Постанова

від 07.09.2015 по справі 914/924/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р. Справа № 914/924/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Желік М.Б.

Галушко Н.А.

при секретарі судового засідання Стефанишин О.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури - Яворський Я.Т.

від позивача - Старенький О.С.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрий двір" вих.№ 7 від 16.06.2015 року (вх. № 01-05/2768/15 від 23.06.2015р.).

на рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015р.

у справі № 914/924/15, суддя Цікало А.І.

за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрий двір", м. Мостиська

про стягнення 54240 грн. 51 коп.

В С Т А Н О В И В:

02.06.2015 року господарським судом Львівської області винесено рішення у справі № 914/924/15 за позовом прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави, уповноважений орган: Львівська міська рада в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м.Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрий двір" про стягнення 54240 грн. 51 коп.( з яких: 51650, 64 грн. - основний борг; 1038, 62 грн. - пені, 103, 73 грн. - 3 % річних, 1447, 52 грн. - інфляційних втрат), яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду Львівської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Добрий двір" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимоги відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при винесенні даного рішення норм матеріального та процесуального права, скаржник стверджує, зокрема, що суд не надав належної правової оцінки діям позивача, щодо правомірності зарахувань ним платежів в рахунок попередніх періодів, які відповідач здійснював з 01.11.2014р. по 01.02.2015р. Окрім того, скаржник зазначає, наявність заборгованості попередніх періодів не доведена належними засобами доказування та не підтверджена належними доказами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 03.08.2015 року.

В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено до 07.09.2015р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судове засідання 07.09.2015р. з"явилися прокурор та представник позивача, які заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а твердження викладені в апеляційній скарзі надуманими та безпідставними.

Відповідач участі уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалою суду про призначення справи до розгляду явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлені конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 07.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи 01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Добрий двір" та Львівським комунальним підприємством "Залізничнетеплоенерго" був укладений договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1059.

Відповідно до п. 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 10 договору, його було укладено строком до 31.12.2010 р. з можливістю пролонгації на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії, про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки жодна із сторін не заявляла про припинення дії договору, строк його дії неодноразово пролонговувався, зокрема і на 2015 рік.

Теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатку 1 до цього договору у вигляді гарячої води (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.6.3 договору покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним сплачує енергопостачальній організації строк його дії складає 10 років.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивач, з листопада 2014 року по лютий 2015 року, надав відповідачу теплову енергію на загальну суму 57587 грн. 28 коп., що підтверджується відповідними актами реалізації теплової енергії та не заперечується відповідачем.

Відповідач, порушуючи п. 6.3. договору, не провів повного розрахунку з позивачем за отриману теплову енергію, внаслідок чого, станом на день звернення з позовом до суду та час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становить 51650 грн. 64 коп.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 51650,64 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст.230 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф).

За неналежне виконання умов договору щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1038 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 103 грн. 73 коп. та інфляційних збитків за весь час прострочення на суму 1447 грн. 52 коп.

Щодо заперечень відповідача з посиланням на неправомірність зарахування позивачем оплат здійснених відповідачем у листопаді 2014 року - березні 2015 року в рахунок заборгованості за попередні періоди, судова колегія вважає такі безпідставними виходячи з наступного.

Відповідачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 551 від 28.11.2014р., № 564 від 30.12.2014р., № 565 від 30.12.2014р., № 579 від 30.01.2015р., № 580 від 30.01.2015р., № 598 від 25.02.2015р., №600 від 27.02.2015р., №614 від 31.03.2015р., № 615 від 31.03.2015р. на загальну сум 50290,00 грн. з зазначенням в графі "призначення платежу": "оплата за теплопостачання згідно договору № 1059 від 10.02.2010 року".

Посилаючись на вищенаведені платіжні доручення відповідач стверджує про сплату ним заборгованості перед позивачем саме за період листопада 2014 року - січня 2015 року.

Однак судова колегія наголошує, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства. За таких обставин, позивач правомірно зараховував дані кошти в рахунок погашення заборгованості за минулі роки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51650, 64 грн. основного боргу, 1038, 62 грн. пені, 103, 73 грн. 3 % річних, 1447, 52 грн. інфляційних втрат.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 02.06.2015р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015р. у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015р. у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.06.2015 року в справі за номером 914/924/15 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добрий двір" вих.№ 7 від 16.06.2015 року (вх. № 01-05/2768/15 від 23.06.2015р.) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлений 14.09.2015 р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Галушко Н.А.