Рішення

від 07.06.2006 по справі 01/21-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01/21-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

 РІШЕННЯ  

від "07" червня 2006 р.                                                       по справі  № 01/21-38

 за позовом приватного підприємства «Будпостачоб'єкт», м.Львів

до приватного підприємства «Західволиньторг», м.Камінь-Каширський

про   стягнення 237283,58 грн.

та зустрічною позовною заявою приватного підприємства “Західволиньторг”, м.Камінь-Каширський

до приватного підприємства “Будпостачоб'єкт”, м.Львів

про визнання недійсним договору №0000009 від 1.08.2005р.

                                                                                                    Суддя  Якушева І.О.   

Представники:   

від позивача: Яремчук Р.Р. (дов. від 14.03.2006р.)

від відповідача: Овчарук П.П. (дов. № 1 від 06.02.2006р.), Кузьміна І.М. (дов. № 2 від 22.02.2006р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві  просить стягнути з відповідача 237 283,58 грн., з них:         212 353,48 грн. заборгованості за передану на підставі договору № ДГ-0000009 від 01.08.2005р. лісопродукцію, 3 185 грн. пені за прострочку платежу за період з 23.12.2005р. по 23.01.2006р., 509,65 грн. процентів річних, 21 235,35 грн. штрафу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.                 

Відповідач  звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою, в якій з врахуванням уточнюючих зустрічних позовних заяв, просить відмовити первісному позивачу в позові, зустрічний позов задовольнити: визнати повністю недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 232 ЦК України, договір №0000009 від 01.08.2005р. про поставку лісоматеріалу, укладений між ІШ «Будпостачоб'єкт» та ПП «Західволиньторг", з моменту його укладення; визнати повністю недійсною нікчемну умову господарського зобов'язання щодо слати штрафних санкцій по договору № 0000009 від 01.08.2005р. з підстав, передбачених ч.2 ст.207 ГК України, з моменту його виникнення.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП "Західволиньторг"  посилається на таке:

- договір купівлі-продажу №ДГ-0000009 від 01.08.2005 укладений з порушенням вимог ч.3 ст.92, ч.2 ст.203, ч.1 ст.215, ст.232 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним.

Договір від імені ПП "Західволиньторг" укладено директором підприємства Ярошуком В.В., який діяв з перевищенням повноважень та внаслідок зловмисної угоди представників продавця і покупця.

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності

Згідно з ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Пунктами 8,1, 8.2 Статуту підприємства визначено, що управління підприємством здійснює його власник, який вирішує всі питання пов'язані з діяльністю підприємства.

До виключної компетенції власника віднесено призначення та звільнення директора підприємства і визначення його повноважень.

Згідно з п.8.3 Статуту директор підприємства, прийнятий на роботу за контрактом виконує дії від імені підприємства без довіреності в межах повноважень, наданих йому власником і визначених в контракті.

Наказом власника підприємства за №14 від 02.08.2004р. директору Ярошуку В.В. було надано право укладати всі угоди, а що стосується угод, загальна сума яких перевищує суму вартості основних фондів підприємства, то він мав право укладати такі угоди лише за письмовою згодою власника підприємства.

Згідно з п.5 зазначеного наказу директору підприємства Ярошуку В.В. був наданий строк для укладення контракту з підприємством, в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови звільнення його з посади.

Від укладення контракту директор Ярошук В.В. категорично відмовився.

Відповідно до пункту 7.2 Статуту  підприємства сума основних фондів, переданих ІШ "Західволиньторг" у його користування Власником , складає 6500 грн.

Загальна же сума поставки лісоматеріалів по спірному договору перевищує вартість основних фондів підприємства і складає  500 000 грн.

На момент укладення спірної угоди наказ ІШ "Західволиньторг" за № 14 від 02.08.2004р., як локальний і обов'язковий для виконання акт застосування права, мав самостійне юридичне значення, оскільки не був скасований та не визнаний недійсним. Отже, директор ІШ "Західволиньторг" без письмової згоди власника не мав правових підстав для укладення спірної угоди;

- спірний правочин від імені ІШ "Західволиньторг" вчинено внаслідок зловмисної домовленості, який спрямований на незаконне заволодіння майном підприємства.

Директор Ярошук В.В. на протязі 12 місяців не звітував перед власником, відмовився від проведення перевірки фінансової діяльності підприємства, відмовився повернути власнику печатку підприємства, з метою заволодіти майном власника підприємства та довести підприємство до банкрутства уклав зловмисну угоду №ДГ- 0000009 від 01.08.2005р. на поставку лісоматеріалів без попередньої оплати. Підприємство на той час було неплатоспроможним.

