітом про партії номенклатури, актами списання, актом комісії про якість, звітом, квитанціями, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, довіреністю.

Позивач наголосив на тому, що єдиною підставою для донарахування ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 151339,00 грн, податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2351,00 грн та відповідного вирахування суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 309651,00 грн є лише висновки податкових перевірок контрагентів позивача. Такі висновки позивач вважає протиправними, оскільки платник податків не може нести відповідальності за порушення його контрагентами податкового законодавства.

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання угоди із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, а тому вважає, оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 2 а. с. 158-161), в яких як на підставу фіктивності правочинів позивача із контрагентами відповідач посилається на акти ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва від 30.05.2013 № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року», акт від 16.08.2013 № 643/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Честерхауз», ТОВ «Квентін» за період березень 2013 року», акт ДПІ у Печерському p-ні м. Києва від 21.01.2013 № 224/22-8 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Арсана» за період з 01.08.2011 по 30.04.2012», акт ДПІ у Деснянському p-ні м. Києва від 04.04.2013 № 221/22-50 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Альтаїр альфа плюс» за період з 01.01.2012 по 30.11.2012».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» (код 35505991) зареєстровано як юридичну особу 26.11.2007 у встановленому законом порядку, що підтверджується випискою з ЄДР серії АВ № 123821 (т. 1 а. с. 52), включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з ЄДР серії АД № 042416, (т. 1 а. с. 55-59) та довідкою Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 793156 (т. 1 а. с. 54), взято на облік до органу державної податкової служби як платника податків з 27.11.2007 за № 4434 (станом на 28.08.2013 перебуває на обліку в Ніжинській ОДПІ), зареєстрований платником ПДВ з 05.12.2007, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника від 07.10.2013 № 200143200 (т. 1 а. с. 53).

На підставі направлення від 28.08.2013 № 91, згідно вимог пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 27.08.2013 № 184, Ніжинською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Ферко» у листопаді 2012 року та лютому, березні 2013 року, з ТОВ «Арсана» у вересні 2011 року, з ТОВ «Альтаїр альфа плюс» у липні 2012 року.

За результатом даної перевірки складено акт від 11.09.2013 № 188/22-35505991 (т. 1 а. с. 14-51), яким встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» податку на прибуток за IV квартал 2011 року в сумі 2351,00 грн та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування на загальну суму 309651,00 грн, в т.ч. за III квартал 2012 року - 12915,00 грн, за IV квартал 2012 року - 296736,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 151339,00 грн, в т.ч. за вересень 2011 року - 2044,00 грн, за липень 2012 року - 3748,00 грн, за листопад 2012 року - 59347,00 грн, за лютий 2013 року - 18074,00 грн, за березень 2013 року - 68126,00 грн.

На підставі акту та викладених у ньому порушень Ніжинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 25.09.2013 № 0000262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 189173,75 грн, в т.ч. за основним платежем - 151339,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 37 834,75 грн (т. 1 а. с. 11);

- від 25.09.2013 № 0000272200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 2351,00 грн основного платежу (т. 1 а. с. 12);

- від 25.09.2013 № 0000282200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 309651,00 грн (т. 1 а. с. 13).

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «Ферко» відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 06.06.2012 № 06/06-Сн-01 (т. 1 а. с. 141) та додаткової угоди від 19.12.2012 (т. 1 а. с. 142), відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити трубу чавунну та противагу чавунну (далі - товар) на умов, передбаченим даним договором.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вищезазначеного договору підтверджують наступні первинні документи наявні у матеріалах справи:

- рахунки на оплату № 1430 від 29.11.2012, № 1431 від 29.11.2012, 303 від 20.02.2013, № 445 від 06.03.2013, № 446 від 21.03.2013 (т. 1 а. с. 143, 149, 163, 185, 191);

- видаткові накладні № 1927 від 29.11.2012, № 1926 від 29.11.2012, № 2695 від 20.02.2013, № 2888 від 06.03.2013, № 2889 від 21.03.2013 (т. 1 а. с. 144, 150, 164, 186, 192);

- податкові накладні № 236 від 29.11.2012, № 237 від 29.11.2012, № 253 від 20.02.2013, № 176 від 06.03.2013, № 316 від 21.03.2013 (т. 1 а. с .145, 151, 165, 187, 193);

