Рішення

від 11.12.2007 по справі 2-260/07

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа №2-260/07

Справа  №2-260/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 грудня 2007

р.            м.  Кривий Ріг

Жовтневий

районний суд міста Кривого Рогу в складі:

Головуючого

судді         Шум Л.І.

при секретарі      Токаревій Т.І.

за

участі представника позивача Швед Є.Т. розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м.  Кривому Розі цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький

залізорудний комбінат»,    відділення

виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на

виробництві і професійних захворювань України в м.  Кривому Розі Дніпропетровської області,    про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

13 липня

2006 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди,  

посилаючись

на те,    що 3 1953року по 1982 рік

працював на ш. "Жовтнева",   

яка є структурним

підрозділом

ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" машиністом ПМЛ ,    начальником дільниці,  

гірничим

майстром відділу капітального будівництва в шкідливих умовах,    де і була заподіяна шкода

його

здоров'ю . В зв'язку з професійним захворюванням в грудні 1996 року пройшов

обстеження

МСЕК,    де йому було встановлено в 20% втрати

професійної працездатності - безстроково. В зв'язку

з

професійним захворюванням відповідачем ВАТ "КЗРК" йому була

встановлена сума щомісячних

виплат,    виходячи із середньої заробітної плати

гірничого майстра за січень - квітень 1992року,  

відкоректованого

на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів,    де за основу була

взята

заробітна плата 10445,   00 крб.

31.05.2000року було встановлено платити йому по 37,   65 грн.

регресу     щомісячно      з           наступного     розрахунку:

(1,   25*1,  

75*1,   33*1,   5*1,  

97*2,   94*2,   1*3,  

0*2,   0*3,   0*1,  

25*1,   15*1,   1*1,  

193) = 37,   65 грн. За період з

01.07.1992р. по 01.05.2000р. були застосовані слідуючи коефіцієнти підвищення

тарифних ставок і посадових окладів: 1,  

25*1,   75*1,   33*1,  

5*1,   97*2,   94*2,  

1*3,   0*2,   0*3,  

0*1,   25*1,   15*1,  

1*1,   193,           а        повинні        були застосовувати відповідно до

діючого законодавства слідуючи коефіцієнти: 1,  

25*1,   75*1,   33*1,  

5*1,   97*2,   94*2,  

1*3,   0*2,   0*3,  

0*1,   41*2,   5*1,  

25*1,   3*1,   265*1,  

226*1,   217.

Відповідно

до постанов КМУ від 26.05.1992р. №276,   

від 03.12.1992 р. №676,    від

26.01.1993р. №46,    від 02.06.93р.

№392,    від 30.08.93р. №671,    від 02.12.93р.,    №974,   

від 04.07.94р.,    №449,    від 20.10.94р. №720,    від 08.02.95р. №102 і п. 28 "Правил

відшкодування шкоди...",   

починаючи з 01.07.1992року слід проводити перерахунок платежів шляхом

множення розміру відшкодування шкоди,   

яке виникло на момент чергового підвищення тарифних ставок і посадових

окладів на коефіцієнти їх фактичного підвищення якщо колективний договір або

Галузева угода не передбачають більш пільгових умов перерахунку.

Відповідач

допустив зниження і незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок

(окладів),    в зв'язку з чим

відшкодовував йому шкоду в заниженому розмірі. На підставі розрахунків наданих

ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»,   

з 01.04.2004 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань

України в м.  Кривому Розі продовжило

відшкодовувати йому шкоду в заниженому розмірі. З цієї причини ВАТ

«Криворізький залізорудний комбінат» має заборгованість по відшкодуванні шкоди

4773,   46 гр.,    крім того винен сплатити йому компенсацію в

зв'язку з несвоєчасною виплатою сум відшкодування шкоди в розмірі 4244,   94 гр.,   

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від

нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.  Кривому Розі винна сплатити йому недоплату в

розмірі 8315,   52 гр.,    компенсацію в розмірі 2426,   3/ гр.,   

а з 01.07.2006 року виплачувати щомісячно 301,   67 гр. до змін обставин які тягнуть

перерахунок цих виплат.