Наказом від 06 грудня 2005р. директора ІШ "Західволиньторг" Ярошука В.В. звільнено з посади згідно із п.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків;

- лісоматеріалів на суму 270 553,48 грн. згідно з видатковими накладними, зазначеними в позовній заяві, ПП "Західволиньторг"  від ІШ «Будпостачобєкт» не отримувало.

В жодній видатковій накладній, які надані позивачем суду, не вказано на підставі якого замовлення проводилась поставка лісоматеріалів.

Так, у зазначених видаткових накладних, в графі замовлення вказано: без замовлення. В податкових накладних вказано : угода, а в податкових накладних від 22.11.05р. вказано договір №ДГ-0000009 від 01.11.05р., тобто вказано договір, якого в природі не існує

Позивач стверджує, що 01.08.2005р. між нами та ПП «Будпостачоб'єкт» було укладено договір № ДГ-0000009, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар — лісоматеріали на суму 500 000,00 грн.

В п.8.1 спірного договору вказано, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

На сьогоднішній день позивачем умови, передбачені п.2.2 спірного договору не виконані, проте позивач вимагає оплати за товар по договору №ДГ-0000009 від 01.11.2005р.;

- згідно п.7.1 умов контракту №02/08/2005 від 02.08.05 укладеного між ПП "Західволиньторг" та фірмою «Intelligent Products of Wood LLC» оплата проводиться протягом семи банківських днів після отримання повної специфікації і оригіналу рахунка-фактури. Лісоматеріал відвантажено: 15.09.05, 05.10.05, 25.11.05, 24.11.05.

Зазначене є доказом укладення зловмисної угоди, оскільки кошти на рахунок ПП "Західволиньторг"  не поступають, а товар відправляється за кордон.

Про зловмисну угоду сторін свідчить також той факт, що відправлений автомашинами товар доставлено за місцем призначення, ніяких претензій до перевізника та до нас з боку покупців по зовнішньоекономічних угодах про те, що товар не доставлено чи він не якісний, ніхто не заявляв. На специфікаціях до контракту від 01.08.05р. є печатка отримувача. Знайти фірми, з якими укладено директором ПП "Західволиньторг" угоди,  ІШ "Західволиньторг" не може;

Відповідно до ч.2 ст.207 ГК недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законі інтереси другої сторони або третіх осіб, які вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору та не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

В п.5.2 договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005 вказано, що у разі затримки оплати за товар більше 30 календарних днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% суми простроченого платежу.

За невиконання зобов'язань відповідачем позивачем нараховано штраф в розмірі 21235,35 грн., за неоплату товару,  однак ПП «Західволиньторг» лісоматеріалів не отримувало.

Згідно з п.3.1 зазначеного договору покупець здійснює оплату кожної партії обумовленого даним договором товару протягом десяти банківських днів від дати їх поставки. Попередня оплата за лісоматеріал в договорі не вказана.

В цей же день, тобто 01.08.2005р., директором ПП «Західволиньторг» укладається з УАБ «Праслас» (Литва) зовнішньоекономічна угода за 01/08/2005 на продаж лісоматеріалу, в якому попередня оплата за товар не передбачена.

02.08.2005р. директором ПП «Західволиньторг» укладається з фірмою «Intelligent Products of Wood LLC» контракт №02/08/2005 від 02.08.2005р. на поставку лісоматеріалу та пиломатеріалів згідно специфікації. Згідно контракту оплата проводиться протягом семи банківських днів після отримання повної специфікації. Попередня оплата в зазначеному Контракті також не передбачена.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що суб'єкти доказування повинні дотримуватись загальновизнаного конституційного принципу законності.

Надані суду видаткові накладні не можуть розцінюватися як достатні підстави для отримання товару, оскільки вони є формами первинного (бухгалтерського) обліку і не є документами, які згідно ст.ст. 207, 208 ЦК України підтверджують встановлення (наявність) договірних відносин.

Оскільки у видаткових накладних, наданих суду, немає посилання на договір від 01 серпня 2005 року за №ДГ- 0000009, то договірних зобов'язань ПП "Західволиньторг" не існує;

- вимоги позивача про стягнення суми пені та штрафу не ґрунтуються на вимогах законодавства.

В п. п. 5.1, 5.2 договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005 вказано, що у разі затримки оплати за товар більше 30 календарних днів покупець сплачує продавцю штраф в розмірі 10% суми простроченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано пеню  в розмірі 3185,10 грн. та штраф в розмірі 21235,35 грн. за затримку оплати понад тридцять календарних днів на підставі зазначених в спірному договорі пунктів;

- при укладенні договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005 представники обох сторін домовились, що сума поставки по договору буде складати 500 000грн., але сторонами в договорі умисно не вказано строки поставки, ціна товару та штрафні санкції за невиконання продавцем умов договору.