- акти комісії (т. 1 а. с. 146, 152, 166, 189, 195);

- товарно-транспортні накладні (т. 1 а. с. 147, 153, 167, 190, 196);

- прибуткові накладні № ЗН-0000228 від 29.11.2012, № ЗН-0000227 від 29.11.2012, № ЗН-0000029 від 20.02.2013, № ЗН-000038 від 06.03.2013, № ЗН-0000047 від 21.03.2013 (т. 1 а. с. 148, 154, 168, 188, 194);

- звіти про партії номенклатури (т. 1 а. с. 155, 176, 208);

- платіжні доручення № 1305 від 30.11.2012, № 1353 від 13.12.2012, № 1414 від 26.12.2012, № 1420 від 27.12.2012, № 1434 від 28.12.2012, № 3 від 03.01.2013, № 18 від 08.01.2013, № 213 від 13.03.2013, № 224 від 14.03.2013, № 233 від 18.03.2013, № 258 від 21.03.2013, № 263 від 26.03.2013, № 283 від 28.03.2013, № 293 від 29.03.2013, № 295 від 02.04.2013, № 330від 15.04.2013, № 342 від 16.04.2013, № 353 від 19.04.2013м, № 429 від 20.05.2013, № 456 від 24.05.2013, № 457 від 27.05.2013 (т. 1 а. с. 156-162, 182-184, 197-207);

- специфікації (т. 1 а. с. 171-175, 210-214);

- списання ТМЦ (т. 1 а. с. 177-180, 217-220);

- накладні на внутрішне переміщення № ЗН-0000005 від 28.02.2013, № ЗН-0000006 від 30.03.2012 (т. 1 а. с. 181, 216);

- накладні на передачу виготовлених з давальницької сировини колодок гальмівних від 28.02.2013 № 2, від 31.03.2013 № 3 (т. 1 а. с. 169, 215);

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НЗ-0000009, № НЗ-0000019 (т. 1 а. с. 170, 209);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а. с. 224-227, 229-236, 238-247, 249-255, 257-267);

- квитанції (т. 1 а. с. 228, 237, 248, 256, 268, т. 2 а. с. 167, 172, 177, 182, 186, 190);

- реєстр довіреностей (т. 2 а. с. 3-5);

- відповідь на запит (т. 2 а. с. 163

- податкові декларації (т. 2 а. с. 164-166, 173-176, 183-185

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т. 2 а. с. 168-171, 178-181, 187-189

Крім того, на підтвердження наявності складських приміщень суду надано копію договору оренди приміщень № 1/02 від 01.01.2012 (т. 1 а. с. 222-223).

Між ТОВ «Арсана» та ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» договір поставки в письмовій формі не укладався.

Однак, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.09.2015, постановленій по цій справі (а. с. 140), «В силу ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок не передбачений прямо законом, не тягне за собою його недійсність. В законах прямо не передбачено недійсності договору підряду у разі укладення його в усній формі, такий договір не визнаний судом недійсним, тому, в силу презумпції правомірності правочину, закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України, договір підряду, укладений в спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, що дозволено ст. 181 Господарського кодексу України, є правомірним.».

В свою чергу, реальність виконання вказаної домовленості підтверджують наступні первинні документи: рахунок-фактура № СФ-000259 від 14.09.2011 (т. 1 а. .с 122), видаткова накладна від 29.09.2011 № РН-0000567 (т. 1 а. с. 123), товарно-транспортна накладна від 29.09.2011 № 03/10.11 Ю-ЗАП (т. 1 а. с. 124), податкова накладна № 86 від 27.09.2011 (т. 1 а. с. 125), прибуткова накладна від 29.09.2011 № ЗН-0000230 (т. 1 а. с. 126), банківська виписка (т. 1 а. с. 127-128), картка номенклатури (т. 1 а. с. 129).

Також, між ТОВ «Альтаїр альфа плюс» та ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» договір поставки в письмовій формі не укладався.

