Рішення

від 04.06.2015 по справі 635/2284/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/2284/15-ц

Провадження № 2/635/1488/2015

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя - Савченко Д.М.,

секретар судових засідань - Васильєв М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області, Харківської регіональної філії державного підприємства « Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3, Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якомуф просить визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий Харківським районним відділом земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області 09 грудня 2007 року на ім»я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1,1176 га, розташовану на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_2 та скасувати його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010770300119; стягнути з ОСОБА_3 на мою користь позивача судові витрати в розмірі 791,80 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2006 року (справа № 4.3/2-4151/2006) в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5, за нею було визнано право власності на ? частину житлового будинку НОМЕР_3 з надвірними будівлями та на ? частину земельної ділянки, площею 2,24 га, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області з цільовим призначенням- для веденння товарного сільськогосподарського виробництва. За відповідачкою ОСОБА_3 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року (справа 4.3./2-3114/2006 року), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, також було визнано право власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та на ? частини земельної ділянки, площею 2,24 га, розташованої на території Лизогубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Віттак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали спадкоємцями, які прийняли спадщину, та стали співвласниками земельної ділянки, площею 2,24 га, по ? частині,яка перейшла у спільну власність без виділення часток в натурі. Оскільки за законом необхідна державна реєстрація права власності на землю та отримання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, позивач звернулась до Управління держземагеиства у Харківському районі Харківської області за консультацією про надання необхідних документів для отримання державного акта на належну їй частину земельної ділянки, де дізналась, що іншому співвласнику земельної ділянки, ОСОБА_3, 9 грудня 2007 року Харківським районним відділом земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010770300119.Даний державний акт був виданий не на ? частини земельної ділянки, площею 2,24 га.,як спільну часткову власність а на цілу частку, площею 1,1176 га, тобто фактично був здійснений виділ 1/2 частки.Окрім того, при складанні та видачі даного акту було допущено ряд інших порушень, а саме: проігноровано зміст рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року, внаслідок якого ОСОБА_3 стала співвласником земельної ділянки, і складено на її ім»я окремий державіний акт, хоча мав би видаватись на спільну часткову власність із зазначенням часток кожного співвласника по ? частині; технічну документацію для складання державного акта було виготовлено без згоди іншого співвласника,а саме ОСОБА_2; відсутній договір поділу земельної ділянки, площею 2,24 га; межі земельної ділянки не погоджувались із суміжними землекористувачами; межові знаки на земельній ділянці встановлювались також за відсутності власника ( користувача) суміжної ділянки; ОСОБА_2 не повідомлялась належним чином про дату та час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі. Всі ці порушення призвели до неможливості вільно розпоряджатись та користуватись належною їй земельною ділянкою.

Представник позивача ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та в разі неявки відповідачів у судове засідання просить ухвалити рішення у заочному порядку.

Представник відповідача - Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача - Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» у судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справу або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлялася своєчасно і належним чином, відповідно до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справу або про розгляд справи за її відсутності не надавала.

Представник відповідача Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, рішення просив прийняти на розсуд суду.

Враховуючи неявку в судове засідання відповідачів, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, суд відповідно до ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вважає можливим ухвалити у справі заочне рішення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши спірні правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 06 листопада 2006 року (справа № 4.3/2-4151/2006) в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_5, за ОСОБА_2 було визнано право власності на ? частину житлового будинку НОМЕР_3 з надвірними будівлями та на ? частину земельної ділянки, площею 2,24 га, що розташована на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ( а.с. 13).

За ОСОБА_3 на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року (справа 4.3./2-3114/2006 року), в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, також було визнано право власності на ? частину вищезазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та на ? частини земельної ділянки, площею 2,24 га, розташованої на території Лизогубівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.( а.с. 14, 15).

Відтак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємці, прийняли спадщину, стали співвласниками земельної ділянки, площею 2,24 га, по ? частині, яка перейшла у спільну власність без виділення часток в натурі.

ОСОБА_2 звернулась до Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області за консультацією про надання необхідних документів для отримання державного акта на належну їй частину земельної ділянки. Управлінням держземагенства у Харківському районі Харківської області ОСОБА_2 було надано відповідь, зі змісту якої випливало, що іншому співвласнику земельної ділянки, ОСОБА_3, 9 грудня 2007 року Харківським районним відділом земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області видано державний акт на право власності па земельну ділянку серія НОМЕР_1, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010770300119 ( а.с. 18).

Тобто даний державний акт був виданий не на ? частини земельної ділянки, площею 2,24 га як спільну часткову власність, а на цілу частку, площею 1,1176 га, тобто фактично був здійснений виділ 1/2 частки .

У відповідності до ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

У відповідності до пункту в) частини 1 статті 87 ЗК України, право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає в тому числі при прийнятті спадщини двома або більше особами.

У відповідності до статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно договору, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Відповідно до ч.3 ст.88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частини земельної ділянки.

До відносин щодо виділення частки у праві спільної часткової власності на земельну ділянку застосовуються правила ст.ст. 364, 365,367,358 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 358 ЦПК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а відповідно до частини І статті 364 ЦПК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що с у спільній частковій власності.