В судовому

засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник

ВАТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» в особі Дульського А.Л. просив в позові

відмовити,    тому що розрахунок розміру

відшкодування шкоди позивачу здійснювався згідно з вимогами законодавства.

Представник

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.  Кривому Розі в особі Овсянікова І.В. позов не

визнав,    пояснив,    що Фонд відшкодовував шкоду позивачу згідно

документів переданих підприємством,   

вини Фонду в недоплаті сум відшкодування шкоди нема.

Вислухав

сторони,    дослідив письмові

докази,    суд вважає,    що позов підлягає задоволенню за такими

підставами.

2

В судовому засіданні встановлено,   з 1953року

по 1982 рік позивач працював на ш. "Жовтнева",   яка є структурним підрозділом ВАТ

"Криворізький залізорудний комбінат" машиністом ПМЛ ,   начальником дільниці,   гірничим майстром відділу капітального

будівництва в шкідливих умовах,   де і

була заподіяна шкода його здоров'ю . В зв'язку з професійним захворюванням в

грудні 1996 року він пройшов обстеження МСЕК,  

де йому було встановлено в 20% втрати професійної працездатності

-безстроково.

В зв'язку з професійним захворюванням відповідачем ВАТ

"Кривбассзалізрудком" йому була встановлена сума щомісячних

виплат,   виходячи із середньої

заробітної плати гірничого майстра за січень - квітень 1992року,   відкоректованого на коефіцієнти підвищення

тарифних ставок і посадових окладів,   де

за основу була взята заробітна плата 10445, 

00 крб.

31.05.2000року було встановлено платити йому по 37,  65 грн. регресу щомісячно з наступного

розрахунку: (1,  25*1,  75*1, 

33*1,  5*1,  97*2, 

94*2,  1*3,  0*2, 

0*3,  0*1,  25*1, 

15*1,  1*1,  193) = 37, 

65 грн.

За період з 01.07.1992р. по 01.05.2000р. були застосовані слідуючи

коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів:

1,  25*1,  75*1, 

33*1,  5*1,  97*2, 

94*2,  1*3,  0*2, 

0*3,  0*1,  25*1, 

15*1,  1*1,  193,         

а        повинні        були застосовувати відповідно до

діючого законодавства слідуючи коефіцієнти: 1, 

25*1,  75*1,  33*1, 

5*1,  97*2,  94*2, 

1*3,  0*2,  0*3, 

0*1,  41*2,  5*1, 

25*1,  3*1,  265*1, 

226*1,  217.

Відповідно до постанов КМУ від 26.05.1992р. №276,   від 03.12.1992 р. №676,   від 26.01.1993р. №46,   від 02.06.93р. №392,   від 30.08.93р. №671,   від 02.12.93р.,   №974,  

від 04.07.94р.,   №449,   від 20.10.94р. №720,   від 08.02.95р. №102 і п. 28 "Правил

відшкодування шкоди...",   починаючи

з 01.07.1992року слід проводити перерахунок платежів шляхом множення розміру

відшкодування шкоди,   яке виникло на

момент чергового підвищення тарифних ставок і посадових окладів на коефіцієнти

їх фактичного підвищення якщо колективний договір або Галузева угода не

передбачають більш пільгових умов перерахунку. Відповідач допустив зниження і

незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (окладів). З 01.07.1994

р. тарифні ставки і посадові оклади на підприємстві були збільшені в 2 рази

відповідно до Постанови КМУ № 449 від 04.07.1994 року і наказу ВО

«Кривбассруда» від 10.08.1994 року і тому відповідач повинен в подальших

розрахунках по страхових виплатах застосувати коефіцієнт 2,  0,   але

не зробив цього,   чим порушив п.28

«Правил відшкодування шкоди...».

