Постанова

від 04.06.2015 по справі 813/2036/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року № 813/2036/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Тимофіїв Н.Ю.

представника відповідача - Боднар Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» (далі ТзОВ «Телекомунікаційна компанія») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032200.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях. Зазначає, що податковими, видатковими накладними, банківськими виписками, картатками бухгалтерських рахунків підтверджується реальність здійснення господарських опеацій між позивачем та ТзОВ «Матадор Трейдінг», ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів, вказаних в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат, податкового кредиту вартість товарів згідно виписаних накладних ТзОВ «Матадор Трейдінг», ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД».

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримала, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (код за ЄДРПОУ 25239647) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Матадор Трейдінг» (код ЄДРПОУ 23236024) за травень-червень 2014 та з ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД» (код ЄДРПОУ 38902739) за період липень-серпень 2014.

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2014 №71/2200/25239647 яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI (із змінами та доповненнями), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 182 840 грн в т.ч. по взаємовідносинах з ТзОВ «Матадор Трейдінг» в травні 2014 на суму 45 710 грн, в червні 2014 на суму 45 710 грн та по взаємовідновиснах з ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД» в липні 2014 на суму 45 710 грн, в серпні 2014 на суму 45 710 грн, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 182 840 грн в т.ч. в травні 2014 на суму 45 710 грн, в червні 2014 на суму 45 710 грн, в липні 2014 на суму 45 710 грн, в серпні 2014 на суму 45 710 грн.

У відповідності до п.86.7 ст. 86 Податкового кодексу України позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав письмові заперечення на акт перевірки, однак останні податковим органом не взято до уваги та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 274 260 грн (основний платіж - 182 840 грн, штрафна (фінансова) санкція - 91 420 грн).

Спростовуючи висновки акта перевірки позивач звертає увагу на те, що господарські операції між ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» та ТзОВ «Матадор Трейдінг» ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД», відбувалися і підтвердженням цьому є первинні документи, які оформлялися із вказаними контрагентами.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Судом встановлено, що 16 квітня 2014 між ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (замовник) та ТзОВ «Матадор Трейдінг» (підрядник) укладено договір №72-044, згідно з умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт: ремонт та технічне обслуговування електричного та телекомунікаційного обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи електричного та телекомунікаційного обладнання, запуск в експлуатацію.

Загальна вартість доручених Підряднику робіт по даному договору визначається на основі договірної ціни при належному виконанні робіт і скаладє 822 780,00 грн в т.ч. ПДВ - 137 130,00 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» надало до матеріалів справи акти виконаних робіт/наданих послуг від 30.05.2014 МТ000001819, від 30.05.2014 МТ000001820, від 30.05.2014 МТ000001821, від 30.05.2014 МТ000001822, від 30.05.2014 МТ000001819, від 30.05.2014 МТ000001823, від 30.06.2014 МТ000002024, від 30.06.2014 МТ000002025, від 30.06.2014 МТ000002026, від 30.06.2014 МТ000002027, від 30.06.2014 МТ000002028 та податкові накладні від 30.05.2014 №110 на суму 54 900,00 грн, від 30.05.2014 №111 на суму 52 416,00 грн, від 30.05.2014 №112 на суму 59 436,00 грн, від 30.05.2014 №113 на суму 56 875,00 грн, від 30.05.2014 №114 на суму 50 632,00 грн, від 30.06.2014 №126 на суму 54 900,00 грн, від 30.06.2014 №127 на суму 52 416 грн, від 30.06.2014 №128 на суму 59 436,00 грн, від 30.06.2014 №129 на суму 56 875,00 грн, від 30.06.2014 №130 на суму 50 632,80 грн.

Оплату ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» за надані послуги проводило в безготівковій формі, згідно банківських виписок від 27.06.2014 №2430 в сумі 50 632,80 грн, від 25.06.2014 №2416 на суму 116 311,20 грн, від 24.06.2014 №2410 на суму 54 900,00 грн, від 24.06.2014 №764 на суму 52 416,00 грн, від 20.06.2014 №763 на суму 54 687,20 грн, від 20.06.2014 №2398 на суму 50 632,80 грн, від 04.06.2014 №2314 на суму 59 436,00 грн, від 21.05.2014 №2246 на суму 54 900,00 грн, від 21.05.2014 №743 на суму 52 416,00 грн.