Згідно частини 1 статті 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності. може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Таким чином, в разі, якщо інші співвласники не мають наміру укладати відповідній договір про подальше користування спільним майном, вони мають право в судовому порядку вирішити питання визначення розподілу земельної ділянки в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_3 не ставила питання поділу спільної земельної ділянки або виділ її в натурі, ані в добровільному,ані в судовому порядку.

При складанні та видачі державного акта серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 було допущено ряд порушень. Зокрема, порядок складання, видачі та реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки передбачено Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 (далі Інструкція), яка діяла на момент видачі даного Державного акта.

Пунктом 2.2. Інструкції передбачено, що підготовчі роботи зі складання державного акта па право власності на земельну ділянку включають, у тому числі аналіз договору, що посвідчує перехід права власності на землю.

Згідно з п.2.10 Інструкції до державного акта на право власності на земельну ділянку, який видасться співвласникам, обов'язково додається затверджений список співвласників цієї земельної ділянки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 року №449 затверджено форму державного акта на право власності на земельну ділянку, з якої вбачається, що він видається на одну земельну ділянку її власнику або особі, уповноваженій співвласниками земельної ділянки. У разі оформлення права спільної власності на земельну ділянку, до державною акта, виданого одному із співвласників, додається список решти співвласників.

Таким чином, право спільної власності на земельну ділянку посвідчується одним державним актом, який видається уповноваженій співвласниками особі, що обирається з їх числа. Список співвласників земельної ділянки зазначається в додатку до державного акта. На кожного співвласника земельної ділянки окремий державний акт не складається

Разом з тим, в порушення вказаних вимог Інструкції під час підготовки робіт із складання відповідачу ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку, проігноровано зміст рішення Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2006 року (справа №4.3/2-3114/2006р.), внаслідок якого ОСОБА_3 стала співвласником земельної ділянки, і складено на її ім'я окремий державний акт на земельну ділянку.

Тобто Державний акт на право власності на земельну ділянку на ім»я ОСОБА_3 мав би видаватись на спільну часткову власність з зазначенням часток кожного співвласника по 1/2 частині, як це зазначено у рішенні Харківського районного суду Харківської області від 19 липня 2007 року (справа №4.3/2-3114/2006р.) та від 06 листопада 2006 року ( справа 4.3/2-4151/2006 року).

Крім того, технічну документацію для складання державного акта виготовлено без згоди іншого співвласника, без договору поділу земельної ділянки, площею 2.24 га, який між співвласниками не укладався та нотаріально не посвідчувався, без погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносні, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно частини 2 статті 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, також спори щодо розмежування территорий сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Держанні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У спорах, що пов»язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Захист прав громадян чи юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною 3 статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, тощо.

Частина 1 статті 107 ЗК України визначає, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)та їх закріплення межовими знаками визначений Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі Інструкція), затвердженою наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 18 травня 2010 року №376, зареєстрованим в Мінюсті України 16 лютого 2010 року за № 391/17686.

Відповідно до п.2.1. Інструкції, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об»єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 3.12. Інструкції визначено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п»ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур»єрською поштою ,телеграмою чи за допомогою інших засобів зв»язку,які забезпечують фіксацію повідомлення. Власники ( користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріпленням межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез»явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання.

Таким чином під час погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки за заявою відповідача ОСОБА_3, представники відповідних організацій не дотрималися вимог закону щодо належного сповіщення ОСОБА_2 про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і як наслідок не врахували інтереси іншого співвласника спірної земельної ділянки, позбавивши її права на участь в роботі комісії, внаслідок чого не врахували її думку та висновки спеціаліста з приводу поділу земельної ділянки, що потягло неправомірне встановлення меж в натурі (на місцевості), чим порушили гарантовані Конституцією України її земельні права, право вільно розпорядитись земельною ділянкою.

На підставі технічної документації із землеустрою, виготовленої з порушенням гарантованих Конституцією України моїх земельних прав та суттєвим порушенням процедури, була здійснена реєстрація в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, розташованої на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, кадастровий номер 6325181500:01:027:0181, а відповідач ОСОБА_3 незаконно отримала державний акт, тому ця державна реєстрація підлягає скасуванню

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10,11,60,88, 208,209,212-215,218,224-226 ЦПК України ,ст.ст. 86-88, 107, 152, 155, 158 ЗК України, ст.ст. 14,19,55 Конституції України, ст. ст. 358,361,364,365 ЦК України, Законом України «Про державний земельний кадастр» суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління держземагенства у Харківському районі Харківської області, Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», ОСОБА_3, Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації -задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий Харківським районним відділом земельних ресурсів у Харківському районі Харківської області 09 грудня 2007 року на ім'я ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 1,1176 га, розташовану на території Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий НОМЕР_2, та скасувати його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010770300119.

Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 197,95 грн. (сто дев'яносто сім грн. 95 коп.) з кожного.

Відповідачем, який не приймав участі у розгляді справи, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.М. Савченко