З 01.01.1996року відповідно до спільної Постанови адміністрації і профкому

ВО "Кривбассруда" №1/6 від 26.01.1996року тарифні ставки були

підвищені в 2,  5 рази,   відповідно до цього відповідач повинен був

застосувати для розрахунку страхових виплат коефіцієнт 2,  5,   а

відповідачем був застосований коефіцієнт 1, 

25,   що не відповідає п.28

"Правил відшкодування шкоди..." З 09 грудня 1996 року йому МСЕК

первинно було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

Згідно з наказом №60 від 20.02.1997р. "Кривбасшахтобуд" позивачу було

встановлено з 09.12.1996р. виплачувати регрес 24,  95 грн.,  

а треба було виплачувати 99,  75

грн. і тому заборгованість за 5 місяців з січня 1997р. по 01.06.1997р. склала

374.00 грн.

З 01.06.1997року відповідно до спільної Постанови адміністрації і профкому ВО "Кривбассруда" №3/91/06 від 21.05.1997року тарифні ставки були

підвищені в 1,  25рази,   відповідно до цього відповідач повинен був

починаючи з 01.06.1997року виплачувати позивачу щомісяця по 124,  69 грн.

Фактично,   в період з 01.06.1997року

по 01.01.1998року,   відповідач

виплачував позивачу по 24,  95 грн.,   щомісяця,  

відповідно щомісячна недоплата становила 99,  74 грн.,   а за 7 місяців вона становить 698,  18 грн.

Постановою КМУ від 03.10.1997р. №1100 затверджені "Зміни і

доповнення,   що до правил відшкодування

власником підприємства,   установи і

організації або уповноваженим ним органом шкоди,   заподіяної працівникові ушкодженням

здоров'я,   пов'язаним з виконанням

трудових обов'язків" відповідно до якого п.28 доповнений новим абзацом 6

такого змісту: "Перелічений або нарахований розмір втраченого заробітку в

перерахуванні на 100% втрати професійної працездатності не може бути більшим

від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення

тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або

в перерахуванні на повний календарний місяць роботи".

Вимоги п.28 абзацу 6 "Правил відшкодування шкоди..." у частині

перерахунку повинні здійснюватися тільки у випадку підвищення тарифних ставок

(посадових окладів) відповідних працівників підприємства.

При цьому перелічений розмір заробітку в перерахуванні на 100% втрати

працездатності необхідно порівнювати із середньомісячним заробітком

відповідного працівника,   у який

включається заробітна плата за той місяць у якому провадилося підвищення

тарифних ставок (посадових окладів) по відповідній професії (за підсумками

роботи за рік,   вислугу років і ін.) за

попередній календарний рік. У всіх випадках перерахунку розміру

відшкодування,   а також у випадку

неритмічної роботи підприємства певний розмір втраченого заробітку корегуванню

убік зменшення не підлягає (п.9 правил),  

тобто підприємство не має права зменшувати розмір втраченого

заробітку,   що склався на момент

підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Певний розмір відшкодування залишається без змін доти,   поки під час чергового підвищення тарифних

ставок він не перевищить (у перерахуванні на 100% втрати працездатності

середньомісячний заробіток відповідного працівника),   і тільки тоді він збільшується.

З 01.01.98 р. був уведений коефіцієнт 1, 

3,   згідно,   спільної постанови адміністрації ВО "

Кривбассруда" і профспілкового комітету від 25.12.97 р. №6/195.

Середньомісячна заробітна плата гірничого майстра після підвищення тарифних

ставок у січні 1998р. склала 196,  32

грн. Втрата професійної працездатності - 80%. Розмір втраченого заробітку до

01.01.98р. - 124,  69 грн.,   збільшений в 1,  3 рази буде становити -162,  10 грн. у перерахуванні на 100% - 810,  50 грн.,  

що перевищує середньомісячну заробітну плату гірничого майстра. У цьому

випадку розмір відшкодування повинен залишитись без змін - 124,  69 гр.,  

фактично позивачу

3

виплачували 24,   95 гр.,    отже,   

щомісячна недоплата становить 99,  

74 гр.,    а за 18 місяців

недоплата становить 1795,   32 грн.