Про зловмисну домовленість між сторонами свідчить також той факт, що ПП "Західволиньторг" ще не отримавши лісоматеріалу по договору від 01.08.2005р. в цей же день укладає угоду з фірмою УАБ "Праслас" на поставку лісоматеріалу, який отримав лише 15.08.2005р.,  у зазначений в договорі термін не перерахував кошти за нього, а відправив товар іншій фірмі - УАБ "Праслас".

Не дивлячись на те, що кошти не поступили, відповідач, по зустрічній заяві, за фіктивними накладними продовжує поставляти ПП "Західволиньторг" товар та нараховує штрафні санкції. Не отримавши коштів від фірми УАБ "Праслас" по договору від 01.08.2005р., директор ПП "Західволиньторг" вже відправляє товар іншій закордонній фірмі «Intelligent Products of Wood LLC» по контракту №02/08/2005 від 02.08.2005р. також без попередньої оплати. Загальна сума контракту складає один мільйон п'ятсот тисяч ЄВРО.

Відповідно до частини 1,3,5 ст.203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не дивлячись на вимоги закону, за спірним договором на нас покладено зобов'язання сплатити пеню, непропорційно великого розміру санкції у разі прострочення оплати по договору понад 30 календарних днів та не встановлено санкції для продавця за невиконання ним зобов'язань по договору. Наведене свідчить про нікчемність умови господарського зобов'язання по договору, що є правовою підставою для визнання його недійсним згідно із ст.207 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 23.02.2006р. зустрічну позовну заяву прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

ПП «Будпостачоб'єкт» у відзиві, представник ПП «Будпостачоб'єкт» в судовому засіданні зустрічних позовних вимог не визнали, посилаючись на таке:

- ст. 92 ЦК України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За організаційно - правовою формою відповідач є приватним підприємством, що було зареєстровано Камінь-Каширською районною державною  адміністрацією 06.08.2002р.

Згідно із ст. 25 ЦК УРСР, ст. 9 Закону України "Про підприємства в України", що діяли на час створення ПП "Західволиньторг", установчими документами підприємства є статут, де зазначені органи управління підприємством, їх компетенція і порядок створення.

Пункт 8.1. Статуту ПП "Західволиньторг" передбачає, що управління підприємством  здійснює його власник, а п.8.3. Статуту зазначає, що поточну діяльність здійснює директор.

Виключною компетенцією власника згідно із п.8.2. Статуту ПП "Західволиньторг" є визначення повноважень директора.

Ч.2 п.8.3 Статуту передбачає, що директор підприємства, прийнятий на роботу за контрактом, виконує дії від імені підприємства без довіреності в межах повноважень, наданих йому власником і визначених в контракті, має право першого підпису фінансово-господарських документів та розпорядження коштами, а також укладати від імені підприємства різного роду контракти, угоди, приймати та звільняти з роботи найманих працівників підприємства, видавати накази, відкривати та відкривати рахунки у банках та здійснювати інші необхідні дії.

Контракт із директором власником укладено не було, що не заперечує і позивач за зустрічним позовом.

Позивач не наводить доказів того, що директор ухилявся від укладення такого контракту.

Наказ №14 від 02.08.2004р., підписаний не директором, а власником як доказ не укладення директором контракту із підприємством не може бути належним доказом, оскільки, вказаний наказ передбачає, що власник мав намір звільнити директора, якщо він протягом одного місяця не укладе із підприємством контракт. Проте, директор був звільнений лише через сімнадцять місяців та не з підстав не укладення контракту із підприємством.

Крім того, КЗпП України, передбачає, що контракт із директором укладає не підприємство, а власник. Обов'язок укласти такий контракт лежить на власнику підприємства, а не  на директору.

Таким чином, директор ПП "Західволиньторг" у відповідності до ст. 92 ЦК України, ч.2 ст. 65 ГК України як орган управління підприємством діє у відповідності до Статуту підприємства, де в ч.3 п.8.3. зазначено, що директор має право укладати від імені підприємства різного роду контракти, угоди.

- посилання позивача за зустрічним позовом на те, що наказом власника підприємства №14 від 02.08.04 директору ПП "Західволиньторг" було надано право укладати угоди, загальна сума яких перевищує суму вартості основних фондів підприємства лише за письмовою згодою власника, не може бути взяте до уваги, оскільки згідно  із ст. 92 ЦК України та ч.2 ст. 65 ГК України коло повноважень органів управління підприємством визначаються, в т.ч. доповнюються, скасовуються чи змінюються статутом приватного підприємства.

