Рішення

від 26.05.2015 по справі 439/11/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/11/14 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І

Провадження № 22-ц/783/854/15 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя: Шумська Н.Л.

судді: Струс Л.Б., Шандра М.М.

секретар: Куцик І.Б.

особи, які беруть участь у справі: представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, Державного реєстратора Бродівського району Львівської області, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А. про визнання недійсним правочину, який вчинено під впливом обману та насильства, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, Державного реєстратора Бродівського району Львівської області, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А. про визнання недійсним правочину, який вчинено під впливом обману та насильства, зобов'язання вчинити дії задоволено; визнано недійсним договір дарування від 11 серпня 2008 року частки статутного капіталу ТзОВ «Джерело» код 20816324, адреса: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Тарнавського, 30 в розмірі 69,9 відсотків; зобов»язано державного реєстратора юридичних та фізичних осіб підприємців реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції у Львівській області внести зміни у реєстраційні документи ТзОВ «Джерело», зареєструвавши на ОСОБА_4 69,9 відсотків статутного капіталу ТзОВ «Джерело» код 20816324, адреса: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Тарнавського, 30; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І.М. і зареєстрований за №1124; витребувано у ОСОБА_7 частку статутного капіталу ТзОВ «Джерело», код 20816324, адреса: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Тарнавського, 30 в розмірі 69,9; визнано за ОСОБА_4 право на частку статутного капіталу ТзОВ «Джерело», код 20816324, адреса: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Тарнавського, 30 в розмірі 69,9 відсотків; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи ТзОВ «Джерело» (код 20816324) від 05.07.2012 року в частині зміни складу засновників, а саме: виходу ОСОБА_2 зі складу засновників та відступлення в повному обсязі його частки в статутному фонді ТзОВ «Джерело» ОСОБА_7; скасовано державну реєстрацію прав на земельну ділянку, що розташована за адресою: Львівська область, Бродівський район, смт. Підкамінь, вул. Тарнавського, 30 внісши до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_10, номер запису про право власності 890885 від 08.05.2013 року зроблений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артементко О.А.; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки серія номер 606 від 08.05.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А.; скасовано рішення про державного реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2178600 від 08.05.2013 року щодо ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_2, виданий 22.07.1999 року Ленінградським РУ ГУ МВС в м. Києві, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А.; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна серія номер 605 від 08.05.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А.; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2171836 від 08.05.2013 року щодо ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серія НОМЕР_2, виданий22.07.1999 року Ленінградським РУ ГУ МВС в м. Києві, внесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Артеменко О.А.; внести до Єдиного державного реєстру запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи ТзОВ «Джерело» код ЄДРПОУ: 20816324.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2. В апеляційній скарзі покликається на його незаконність, необґрунтованість, на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема вказує на пропущений строк позовної давності, який залишив поза увагою суд як і заяву про застосування строків. Відсутній факт обману чи насильства під час підписання договору дарування частки статутного фонду ТЗОВ. Рішення суду базується на поясненнях свідків, які є зацікавленими особами. Крім того зазначає, що судом не вказані в рішенні та відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Джерело» від 26.06.2013 року та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Джерело» від 05.07.2012 року в частині зміни складу засновників, а саме: виходу ОСОБА_2 зі складу засновників та відступлення в повному обсязі його частки в статутному фонді ТОВ «Джерело» ОСОБА_7. Також відсутні підстави для відміни державної реєстрації припинення так як таке було проведено у відповідності до закону. Вказує, що позивач не є стороною правочину, які просить визнати недійсними та не має відношення до майна, на яке ним заявлено вимоги. Просить рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши доводи скарги, колегія суддів знаходить підстави, передбачені ч.1ст.309 ЦПК, для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Кожна особа, відповідно до ст.3 ЦПК, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, згідно ст.4 ЦПК, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивач звернувся до суду 25.09.2012року з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину- договору дарування 69,9% (еквівалент 489,26грн) частки статутного капіталу ТЗОВ «Джерело» від 11.08.2008року. Як підстави позову позивач вказував, що договір було укладено під психологічним тиском, погрозами, обманом.

Ухвалою від 08.10.2012року суддя відкрила провадження у справі із заявленими вимогами та призначила до судового розгляду на 18.10.2012року (а.с.13). Справа слухалась по суті, допитувались свідки.