(99,   74*18).

З 01.07.1999р. тарифні ставки (оклади) були підвищені в 1,   265 рази відповідно з наказом ВАТ "КАРК"

від 05.11.1999р.,    розмір втраченого

позивачем заробітку збільшений в 1,   265

рази буде складати 157,   73 гр.,    в перерахунку на 100% - 788,   66 гр.,   

що перевищує середній заробіток гірничого майстра,    який становив 361,   09 гр.,   

тому розмір відшкодування шкоди залишається без змін і буде складати

124,   69 гр.

Фактично в період з 01.07.99р. по 01.01.2000р.,    відповідач виплачував позивачу по 28,   69 грн.,   

щомісяця,    відповідно щомісячна

недоплата становила 96,   00 гр.,    а за 6 місяців вона становить 576,   00 грн.

З 01.01.2000р. тарифні ставки (оклади) були підвищені в 1,   226 рази відповідно з Постановою

адміністрації і профспілки від 28.12.1999р. №16/20/11 середньомісячна заробітна

плата гірничого майстра після підвищення тарифних ставок в січні 2000 року

складала 419,   27 гр.,    втрата професійної працездатності - 20%.

Розмір втраченого заробітку до 01.01.2000 року - 124,   69 гр.,   

збільшений в 1,   226 рази буде

складати 152,   87 гр.,    в перерахунку на 100% - 764,   35

гр.,    що перевищує середній заробіток

гірничого майстра,    який становив

419,   27 гр.,    тому розмір відшкодування шкоди залишається

без змін і буде складати 124,   69 гр.

Фактично в період з 01.01.2000р. по 01.05.2000р.,    відповідач виплачував позивачу по 31,   56 грн.,   

щомісяця,    відповідно щомісячна

недоплата становила 93,   13 грн.,    а за 4 місяці вона становить 372,   52 грн.

З 01.05.2000р. був введений коефіцієнт 1,  

217 відповідно до наказу ВАТ "КЗРК" №229 від 04.08.2000г.

середньомісячна заробітна плата гірничого майстра після підвищення тарифних

ставок в січні 2000 року складала 572,  

08 гр.,    втрата професійної

працездатності - 20%. Розмір втраченого заробітку до 01.01.2000 року -

124,   69 гр.,    збільшений в 1,   217 рази буде складати 151,   75 гр.,   

в перерахунку на 100% - 758,   74

гр.,    що перевищує середній заробіток

гірничого майстра,    тому розмір

відшкодування шкоди залишається без змін і буде складати 124,   69 гр.

Фактично в період з 01.05.2000р. по 01.04.2001р.,    відповідач виплачував позивачу по 37,   65 грн.,   

щомісяця,    відповідно щомісячна

недоплата становила 87,   04грн.,    а за 11 місяців вона становить 957,   44 грн.

Всього за період з 01.01.1997р. по 01.04.2001р. відповідач ВАТ

«Криворізький залізорудний комбінат» недоплатив позивачу щомісячних платежів на

суму - 4773,   46 грн.

З 01.04.2001року усі виплати по відшкодуванню заподіяної шкоди провадить

Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві і професійних захворювань України у м.  Кривому Розі Дніпропетровської області.

З 01.04.2001р. по 01.03.2002р. Фонд платив позивачу 37,   65 грн. щомісяця,    а необхідно було платити 124,   69 грн.,   

відповідно недоплата становила 87,  

04 грн.,    а за 11 місяців вона

становить 957,   44 грн.

