Ухвала

від 11.11.2015 по справі 810/910/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2015 р. м. Київ К/800/27797/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Ланченко Л.В.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача Борисов І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі№810/910/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Стройсервіс Монтаж») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 01 грудня 2014 року №0009412201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанцій таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 27 жовтня 2014 року по 07 листопада 2014 року посадовими особами відповідача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Стройсервіс Монтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БМК Тріада», ТОВ «Сучасне будівництво «ПІБ», ТОВ «Альтком-БУД» за період з 01 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року» .

За результатами перевірки 14 листопада 2014 року складений акт №726/10-06-22-01/33738848.

Відповідачем виявлено порушення суб'єктом господарювання вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту в розмірі 773832, що призвело до заниження ПДВ на суму 773832, в тому числі за травень 2014 року на 134447,50 грн., червень 2014 року на 170115,00 грн., липень 2014 року на 330470,00 грн., серпень 2014 року на 138799,50 грн.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем 01 грудня 2014 року прийнято податкове повідомлення - рішення №00009412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 1660749,00 грн., із яких за основним платежем - 773832,00 грн. та 386917,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції підтверджені первинними документами, а тому були реальними, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі по тексту - ПК України).

У розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2. названої статті передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Київським окружним адміністративним судом правильно встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що господарські операції позивача із ТОВ «БМК Тріада», ТОВ «Сучасне будівництво «ПІБ», ТОВ «Альтком-БУД» здійснювались в межах господарської діяльності позивача, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту.

При цьому, факт виконання робіт підтверджується наданими позивачем актами прийому-передачі будівельних матеріалів, які використовувались під час виконання робіт, довідками про вартість робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність в актах форми КБ-2в всіх необхідних реквізитів, колегія суддів вважає помилковим, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року № 554, яким були затверджені примірні форми первинних документів з обліку в будівництві, втратив чинність.

Також недоречним є посилання Київського апеляційного адміністративного суду на відсутність в наданих позивачем податкових накладних номеру довіреностей осіб контрагента позивача, які склали податкову накладну, оскільки визначені Податковим кодексом України обов'язкові реквізити податкової накладної не містять у своєму переліку такої вимоги.

Крім того, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

З огляду на надання позивачем належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують факт виконання господарських зобов'язань за договорами, які були укладені між позивачем та його контрагентами, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 226, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс Монтаж» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №810/910/15 скасувати.

3. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у справі №810/910/15 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Л.В. Ланченко