Заявою від 24.09.2013року позовні вимоги було збільшеного, заявлено нові вимоги, які не заявлялись при поданні позовної заяви у вересні 2012року, а саме: зобов»язати державного реєстратора Бродівського району внести зміни у реєстраційні документи ТЗОВ «Джерело», зареєструвавши ОСОБА_4 власником 69,9% статутного капіталу ТЗОВ «Джерело»; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.06.2012року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 та нотаріально посвідченого; витребувати у ОСОБА_7 69,9% частку статутного капіталу ТЗОВ «Джерело»; визнати за позивачем право на частку 69,9% статутного укапіталу ТЗОВ «Джерело»; скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТЗОВ «Джерело» в частині зміни складу засновників та відступлення в повному обсязі його частки в статутному фонді ТЗОВ «Джерело» ОСОБА_7.

Вказану заяву суд прийняв на судовому засіданні 24.09.2013року без дотримання вимог ЦПК України.

Суд першої інстанції 24.03.2014 року знову прийняв заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заявлено нову вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.05.2013року; скасування державної реєстрації прав, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.05.2013року, скасування рішення про державну реєстрацію прав, без зазначення правових підстав.

Таким чином, суд приймає як уточнення до позовних вимог нові позови, тобто спори щодо іншого предмета та підстав, інших сторін, щодо правочинів, яких навіть не існувало на час відкриття провадження у справі судом у 2012році.

Надалі, продовжуючи судовий розгляд справи, суд знову приймає наступну позовну заяву ОСОБА_4 від 20.10.2014року з новими позовними вимогами, без дотримання вимог ЦПК України, де поряд з вимогами про визнання недійсними договорів, вказаних у попередніх заявах, заявлені вимоги про витребування у ОСОБА_7 частки в статутному капіталі ТЗОВ «Джерело» 69,9%, визнання за позивачем права власності на частку ТЗОВ «Джерело» 69,9%, скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТЗОВ «Джерело», а саме виходу ОСОБА_2 зі складу засновників та відступлення частки ОСОБА_11, внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення ТЗОВ «Джерело», без визначення правових підстав, ціни позову і сплати судового збору.

Відповідно до ст..3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільно-процесуальним кодексом України , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України (ст..11 ЦПК), в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть участь у справі (ст.27 ЦПК), позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться - до початку розгляду справи по суті.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 Цивільно-процесуального кодексу України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

При цьому можливість реалізації цього права обмежується стадією розгляду справи. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах. Верховний Суд України у вказаних постановах відзначив, що під підставами позову, які згідно зі ст. 31 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд України відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

Зміна підстав або предмет позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову. Заява, подана після початку розгляду справи по суті, залишається без розгляду і повертається позивачеві.

Збільшення (зменшення) розміру позовних вимог - це зміна позивачем ціни первісно заявлених вимог. Розмір позовних вимог визначається у відповідності до ст. 80 ЦПК. Зміна розміру позовних вимог може бути викликана уточненням розрахунку ціни позову, частковим виконання спірного зобов'язання відповідачем, тактичними міркуваннями.

Суд повинен був після відкриття провадження у справі та початку розгляду справи по суті, відповідно до ст.31 ЦПК, повернути позивачу його заяви як такі, що подані без дотримання вимог ЦПК, роз»яснити позивачу його право подати позов на загальних підставах, з дотриманням вимог ст.118-120 ЦПК України з визначенням ціни позову, сплатою судового збору та дотриманням усіх інших вимог закону.

Суд першої інстанції не взяв до уваги роз»яснення Постанов Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», від 12 червня 2009 року №5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», що призвело до неправильного застосування процесуальних норм.

Тому приймаючи заяви позивача після 21.01.2013року, тобто після розгляду справи по суті, якими змінено предмет та підстави позовів, фактично заявлено нові позови, до інших відповідачів, а не уточнено уже заявлені вимоги, без сплати судового збору, без подання позову до суду та її реєстрації на загальних підставах, без використання автоматизованої системи документообігу суду, суд першої інстанції допустив грубі порушення принципів змагальності, рівності сторін та диспозитивності, норм процесуального права, передбачені ст.10, 11, 11-1, ч.2ст.31, ч.3ст.80, 118, 119, ч.1ст.121, ч.3ч.1ст.126 ЦПК України, які в сукупності призвели до неправильного розгляду справи та в результаті неправильного вирішення справи.