З 01.03.2002р. в зв'язку з підвищенням заробітної плати був введений

коефіцієнт 1,   193 і регресні виплати

повинні становити 148,   76 грн. Фактично

в період з 01.03.2002р. по 01.03.2003р. Фонд платив йому 44,   92 грн. щомісяця,    недоплата становила 103,   84 грн.,   

а за 12 місяців вона становить 1246,  

08 грн.

З 01.03.2003р. в зв'язку з підвищенням заробітної плати був введений

коефіцієнт 1,   182 і регресні виплати

повинні становити 175,   83 грн. Фактично

в період з 01.03.2003р. по 01.03.2004р. Фонд платив 53,   10 грн. щомісяця,    недоплата становила 122,   73 грн.,   

а за 12 місяців вона становить 1472,  

76 грн.

З 01.03.2004р. в зв'язку з підвищенням заробітної плати був введений

коефіцієнт 1,   152 і регресні виплати

повинні становити 202,   55 грн. Фактично

в період з 01.03.2004р. по 01.03.2005р. Фонд платив 61,   17 грн. щомісяця,    недоплата становила 141,   38 грн.,   

а за 12 місяців вона становить 1696,  

56 грн.

З 01.03.2005р. в зв'язку з підвищенням заробітної плати був введений

коефіцієнт 1,   238 і регресні виплати

повинні становити 250,   76 грн. Фактично

в період з 01.03.2005р. по 01.03.2006р. Фонд платив 75,   73 грн. щомісяця,    недоплата становила 175,   03 грн.,   

а за 12 місяців вона становить 2100,  

36 грн.

З 01.03.2006р. в зв'язку з підвищенням заробітної плати був введений

коефіцієнт 1,   203 і регресні виплати

повинні становити 301,   67 грн. Фактично

в період з 01.03.2006р. по 01.07.2006р. Фонд платив 91,   09 грн. щомісяця,    недоплата становила 210,   58 грн.,   

а за 4 місяці вона становить 842,  

32 грн.

За період з 01.04.2001р. по 01.07.2006р. Фонд недоплатив позивачу -

8315,   52 грн.

Виходячи з наведених вище розрахунків позивачу необхідно в подальшому з

01.07.2006р. сплачувати щомісяця 301,  

67 грн. до зміни обставин які тягнуть провести перерахунок виплат,  

ВАТ «Кривбассзалізрудком» безпідставно не приймалися усі встановленні

коефіцієнти за період 1995-2000 p. p.,    підвищення тарифних ставок і окладів що спричинило за собою зменшення суми

відшкодування шкоди:

а)  Замість коефіцієнта 2.5

застосували коефіцієнт 1,   25. сумісна

Постанова адміністрації і профспілкового комітету ВО

"Кривбассруда" №1/6 від 26.01.96р.

б)  Не застосували коефіцієнт 1,   25,   

а також коефіцієнт 1,   3,    сумісних постанов профкому и

адміністрації В.О." Кривбассруда" від 21.05.1997р. №3/91/06 і від

25.12.1997р. №6/195.

в)  Замість коефіцієнта підвищення

тарифних ставок 1,   265 застосували

коефіцієнт 1,   15; замість

коефіцієнта 1.226 застосували коефіцієнт 1,   1 і замість коефіцієнта 1,   217 застосували коефіцієнт

1,   193.

Вирішуючи спір,    суд приймає до

уваги норми  ст.  71 ЦК України в

редакції 1963 року,    з урахуванням

правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року та роз'яснення,   

викладені в п.п. 1,    1-1,    1-2,   

22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року

( з подальшими змінами),    «Про практику

розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»,    згідно з якими загальний строк,    у межах якого особа може звернутися до суду

4

з

вимогою про захист свого права ( позовна давність),    встановлюється тривалістю у три роки. У

випадках,    коли вимоги потерпілого

стосуються перерахунку сум щомісячних платежів,    раніше визначених судом або роботодавцем (у

тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при

задоволені позову,    кошти стягуються за

час,    що не перевищує трьох років які

передували моменту звернення особи до суду.