Власником ПП "Західволиньторг" відповідне рішення про внесення змін до статуту ПП "Західволиньторг" щодо зміни кола повноважень директора, як органу управління, не приймалось, а також згідно із ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" власником такі зміни для проведення державної реєстрації змін до статуту не подавались з дня державної реєстрації до дня укладення-договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005р.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що ПП "Будпостачоб'єкт" при укладенні спірного договору зобов'язане було перевірити повноваження представника ПП "Західволиньторг" є безпідставним, оскільки вказаний обов'язок не передбачений чинним законодавством. Проте, представник підприємства "Будпостачоб'єкт" при огляді установчих документів - статуту підприємства "Західволиньторг" не знайшов інформації про відсутність повноважень у директора на укладення угоди;

- твердження позивача за зустрічною позовною заявою про те, що він не отримував  лісоматеріалів є безпідставним.  В зустрічній позовній заяві від 15.02.2006р. ПП"Західволиньторг"  вказувало, що покупець, отримавши товар, відправив його іншим фірмам - УАБ "Праслас" та фірмі «Intelligent Products of Wood LLC». Проте, вже в уточнюючій зустрічній позовній заяві від 06.03.06. ПП "Західволиньторг"  отримання лісоматеріалів заперечує. Хоча, аб.40 і аб.41 уточнюючої зустрічної позовної заяви містить інформацію про те, що ПП "Західволиньторг" 15.08.2005р. отримало товар і відправило його іншій фірмі. Неоднозначна позиція позивача за зустрічною позовною заявою щодо неотримання ним товару не може братись до уваги та бути доказом неотримання товару підприємством "Західволиньторг";                                                                                                                                                             

-  відсутність у видаткових накладних посилання на договір №ДГ-0000009 від 01.08.05., як на підставу відсутності договірних зобов'язань між ПП "Будпостачоб'єкт" та ПП "Західволиньторг", не може бути взяте до уваги, оскільки позивач за зустрічним позовом частково виконав вже взяті за вказаним договором зобов'язання - 11.11.2005р. згідно з банківською випискою він оплатив вартість лісоматеріалів на суму 58200 грн.

Лісоматеріали, отримані від ПП "Будпостачоб'єкт", ПП "Західволиньторг" згідно договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005р. поставило по зовнішньоекономічних контрактах УАБ "Праслас" та фірмі «Intelligent Products of Wood LLC», оскільки кількість та асортимент отриманого товару від підприємства "Будпостачоб'єкт" співпадає із кількістю, асортиментом та датою отримання товару, що був відправлений підприємством "Західволиньторг" за кордон для вказаних вище фірм, а саме:

а) куплено пиломатеріали: обр.дубові сушені в кількості 57,652 куб.м. згідно  видаткової накладної №РН-8-15014 від 15.08.2005р. - відправлено пиломатеріали: обр.дубові сушені в кількості 57,652 куб.м. (28,631 куб.м. і 29,021 куб.м.) по контракту 01/08/2005 від 01.08.05. згідно рахунків-фактури (а.с.68, 78);

б) куплено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 23,540 куб.м. згідно видаткової накладної №РН-9-13002 від 13.09.2005р. - відправлено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 23,570 куб.м. по контракту 02/08/2005 від 02.08.05. згідно рахунку-фактури (а.с.79);

в) куплено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 22,800 куб.м. згідно видаткової накладної №РН-19-'15ООЗ від 15.09.2005р. - відправлено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 22,800 куб.м. по контракту 02/08/2005 від 02.08.05. згідно рахунку-фактури (а.с.95);

г) куплено пиломатеріали: круглі дубові в кількості 19,780 куб.м. згідно видаткової накладної №РН-11-2104 від 21.11.2005р. - відправлено пиломатеріали: круглі дубові в кількості 19,780 куб.м. по контракту 02/08/2005 від 02.08.2005р. згідно рахунку-фактури (а.с.90);

д) куплено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 21,030 куб.м. згідно видаткової накладної №РН-11-2212 від 22.11.2005р. - відправлено пиломатеріали: круглі черешневі в кількості 21,000 куб.м. по контракту 02/08/2005 від 02.08.2005р. згідно рахунку-фактури (а.с.85).

Всього ПП "Західволиньторг" згідно договору №ДГ-0000009 від 01.08.2005р. придбало лісоматеріалів: обр.дубові сушені в кількості 57,652 куб.м.,

—  пиломатеріали круглі черешневі в кількості 67,37 куб.м.,

—  пиломатеріалів круглі дубові в кількості 19,780 куб.м.

Всього ПП "Західволиньторг" згідно контрактів N''01.08.05 від 01.08.05 та №02/08/05 від 02.08.05 відправило лісоматеріалів:

—  пиломатеріалів обр.дубові сушені в кількості 57,652 куб.м.,

—  пиломатеріали круглі черешневі в кількості 67,37 куб.м.,

—   пиломатеріалів круглі дубові в кількості 19,780 куб.м.

Вказані факти свідчать про отримання підприємством "Західволиньторг" лісоматеріалів на загальну суму 270553,48 грн. від підприємства "Будпостачоб'єкт".

Крім того, ПП "Західволиньторг" не надало доказів того, що вказані лісоматеріали отримала інша особа, стосовно якої мала б бути порушена кримінальна справа;

- твердження позивача по зустрічній позовній заяві, про те, що договір укладено внаслідок зловмисної  угоди представників продавця і покупця  і це є  підставою для визнання його  недійсним згідно із ст..232 ЦК України є необґрунтованим.

Ст.232 ЦК України передбачає підстави визнання правочинів недійсними за умови їх вчинення внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою

стороною. Тобто, представник має усвідомлювати, що вчиняє правочин всупереч інтересам і підприємства, передбачати настання невигідних для підприємства наслідків та бажати їх  настання.

Проте, згідно з п.5.1. Статуту ПП "Західволиньторг" метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення в товарах народного споживання, різного роду послугах, продукції промислового, сільськогосподарського, виробничо-технічного та іншого призначення, для будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів різного призначення, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України та розвитку інфраструктури.

Ця мета досягається через визначені в 5.2. Статуту види діяльності, серед яких є торгівля деревиною, здійснення, операцій по поставці в Україну та на експорт деревини, меблів та комплектуючих до них, їх реалізація юридичним та фізичним особам по безготівковому та готівковому розрахунку та по бартеру. Тому торгівля (купівля й продаж) деревини є статутною діяльністю. Директор ПП "Західволиньторг", купуючи лісоматеріали, діяв згідно мети діяльності підприємства. Подальша поставка лісоматеріалів на експорт також не виходить за межі мети діяльності підприємства.

Неоплата вартості поставлених лісоматеріалів УАБ "Праслас" та фірмою «Intelligent Products of Wood LLC», також відсутність передоплати за куплений та поставлений товар не може бути належним доказом отримання готівки директором ПП "Західволиньторг" за відправлений товар, а відповідно не може бути належним доказом навмисної (з метою заподіяння шкоди ПП "Західволиньторг") домовленості директора ПП "Західволиньторг" та директора ПП "Будпостачоб'єкт".

Припущення позивача, що лісоматеріали були поставлені за готівку, яка поділена між представниками сторін, містить ознаки кримінально карного діяння. Проте, станом на сьогоднішній день директор ПП "Західволиньторг" та директор ПП "Будпостачоб'єкт" не визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ст.219 КК України (доведення до банкрутства). Кримінальна справа  по даному факту  не порушена. Тому припущення позивача не може бути доказом укладення договору №ДГ-0000009 від 01.08.06 внаслідок домовленості представників сторін;

- позовна_вимога   щодо визнання недійсною нікчемну умову господарського зобов'язання по договору №0000009 від 01.08.2005р. щодо сплати штрафних санкцій з підстав, передбачених ч.2 ст. 207 ГК України  не може буди підставною за умови наявності позовної вимоги щодо визнання недійсним договору №0000009 від 01.08.2005р., укладеного між ПП "Будпостачоб'єкт" та ПП "Західволиньторг", оскільки умова господарського зобов'язання є частиною вказаного вище договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

1.08.2005р.між ПП "Будпостачоб'єкт" та ПП "Західволиньторг" було укладено договір №ДГ-0000009.

Зі сторони ПП "Будпостачоб'єкт" договір укладено директором Ларіоновою Л.А., зі сторони ПП "Західволиньторг" – директором Ярошуком В.В.

У відповідності із ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ч.6 ст.65 Господарського кодексу України  керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси  в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

6.08.2002р. Камінь-Каширською районною державною  адміністрацією зареєстровано Статут ПП "Західволиньторг". Статут затверджено рішенням засновника - протокол №7 від 8.07.2002р.

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. п.8 Статуту   ПП   "Західволиньторг" управління підприємством  здійснює його власник.

До виключної компетенції власника віднесено призначення та звільнення директора підприємства, визначення його повноважень.

Ч.2  п.п.8.3. п.8  Статуту передбачає, що директор підприємства, прийнятий на роботу за контрактом, виконує дії від імені підприємства без довіреності в межах повноважень, наданих йому власником і визначених в контракті, має право першого підпису фінансово-господарських документів та розпорядження коштами, а також укладати від імені підприємства різного роду контракти, угоди, приймати та звільняти з роботи найманих працівників підприємства, видавати накази, відкривати та відкривати рахунки у банках та здійснювати інші необхідні дії.

