Ухвала

від 05.06.2013 по справі 1603/679/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1603/679/2012

Номер провадження 11/786/163/2013

Категорія: ч.3 ст. 190 КК України - Т.З., Конвенція

Головуючий у 1-й інстанції Заколодяжна Олена Анатоліївна

Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого- судді Харлан Н.М.,

суддів: Ландара О.В., Кожевнікова О.В.,

при секретарях Погорілій Ю.І., Козин Н.В.,

за участю прокурора Акулової С.М.,

захисників-адвокатів Проценка В.В., Давиденка Д.Е.,

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Гадяцького району Полтавської області, представника цивільного позивача ТОВ «Титан-Ойл», захисника - адвоката Проценка В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката Фисун К.Т. на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком -

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Матусів Шполянського району Черкаської області, громадянин України, з середньо-технічною освітою, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, працював автоелектриком в ТОВ «Теко-трейд», проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_4 - 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець та житель АДРЕСА_2, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, працював директором ТОВ «ГСМ Регіон», раніше судимий:

- 2.11.2011 року вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366,ч. 1 ст. 70,ст. 75,ст. 76 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права заямати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків на 2 роки, з іспитовим строком на 2 роки,

засуджений:

- за ч. 3 ст. 190 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_4 - 5 років 3 місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначене покарання за даним вироком та покарання, призначене ОСОБА_5 вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 2.12.2011 року виконувати самостійно.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ТОВ «Титан-Ойл) матеріальні збитко в сумі 193 850 грн. 75 коп.

Вирішена доля речових доказів.

За вироком суду засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою та невстановленими слідством особами з метою незаконного заволодіння чужим майном шляхом шахрайства вчинили злочини за наступних обставин.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з метою незаконного збагачення, шляхом шахрайства, спрямованого на незаконне заволодіння грошовими коштами суб'єктів господарювання розробили план вчинення злочину, створивши для цього необхідні передумови, а саме, ОСОБА_4 зателефонував раніше знайомому мешканцю м. Миколаєва - ОСОБА_7 та запропонував придбати паливно-мастильні матеріали. Оскільки той не мав можливості здійснювати фінансово-господарську діяльність, пов'язану з купівлею ПММ, не будучи обізнаним із злочинними намірами ОСОБА_4, через свого знайомого ОСОБА_8 підшукав директора ТОВ «Легіон Ойл» ОСОБА_9, запропонувавши йому здійснити посередницькі послуги по купівлі нафтопродуктів, на що той погодився та надав ОСОБА_8 та ОСОБА_9 номер мобільного телефону ОСОБА_4 з метою обговорення питань щодо умов купівлі-продаду ПММ.

У подальшому ОСОБА_4, зловживаючи довірою ОСОБА_8 та ОСОБА_9, координуючи їх дії, надавав вказівки останнім. Так, за його вказівками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відкрили розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в ОТР-банку на ТОВ «Легіон-Ойл» та на попередньо вказану ним електронну адресу надіслали йому установчі документи та зображення відтиску печатки ТОВ «Легіон Ойл». Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підшукали суб'єкта господарювання ОСОБА_11 і ОСОБА_4, представившись представником ТОВ «Легіон-Ойл», запропонував ОСОБА_11 по низьким цінам бензин. Отримавши від ОСОБА_11 згоду на придбання бензину марки А-76 вартістю 7.50 грн. за літр, та А - 92, вартістю 8, 60 грн. за літр, за допомогою факсимільного зв'язку передав ОСОБА_11 заздалегідь підроблені документи, а саме: рахунок - фактури № СФ-00116 від 21.04.2011р., а ОСОБА_11 повідомив йому номер розрахункового рахунку СФГ в Гадяцькій філії АБ «Полтава - Банк» м. Гадяч.

