Постанова

від 02.06.2015 по справі 810/910/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/910/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Стройсервіс Монтаж» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.12.2014 № 0009412201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1 160 749,00 грн., з яких: 773 832, 00 грн. - за основним платежем; 386 917, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи у вересні 2014 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БМК Тріада», ТОВ «Сучасне Будівництво «ПІБ», ТОВ «Альтком-БУД» за період з 01.05.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 14.11.2014 № 726/10-06-22-01/33728848, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- пунктів 198,1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 773 832,00 грн., у тому числі: за травень 2014 року - на суму 134 447,50 грн., за червень 2014 року - на суму 170 115,00 грн., за липень 2014 року - на суму 330 470,00 грн., за серпень 2014 року - на суму 138 799,50 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 № 0009412201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 1 160 749, 00 грн., з яких: 773 832, 00 грн. - за основним платежем; 386 917, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

При цьому, в основу податкового повідомлення-рішення, що оскаржується в даній справі, органом доходів і зборів покладено висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених ТОВ «Альтком-БУД» за господарськими операціями, які не мають реального характеру (є фіктивними).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта обгрунтованими, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стройсервіс Монтаж» є будівельною організацією, яка в якості підрядника на підставі договорів підряду, укладених з ТОВ «БМК Тріада», ТОВ «Сучасне Будівництво «ПІБ» виконувала, будівельні роботи на таких об'єктах будівництва:

- стяжку цементно-піщану товщиною 50 мм на об'єкті будівництва - житлових будинків № 1, 2, 3 з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціально-побутовими призначення по вул. Обухівській, 135-А у Святошинському районі міста Києва;

- стяжку цементно-піщану, стяжку бетонну на об'єкті будівництва - житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по пр-ту Возз'єднання, 21-В у Дніпровському районі міста Києва;

- стяжку паркінгу (покриття без іскрове фібро бетонне зі зміцненням верхнім шаром з використанням зміцнюючого полімер-цементного покриття-топінгу для промислових підлог) на об'єкті будівництва - житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73-А у Шевченківському районі міста Києва;

- стяжку підлоги на об'єкті будівництва - багатоповерхового житлового будинку по вул. Симоненка, 4-А (секція 5), що знаходиться у місті Вишгород, Київська область;

- стяжку підлоги на об'єкті будівництва - багатоповерхового житлового будинку по вул. Симоненка, 4-А (секція 6), що знаходиться у місті Вишгород, Київська область.

З метою виконання зобов'язань за договорами генерального підряду позивач уклав п'ять договорів підряду з ТОВ «Альтком-БУД».

Так, у квітні 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альтком-БУД» (підрядник) укладено договір підряду від 07.04.2014 № 70414, згідно з яким підрядник зобов'язувався виконати будівельні роботи на влаштування стяжок на об'єкті будівництва - житлових будинків № 1, 2, 3 з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями та об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Обухівській, 135-А у Святошинському районі міста Києва, а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

Крім того, у квітні 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альтком-БУД» (підрядник) укладено договір підряду від 11.04.2014 № 110414, згідно з яким підрядник зобов'язувався виконати будівельні роботи на влаштування стяжок підлог на об'єкті будівництва - багатоповерхового житлового будинку по вул. Симоненка, 4-А (секція 5), що знаходиться у місті Вишгород, Київська область, а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

У липні 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альтком-БУД» (підрядник) укладено договір підряду від 01.07.2014 № 1714, згідно з яким підрядник зобов'язувався виконати будівельні роботи на влаштування стяжок на об'єкті будівництва - житлово-офісний комплекс з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом по пр-т Возз'єднання, 21-В у Дніпровському районі міста Києва, а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

Крім того, у липні 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альтком-БУД» (підрядник) укладено договір підряду від 15.07.2014 № 15714, згідно з яким підрядник зобов'язувався виконати будівельні роботи на влаштування бетонної підлоги зі зміцнювачем на об'єкті будівництва - житлово-офісного комплексу з підземним паркінгом по вул. Ризькій, 73-А у Шевченківському районі міста Києва, а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

У серпні 2014 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Альтком-БУД» (підрядник) укладено договір підряду від 19.08.2014 № 19814, згідно з яким підрядник зобов'язувався виконати будівельні роботи на влаштування стяжок підлог на об'єкті будівництва - багатоповерхового житлового будинку по вул. Симоненка, 4-А (секція 5 5-7 поверх), а замовник зобов'язується допустити субпідрядника до будівельного майданчика, прийняти виконані роботи та оплатити.

Загальна вартість робіт за вказаними договорами становила 4 642 992, 00 грн., у тому числі ПДВ - 773 832, 00 грн.

Умовами вказаних договорів передбачено, що ТОВ «Альтком-БУД» здійснює виконання робіт з матеріалів замовника (позивача). На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, технологічних карт та будівельних креслень, довідок про вартість робіт, платіжних доручень.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що до перевірки надані акти приймання виконаних будівельних робіт, які не містять всіх необхідних реквізитів відповідно до Типової форми КБ-2в, затвердженої наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009№554 , а саме: відсутні розділи 1-Х. ?

Також, в наданих актах приймання виконаних будівельних робіт відсутня інформація про затрачені людино-години на виконання робіт, вартість однієї години виконаних робіт, в результаті чого неможливо встановити факт реального здійснення господарських операцій по вищезазначеним актам.

Колегія суддів звертає увагу, що податкові накладні скріплені печатками TOB «Стройсервіс Монтаж» без зазначення прізвища, посади осіб, що їх підписали; на наданих податкових накладних відсутні відбитки печатки контрагента позивача, а також відсутні зазначення номеру довіреностей осіб контрагента позивача, які склали податкову накладну.

Крім того, подані позивачем копії платіжних доручень не завірені відбитком печатки платника та не містять відмітки банку про одержання та виконання доручення.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що надані позивачем податкові накладні, платіжні доручення та акти приймання виконаних будівельних робіт не можуть вважатися юридично значимими первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі яких у позивача виникло б право на формування податкового кредиту.

Колегія суддів звертає, також, увагу на те, що відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що згідно акту Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 23.05.2014 №1540/10-02-22-01/38911099 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альтком-Буд» (код ЄДРПОУ 38911099) щодо підтвердження господарських відносин із постачальником ТОВ «Леван - Трейд» (код ЄДРПОУ 38911240) та покупцями за листопад 2013 року - квітень 2014 року» встановити місцезнаходження ТОВ «Альтком-Буд» неможливо.

Більш того, позивачем не надано до суду документів, що підтверджують наявність власних офісних приміщень, що використовувались підприємством для здійснення фінансово-господарської діяльності; власних виробничих потужностей підприємства; наказів про призначення та звільнення, а також ідентифікаційні номери та паспортні дані посадових осіб підприємства; документів, які підтверджують формування статутного фонду. Відносно контрагента позивача вказані документи також не надані.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно аналізу причин розбіжностей між задекларованими сумами податкових зобов'язань ТОВ«Альтком-БУД» та податкового кредиту ТОВ «Стройсервіс Монтаж» встановлено, що такі розбіжності зумовлені тим, що ТОВ «Альтком-БУД» не задекларувало податкові зобов'язання за червень 2014 року, липень 2014 року, серпень 2014 року.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду й на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договорів, укладеного між позивачем та ТОВ «Альтком-БУД», не потребує доведення в силу його нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсними судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 01.12.2014 № 0009412201 є правомірним, оскільки винесене з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 04.06.2015.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.