Згідно з поясненнями представників ПП   "Західволиньторг"  контракту із директором ПП “Західволиньторг” укладено не було.

З наведеного вбачається, що Статут підприємства надає право директору підприємства укладати контракти, угоди і не передбачає обмежень у здійсненні цього права.

Та обставина, що наказом власника підприємства за №14 від 02.08.2004р. директору Ярошуку В.В. було надано право укладати всі угоди,  за винятком угод, загальна сума яких перевищує суму вартості основних фондів підприємства, які він мав право укладати лише за письмовою згодою власника підприємства, не може бути підставою для визнання договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р. недійсним  у зв'язку з перевищення директором ПП “Західволиньторг" повноважень, оскільки із змісту норми ч.6 ст.65 Господарського кодексу України   випливає, що повноваження керівника підприємства визначаються установчими документами.

Доказів на підтвердження внесення змін до Статуту ПП "Західволиньторг" в частині повноважень директора не подано.

Згідно з п.1.1. договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р. ПП "Будпостачоб'єкт" зобов'язувалось продати, а ПП "Західволиньторг"- належним чином прийняти та оплатити товар - лісоматеріали, в кількості та асортименті, згідно товарних накладних.

Доказами на підтвердження передачі ПП Будпостачоб'єкт" лісоматеріалів ПП "Західволиньторг" є:

-          видаткові накладні №РН-8-15014 від 15.08.2005р.; №РН-9-13002 від 13.09.2005р., №РН-9-15003 від 15.09.2005р.; №РН-11-2212 від 22.11.2005р.; №РН-11-2104 від 21.11.2005р., підписані сторонами;

-          довіреності, видані ПП "Західволиньторг" Ярошуку В.В., на отримання від ПП Будпостачоб'єкт" товару №822606 від 14.11.2005р.; №822605 від 13.09.2005р.; №822604 від 15.08.2005р.,

-          включення ПП "Західволиньторг" до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2005р. в загальній сумі обсягів придбання по господарських операціях з ПП “ Будпостачоб'єкт";

-          часткова оплата ПП "Західволиньторг" лісоматеріалів, про що свідчить банківська виписка з рахунку ПП «Будпостачоб'єкт» (а.с.114), згідно з якою оплачено лісоматеріали  по накладній №8-15014 від 15.08.2005р.

Наведені докази спростовують голослівні доводи ПП "Західволиньторг" про те, що воно не отримувало від ПП «Будпостачоб'єкт» лісоматеріалів на суму 270 553,48 грн. згідно з видатковими накладними, зазначеними в позовній заяві.

ПП "Західволиньторг" в письмових поясненнях по справі та представники в судовому засіданні стверджували про те, що у видаткових накладних,  на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказано на підставі якого замовлення проводилась поставка лісоматеріалів, а тому договір №ДГ-0000009  від 1.08.2005р. не можна вважати  підставою передачі лісоматеріалів.

З тесту договору №ДГ-0000009 видно, що його було укладено 1.08.2005р., предметом  договору є  продаж лісоматеріалів.

Видаткові накладні, на які посилається позивач на обґрунтування позовних вимог, свідчать про те, що передавались лісоматеріали, датами передачі лісоматеріалів  є:15.08.2005р.,13.09.2005р., 15.09.2005р., 21.11.2005р., 22.11.2005р. Тобто, лісоматеріали передавались після 1.08.2005р.- дати укладення договору №ДГ-0000009  від 1.08.2005р.

Доказів на підтвердження укладення між сторонами у справі в цей проміжок часу будь-яких інших договорів на передачу лісоматеріалів ПП "Західволиньторг" не подано.

При таких обставинах, незважаючи на те, що у видаткових накладних відсутнє посилання на договір №ДГ-0000009  від 1.08.2005р., господарський суд дійшов висновку про те, що лісоматеріали передавались на виконання умов договору №ДГ-0000009  від 1.08.2005р.

За передані згідно із накладною № 8-15014 від 15.08.2005р. лісоматеріали ПП "Західволиньторг" частково - на суму 58200 грн. розрахувалося, що підтверджується банківською випискою з рахунку ПП «Будпостачоб'єкт» (а.с.114). Отже, заборгованість ПП "Західволиньторг" перед ПП «Будпостачоб'єкт» становить 212353,48 грн.

Відповідно до ст.ст.526, 599, 655 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За  договором  купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 212353,48 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач за первісним позовом просить також стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату лісоматеріалів 3185 грн. пені за період з 23.12.2005р. по 23.01.2006р., 509,65 грн. процентів річних, 21235,35 грн. штрафу.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до п.3.1 договору №ДГ-0000009  від 1.08.2005р. ПП «Будпостачоб'єкт» зобов'язалось здійснювати оплату кожної партії товару протягом десяти банківських днів від дати їх поставки, проте взятого зобов'язання не виконало, лісоматеріалів у строк, встановлений договором, не оплатило.