Реальність виконання вказаної домовленості підтверджують наступні первинні документи: рахунок-фактура від 05.07.2012 № СФ-0005977 (т. 1 а. с. 111), видаткова накладна від 17.07.2012 № РН-0001551 (т. 1 а. с. 112), прибуткова накладна № ЗН-0000150 від 17.07.2012 (т. 1 а. с. 113), податкова накладна № 26 від т05.07.2012 (т. 1 а. с. 114), банківська виписка (т. 1 а. с. 115), картка номенклатури (т. 1 а. с. 116)

У відповідності до усної домовленості та договору поставки між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов останніх. На момент здійснення такої домовленості (укладання усного договору та договору поставки) контрагенти позивача у відповідності до вимог чинного законодавства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платники ПДВ, що не спростовано представниками відповідача в судовому засіданні, установчі документи контрагентів не були визнані в судовому порядку недійсними та був відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб.

Розрахунки між сторонами здійснені в повному обсязі. При цьому, ПДВ було включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Зазначені операції були належним чином відображені позивачем у даних бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Крім того, на підтвердження можливості виконання та виконання умов даних договорів суду надано: договір на виготовлення продукції з давальницької сировини від 03.01.2011 № 01/1 (т. 1 а. с. 84-87), розшифровки матеріальних затрат до калькуляції (т. 1 а. с. 88-99), додаткова угода від 25.12.2012 до договору № 01/1 від 03.01.2011 (т. 1 а. с. 100), накладні на внутрішне переміщення (т. 1 а. с. 101, 130), списання ТМЦ (т. 1 а. с. 102-104, 131-134), специфікації (т. 1 а. с. 105-108, 118, 139), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НЗ-0000080, № НЗ-0000050, № НЗ-0000070, № НЗ-0000071, № НЗ-0000072, № НЗ-0000073 (т. 1 а. с. 109, 120, 135-137), накладні на передачу виготовлених з давальницької сировини (т. 1 а. с. 110, 121, 140), картки номенклатури (т. 1 а. с. 116-117), накладна-вимога на відпуск (т. 1 а. с. 119).

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод», містять всі реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Перевірці підлягали взаємовідносини ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» та ТОВ «Ферко» за грудень 2012 року, квітень 2013 року. За результатами даної перевірки було складено акт, на основі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення. Податкові повідомлення-рішення було скасовано у судовому порядку рішенням по справі 825/2585/14, яким встановлено реальність взаємовідносин ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» та ТОВ «Ферко», які відбувались згідно умов договору купівлі-продажу від 06.06.2012 № 06/06-Сн-01, відповідно до умов якого вони співпрацювали і під час перевірки, що є предметом даної справи.

Постанову суду Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 по справі 825/2585/14 (т. 2 а. с. 151-202), залишено без змін усіма судовими інстанціями (т. 2 а. с. 203-207), а до перегляду Верховним судом України не допущено (т. 2 а. с. 208-209).

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу фіктивності договорів позивача із контрагентами відповідач посилається лише на акти ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва від 30.05.2013 № 1624/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Атрія Стар» та ТОВ «Афродіта Фінанс» за період лютий 2013 року», акт від 16.08.2013 № 643/22-30/31681342 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ферко» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Честерхауз», ТОВ «Квентін» за період березень 2013 року», акт ДПІ у Печерському p-ні м. Києва від 21.01.2013 № 224/22-8 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Арсана» за період з 01.08.2011 по 30.04.2012», акт ДПІ у Деснянському p-ні м. Києва від 04.04.2013 № 221/22-50 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Альтаїр альфа плюс» за період з 01.01.2012 по 30.11.2012».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише відсутність звірки. Доказом порушень у веденні податкового обліку такі акти не є.

Крім того, висновки цих актів щодо не зареєстрованості податкових накладних контрагентами спростовано у судовому засіданні самим представником податкового органу, докази реєстрації податкових накладних наявні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частино 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Ніжинський дослідно-механічний завод» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що на вимогу ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2015 та на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду від 07.04.2015 представником позивача надано всі первинні документи, яким підтверджується реальність здійснення господарських операцій з отримання товару від контрагентів, що є підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 3 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна заповнюється відправником.

Отже, за недоліки в оформленні залізничої накладної контрагентом, позивач не має нести відповідальність, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

До того ж, як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.09.2015, постановленій по цій справі (а. с. 140), що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 25.09.2013 № 0000262200, № 0000272200, № 0000282200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ніжинський дослідно-механічний завод» судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан