Рішення

від 02.06.2015 по справі 914/924/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2015 р. Справа № 914/924/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (м. Мостиська) про:стягнення 54240 грн. 51 коп. (з яких: 51650,64 грн. - основний борг; 1038,62 грн. - пеня; 103,73 грн. - 3% річних; 1447,52 грн. - інфляційні) Суддя: Цікало А. І. При секретарі: Герасименко В. С. Представники:

Прокурор:Шевчук В. В. (посвідчення від 30.07.2014 р. № 027882) Позивача:Терех-Лагодюк О. М. - представник (довіреність від 28.01.2015 р. № 212/10) Відповідача:не з'явився

20.03.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 955 поступила позовна заява від прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» про стягнення 54240 грн. 51 коп. (з яких: 51650,64 грн. - основний борг; 1038,62 грн. - пеня; 103,73 грн. - 3% річних; 1447,52 грн. - інфляційні).

Ухвалою суду від 23.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.04.2015 р.

Ухвалою суду від 21.04.2015 р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2015 р.

22.04.2015 р. до суду за вх. № 16713/15 від відповідача поступив відзив на позовну заяву, в якому він просить суд задоволити позов в частині стягнення 5797 грн. 28 коп.

18.05.2015 р. до суду за вх. № 20243/15 від представника позивача поступили витребувані судом документи, а саме: витяг з ЄДРЮОФОП щодо відповідача, витяг з ЄДРЮОФОП щодо позивача, копія акту звірки взаємних розрахунків станом на 27.03.2015 р. та докази скерування його відповідачу, повідомлення про відсутність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 62 або п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

18.05.2015 р. до суду за вх. № 20244/15 від представника позивача поступило заперечення на відзив відповідача. До зазначеного заперечення долучено розрахунок вартості теплової енергії та копію акту звірки взаємних розрахунків від 05.03.2015 р.

19.05.2015 р. до суду за вх. № 2093/15 від відповідача поступило клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою суду від 19.05.2015 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено на 02.06.2015 р.

Прокурор вимоги суду виконав, в судове засідання з'явився.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Прокурор та представник позивача позов підтримали повністю, просили суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзив на позовну заяву представив, проти позову заперечив частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату та час судового засідання.

Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що прокурором та позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (позивач) та Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго» (відповідач) був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1059 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Відповідно до п. 1 Договору, за цим договором енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 10 Договору, його було укладено строком до 31.12.2010 р. з можливістю пролонгації на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки жодна із сторін не заявляла про припинення дії договору, строк його дії неодноразово пролонговувався, зокрема і на 2015 рік.

Теплова енергія постачається покупцеві (відповідачу) в обсягах згідно з додатку 1 до цього договору у вигляді гарячої води (п. 2.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач, з листопада 2014 року по лютий 2015 року, надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 57587 грн. 28 коп., що підтверджується відповідними актами реалізації теплової енергії.

Відповідно до п. 6.3 Договору, відповідач, як покупець, зобов'язався до 25-го числа місяця, наступного за звітним сплачувати енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідач, порушуючи п. 6.3. Договору, не провів повного розрахунку з позивачем за отриману теплову енергію, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становить 51650 грн. 64 коп.

За неналежне виконання умов Договору щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1038 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 103 грн. 73 коп. та інфляційних збитків за весь час прострочення на суму 1447 грн. 52 коп.

Станом на час розгляду справи, відповідача не представив суду доказів сплати заборгованості.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем не враховано оплати, здійснені відповідачем згідно платіжних доручень, котрі долучено до відзиву.

Як стверджує позивач, оплати, про які йдеться у відзиві на позовну заяву, зараховувались позивачем за місяці, у яких відповідач не в повному обсязі оплатив спожиту теплову енергію і мав заборгованість перед позивачем. Для підтвердження зазначеного, позивачем долучено розрахунок вартості теплової енергії з 01.10.2013 р. по 01.03.2015 р. та акти звірки взаємних розрахунків від 05.03.2015 р. та від 23.04.2015 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Договором про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2010 р. № 1059 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по здійсненню розрахунків за теплову енергію виді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (п. 7.2.3. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок пені, інфляційних та 3% річних, суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а отже вимога про стягнення пені у розмірі 1038 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 103 грн. 73 коп. та інфляційних у розмірі 1447 грн. 52 коп. підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.

Відповідно до ст. 36 1 Закону України «Про прокуратуру», підставою для представлення прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 р. №1752/99 «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Законом України «Про джерела фінансування органів державної влади» до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.

Відповідно до положень Ухвали Львівської міської ради №567 від 22.02.2007 р. Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» віднесено до господарських організацій, що належить до комунальної власності міста Львова. Згідно з Додатком 2 зазначеної Ухвали 30 % прибутку позивача підлягає зарахуванню до загального бюджету м. Львова.

Оскільки позивач належить до комунальної власності, його доходи являються суттєвим джерелом надходження коштів як і в місцевий бюджет, так і в державний бюджет України.

Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.

Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач доказів сплати заборгованості не представив.

Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (м. Мостиська) про стягнення 54240 грн. 51 коп. (з яких: 51650,64 грн. - основний борг; 1038,62 грн. - пеня; 103,73 грн. - 3% річних; 1447,52 грн. - інфляційні) обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено на 2015 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривні.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 202, 204, 206, 509, 510, 526, 530, 546, 549, 625, 627, 629 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 230 ГК України, ст. ст. 2, 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 75, 81, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов прокурора Залізничного району міста Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (м. Львів) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (м. Мостиська) про стягнення 54240 грн. 51 коп. (з яких: 51650,64 грн. - основний борг; 1038,62 грн. - пеня; 103,73 грн. - 3% річних; 1447,52 грн. - інфляційні) - задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (вул. Галицька, буд. 64, м. Мостиська, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ 36944164) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» (вул. С. Петлюри, буд. 4 А, м. Львів, 79054; код ЄДРПОУ 20784943) 54240 грн. 51 коп. (з яких: 51650,64 грн. - основний борг; 1038,62 грн. - пеня; 103,73 грн. - 3% річних; 1447,52 грн. - інфляційні)

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добрий двір» (вул. Галицька, буд. 64, м. Мостиська, Львівська область, 81300; код ЄДРПОУ 36944164) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДК у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1827 грн. 00 коп. - судового збору.

4. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 червня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.