Ухвала

від 02.06.2015 по справі 826/748/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/748/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп», Державної податкової інспекціії у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Рентал Груп» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 15.08.2014 № 0003532201, № 0003542201 та № 0003522201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 № 0003532201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 56862, 50 грн., з якої: за основним платежем - 45490,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11372,50 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.08.2014 № 0003542201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 20465,00 грн., з якої: за основним платежем - 16372,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4093,00 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням сторони звернулись із апеляційними скаргами, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю; відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 03.06.2014 № 983, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рентал Груп» (код ЄДРПОУ 35081565) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 01.08.2014 № 362/26-57-22-01/35081565 (т. 1, арк. 15-68), в якому встановлені порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 219084,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 277790,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 237659,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 01.08.2014 № 362/26-57-22-01/35081565 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 15.08.2014:

- № 0003532201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 297073,75 грн., з якої: за основним платежем - 237659,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 59414,75 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 13);

- № 0003542201, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 273855,00 грн., з якої: за основним платежем - 219084,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54771,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств (т. 1, арк. 12);

- № 0003522201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 277790,00 грн. (т. 1, арк. 14).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податковий орган дійшов частково вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Рентал Груп» та ТОВ «Сервіслюкс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладений позивачем з ТОВ «Сервіслюкс» договір та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності. В той же час, судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган на основі припущень дійшов хибного висновку про нікчемність правочину, укладеного між ТОВ «Рентал Груп» та ПрАТ «Атолл Холдінг», згідно договору на супровід та обслуговування програмно-інформаційної системи від 01.01.2009 № 11208-13, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували фіктивність даних господарських операцій.

Позивач у своїй скарзі зазначає, що господарські операції ТОВ «Рентал Груп» з ПрАТ «Атолл Холдінг» та ТОВ «Сервіслюкс» підтверджені первинною документацією, а висновки відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій є недоведеними належними документальними доказами, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач у своїй скарзі зазначає, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Рентал Груп» (замовник) та ПрАТ «Атолл Холдінг» (виконавець) в особі фінансового директора члена правління ОСОБА_2 було укладено договір на супровід та обслуговування програмно-інформаційної системи від 01.01.2009 № 11208-13. Згідно умов даного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними силами та на власний ризик здійснювати надання послуг з супроводу та обслуговування (надалі - послуг) програмно-інформаційної системи замовника на базі 1С Підприємство 7.7.

Під супроводом та обслуговуванням програмно-інформаційної системи на базі 1С Підприємство 7.7 розуміється наступне:

a) кваліфікована допомога співробітникам замовника при виникненні проблем пов'язаних з веденням автоматизованого обліку в Системі, а саме: - консультування співробітників замовника по телефону, або за допомогою засобів електронної пошти; - безпосереднє усунення «аварійних ситуацій» та їх наслідків за місцем розташування програмно-інформаційної системи замовника протягом дня у випадку «аварійних ситуацій»; - усунення проблем засобами віддаленого зв'язку»;

б) оновлення конфігурації й стандартних звітних форм до відповідності останнім вимогам законодавства України;

в) контроль інформаційних баз даних і організація архівів, а саме: - перевірка цілісності інформаційних баз даних (щодня); - резервне копіювання інформаційних баз даних (щодня); - оптимізація структур баз інформаційних баз даних (за потребою).

Щомісячна вартість послуг згідно договору становить 2 000,00 грн., в тому числі ПДВ 333,33 грн., яка розраховується, відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду: додаткові угоди № 1, № 1-1, № 2, № 3, № 4, додаток № 1 (порядок визначення щомісячної вартості послуг) (а.с. 106-112), акти приймання - передачі наданих послуг (т. 1 арк. 113-170).

Крім того, між ТОВ «Рентал Груп» (замовник) та ТОВ «Сервіслюкс» (виконавець) в особі ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг (виконання робіт) від 15.05.2012 № 0515/01 (а.с. 171). Згідно умов даного договору, виконавець на завдання замовника зобов'язується надати послуги по автомийці автотранспорту замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплати їх у відповідності з умовами даного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду: акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг). Також, позивач надав суду виписку з ЄДР та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ щодо ПрАТ «Атолл Холдінг» та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ щодо ТОВ «Сервіслюкс» (а.с. 258-260), опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді суду від 10.10.2013 (а.с. 262-264), оборотно-сальдові відомості по рахунку (а.с. 265-273, 274-278).

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку по господарських відносинах з ПрАТ «Атолл Холдінг», які не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору від 01.01.2009 № 11208-13, укладеного з ПрАТ «Атолл Холдінг», що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з ПрАТ «Атолл Холдінг».

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ «Сервіслюкс» колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи договір та акти від імені ТОВ «Сервіслюкс» підписані директором ОСОБА_3, в той час як відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_3, останній стверджував, що у січні 2012 року погодився зареєструвати ТОВ «Сервіслюкс» (код ЄДРПОУ 38063423) на своє ім'я за грошову винагороду в розмірі 3000,00 грн./щомісяця без мети зайняття підприємницькою діяльністю. Крім того, ОСОБА_3 повідомив, що документи фінансово-господарської діяльності товариства не підписував та нікого не уповноважував на такі дії.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що враховуючи, що договір та акти від імені ТОВ «Сервіслюкс» підписані невідомою особою, оскільки ОСОБА_3 спростовує своє відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сервіслюкс», то первинні документи не підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Сервіслюкс».

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договору, укладеного з ТОВ «Сервіслюкс», що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду також і на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність з ТОВ «Сервіслюкс» здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність договору, укладених між позивачем та ТОВ «Сервіслюкс», не потребує доведення в силу його нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договір не визнавався недійсним в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10 наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

При цьому, в матеріалах справи міститься розрахунок від 09.04.2015, відповідно до якого ТОВ «Рентал Груп» по взаємовідносинах з ПрАТ «Атолл Холдінг» занижено податок на прибуток, згідно податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 № 0003542201 в частині основного платежу в розмірі 16372,00 грн. (4419,00 грн. + 5023,00 грн. + 6930,00 грн.) та занижено податок на додану вартість, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 15.08.2014 № 0003532201 в частині основного платежу в розмірі 45490,00 грн. (999,00 грн. + 999,00 грн. + 999,00 грн. + 999,00 грн. + 5195,00 грн. + 1199,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн. + 5400,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн. + 5400,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн. + 2700,00 грн.).

Крім того, в даному розрахунку від 09.04.2015 відповідач зазначив, що порушення по взаємовідносинах з ПрАТ «Атолл Холдінг» не вплинули на податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 № 0003522201, а тому дане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з аналізу спірних податкових повідомлень-рішень, податковий орган застосував до ТОВ «Рентал Груп» штрафну санкцію, відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 № 0003532201 підлягає скасуванню в частині збільшеної суми грошового зобов'язання в розмірі 56862,50 грн., з якої: за основним платежем - 45490,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11372,50 грн. за платежем: ПДВ.

Крім того, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2014 № 0003542201 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання в розмірі 20465,00 грн., з якої: за основним платежем - 16372,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4093,00 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтами не надано до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп», Державної податкової інспекціії у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 04.06.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.