Постанова

від 19.08.2009 по справі 50/281

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

50/281

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.08.2009                                                                                           № 50/281

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            Гольцової  Л.А.

          Рябухи  В.І.

 за участю секретаря

судового засідання

          Терещенко Я.О.

 за участю представників сторін:

 від позивача:         Гладкий А.О., представник, довіреність № 74 від 14.05.2009;

 від відповідача:    Павлик М.А., голова об'єднання адвокатів;

розглянувши  апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009

 у справі № 50/281 (суддя Чеберяк П.П.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок”

 до                                                   Громадського об'єднання адвокатів „Правознавець”

 про                                                   визнання частково недійсною угоди від 14.04.2005р.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 50/281 в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок” до Громадського об'єднання адвокатів „Правознавець” про визнання частково недійсною угоди від 14.04.2005 відмовлено в повному обсязі.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 Відкрите акціонерне товариство „Туристичний комплекс „Пролісок” (далі – ВАТ „ТК „Пролісок”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що судом невірно зазначено, що пропозиція відповідача від 23.01.2006 не тягне за собою юридичних наслідків; судом не враховано, що при укладенні угоди № 2 та змін до неї в частині визначення вартості юридичних послуг на суму 150 000,00 грн. було допущено помилку, а саме вартість юридичних послуг за угодою № 2 не зменшено на 150 000,00 грн.

          Громадське об'єднання адвокатів „Правознавець” (далі – ГОА „Правознавець”) у відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „ТК „Пролісок” проти її доводів заперечувало та просило рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ „ТК „Пролісок” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ГОА „Правознавець” (Виконавець) та ВАТ „ТК „Пролісок” (Замовник) 14.04.2005 укладено угоду про надання юридичних послуг № 1, за умовами якої, Виконавець зобов'язався надати комплекс юридичних послуг з приводу ведення господарської справи № 34/283 за позовом ГУ комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської ради до ВАТ „ТК „Пролісок” про розірвання договору позики від 09.04.1997 № 3 та додаткової угоди до договору позики від 25.12.1998 на суму 4 200 000,00 грн. та стягнення 2 825 498,33 грн. у всіх судових інстанціях України як представник позивача (п. 1.1 угоди № 1). В судовому засіданні сторони не заперечували присвоїти № 1 зазначеній угоді.

          Вартість юридичних послуг визначається в розмірі 150 000,00 грн. (п. 3.1. угоди №1).

          Пунктом 3.2 угоди № 1 встановлено, що юридичні послуги вважаються виконаними, якщо в позові про стягнення 2 825 498,33 грн. буде відмовлено і рішення суду набере законної сили, або стягнення заборгованості матиме місце не раніше листопада 2005 року.

          Як вбачається із акту виконаних робіт від 23.01.2006 № 1, ГОА „Правознавець” надало ВАТ „ТК „Пролісок” юридичні послуги на суму 150 000,00 грн. за перший етап ведення господарської справи № 34/283.

          На виконання умов угоди № 1 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 150 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 10-13).

          Зважаючи на тривалий розгляд справи № 34/283, між ГОА „Правознавець” (Виконавець) та ВАТ „ТК „Пролісок” (Замовник) 14.04.2005 укладено угоду про надання юридичних послуг № 2, за умовами якого, Виконавець зобов'язався надати комплекс юридичних послуг з приводу ведення господарської справи № 34/283 за позовом ГУ комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської ради до ВАТ „ТК „Пролісок” про розірвання договору позики від 09.04.1997 № 3 та стягнення з замовника відсотків в сумі 1 579 498,33 грн. залишку позики, зустрічному позові про визнання частково недійсним договору позики від 09.04.1997 № 3 поверненні замовнику 437 000,00 грн. сплачених відсотків, приймати участь у всіх судових інстанціях України як представник позивача (п. 1.1 угоди № 2). В судовому засіданні сторони не заперечували присвоїти № „ зазначеній угоді.

          Згідно з п.3.1 угоди № 2 відповідач взяв на себе зобов'язання за надання юридичних послуг сплатити позивачу двадцять п'ять відсотків від суми 2 016 498,33 грн.

Пунктом 3.3 угоди № 2 встановлено, що розрахунок за надані юридичні послуги здійснюються в місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Враховуючи, що предмети угоди № 1 та угоди № 2 за своєю суттю відрізняються один від одного, то, як вбачається із матеріалів справи, сторони дійшли домовленості та уклали між собою „зміни до договору від 14.04.2005”, виклавши їх в наступній редакції:

- виконавець зобов'язується надати комплекс юридичних послуг у господарській справі № 34/283-26/210 за позовом Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради до ВАТ „ТК „Пролісок” про розірвання договору позики від 09.12.1997 № 3 та стягнення з замовника відсотків в сумі 1 802 336,17 грн., залишку позики в сумі 505 500,00 грн., приймати участь у всіх судових інстанціях України як представник позивача (замовника);

