Постанова

від 02.06.2015 по справі 908/6018/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа № 908/6018/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Калініної О.Д., довіреність №35 від 12 травня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2287 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі № 908/6018/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АО ХІМПРОМ", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка

про стягнення 42 302,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

До господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АО ХІМПРОМ" з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" за договором від 06 вересня 2013 року № 60/13-ДрМЗ суми заборгованості, з урахуванням збільшених позовних вимог у в розмірі 42302,44 грн., з якої: 38 760 грн. - основний борг, 3182,45 грн. інфляційні та 359,99 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року по справі 908/6018/14 (суддя Корсун В.Л.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АО ХІМПРОМ" - 38 760 (тридцять вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 256 (двісті п'ятдесят шість) грн. 80 коп. 3% річних, 3 182 (три тисячі сто вісімдесят дві) грн. 45 коп. індексу інфляції та 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн. 86 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову про стягнення основного боргу у сумі 38760,76 грн., 3% річних в сумі 256,80 грн. та інфляційних на суму 3182,45 грн.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом першої інстанції помилково не взято до уваги той факт, що відповідач скористався своїм правом, наданим йому договором поставки №60/13-ДрМЗ від 06 вересня 2013 року та обґрунтовано в односторонньому порядку застосував пункт 5.8 цього Договору, утримавши нараховані ним штрафні санкції з суми, що належить до оплати Постачальнику.

20 травня 2015 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення (вх. 7946).

Позивач зазначає, що подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства. Враховуючи всі обставини справи, судом вірно застосовані як норми матеріального, так і норми процесуального права; в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

У призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 113).

Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги без участі належно повідомленого представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, зазначив, що предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки за специфікацією № 8 від 02 вересня 2014 року, та оскільки відповідач не надав доказів сплати ним суми основної заборгованості та\або доказів правомірності своїх дій щодо несплати такого боргу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 38760,00 грн. У зв'язку із порушенням з боку відповідача умов договору щодо своєчасної та повної оплати за договором поставки, суд, здійснивши власний розрахунок нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, також стягнув з відповідача на користь позивача суму інфляційних та 3% річних.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Зобов'язанням, відповідно до пунктів 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пункт 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як убачається із матеріалів справи, 06 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АО ХІМПРОМ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (Покупець) укладений договір № 60/13-ДрМЗ, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати в обумовлені цим договором строки Покупцю продукцію та/або товар, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму (а.с.6-7).

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кількість, ціна та асортимент товару визначається специфікаціями, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Згідно п. 3.1. Договору, під "узгодженою партією товару" за даним договором сторони розуміють кількість і асортимент товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній сторонами специфікації на поставку партії товару.

Відповідно до п. 3.3. Договору, Постачальник зобов'язується повідомити Покупця про готовність до відвантаження товару за два дні до відвантаження. Постачальник зобов'язується разом з товаром, що відвантажується надати Покупцеві (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар; сертифікати (посвідчення) якості; накладні на товар; сертифікат відповідності (якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації); копії залізничних квитанцій або відповідні товаросупровідні документи.

За умовами п. 3.4. Договору, зобов'язання Постачальника з поставки партії товару вважаються виконаними датою приймання Покупцем за відповідною накладною партії товару та надання Постачальником Покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно п. 3.3. договору.

В пункті 8.2 Договору зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного виконання зобов'язань.

Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, згідно специфікації № 8 від 02 вересня 2014 року, а саме: мастильно-охолоджуючу рідину «ОМД-1» у кількості 2000 кг загальною вартістю 38760,00 грн. (а.с.8).

Факт поставки товару та його отримання відповідачем на вказану вище суму за специфікацією № 8 підтверджується видатковою накладною № РН-0000515 від 11 вересня 2014 року на суму 38760,00 грн., підписаною представниками обох сторін; довіреністю № 1657 від 09 вересня 2014 року, виданою ТОВ "Гірничі машини - Дружківський МЗ" уповноваженому представнику на отримання товару за договором № 60/13-ДрМЗ від 06 вересня 2013 року та виставленим позивачем на оплату відповідачу рахунком-фактурою № СФ-0000569 від 02 вересня 2014 року (а.с.9-12).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що порядок оплати узгоджується сторонами в Специфікаціях.

В узгодженій та скріпленій печатками сторін специфікації №8 від 02 вересня 2014 року сторони передбачили, що оплата здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту постачання товару.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару за специфікацією №8 не виконав.

