Постанова

від 03.06.2015 по справі 813/6505/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року Справа № 813/6505/14

15 год. 31 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О. Р.,

секретар судового засідання Небесна М. В.,

від позивача Шведа С.О.,

від відповідача Холявка І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінапаратсервіс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінапаратсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Лінапаратсервіс») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000282204 від 09.09.2014 року та № 0000272204 від 09.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що в акті перевірки від 26.08.2014 року викладена недостовірна інформація, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення - протиправні. Зазначив, що між позивачем та приватним підприємством «Гарант Сервіс Плюс» (далі - контрагент, ПП «Гарант Сервіс Плюс») здійснені господарські операції, що є реальними, підтвердженими необхідною первинною господарською документацією, долученою до матеріалів справи, а висновки контролюючого органу базуються лише на актах перевірок вищевказаного контрагента. Особливу увагу звернув на те, що позивач використав товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), послуги, роботи в підприємницькій діяльності, за результатами чого отримав відповідний прибуток; відобразив такі операції у бухгалтерському та податковому обліках; сформував податковий кредит з податку на додану вартість та врахував витрати, що включаються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підставі відповідних первинних документів, отриманих від контрагента та долучених до матеріалів справи; сформував відповідні грошові зобов'язання з податку на додану вартість та дохід під час реалізації ТМЦ покупцям. На переконання позивача, доводи відповідача про відсутність у контрагента трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не підтверджені доказами, а податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування відповідних витрат з наявністю персоналу та основних фондів у контрагента. Таким чином, на думку позивача, відповідач в порушення вимог чинного законодавства не лише порушує права юридичної особи та її засновників на завершення процедури ліквідації підприємства, розпочатої майже рік тому, а й за відсутності належних доказів всупереч ПК України, не визнає право позивача на витрати та податковий кредит з ПДВ, що мало наслідком прийняття неправомірних рішень контролюючим органом.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав, що викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.06.2015 судом в порядку передбаченому ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на його процесуального правонаступника - Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова).

Представник відповідача проти позову заперечив повністю із підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.38-39/. Зазначив, що не погоджується з вимогами позовної заяви, вважає їх такими, що не спростовують всіх обставин справи та не базуються на нормах чинного законодавства. На переконання контролюючого органу, господарські операції між позивачем та ПП «Гарант Сервіс Плюс» не мали реального товарного характеру. Фактично актом встановлено документування суб'єктом господарювання операцій по регістрах бухгалтерського обліку та бухгалтерськими проводками. Зазначив, що позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності його контрагента. Акцентував увагу на тому, що: по-перше, за результатами перевірки контрагента встановлено його відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням; відсутність основних засобів, трудових ресурсів тощо, необхідних для ведення основного виду господарської діяльності, а також документування господарських операцій з метою надання податкової вигоди третім особам; та, по-друге, щодо керівника/засновника ПП «Гарант Сервіс Плюс» постановлено вирок, який набрав законної сили, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України. З врахуванням викладеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Ліапаратсервіс» зареєстроване як юридична особа 20.09.2007 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 35444295 /а.с.5/.

У періоді, за який проводилась перевірка , відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, був зареєстрований платником ПДВ з 11.10.2007 року № 100070481 /а.с.20/.

Перебуває в процесі припинення /а.с.5/.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин з ПП «Гарант Сервіс Плюс» за вересень, листопад 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшу реалізацію цих товарів (робіт. послуг) від вищевказаних контрагентів, про що складено акт № 1466/13-05-22-04/35444295 від 26.08.2014 року /а.с.19-33/.

Вказаним актом зафіксовано порушення:

- п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТОВ «Лінапаратсервіс» безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1361904,35 грн. - придбання робіт (послуг) у ПП «Гарант Сервіс Плюс», що призвело до заниження податку на прибуток на 258761,83 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено суму податкового кредиту всього на суму 272380,87 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму ПДВ 117766,67 грн., за листопад 2013 року на суму ПДВ 140719,00 грн., за грудень 2013 року на суму ПДВ 13895,20 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Гарант Сервіс Плюс», що призвело до заниження ПДВ в розмірі 272380,87 грн. /а.с.33/

З врахувуанням викладеного, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000282204 від 09.09.2014 року за платежем податок на додану вартість на суму 408571,31 грн. (в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 136190,44 грн.) /а.с.10/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000272204 від 09.09.2014 року за платежем податок на прибуток на суму 388142,75 грн. (в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 129380,92 грн.) /а.с.10/

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, необґрунтованими та такими, що слід скасувати, ТОВ «Лінапаратсервіс» звернулося з адміністративним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Проаналізувавши спірні правовідносини, суд дійшов висновку що такі виникли щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також формування позивачем обєкта оподаткування податком на прибуток (в частині витрат, що врахуовуються при його визначенні) та податку на додану вартість (в частині формування податкового кредиту).