- вартість юридичних послуг визначається в розмірі двадцять п'ять відсотків без ПДВ від суми 1 802 336,17 грн. (відсотки за договором позики, що стягуються з замовника), двадцять п'ять відсотків від суми 437 000,00 грн. (вже сплачені відсотки замовником за договором позики від 09.12.1997 № 3), які за постановою суду будуть стягуватись з Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради;

- робота вважається виконаною, якщо в позові про стягнення 1 802 336,17 грн. буде відмовлено або визнано частково недійсним цей договір позики в частині сплати відсотків і винесено судове рішення про стягнення з Головного управління комунального і готельного господарства та туризму виконавчого органу Київської міської Ради 437 000,00 грн., після набрання судовим рішенням законної сили. Після надання юридичних послуг, виконавець складає Акт виконаних робіт. Акт повинен бути підписаний замовником не пізніше 3-х днів з моменту його отримання.

          Листом від 23.01.2006 відповідачем позивачу запропоновано сплачену суму 150 000,00 грн. зарахувати в рахунок умов угоди № 2 за надані юридичні послуги, однак позитивної відповіді з боку позивача про виконання умов договорів та визначення порядку оплати наданих юридичних послуг за угодою № 2 не надійшло, тому на підставі ст. 188 ГК України пропозиція відповідача щодо зарахування сплачених коштів в сумі 150 000,00 грн. в рахунок основного боргу в сумі 559 834,04 грн. не тягне за собою юридичних наслідків.

          Згідно акту виконаних робіт від 17.01.2007, відповідачем надано позивачу послуги вартістю 559 834,03 грн.

          Всі вище зазначені факти встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2009 у справі № 50/69, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009.

          Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Зазначені вище факти не доводяться в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України.

          На виконання умов угоди № 2 позивачем перераховано відповідачу кошти в сумі 409 834,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 14-16).

          Колегія суддів враховує, що згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

          Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 28.04.1978 № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Виходячи із змісту угоди № 2, колегія суддів вважає, що укладена між сторонами угода про надання юридичних послуг за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

          Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

При цьому, колегією суддів враховується, що судом першої інстанції вірно встановлена відповідність спірної угоди № 2 загальним умовам дійсності правочину.

          Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що при укладенні угоди № 2 та змін до неї в частині визначення вартості юридичних послуг на суму 150 000,00 грн. було допущено помилку, яка полягає в тому, що з загальної вартості юридичних послуг, які підлягають оплаті за угодою № 2 не вирахувано 150 000,00 грн., які були сплачені за угодою № 1, тобто вартість юридичних послуг за угодою № 2 не зменшено на 150 000,00 грн.

          Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

          Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним.

          Верховний Суд України в листі від 24.11.2008, „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначив, що воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Вважаємо, що такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

          Помилка внаслідок власного недбальства чи незнання закону однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

          В матеріалах справи міститься Протокол від 24.11.2006 № 42 засіданні правління ВАТ „ТК „Пролісок”, яким вирішено рекомендувати голові правління підписати внесення змін до договору від 14.04.2005.

          Однак, із тексту протоколу, яким схвалено внесення змін до угоди № 2 не вбачається застережень щодо зарахування раніше сплаченої суми в розмірі 150 000,00 грн.

          До того ж, в акті виконаних робіт від 17.01.2007, який підписаний між сторонами зазначено, що до сплати за надані ГОА „Правознавець” юридичні послуги, ВАТ „ТК „Пролісок” повинен сплатити 559 834,04 грн., а відповідно до платіжних доручень (а.с. 14-16) позивачем перераховано відповідачу 409 834,04 грн., тобто, на 150 000,00 грн. менше, ніж повинно було бути перераховано.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Враховуючи, що правлінням ВАТ „ТК „Пролісок” схвалено підписання змін до угоди № 2 (Протокол від 24.11.2006 № 42) та беручи до уваги підписаний обома сторонами акт від 17.01.2007 на суму 559 834,04 грн., з якої перераховано відповідачу тільки 409 834,04 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 32, 32 ГПК України наявність у нього обставин, внаслідок яких, останнім було допущено помилку при укладенні угоди № 2 та при укладенні угоди „внесення змін до угоди від 14.04.2005” та не доведено, що наслідки спірних дій, які були вчинені ВАТ „ТК „Пролісок” взагалі неможливо усунути або для їх усунення ВАТ „ТК „Пролісок” необхідно здійснити значні витрати.

          Посилання скаржника про неврахування судом тих обставин, що при укладенні угоди № 2 та змін до неї в частині визначення вартості юридичних послуг на суму 150 000,00 грн. було допущено помилку, колегією суддів до уваги не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі №50/281.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009 у справі № 50/281 залишити без змін, а апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Відкритого акціонерного товариства „Туристичний комплекс „Пролісок” - без задоволення.

2. Матеріали справи № 50/281 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.

 20.08.09 (відправлено)