Реалізовуючи задумане, виконавши підготовчі дії, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановлені слідством особи, в мережі Інтернету знайшли оголошення щодо реалізації дизельного пального, розміщене менеджером ТОВ «Титан-Ойл» (ЄДРПОУ 36812455) м. Знам'янка, Кіровоградської області ОСОБА_12 та 19.04.2011р. зателефонували останньому із мобільного телефону за номером НОМЕР_4 з пропозицією придбати бензин марки А-76 у кількості 7 285 л. У цей же день вони, усвідомлюючи настання суспілільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння ТОВ «Титан-Ойл» великої матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, в мережі Інтернет за допомогою поштової скриньки, з попередньо створеної електронної адреси з ідентичною назвою суб'єкта господарювання - ІНФОРМАЦІЯ_7, представляючись ім'ям «ОСОБА_5», відправили на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_8 поштової скриньки менеджера ТОВ «Титан-Ойл» ОСОБА_12повідомлення наступного змісту: «СФГ ОСОБА_11» Полтавська область, Гадяцький район, с.Жовтневе ІПН НОМЕР_5 МФО 31360 Завтра, вкажемо кадібровку ємкостей, маються маленькі поправки. Потрібно ще бензину А-76-80, зателефонуємо о 10 год.».

21.04.2011 р., керівництвом ТОВ «Титан-Ойл» було підготовлено пакет документів на поставку бензину СФГ «ОСОБА_11», а саме договір купівлі-продажу, видаткова накладна, рахунок-фактура, товаро-транспортна накладна, подорожній лист для транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Титан-Ойл» (ЄДРПОУ 36812455) м. Знам'янка, Кіровоградської області до АЗС ОСОБА_11, розташованої в с. Петрівка- Роменська, Гадяцького району Полтавської області, які були вручені водію даного товариства ОСОБА_13. На підставі даних документів водій ОСОБА_13, завантаживши вантажний автомобіль «Супер - МАЗ», р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом р.н. НОМЕР_2 на нафтобазі в м. Кіровограді бензин марки А-76 у кількості 7 285 л. та А-92 у кількості 13 990 л. на загальну суму 193850,75 гривень, поїхав до АЗС «ОЛК» СФГ ОСОБА_11. Під час слідування даного автомобіля ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 контролювали його переміщення і за їх вказівкою по мобільному телефону водій ОСОБА_13 прибув до розвилки доріг між селами Рашівка та Комишня Миргородського району. ОСОБА_5, вийшовши з легкового автомобіля іноземного виробництва, забрав у нього документи на вказаний бензин ТОВ «Титан-Ойл» та наказав їхати за ними.

Взяті у водія документи на поставку бензину, оформлені на ТОВ «Титан-Ойл», вони замінили на документи з реквізитами ТОВ «Легіон Ойл», які 22.04.2011 року по прибуттю до АЗС «ОЛК» віддали ОСОБА_11, а самі відразу зникли у невідомому напрямку. На підставі отриманих документів, ОСОБА_11 перерахував за отриманий бензин на рахунок ТОВ «Легион-Ойл» в сумі 182 263,32 грн. ОСОБА_11 передав ОСОБА_13 пакет документів, щодо оплати за доставлене пальне. Після чого ОСОБА_13 повернувся до м. Кіровоград, де 26.04.2011р. йому стало відомо. що документи ТОВ «Титан-Ойл» замінили на документи ТОВ «Легіон - Ойл», а гроші за бензин перерахували на рахунок цього товариства в сумі 182 263,32 грн..

Після надходження грошових коштів на рахунок ТОВ «Легіон - Ойл» в сумі 182263,32 гривень, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вказівкою ОСОБА_4 зняли у Регіональному відділенні «Південна регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» м. Миколаїв частину грошових коштів в сумі 80 000 гривень та вказану суму разом з банківською карткою «ОТП Банк», куди перерахували решту коштів 22.04.2011 року передали ОСОБА_4

Таким чином, упродовж березня - квітня 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою між собою та невстановленими слідством особами, з метою незаконного збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, з використанням заздалегідь підроблених документів заволоділи бензином ТОВ «Титан-Ойл» марки А-80 у кількості 7 285 літрів на суму 63 743,75 гривень та марки А-92 в кількості 13 990 літрів на суму 130 107 гривень, чим заподіяли ТОВ «Титан-Ойл» матеріальні збитки на загальну суму 193 850,75 гривень.