          58200 грн. за лісоматеріали  згідно накладної №РН-8-15014 від 15.08.2005р. було оплачено ПП "Західволиньторг" 10.11.2005р., що підтверджується банківською випискою з рахунку ІШ «Будпостачоб'єкт» (а.с.114).

          Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання  з порушенням умов,  визначених  змістом зобов'язання  (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема:  сплата неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 624 ЦК України встановлено, що якщо за невиконання зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

          Пунктом 5.1 договору №ДГ-0000009  від 1.08.2005р. встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати  (в т.ч. відмова або ухилення від оплати) повністю або частково, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до п.5.2 договору, якщо затримка оплати (повністю або частково) перевищує тридцять календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 10% суми простроченого платежу.

          Аналіз положень пунктів 5.1. і 5.2. договору №ДГ-0000009  від 1.08.2005р. дозволяє дійти висновку про те, що за  одне й те ж правопорушення - несвоєчасну оплату товару покупцем -  договором встановлено подвійну відповідальність: стягнення і пені, і штрафу. Однак, за змістом ст.549 ЦК України і штраф, і пеню не можна одночасно застосовувати за одне й те ж правопорушення.

У відповідності із ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності  одного виду за одне й те саме правопорушення.

          Як випливає  із змісту ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню.

          А тому до задоволення підлягає позовна вимога ПП «Будпостачоб'єкт» в частині стягнення з ПП "Західволиньторг"  за прострочку платежу 3185 грн. пені за період з 23.12.2005р. по 23.01.2006р., 509,65 грн. процентів річних ( розрахунки цих сум наведені на а.с.4).

З огляду на суперечність п.5.2. договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р. вимогам законодавства, відповідно до ст.215, п.1 ст.203 ЦК України його слід визнати недійсним, а в позові про стягнення 21235,35 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.5.2. договору, - відмовити.

Зустрічна позовна заява про визнання недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 232 ЦК України, договору  №0000009 від 01.08.2005р. про поставку лісоматеріалу, укладений між ПП «Будпостачоб'єкт» та ПП «Західволиньторг", до задоволення не підлягає.

За змістом ч.1 ст.232 ЦК України правочин визнається судом недійсним за умови його  вчинення внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Як роз'яснив Вищий арбітражний суд України у роз'ясненні від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” зловмисна угода – це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Отже, представник має усвідомлювати, що вчиняє правочин всупереч інтересам підприємства, передбачати настання невигідних для підприємства наслідків та бажати їх  настання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

ПП «Західволиньторг", посилаючись на те, що договір №ДГ-0000009 від 1.08.2005р., укладено внаслідок зловмисної домовленості  сторін, не довів факту зловмисної угоди представника  однієї  сторони  з  другою  стороною  і наявності його безпосереднього  зв'язку  з  волевиявленням  другої  сторони  щодо укладення угоди.

Згідно з п.5.1. Статуту ПП "Західволиньторг" метою діяльності підприємства є задоволення потреб населення в товарах народного споживання, різного роду послугах, продукції промислового, сільськогосподарського, виробничо-технічного та іншого призначення, для будівництва нових і реконструкції діючих об'єктів різного призначення, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України та розвитку інфраструктури.

Предметом діяльності ПП "Західволиньторг" згідно з п. 5.2. Статуту є, зокрема, торгівля деревиною, здійснення, операцій по поставці в Україну та на експорт деревини, меблів та комплектуючих до них, їх реалізація юридичним та фізичним особам по безготівковому та готівковому розрахунку та по бартеру. Отже, купуючи лісоматеріали, директор ПП "Західволиньторг", діяв у відповідності з цілями діяльності підприємства. Подальша поставка лісоматеріалів на експорт також не виходить за межі мети діяльності підприємства.

Сама по собі неоплата вартості поставлених лісоматеріалів УАБ "Праслас" та фірмою «Intelligent Products of Wood LLC», а також відсутність в угодах, укладених з цими фірмами,  умови щодо передоплати за куплений товар не можуть бути підставою для висновку про укладення зловмисної угоди, з метою заподіяння шкоди ПП "Західволиньторг".

Укладені ПП "Західволиньторг" договори з ПП "Будпостачоб'єкт", УАБ "Праслас" та фірмою «Intelligent Products of Wood LLC» є самостійними господарськими договорами, зобов'язання за якими не залежать один від одного.

