Постанова

від 20.08.2009 по справі 51/82

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

51/82

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.08.2009                                                                                           № 51/82

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Калінчук В.В. ( дов. № 044/24-32 від 13.01.2009 р.)

 від відповідача - Карасенко В.В.(директор)

                               Тютюник В.В. ( дов. б/н від 11.06.2009 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009

 у справі № 51/82 (суддя  

 за позовом                               Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

 до                                                   ТОВ "Торговий Дім Лубнифарм-Київ"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 251807,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м.Києва від06.04.2009р. у справі №51/82 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Лубнифарм-Київ” на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” 100 грн. пені, 2518,08 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 215 427, 17 грн. припинено; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість по пені у сумі 241 550,84 грн., та державне мито у розмірі 1259,04 грн. Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. При прийнятті рішення суд першої інстанції не дав оцінку наступному: заборгованості за оренду нежитлового приміщення, що виникла за період з 01.12.2007 р. по 31.10.2008 р.; відповідач порушував договірні зобов'язання; заборгованість по оренді була погашена відповідачем внаслідок звернення позивача до суду.

Представники відповідача надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві зазначають, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням процесуальних та матеріальних норм. Судом було встановлено, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язання згідно договору, але до моменту розгляду справи по суті, суму боргу відповідачем було добровільно сплачено. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. Суд першої інстанції обґрунтовано та в рамках закону зменшив розмір пені.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за оренду нежитлового приміщення у розмірі 215 427,17 грн., пені у сумі 36 380,58 грн.

               18.02.2009 р. до суду першої інстанції позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість по пені у сумі 45 250,45 грн.

11.03.2008 р. позивач надав суду уточнений розрахунок пені, за яким заборгованість по пені складає 241 550,84 грн. Також позивач надав заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості по оренді, у зв'язку з тим, що відповідач у повному обсязі сплатив заборгованість по оренді. Позивач відмовляється від позову у частині стягнення заборгованості по орендній платі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2009 р. у справі № 51/82 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Лубнифарм-Київ” на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” 100 грн. пені, 2518,08 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження в частині стягнення заборгованості за оренду приміщення у розмірі 215 427, 17 грн. припинено; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 р. № 27/1194 „Про створення Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд”, шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневренного фонду КП „Київжитлоексплуатація” було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд”.

Згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 р. № 2419 „Про будинки Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд”, будинок № 74 по вул. Жилянській в місті Києві використовувався як будинок маневренного фонду Комунального підприємства „Спецжитлофонд” .

30.08.2007 р. між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Лубнифарм-Київ” було укладено договір № 257 від 30.08.2007 р. оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати в користування відповідача нежитлове приміщення, для розміщення аптеки.

Відповідно до актів приймання-передачі об'єкту оренди від 24.09.2007 р. позивач передав, а відповідач прийняв нежитлове приміщення.

Згідно з п. 3.1 договору оренди сторони узгодили місячний розмір орендної плати у 27 072,03 грн. на місяць, в тому числі ПДВ – 4512,01 грн.

Між сторонами була підписана додаткова угода № 1 від 01.02.2008 р. до договору оренди № 257 від 30.08.2007 р. про збільшення розміру орендної плати до 29 429,41 грн. за місяць.

Відповідач не виконував зобов'язання відповідно до вказаного договору, а саме, відносно оплати орендної плати.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Позивач до суду першої інстанції подав заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості за оренду у сумі 215 427,17 грн., у зв'язку з тим, що відповідач розрахувався по орендним платежам в добровільному порядку після подачі позову.

Відповідно до  ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

На підставі зазначеного та керуючись п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд першої інстанції правомірно прийняв відповідну письмову заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення 215 427,17 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 241 550,84 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором оренди нерухомого майна № 257 від 30.08.2007 р.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як зазначено у п. 6.2. договору, сторони погодили, що у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Відповідно до уточнень розрахунку пені від 11.03.2009 р., позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 26.12.2007 р. по 10.11.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання.

Оскільки розмір пені перевищує розмір заборгованості по орендних платежах, та відповідач добровільно сплатив заборгованість по орендних платежах в повному обсязі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені до 100 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з'ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи. Рішення прийнято судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м.Києва від06.04.2009р. у справі №51/82 залишити без змін,  апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 51/82 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

 26.08.09 (відправлено)