Для вчинення своїх шахрайських дій з метою заволодіння бензином ТОВ «Титан- Ойл», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою та невстановленими слідством особами, за допомогою комп'ютерної техніки виготовили, а потім використали підроблені документи, до яких внесли завідомо неправдиві відомості щодо обставин придбання бензину А-80-92, його кількості та ціну, а також вчинили в них необхідні підписи, в тому числі і за директора ТОВ «Титан-Ойл», ОСОБА_10 та завірили відповідним відбитком печатки, а саме: рахунок-фактуру на оплату бензину А-80-92 оформлені від імені ТОВ «Легіон-Ойл» на її покупців № СФ-000116 від 21.04.2011р. на СФГ «ОСОБА_11» на суму 182 263,32 грн.; видаткову накладну про відпуск ТОВ Легіон-Ойл» бензину А-80-92 покупцям № СФ-000116 від 21.04.201 на СФГ «ОСОБА_11» на суму 182 263,32 грн.; податкову накладну по взаєморозрахунках між ТОВ «Легіон-Ойл» та покупцем від 08.04.2011р. з СФГ «ОСОБА_11» на суму 182 263,32 грн.; генеральний договір купівлі-продажу № 36 від 21.04.2011р. між ТОВ «Легіон-Ойл» та СФГ «ОСОБА_11» на поставку бензину А-80-92 на які, згідно висновку судово-технічної експертизи від 01.02.2012 №52, була нанесена кругла печатки ТОВ «Легіон-Ойл» 32507210, виконана струменевим способом з використанням друкарського пристрою з відтворенням кольорового зображення струменево - краплинною технологією та підпису директора ТОВ «Легіон - Ойл» ОСОБА_14 Згідно висновку судово - почеркознавчої експертизи від 02.02.2012р. №51- підписи у графах «продавець» на 1-х трьох аркушах та у графі «ОСОБА_9» на 4-му аркуші Генерального договору №36 від 21.04.2011р. між ТОВ «Легіон-Ойл» та СФГ «ОСОБА_11», виконані не ОСОБА_9

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених, внаслідок м'якості та постановити новий вирок.

При цьому вказує, що визначене судом покарання недостатнє для виправлення засуджених, оскільки вони вину у вчиненні злочинів не визнали та не відшкодували завдані злочинними діями збитки. Судом не взято до уваги те, що ОСОБА_5 раніше був засуджений за вчинення аналогічного злочину.

Окрім того, в описовій та резолютивній частині вироку маються розбіжності в зазначенні анкетних даних засудженого ОСОБА_5, які необхідно уточнити та у статтях КК України, за якими особи засуджені. Також зазначає, що при вирішенні питання про речові докази судом неправильно застосовані положення ст. 81 КПК України, а саме речовий доказ повернуто неналежній особі.

В апеляції представник цивільного позивача просить вирок суду в частині вирішення питання щодо речових доказів змінити та прийняти нове рішення про повернення ПММ бензин марки А-76 (А-80) та А-92 власнику ТОВ "Титан-Ойл" в рахунок відшкодування збитків завданих злочином.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора Акулової С.М., яка підтримала апеляції прокурора, вислухавши засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та в їхніх інтересах захисників Давиденка Д.Е. і Проценка В.В., які підтримали свої апеляції та заперечували проти апеляцій прокурора, також виступ представника цивільного позивача на підтримання своєї апеляції, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає їх підлягаючими частковому задоволенню, окрім апеляції представника цивільного позивача, в задоволенні якої слід відмовити, вирок скасуванню, а справа направленню прокурору на додаткове розслідування, виходячи з наступного.

Відповідно до положень, закріплених в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка є частиною національного законодавства України, кожен громадянин при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним безстороннім судом, встановленим законом.