Наявність заборгованості контрагентів за договорами, укладеними з УАБ "Праслас" та фірмою «Intelligent Products of Wood LLC», не позбавляє права ПП "Західволиньторг" звернутися за її стягнення у встановленому законом порядку. Проте, ця обставина не може бути підставою для звільнення ПП “Західволиньторг” від відповідальності за порушення зобов'язання, взятого за договором №ДГ- 0000009 від 1.08.2005р.

Стверджуючи про те, що директор ПП "Західволиньторг" Ярощук В.В. уклав зловмисну угоду №ДГ- 0000009 від 01.08.2005р. на поставку лісоматеріалів з метою заволодіти майном власника підприємства та довести підприємство до банкрутства, позивач не подав доказів, які б свідчили про такі наміри.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як випливає із змісту ст..693 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено попередню оплату товару, проте умови оплати: передоплата чи післяоплата, сторони визначають самостійно на власний розсуд.

А тому та обставина, що договір №ДГ- 0000009 від 01.08.2005р. не містить обов'язку покупця попередньої оплати лісоматеріалів, не суперечить вимогам законодавства і не може бути підставою для висновку про наявність злого умислу у сторін при укладенні угоди.

Позивач за зустрічною позовною заявою просить також визнати повністю недійсною нікчемну умову господарського зобов'язання щодо слати штрафних санкцій за договором № 0000009 від 01.08.2005р. з підстав, передбачених ч.2 ст.207 ГК України ( на вимогу суду – ухвала від 23.02.2006р.,  позивач за зустрічним позовом  не зазначив, які конкретно пункти договору №0000009 від 1.08.2005р. він просить визнати недійсними з підстав, передбачених ч.2 ст.207 ГК України).

Відповідно до  ч.2 ст.207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.  

          Посилаючись на цю норму Закону, позивач за зустрічним позовом не обґрунтував, що договір №0000009 від 1.08.2005р. є договором приєднання чи типовим договором.

Разом з цим, за змістом ч.2 ст.207 ГК України нікчемною може бути визнано умову про сплату непропорційно великого розміру санкцій при невстановлені аналогічної санкції для виконавця типового договору чи договору приєднання у разі відмови одержувача товару від договору.

Договором  №0000009 від 1.08.2005р. ( п.п.5.1., 5.2.)  встановлено відповідальність покупця у вигляді сплати пені та штрафу  за несвоєчасну оплату товару.

          Умови щодо відповідальності покупця  за відмову від договору договір №0000009 від 1.08.2005р. не містить.  

З огляду на викладене, умова господарського зобов'язання щодо слати штрафних санкцій за договором № 0000009 від 01.08.2005р. з підстав, передбачених ч.2 ст.207 ГК України, не може бути визнана недійсною.

Розмір відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару у вигляді стягнення пені встановлена сторонами у відповідності до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому не можна погодитись з доводами позивача за зустрічним позовом про те, що на нього покладено зобов'язання сплатити непропорційно великого розміру штрафні санкції у разі прострочення оплати.

Пункт 5.2. договору №ДГ-0000009 від 1.08.2005р., яким встановлено відповідальність покупця за затримку в оплаті товару понад тридцять календарних днів, визнано судом недійсним з підстав, передбачених ст.215, п.1 ст.203 ЦК України, як такий, що суперечить вимогам законодавства, а в позові про стягнення  21235,35 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.5.2. договору, - відмовлено.

Судові витрати підлягають відшкодуванню сторонам відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.61 Конституції України, ст.92, п.1 ст. 203, ст.ст. 215, 526, 546, 599, 610, 611, 624, 625, 626, ч.1 ст.628,  ст.ст.655, 693  Цивільного кодексу України,  ч.6 ст.65, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Західволиньторг" (44500, Волинська обл.,  м.Камінь-Каширський,  вул.Шевченка,22 р/р 260053370 в ВОД АППБ "Аваль", МФО 303569, код ЄДРПОУ 20131307) на користь приватного підприємства "Будпостачоб'єкт" (79028, м.Львів,вул.Тернопільська,26/3 р/р 260002288 в ЛФ ВАТ АБ "Укргазбанк" м.Львів, МФО 325967, код ЄДРПОУ 32894529) 212 353 грн. 48 коп. заборгованості, 3185 грн. пені, 509 грн. 65 коп. процентів річних, 2160 грн.48 коп. витрат, пов'язаних з оплатою держмита,107 грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові про стягнення 21235 грн.35 коп. штрафу відмовити.

4. Зустрічний позов задовольнити частково.

5. Визнати недійсним п.5.2. договору № ДГ-0000009 від 1.08.2005р.

6. В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                                                    І.О.Якушева

Дата виготовлення повного тексту рішення: 13.06.2006р.