Відповідно

до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випаду виробництві та професійного

захворювання,    які спричинили втрату

працездатності особам,    які потерпіли

на виробництві до 01 квітня 2001 року Фонд сплачує виплати та надає соціальні

послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку

документів,    що підтверджують право цих

працівників на такі послуги.

Суд

вважає,    що позов підлягає задоволенню

за час,    що не перевищує трьох

років,    які передували моменту

звернення позивача до суду.

Вперше

позивач звернувся до суду з позовом про перерахунок страхових платежів

13.07.2006 року. На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним стягнути на

користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань України в

м.  Кривому Розі Дніпропетровської

області заборгованість по страховим виплатам за період з 13.07.2003 року по

01.07.2007 року:

з 13.07.03 р. по

01.03.04 р. недоплата становила 122,   73

гр..,    а за 8 міс. 13 днів 1035,   02грн. з 01.03.04 по 01.03.05 недоплата становила

141,   38 грн.,    а за 12 місяців 1696,   56 грн. з 01.03.05 по 01.03.06 недоплата

становила 175,   03 грн.,    а за 12 місяці 2100,   36 грн. з 01.03.06 по 01.07.06 недоплата

становить 210,   58 грн.,    а за 4 місяців 842,   32 грн. Усього за період з 13.07.03 року по

01.07.06 року недоплата становить   5674,   26 

грн. Також Фонд повинен виплачувати позивачу щомісячно,    починаючи з 01.07.2006року,    страхові виплати в розмірі 301 грн. 67 коп.

до виникнення обставин які потребують перерахунку щомісячних страхових виплат.

Суд

вважає,    що позовні вимоги в частині

стягнення з ВАТ ««Криворізький залізорудний комбінат» недоплати в розмірі

4773,   46 гр. за період з 01.01.1997

року по 01.04.2001 року і компенсації в розмірі 4244,   94 гр. не підлягають задоволенню в зв'язку з

тим,    що кошти в відшкодування шкоди

стягуються за час,    що не перевищує

трьох років які передували моменту звернення особи до суду.

Не

підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення компенсації з

відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.  Кривому Розі Дніпропетровської області,    в розмірі 2426,   37 гр. в зв'язку з тим,    що недоплата сум відшкодування шкоди

відбулася не з вини Фонду,    виплати

проводились і нараховувались на підставі документів наданих підприємством.

На

підставі викладеного і керуючись  ст. . 213,   214,  

215 ЦПК України,     ст.  ст. 

11,   15,   16 4.1,  

152,   509,   510,   

1166,    1167,    1195,   

1197 ЦК України,     ст. 

11,   12,   13 Закону України " Про охорону

праці",     ст.  34 Закону України " Про оплату

праці,     ст.   ст. 

28,    29 і абзацом третім п.3

розділ XI Закону України " Про загальнодержавне соціальне

страхування від нещасних випадків на виробництві й професійному

захворюванні,    які спричинили втрату

працездатності " зі змінами й доповненнями,    внесеними Законом України "Про

страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від

нещасного випадку на виробництві й професійному захворюванні,    які спричинили втрату

працездатності",  

ВИРІШИВ:

Позов

ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний

комбінат»,    відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і

професійних захворювань України в м. 

Кривому Розі Дніпропетровської області,    про відшкодування шкоди - задовільнити

частково.

Стягнути

з відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних

випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.  Кривому Розі Дніпропетровської області на

користь ОСОБА_1 недоплату по страховим виплатам за період з 13.07.2003 року по

01.07.2006 року в сумі - 5674,   26гр. .

З

01.0/.2006 р. стягувати області на користь ОСОБА_1 страхові виплати в розмірі

301,   67 грн.. щомісячно до зміни

обставин які тягнуть перерахунок виплат.

В іншій частині

в позові відмовити.

Рішення суду

піддати негайному виконанню в межах місячного платежу.

На

рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня

проголошення рішення,    апеляційну

скаргу протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.