У свою чергу статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічні положення щодо вимог чинного законодавства, в тому числі тих, які стосуються призначення і завдань кримінального судочинства, засад судочинства, його всебічності, повноти і об'єктивності, безпосередності і меж судового розгляду, прав підсудного містяться в ст. 1, 2, 16, 16-1, 22, 257, 263 та 275 КПК України (в ред. 1960 року).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши подані апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що при проведенні слідства відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 органами досудового слідства та судом були допущені такі істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неповнота та поверховість слідства, як про це вірно вказують засуджені та їхні захисники, які з беззаперечністю тягнуть за собою скасування вироку і направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Доводи ОСОБА_4, його захисника Проценка В.В. та захисника ОСОБА_5 - адвоката Фисун К.Т. про те, що покази засуджених на підтвердження їхнього алібі не були перевірені належним чином а ні на досудового слідстві, а ні під час судового слідства - є слушними та такими, що заслуговують на увагу.

Під час неодноразових допитів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомляли про існування боргових зобов'язань перед ними особою на ім'я ОСОБА_15. В зв'язку з чим у квітні 2011 року вони виїхали до м. Миколаєва для зустрічі з останнім. В результаті перемовин із знайомими ОСОБА_15, які взяли на себе обов'язок повернення боргу, ОСОБА_4 була передана банківська картка «ОТП Банку» із необхідною сумою коштів на рахунку, які він зняв у банкомані м. Черкаси. Засуджені зазначають, що самі стали жертвами шахраїв.

Для перевірки наведених доводів апеляційною інстанцією в порядку ст.315-1 КПК України було дано окреме доручення слідчим органам, яке у встановлений строк залишилося не виконаним.

Судовою інстанцією вжито заходів до усунення допущених прогалин слідства, шляхом надання судового доручення. Проте, упродовж чотирьох місяців доручення залишилося не виконаним.

За таких обставин, на сьогодні неможливо з упевненістю стверджувати про доведеність вини засуджених у інкримінованих злочинах.

Разом з тим слід звернути увагу на наступне:

Висновки досудового слідства про доведеність вини ОСОБА_5 у інкримінованому злочині, з якими погодився і суд першої інстанції, ґрунтуються на показаннях свідка ОСОБА_13 та протоколі впізнання ним ОСОБА_5 по фотокартках. (а.с.176, 177 т.1).

ОСОБА_5 заперечує проти цього і стверджує, що працівниками слідчих органів була організована зустріч його із вказаним свідком в ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області з метою їхнього знайомства. Вказані доводи засудженого залишилися не перевіреними.

Відповідно до плану проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів від 13.11.2011 року складеного слідчим Говоренком Д.Ю. вказано про необхідність допитати свідків понятих, які були присутні при пред'явленні фотознімків для впізнання, з приводу відповідності даних, занесених до процесуальних документів реальним подіям (а.с.3 т.3). Позаяк, із матеріалів справи вбачається, що дане завдання не виконано.

Ретельним вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, що слідчі органи дійшли до переконання про причетність до вчинених злочинів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після дослідження та вивчення інформації знятої із каналів зв'язку на підставі постанови Апеляційного суду Полтавської області від 03.08.2011 року, огляду телефонної книги мобільного телефону належного ОСОБА_4 та огляду матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_5, яка знаходилася на розгляді в Крюківському районному суді м. Кременчука Полтавської області у жовтні 2011 року.

Проте, всупереч необхідності долучити до матеріалів справи першоджерела даної інформації, слідчі органи обмежилися лише написання рапортів, позбавивши таким чином всіх учасників процесу та суд можливості безпосередньо вивчити та дослідити докази, дати їм правову оцінку з точки зору їх належності та допустимості, чим, фактично, порушили право на захист ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вказана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції.

Матеріали кримінальної справи не містять протоколу огляду мобільного телефону належного ОСОБА_4 З чого неможливо зробити висновок про наявність запису в телефонній книзі «ОСОБА_5 НОМЕР_6» та кількості розмов (319).