Доказів протилежного відповідачем не надано ані в суд першої інстанції, ані судової колегії апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Проте, відповідач порушив умови укладеного договору поставки та вимоги чинного законодавства та не сплатив вартість отриманого товару у повному обсязі та у строк, визначений умовами Договору, чим порушив права та законні інтереси позивача, що змусило його звернутись за їх захистом до господарського суду.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до матеріалів справи та чинного законодавства правильно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 38760,00 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" застосував пункт 5.8 Договору поставки, утримавши нараховані ним штрафні санкції, що належать до оплати постачальнику, а суд першої інстанції помилково не взяв до уваги той факт, що в цьому пункті сторони передбачили, що Покупець має право в односторонньому безумовному порядку застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом правомірно встановлено, що предметом позовних вимог у цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" заборгованості, яка виникла за поставлений товар за договором № 60/13-ДрМЗ від 06 вересня 2013 року, згідно специфікації №8 від 02 вересня 2014 року.

Так, згідно з п. 5.8 Договору, Покупець має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої Постачальнику неустойки та розрахованих збитків з сум, що належать до оплати Постачальнику, в тому числі за поставлений за даним договором товар шляхом відправки Постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання Покупцем сум пред'явленої Постачальнику неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов'язань Покупця по оплаті поставленого Постачальником товару.

В матеріалах справи наявні повідомлення відповідача вих. № 3-2/44 від 29 грудня 2014 року та 3-2/44 від 17 лютого 2015 року (а.с. 43,59) про утримання суми неустойки та штрафу по договору поставки від 06 вересня 2013 року № 60/13-ДрМЗ на загальну суму 13581,29 грн., де ТОВ "Гірничі машини - Дружківський МЗ" посилається на недопоставку товару Постачальником - ТОВ "АО ХІМПРОМ" за специфікацією № 1 від 23 вересня 2013 року у кількості 50 кг та за специфікацією №5 від 28 квітня 2014 року у кількості 1600 кг.

Проте, зазначені в цих повідомленнях специфікації не відносяться до предмету цього спору, оскільки, як вже було зазначено в цій постанові та правомірно встановлено судом першої інстанції, предметом спору є стягнення оплати за поставлений товар по специфікації № 8 від 02 вересня 2014 року.

До того ж, повідомлення відповідача за вих. №3-2/44 від 29 грудня 2014 року було надіслано позивачеві вже після подання позову до господарського суду та до порушення провадження у справі №908/6018/14.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться відповідь позивача, адресована відповідачу про безпідставність утримання відповідачем в односторонньому порядку суми неустойки та штрафу у загальній сумі 13581.29 грн. (№9 від 20 січня 2015 року) (а.с.47-49).

Таким чином, місцевим господарським судом дана правильна оцінка щодо п. 5.8 Договору поставки, оскільки зі змісту цього пункту спірного договору не вбачається, за яке саме порушення Постачальником господарського зобов'язання, Покупець має право застосовувати до Товариства з обмеженою відповідальністю АО "ХІМПРОМ" оперативно-господарські санкції, передбачені цим пунктом договору.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на застосування до позивача оперативно-господарських санкцій суд першої інстанції ґрунтовно визнав безпідставними.

У зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "АО ХІМПРОМ" нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" 3182,45 грн. інфляційних за період з листопада 2014 року по січень 2015 рік та 3% річних на суму 359,99 грн. за період з 10 листопада 2014 року по 02 березня 2015 рік.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, наявність обов'язку погашення боргу, перевіривши арифметичних розрахунок 3% річних за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних на суму 356,80 грн. та інфляційних у розмірі 3182,45 грн., враховуючи граничний строк оплати за товар 10 листопада 2014 рік.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення, суд першої інстанції допустив описку щодо стягуваної суми 3% річних.

Згідно мотивувальної частини рішення суд дійшов до правомірного висновку про стягнення 3% річних на суму 356,80 грн. за період з 11 листопада 2014 року по 02 березня 2015 рік, замість зазначеної в резолютивній частині рішення - 256,80 грн.

Пунктом 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №6 "Про судове рішення" зазначено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли у виготовленні тексту рішення).

Виправлення рішення може бути здійснене як до, так і після набрання відповідним рішенням законної сили, - в тому числі й після перегляду його в апеляційному та в касаційному порядку, але лише в тій частині, в якій дане рішення залишено без змін.

Враховуючи те, що справа №908/6018/14 розглядається Харківським апеляційним господарським судом, місцевий господарський суд не позбавлений можливості виправити допущену технічну помилку у рішенні суді після закінчення апеляційного провадження.

А тому, колегія суддів вважає за можливим залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків Господарського суду Запорізької області, викладених у рішенні від 02 березня 2015 року у цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 02 березня 2015 року у справі №908/6018/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 05.06.2015р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.