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, підп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, підп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; включаються для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України зазначено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складені первинні документи, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковомуперіоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту сумиподатку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ст. 200 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п. 203.2 ст. 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лишеті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом встановлено наступне.

ТОВ «Гарант Сервіс Плюс» зареєстроване як юридична особа 14.07.2011 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 37801554 /а.с.124-125, 126/, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до свідоцтва № 200119012 скрії НБ № 2525147, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, є платником податку на додану вартість з 04.12.2012 року /а.с.128/.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Гарант Сервіс Плюс» (виконавець), укладено наступні угоди:

- № 1.11-МПЛ від 30.10.2013 року /а.с.45-46/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; LVV 629; LVV 297 монтаж повітряної лінії загальною вартістю 191000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 31833,33 грн). Виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 2.11-ППО від 03.11.2013 року /а.с.47-48/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; планово-профілактичний огляд з 01.11 - 10.11.2013 р. та планово-профілактичний огляд з 11.11 - 21.11.2013 р. загальною вартістю робіт 108744,00 грн. (в т.ч.ПДВ 18124,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 3.11-ТО від 04.11.2013 року /а.с.49-50/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; ТО та АВР систем енергозабезпечення та ТО систем кондиціонування загальною вартістю робіт 88280,00 грн. (в т.ч. ПДВ 14713,33 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 4.11-КД від 01.11.2013 року /а.с.51-52/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; роботи по заміні кондиціонерів загальною вартістю робіт 53600,00 грн. (в т.ч.ПДВ 8933,33 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 5.11-МПЛ від 01.11.2013 року /а.с.53-54/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; монтаж повітряної лінії LVV 297; монтаж повітряної лінії LVV 1293 загальною вартістю робіт 128538,00 грн. (в т.ч. ПДВ 21423,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 6.11-МПЛ від 01.11.2013 року /а.с.55-56/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; відключення та демонтаж лінії LVV 297; відключення та демонтаж повітряної лінії LVV 1293 загальною вартістю виконаних робіт 96180,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16030,00 грн.); виконавець надає акти виконання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 7.11-АВР від 01.11.2013 року /а.с.57-58/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; аварійно-відновлювальні роботи з 01.11 - 30.11.2013 року загальною вартістю робіт 120960,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20160,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.12.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 8.11-ФЗ від 01.11.2013 року /а.с.59-60/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; робота по фіксованому з'вязку з 01.11 - 30.11.2013 року загальною вартістю робіт 57012,00 грн. (в т.ч. ПДВ 9502,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі робіт в строк до 10.12.2013 року.

На підтвердження факту виконання вказаних робіт за договором до матеріалів справи долучено: копії актів здачі-приймання виконаних робіт /а.с.61-70/; копії податкових накладних /а.с.71-80/.

Крім того між тими ж сторонами укладено угоди:

- № 9-ЛВ від 29.08.2013 року /а.с.81-82/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи по реконструкції живлення об'єктів (базових станцій) Львівської області; планово-профілактичні роботи за вересень 2013 року загальною вартістю робіт 1530000,00 грн. (в т.ч.ПДВ 25500,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 10-ЛВ від 02.09.2013 року /а.с.83-84/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи аварійно-відновлювальні роботи та ТО систем енергозабезпечення об'єктів (базових станцій) Львівської області; аварійно-відновлювальні роботи та роботи ТО системи енергозабезпечення загальною вартістю робіт 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 11-ЛВ від 02.09.2013 року /а.с.85-86/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи аварійно-відновлювальні роботи та ТО систем енергозабезпечення об'єктів (базових станцій) Львівської області; аварійно-відновлювальні роботи та роботи ТО системи енергозабезпечення загальною вартістю робіт 100000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 12-ЛВ від 02.09.2014 року /а.с.87-88/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати роботи аварійно-відновлювальні роботи та ТО систем енергозабезпечення об'єктів (базових станцій) Львівської області; роботи ТО системи енергозабезпечення загальною вартістю робіт 114000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 19000,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 13-ЛВ від 10.09.2013 року /а.с.89-90/, відповідно до якої відповідно до умов договору виконавець зобов`язується виконати перекладення лінії живлення LVV 055 об'єктів (базових станій) Львівської області; перекладення лінії живлення LVV-055 загальною вартістю робіт 189600,00 грн. (в т.ч.ПДВ 31600,00 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди);