Також, із матеріав справи видно, що 30 червня 2014 ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» (замовник) укладено договір про надання послуг №148/06 з ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД» (підрядник) згідно якого останній зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи електричного та телекомунікаційного обладнання, їх ремонт та технічне обслуговування.

Загальна вартість доручених підряднику робіт по доаному договору визначається на основі договірної ціни при належному виконанню робіт і складає 1097040,00 грн в т.ч. ПДВ - 182 840,00 грн.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» надало до матеріалів справи акти виконаних робіт/наданих послуг від 31.07.2014 №ІКС0022, від 31.07.2014 №ІКС0023, від 31.07.2014 №ІКС0024, від 31.07.2014 №ІКС0025, від 29.08.2014 №ІКС0098, від 29.08.2014 №ІКС0099, від 29.08.2014 №ІКС0100, від 29.08.2014 №ІКС0101, від 29.08.2014 №ІКС0102 та податкові накладні від 31.07.2014 №58 на суму 54900,00 грн, від 31.07.2014 №59 на суму 52416,00 грн, від 31.07.2014 №60 на суму 59436,00 грн, від 31.07.2014 №61 на суму 56 875,20 грн, від 31.07.2014 №62 на суму 50 632,80 грн, від 29.08.2014 №106 на суму 54 900,00 грн, від 29.08.2014 №107 на суму 52 416,00 грн, від 29.08.2014 №108 на суму 59 436,00 грн, від 29.08.2014 №109 на суму 56 875,20 грн, від 29.08.2014 №110 на суму 50 632,80 грн.

Оплату ТзОВ «Телекомунікаційна компанія» за надані послуги проводило в безготівковій формі, згідно банківських виписок від 27.08.2014 №2664 в сумі 56 875,20 грн, від 26.08.2014 №2653 в сумі 59 436,00 грн, від 22.08.2014 №832 в сумі 34 900,00 грн, від 22.08.2014 №2645 в сумі 52 416,00 грн, від 07.08.2014 №136 в сумі 20 000,00 грн, від 07.08.2014 №2592 в сумі 50 632,80 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні, які оформлені згідно вимог чинного законодавства, які діяли в період їх формування та відшкодування, а саме: п.п.14.1.71, п.п.14.1.185, п.п.14.1.191, п.п.14.1.818 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, ст.192, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України. Податкові накладні виписані зареєстрованими в установленому законом порядку суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, чого відповідачем не спростовано.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на встановлені в ході перевірки обставини, зокрема на акт ДПІ в Печерському районі Головного управління Міндоходів м Києва від 24.07.2014 №2034/26-55-22-08/23236024 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Матадор Трейдінг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за жовтень 2013 та травень-червень 2014», яким не підтверджено задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ за довтень 2013 та травень-червень 2014, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за жовтень 2013 та травень-червень 2014.

Також, орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що ТзОВ «І.К.С. Ко ЛТД» фактично не могло надавати послуги з технічного обслуговування у зв'язку з тимм, що підприємство не знаходиться за місцем знаходження (в розшуку), згідно звітів 1-ДФ на підприємстві рахується тільки 1 людина (директор), що свідчить про відсутність необхідного персоналу для здійснення послуг з технічного обслуговування, а також в переліку видів діяльності не передбачено надання послуг з тезнічного обслуговування телекомунікаційних мереж.

В судовому засіданні та запереченні на позовну заяву представник відповідача зазначила, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента, адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умовами угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Тому несумлінний характер діяльності контрагентів позивача є ризиком позивача, який не повинен впливати на розрахунки з бюджетом.

З приводу даних доводів відповідача, суд зазначає, що відсутність контрагента по договору за місцем знаходження при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та формування ним витрат та відсутність працівників самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 15.01.2015 №0000032200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомунікаційна компанія» 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 08.06.2015