Постанова

від 18.08.2009 по справі 15/114-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/114-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 серпня 2009 р.                                                                                    № 15/114-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів :Білошкап О. В., Заріцької А. О.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної  податкової адміністрації у м. Києві та Державна податкова інспекція  у Подільському районі міста  Києва

на  постанову господарського суду  міста Києва від 13.05.2009 року

у справі№ 15/114-б

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Київський універсальний банк"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД"

проБанкрутство

визнав подані матеріали достатніми для при

Від скаржника: Перепелюк О. В. Дов. Від 27.11.2008 року №8023/9/10

Від заявника: Рудик Ю. В. дов. від 10.10.2008 року

Арб. Кер.: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.02.2009 порушено провадження у справі за № 15/114-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД" за особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД", припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №15/114-б та призначено ліквідатором банкрута  ініціюючого кредитора Кіцула С. Б.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Державна  податкова  адміністрація та Державна податкова інспекція  у Подільському районі міста  Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами в яких просять скасувати постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року, посилаючись на  порушення судом  вимог ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 43 ГПК України, а також  ст. ст. 1, 14, 23, 52 Закону та просить суд скасувати оскаржувану постанову суду та припинити провадження у справі.

Вищий господарський суд України касаційні скарги Державної  податкової  адміністрації  та Державної  податкової інспекції  у Подільському районі міста  на постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року прийняв до провадження та призначив скарги до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України , переглянувши в касаційному порядку постанову  місцевого  господарського суду  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційні скарги  підлягає  частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

 Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Відповідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).

Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 вказаної статті кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2009 року порушено провадження у справі №15/114-б про банкрутство ТОВ "Панич ЛТД" та зобов'язано заявника надати суду додаткові докази в тому числі докази щодо фактичного припинення підприємницької діяльності.

На вимогу суду заявником не було надано доказів витребуваних судом ухвалою від 23.02.2009 року, а саме не було надано інформацію про підприємницьку діяльність боржника, зокрема щодо останньої дати надання боржником  документів бухгалтерської звітності та податкових декларацій  також відомості щодо зміни адреси боржника, а господарський суд не здійснив свої повноваження, передбачені ст. 38 ГПК України.

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Згідно ч. 5 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб –підприємців" місцезнаходження  юридичної  особи - адреса органу або особи, які  відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають  від її імені (далі - виконавчий орган).

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

В матеріалах справи міститься свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД" за адресою: м. Київ, пров. Ярославський, 3 Б.

 Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД"  в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування питання про те, який орган або особа уповноважений виступати від імені боржника, не встановлено точну адресу боржника та його останнє місцезнаходження.

Господарський судом міста Києва розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо місцезнаходження боржника, а також не встановив обставини  наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

Окрім того, в матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Також в матеріалах справи (т. 1 а. с. 97) міститься клопотання Державної податкової інспекції  у Подільському районі міста  Києва про припинення провадження у справі №15/114-б, оскільки в  процесі перевірки  Товариства з обмеженою відповідальністю "Панич ЛТД"  на предмет фіктивного банкрутства встановлено, що засновник боржника не мав на меті здійснення господарської діяльності, статутний фонд  товариства не формував, здійснив його реєстрацію з метою отримання винагороди.

В порушення вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України господарським судом не надано оцінки зазначеним фактам.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення ”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вимог ст.111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч.1). Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

 В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського міста Києва від 13.05.2009 року у справі №15/114-б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

При розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам у підтвердження підстав для порушення провадження у справі за приписами ст. 52 Закону, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне рішення.               

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 6, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної податкової  адміністрації та  Державної податкової  інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року у справі № 15/114-б задовольнити частково.

2.          Постанову господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року у справі № 15/114-б  скасувати.

3.          Матеріали справи № 15/114-б направити на розгляд до господарського суду міста Києва.  

Головуючий                                                                       О.Є. Короткевич

          Судді                                                                        О. В. Білошкап

                                                                                                           А. О. Заріцька