- № 14-ЛВ від 10.09.2013 року /а.с.91-92/, відповідно до умов договору виконавець зобовязується виконати ТО систем енергозабезпечення обєктів (базових станцій) Львівської області; То систем енергозабезпечення загальною вартістю виконаних робіт 50000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 8333,33 грн.); виконавець надає акти приймання-передачі виконаних робіт в строк до 10.10.2013 року (п.1, 2, 4 Угоди).

На підтвердження факту виконання вказаних угод до матеріалів справи долучено: копії актів приймання-передачі виконаних робіт /а.с.93-106/; копії податкових накладних /а.с.120/.

Крім того, предстаником позивача до матеріалів справи долучено копії ліцензії, серії АД № 9037409, на підтвердження факту права ПП «Гарант Сервіс Плюс» ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за відповідним переліком робіт, строком дії з 10.04.2012 року по 10.04.2015 року /а.с.121-122/.

Представник позивача пояснив, що за результатами вказаних господарських операціями послуги використані позивачем у його господарській діяльності. Зазначив, що щодо вказаного ним надавались пояснення. Однак такі до матеріалів справи на пропозицію суду не долучено.

В акті перевірки відображено, що форма розрахунків між сторонами вказаних вище угод - безготівкова; сальдо розрахунків з контрагентом по рах. 631 станом на 30.11.2013 року Дт.-0,00 грн. - Кт. - 927686,00 грн.; станом на 26.08.2014 року Дт.-0,00 грн. - Кт.-0,00 грн. /а.с.25/

Суд дослідивши усі перелічені докази в сукупності, дійшов висновку, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані, з огляду на наступне.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетне відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом використано бази даних Міндоходів України, АІС ОП «Податки», ІС «Податковий блок» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та матеріали перевірки:

· акт від 16.05.2014 року № 1389/26-55-22-07/37801554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гарант Сервіс Плюс» (ПН 37801554) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2013 року по 31.03.2014 року» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві /а.с.141-157/;

· акт від 17.07.2014 року № 1960/26-55-22-10/37801554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гарант Сервіс Плюс» (код за ЄДРПОУ 37801554) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Відпочинок - Сервіс» (код за ЄДРПОУ 32511473) та ТОВ «Експерт - Софт Копірайт» (код за ЄДРПОУ 35372891) за вересень 2013 року» складений ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві /а.с.158-167/.

Відповідно до таких актів контрагент позивача за зареєстрованою адресою місцезнаходження не перебуває; встановлено відсутність: інформації про наявні складські приміщення, наявність транспортних засобів, устаткування, виробниче обладнання, трудові ресурси, сировину, матеріали для здійснення основного виду діяльності; здійснення діяльності спрямованої на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд звертає особливу увагу на той факт, що вироком Франківського районного суду ОСОБА_5 (керівник ПП «Гарант Сервіс Плюс» /а.с.124-125, 126/) визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України. Такий набрав законної сили 06.03.2015 року /а.с.177-190/.

Відповідно до такого, ОСОБА_5 переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, за попередньою змовою із невстановленими досудовим слідством особами, вчинив усі необхідні дії щодо придбання суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, став засновником і директором ПП «Гарант Сервіс Плюс» (ЄДРПОУ 37801554).

ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети здійснення господарської діяльності, не маючи відповідної освіти, досвіду та фінансових можливостей для цього, проте, будучи засновником та директором ПП «Гарант Сервіс Плюс», з метою прикриття незаконної діяльності, тобто використання зазначеного суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення фіктивних фінансово-господарських операцій надав фактичне право управління діяльністю невстановленим слідством особам, яким віддав у розпорядження документи фінансово-господарської діяльностіта печатку ПП «Гарант Сервіс Плюс». Таким чином, в період з 26.07.2013 року по 20.06.2014 року на рахунок ПП «Гарант Сервіс Плюс» поступили грошові кошти в сумі 28745947,59 грн. від суб'єктів підприємницької діяльності в результаті проведених фіктивних фінансово-господарських операцій в якості оплати за нібито поставлені товари, виконані роботи та надані послуги /а.с.188/.