Крім того, провівши розгляд усіх позовних заяв ОСОБА_4, які поступили не у спосіб, передбачений ст.118-119 ЦПК, не вирішивши питання постановленням ухвали про об»єднання позовів (ст..126 ЦПК), про постановлення ухвали про залучення у справі інших відповідачів (ст.33 ЦПК), не залучивши до участі у справі як відповідача юридичну особу ТЗОВ «Джерело», суд першої інстанції порушив процесуальні норми, допустив такі порушення закону та процесуальних прав осіб, які неможливо виправити на стадії апеляційного розгляду.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до роз»ясень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати : чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. При перегляді судових рішень необхідно виходити з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 307 ЦПК, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку,

передбачених статтями 308-311 ЦПК. При цьому апеляційний суд керується статтею 307 ЦПК (відповідним пунктом) та нормою ЦПК, що визначає підстави перегляду судового рішення в такому разі, і відповідно до неї та наданих суду апеляційної інстанції повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення.

Відповідно до п.19 цієї Постанови, за наявності підстав, передбачених статтею 309 ЦПК, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його. Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому, апеляційний суд виходить з того, що:

- неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, слід вважати неправильне визначення предмета доказування чи не з'ясування обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, або інших фактичних даних (пропущення строку позовної давності тощо), неправильну кваліфікацію правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин тощо;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення у судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо.

- невідповідність висновків суду обставинам справи вважається у тому разі, якщо останні встановлені судом повно та правильно, проте висновки з установлених обставин зроблено неправильно.

- порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо таке порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, у Постанові Пленуму зазначається, що порушення вимог статті 59 ЦПК допустимості засобів доказування, необґрунтована відмова суду в

задоволенні клопотання осіб, які беруть участь у справі, у дослідженні доказів (стаття 60 ЦПК), порушення вимог статті 215 ЦПК щодо змісту рішення суду тощо є такими, що призводять до неправильного вирішення справи.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що порушення, допущені судом першої інстанції, при розгляді цієї справи є грубими, такими, що не відповідають завданням цивільного судочинства, передбачених ст.1 ЦПК, рівності сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, передбачених ст.10 ЦПК, диспозитивності, тобто розгляду цивільних справ не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданих відповідно до ЦПК (ст.11 ЦПК), а відтак, відповідно до п.4ч..1ст.309 ЦПК як такі, що призвели до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

До порушень норм процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду першої інстанції є також невідповідність оскаржуваного рішення суду вимогам ст.212-214 ЦПК.

Зокрема, відповідно до п.3,4ст.212 ЦПК, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність та їх взаємний зв'язок у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст.213 ЦПК, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Але цим вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає повною мірою.

Фактично, у мотивувальній частині рішенні суду першої інстанції містяться лише посилання на обставини укладення договору дарування 2008року 69,9% частки статутного фонду ТЗОВ «Джерело», що є однією із 12 задоволених позовних вимог. Суд, визнаючи недійсним правочин, покликався одразу на дві правові підстави недійсності - вчинення правочину ст.230 та 231 ЦК України, що недопустимо, свідчить про порушення норм матеріального права та неповне з»ясування судом обставин, що мають значення у справі, які є самостійними підставами скасування рішення суду, відповідно до ч.1ст.309 ЦПК.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом обману передбачено ст.230 ЦК, та під впливом насильства передбачено ст.231 ЦК, тобто регулюються окремими незалежними правовими нормами, що є конкуруючими нормами, тому не можуть одночасно виступати підставами одного позову.

Як роз»яснено Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених законом. Оскільки обман як підстава недійсності договору та насильство є різними підставами, передбаченими різними правовими нормами, а позивач не визначився з підставою його позову про визнання недійсним договору дарування 2008року, суду першої інстанції належало з»ясувати цю підставу, оскільки визнання недійсним договору одночасно з різних правових підстав законом не допускається.

На стадії апеляційного розгляду позивачем було визначено як підставу позову ст.231 ЦК, як такий, що вчинено під впливом насильства. А обман фактично стосувався мотивів договору та періоду після укладення договору, а саме можливості працевлаштування на ТЗОВ «Джерело» після продажу частки у статутному фонді.

В обгрунутвання вимоги про визнання недійсним договору дарування 69,9 % статутного капіталу на користь ОСОБА_2 позивачем вказується про погрози ОСОБА_6, неодноразово ним висловлювані протягом 2007-2008років з метою схилити його до укладення договору.