Окремо слід згадати про встановлення належності номеру мобільного телефону НОМЕР_6 ОСОБА_5

Відповідно до рапорту начальника відділу захисту бюджетних коштів УДСБЕЗ МВС України в Полтавській області Ковальова В.О. від 06.11.2011 року вказано, що вивченням протоколів допиту ОСОБА_5, які знаходяться в матеріалах кримінальної справи Крюківського районного суду м. Кременчука за обвинуваченням його у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, встановлено, що ОСОБА_5 користувався номером мобільного телефону НОМЕР_6 (а.с.14 т.3)

Разом з тим, в рапорті старшого оперуповноваженого УДСБЕЗ МВС України в Полтавській області Мізіка О.В. від 13.10.2011 року вказано, що суддя Маханьков О.В. , у провадженні якого перебувала вказана кримінальна справа, в категоричній формі відмовив у наданні дозволу слідчому УМВС в проведенні зустрічі з ОСОБА_5 в умовах СІЗО м. Полтави (а.с.187-190 т.1).

В огляду на категоричну позицію судді, виникає питання, яким чином працівники слідчих органів отримали доступ до матеріалів даної кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та взагалі, чи оглянута ними дана справа, оскільки протокол такої процесуальної дії у справі відсутній як і відсутні належним чином завірені копії протоколів допиту ОСОБА_5 в рамках іншої кримінальної справи де він вказує на належність йому зазначеного номеру телефону

Слід вказати, що у цьому ж рапорті оперуповноважений Мізік О.В. вказує про ознайомлення ним із телефонною книгою мобільного телефону, належного ОСОБА_4 Проте суд позбавлений можливості оцінити дану інформацію як доказ в розрізі ст.65 КПК України (1960 року), оскільки протокол вилучення вказаного мобільного телефону у ОСОБА_4 та протокол його огляду у справі відсутній.

Такі докази як рапорти працівників правоохоронних органів є неправомірними, а відтак не спростовують доводи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про їхню непричетність до вчинених злочинів.

Перелічені порушення процесуального законодавства є безумовними підставами до скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, оскільки свідчать про позбавлення засуджених можливості у встановленому чинним законодавством порядку своєчасно, кваліфіковано та ефективно захищатися від інкримінованого обвинувачення, яке ґрунтується на доказах, здобутих з порушенням цього законодавства.

Відповідно до ст. 370 КПК України (в ред. 1960 року) істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення КПК, які порушили право на захист, перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Приймаючи до уваги, що наведені в апеляціях засудженого ОСОБА_4 та захисників, а також приведені вище порушення кримінально-процесуального законодавства і недоліки найшли своє ствердження, апеляції підлягають до часткового задоволення, оскільки колегія суддів не вбачає законних підстав до закриття за мотивів на які посилаються ці апелянти.

Торкаючись змісту самого вироку, колегія суддів зазначає, що він не відповідає вимогам ст. 304 КПК України (в ред. 1960 року), оскільки, як зазначалося вище, ґрунтується на не перевірених в суді доказах.

Щодо апеляції прокурора, колегія суддів вважає її обґрунтованою в частині необхідності скасування вироку, як незаконного, а тому згадана апеляція підлягає частковому задоволенню.

З мотивів наведених вище, апеляція представника цивільного позивача задоволенню не підлягає.

При проведенні додаткового розслідування, органам досудового слідства з дотримання вимог кримінально-процесуального законодавства слід усунути виявлену неповноту слідства, перелічені порушення та недоліки, виконати вказані в ухвалі оперативно-розшукові та слідчі дії, виконати дії вказані в ухвалі про надання окремого доручення від 05.02.2013 року, а також в разі необхідності і інші слідчі дії.

Зважаючи на те, що засуджені утримуються під вартою понад півтора року, мають постійне місце проживання, родини, колегія прийшла до висновку про доцільність змінити їм запобіжний захід з утримання під вартою на особисте зобов'язання.

Керуючись ст. 362, 365, 366 КПК України ( в ред. 1960 року) та п.9, п. 15 Розділу «Перехідні положення) КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції прокурора прокуратури Гадяцького району Полтавської області, захисника - адвоката Проценка В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника - адвоката Фисун К.Т. задовольнити частково, апеляцію представника цивільного позивача ТОВ «Титан-Ойл» залишити без задоволення.

Вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2012 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу по їхньому обвинуваченню направити прокурору Полтавської області для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 змінити з утримання під вартою на особисте зобов'язання.

Звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з-під варти із зали суду негайно.

С У Д Д І :

Харлан Н.М. Ландар О.В. Кожевніков О.В.