Зазначене свідчить про те, що документи з ПП «Гарант Сервіс Плюс» були підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах. Отже, господарські операції з контрагентом - ПП «Гарант Сервіс Плюс», є фіктивними в частині особи, яка їх виконувала, а тому первинні документи, якими оформлено виконання таких операцій, містять недостовірну інформацію і такі не слід вважати первинними документами.

Слід звернути особливу увагу на той факт, що у наданих до перевірки актах наданих послуг відсутній об'єктивний, кількісний аналіз всієї сукупності достовірної інформації про зовнішні та внутрішні умови здійснення діяльності відповідно до встановлених норм, правил та діючого законодавства, прийнятої методології визначення вартісних та натуральних показників, не вказано обсяги наданих робіт в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг контрагентом, тощо.

Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які у цих документах зафіксовані.

З огляду на наведене позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ПП «Гарант Сервіс Плюс». Позивачем на пропозицію суду не надано будь-яких інших первинних документів на підтвердження позовних вимог.

На противагу аргументам представника позивача, про те, що він не несе відповідальність за невиконання податкового обов'язку зі сплати податків його контрагентом, суд зазначає наступне.

Згідно з підп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішення платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платника податків.

За змістом цієї норми витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість вважаються сформованими платником податків правомірно, однак, контролюючий орган також не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам, що мало місце у даному випадку.

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ПП «Гарант Сервіс Плюс» податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту чи витрат, які включаються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток чи Податку на додану вартість, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, що висловлена у постанові від 27 березня 2012 року по справі №21-737во10 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вiдмова в отриманнi податкової вигоди за наявностi у документах платника недостовiрних та суперечливих вiдомостей є його податковим ризиком. З цiллю пiдтвердження обґрунтованостi заявленої податкової вигоди необхiдно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної пiдприємницької або iншої економiчної дiяльностi, що слугує пiдставою для висновку про достовiрнiсть представлених первинних документiв, у тому числi щодо вiдомостей про учасникiв та умови господарських операцiй. Аналогічні правові позиції викладені Вищим адміністративним судом України в ухвалах № К/800/42298/13 від 12.02.2014 року; № К/9991/47230/11 від 05.03.2014 року; К/800/12907/13 від 13.01.2015 року; К/800/18443/14 від 17.02.2015 року; К/9991/44708/12 від 02.04.2015 року та інших.

Також, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України № К/991/26540/11 від 26.03.2014 платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від імені контрагентів.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Серед іншого, позивач не надав судам доказів, які фіксували факт здійснення господарської операції, серед іншого - в матеріалах справи відсутні договори відповідно до видів діяльності, видаткових накладних та платіжних доручень, які б підтверджували рух коштів.

У той же час, як встановлено судом, наявність інших формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, зібраними у процесі розгляду справи, не може бути підтвердженням реальності господарських операцій в межах спірних правовідносин у силу зазначених вище підстав.

Оцінюючи податкові повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000272204 від 09.09.2014 року в частині нарахування грошового зобов'язання в сумі 388142,75 грн. за платежем податок на додану вартість, а також № 0000282204 від 09.09.2014 року в частині нарахування грошового зобов'язання в сумі 408571,31 грн. за платежем податок на прибуток, за результатами господарської діяльності ТОВ «Лінапаратсервіс» з ПП «Гарант Сервіс Плюс» на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вищевказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова слід залишити в силі.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на час подання позову (1218,00 грн.) та визначеної позивачеві спірним податковим повідомленням-рішенням загальної суми грошового зобов'язання, ставка за подання позову становить 4872,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при звернення до суду сплачено 487,20 грн. /а.с.18/, а у задоволенні позову відмовлено повністю, стягненню з позивача підлягає судовий збір в сумі 4384,80 грн. (4872,00 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись ст. ст. 2, 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінапаратсервіс» (м. Львів, вул. Тролейбусна, 10/46; ЄДРПОУ 35444295) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст.254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2015 року.

Суддя Кравців О.Р.