Однак належних доказів вчинення щодо позивача ОСОБА_2 чи іншими особами в його інтересах протиправних дій не подано. Суд, покликаючись на покази свідків, не перевірив їх допустимості. Відсутні докази та висновки суду про причиновий зв'язок між поведінкою ОСОБА_6 та укладенням оскаржуваного договору дарування 2008 року.

Не дано судом оцінки тим обставинам, що обговорення питання відчуження частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТЗОВ тривало протягом значного часу, 2007-2008роки, позивач не звертався до правоохоронних органів чи будь-яких інших органів з приводу протиправних дій щодо нього, а навпаки на загальних зборах підприємства (а.с.38-50) ставив на розгляд питання відступлення часток учасників в статутному фонді та інші питання, пов»язані з відчуженням його частки.

Не взяв до уваги суд першої інстанції також заяву ОСОБА_4 (а.с.51) від 26.07.2007року, посвідчену нотаріусом ОСОБА_12, де позивач заявив про припинення його участі в складі засновників ТЗОВ «Джерело» і намір відступити свою частку у статутному фонді ОСОБА_2 з дотриманням вимог закону щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до нього прав на умовах, які були попередньо узгоджені. У цій заяві він вказує, що повністю розуміє значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, відповідно до власного волевиявлення заявляє про свій вихід зі складу засновників ТЗОВ «Джерело».

Відтак, повно та всебічно з»ясувавши обставин справи та перевіривши докази, апеляційний суд прийшов до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність вчинення оскаржуваного правочину- договору дарування 69,9% статутного фонду ТЗОВ «Джерело» ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 під впливом насильства. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд ухвалює нове рішення про відмову у позові.

Слід також зазначити, що вимога про визнання недійсним вказаного правочину з підстав обману, відповідно до ст.230 ЦК, що застосовано судом першої інстанції, не грунтується на законі, оскільки обман з мотивів для укладення правочину не є підставою визнання його недійсним.

Даючи аналіз рішенню суду першої інстанції про задоволення інших 11 позовних вимог, колегія суддів звертає увагу та повну незаконність та необгрунтованість рішення суду.

Мотивувальна частина рішення щодо цих усіх позовних вимог, а це визнання недійсними трьох правочинів з приводу нерухомого майна і частки в товаристві та зобов»язання повернути частку та ін., складається з одного речення, де зазначено, що суд приходить до переконання. Що усі дії відповідачів після протиправного вибуття із власності ОСОБА_4 частки статутного капіталу ТЗОВ «Джерело», також підлягають скасуванню як такі, що вчинені всупереч його волі особами, які не мали на це право. Не містять обґрунтування та мотивів і заяви позивача, де були сформульовані вимоги.

Судом не визначено правовідношення сторін, не застосовано закони, які їх регулюють. Не застосовано будь-які норми матеріального права при визнанні недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, земельної ділянки, частки статутного фонду ТЗОВ,так само не визначено та не застосовано закон при задоволенні позовних вимог про скасування рішень про державні реєстрації прав та внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації.

Усі ці вимоги належно не заявлялись, не розглядались, не збирались будь-які докази та не проводилась їх оцінка, судом не з»ясовувались правові підстави та докази, які обґрунтовують підставність вимог. Рішення щодо цих вимог не відповідає закону по формі та по змісту, є необгрунтованим та незаконним, тому залишатись у силі не може.

Судом не застосовано та не враховано правові норми Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яким не передбачено повноважень державного реєстратора по внесенню змін до установчих документів.

Ухвалюючи нове рішення, колегія суддів, відповідно до вимог ст.11,60,212-214 ЦПК України,приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, що є підставою для відмови у позові, та не виключає можливості звернутись до суду з таким позовом у загальному порядку, з дотриманням вимог, передбачених ЦПК України та із залученням належних відповідачів та заінтересованих осіб.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України, апеляційний суд встановив невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин. Які суд вважав доведеними, порушення норм процесуального та матеріального права, які є самостійними підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову у позові повністю.

Колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги, як обґрунтовані, окрім покликань про порушення позовної давності, оскільки станом на момент укладення правочину діяла норма щодо застосування п'ятирічного строку позовної давності до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману (ч. 3 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до п.6ст.154 ЦПК, клопотання представника відповідача слід задовольнити, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 20.05.2014 року.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бродівського районного суду Львівської області від 05 листопада 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 відмовити повністю.

Скасувати забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Бродівського районного суду Львівської області від 20.05.2014року.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й може бути оскаржено протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: Л.Б. Струс

М.М. Шандра