Постанова

від 23.04.2010 по справі 2907/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2010 р. справа № 2а-1045/09

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу правління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької на постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з вимогами, в яких просив визнати не законною бездіяльність відповідача , що призвела до порушення права на 30% підвищення пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час, передбаченого ст.6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , такі дії визнані як незаконні згідно Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, та рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у 2008 році, зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року до чинного часу, з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов`язавши сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року до чинного часу з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення.

Постановою Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною бездіяльність відповідача з ненарахування та невиплати позивачу підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час постановляння цього рішення 23.11.2009 року, зобов`язано відповідача вчинити певні дії , а саме нарахувати та виплатити позивачу підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком, з розрахунку діючої мінімальної пенсії за віком на відповідний місяць за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по час постановляння цього рішення 23.11.2009 року.

Не погодившись з постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дія ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» на 2007 рік була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України В«Про Державний бюджет України на 2007 рік В» .

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 9 липня 2007 року положення Закону України В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» визнані неконституційними.

Отже, управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з липня 2007 року. Підстави для перерахунку за період з січня по 9 липня 2007 року -були відсутні, оскільки дії відповідача щодо невиплати у цей період підвищення до пенсії ґрунтувалися на Законі України В«Про Державний бюджет України на 2007 рікВ» , який діяв на той час.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст. 6 Закону В«Про соціальний захист дітей війниВ» у 2007 році не здійснював, а також не проводив виплату.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» .

Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2007 рік, суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права.

Так, відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив поновити строк звернення до суду, а відповідач просив застосувати наслідки такого пропуску.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив поновити строк звернення до суду, а відповідач просив застосувати наслідки такого пропуску. Тому суду першої інстанції належало вирішити питання щодо наявності поважних причин пропуску строку та прийняти рішення про поновлення строку чи застосувати наслідки пропуску строку, відмовивши в задоволені позовних вимог.

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду за висновками колегії суддів не підлягає задоволенню. Посилання позивача на те, що ПФ не повідомив його про належні виплати є необґрунтованими, тому що про такі виплати позивач мав відомості під час виплати. У зв'язку з чим необхідно застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду та відмовити в задоволені позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.09.2008 року.

Що стосується позовних вимог за 2008-2009 роки, колегія суддів вважає правові висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в межах строків звернення до суду, а саме з 01.10.2008 року та позовних вимог по 30.10.2009 року.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ В«Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів УкраїниВ» текст статті 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тому, підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року -були відсутні , оскільки позивачу пенсія з підвищенням на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність виплачувалася.

Проте, рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України В«Про Державний бюджет України на 2008 рікВ» щодо викладення положень ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» в новій редакції.

Таким чином, дію ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» відновлено, тому відповідач зобов'язаний провести перерахунок та виплату підвищення з 22.05.2008 року.

У 2009 році дія ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню для виконання покладених на нього обов`язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядається.

Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суди не ухвалюють рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття В«мінімальна пенсія за вікомВ» , про яке йдеться в ст. 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.

Положення ст. 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування підвищення до пенсії згідно ст. 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною статтею, мінімального розміру пенсії за віком.

У зв`язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов`язаних із соціальними виплатами», який набрав чинності 10 березня 2010 року усі справи які пов`язані з призначенням, перерахунком, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації розглядаються у порядку цивільного судочинства. Згідно перехідних положень даного Закону адміністративні суди завершують розгляд справ даної категорії, провадження по яких відкрито. Тому судом касаційної інстанції є Верховний суд України, до якого і може бути здійснено оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області -задовольнити частково .

Постанову Оріхівського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2009 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити частково .

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області щодо нарахування не в повному обсязі та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року - протиправними.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Оріхівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року, з урахуванням виплаченої суми.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: С.В. Сафронова

ОСОБА_2