Ухвала

від 24.11.2015 по справі 813/6505/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року Справа № 876/7374/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лінапаратсервіс" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі № 813/6505/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінапаратсервіс" до державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В C Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінапаратсервіс" звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000282204 від 09 вересня 2014 року та № 0000272204 від 09 вересня 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в акті перевірки від 26.08.2014 року викладена недостовірна інформація, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення - протиправні. Між позивачем та приватним підприємством "Гарант Сервіс Плюс" здійснені господарські операції, що є реальними, підтвердженими необхідною первинною господарською документацією, долученою до матеріалів справи, а висновки контролюючого органу базуються лише на актах перевірок вищевказаного контрагента. Особливу увагу звернув на те, що позивач використав товарно-матеріальні цінності, послуги, роботи в підприємницькій діяльності, за результатами чого отримав відповідний прибуток; відобразив такі операції у бухгалтерському та податковому обліках; сформував податковий кредит з податку на додану вартість та врахував витрати, що включаються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підставі відповідних первинних документів, отриманих від контрагента та долучених до матеріалів справи; сформував відповідні грошові зобов'язання з податку на додану вартість та дохід під час реалізації ТМЦ покупцям. На переконання позивача, доводи відповідача про відсутність у контрагента трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не підтверджені доказами, а податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та на формування відповідних витрат з наявністю персоналу та основних фондів у контрагента. Таким чином, на думку позивача, відповідач в порушення вимог чинного законодавства не лише порушує права юридичної особи та її засновників на завершення процедури ліквідації підприємства, розпочатої майже рік тому, а й за відсутності належних доказів всупереч ПК України, не визнає право позивача на витрати та податковий кредит з ПДВ, що мало наслідком прийняття неправомірних рішень контролюючим органом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржив позивач ТзОВ "Лінапаратсервіс", яке покликаючись на те, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року скасувати, та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивачем додано всі документи, що підтверджують реальність отримання послуг з боку ТОВ «Гарант Сервіс Плюс» в адресу платника. Це підтверджується необхідними документами, що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання. У матеріалах справи містяться докази подальшої реалізації позивачем отриманих послуг у процесі здійснення своєї господарської діяльності, і жодних претензій від замовників даних послуг позивач не отримував, документально це не підтверджено й відповідачем.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань господарських відносин з ПП "Гарант Сервіс Плюс" за вересень, листопад 2013 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів, про що складено акт № 1466/13-05-22-04/35444295 від 26.08.2014 року.

Вказаним актом зафіксовано порушення:

- п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Лінапаратсервіс" безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1361904,35 грн. - придбання робіт (послуг) у ПП "Гарант Сервіс Плюс", що призвело до заниження податку на прибуток на 258761,83 грн.;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем завищено суму податкового кредиту всього на суму 272380,87 грн., в т.ч. за вересень 2013 року на суму ПДВ 117766,67 грн., за листопад 2013 року на суму ПДВ 140719,00 грн., за грудень 2013 року на суму ПДВ 13895,20 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП "Гарант Сервіс Плюс", що призвело до заниження ПДВ в розмірі 272380,87 грн.

З врахувуанням викладеного, відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000282204 від 09.09.2014 року за платежем податок на додану вартість на суму 408571,31 грн. (в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 136190,44 грн.);

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000272204 від 09.09.2014 року за платежем податок на прибуток на суму 388142,75 грн. (в т. ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 129380,92 грн.)

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до п. 14.1.56 ст. 14 ПК України дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 134.1.1 ст. 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.1, 135.2 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п.135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п.135.4 цієї статті і ці доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПК України).

Пункт 44.1 ст. 44 ПК України визначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Лінапаратсервіс" та ПП "Гарант Сервіс Плюс", за період від 29 серпня 2013 року по 01 листопада 2013 року, було укладено наступні угоди: № 1.11-МПЛ від 30 жовтня 2013 року; № 2.11-ППО від 03 листопада 2013 року; № 3.11-ТО від 04 листопада 2013 року; № 4.11-КД від 01 листопада 2013 року;№ 5.11-МПЛ від 01 листопада 2013 року; №6.11-МПЛ від 01 листопада 2013 року; № 7.11-АВР від 01 листопада 2013 року; № 8.11-ФЗ від 01 листопада 2013 року; № 9-ЛВ від 29серпня 2013 року; № 10-ЛВ від 02 вересня 2013 року; № 11-ЛВ від 02 вересня 2013 року; № 12-ЛВ від 02 вересня 2014 року; № 13-ЛВ від 10 вересня 2013 року; № 14-ЛВ від 10 вересня 2013 року.

На підтвердження факту виконання вказаних угод позивачем до матеріалів справи долучено копії актів приймання-передачі виконаних робіт та копії податкових накладних.

Також апеляційний судом встановлено, що вироком Франківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2015 року керівника ПП "Гарант Сервіс Плюс" визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Цим вироком встановлено те, що керівник ПП "Гарант Сервіс Плюс" підсудний ОСОБА_3 визнав винним себе у вчиненні фіктивного підприємництва, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, тобто використання суб'єкта господарювання для створення видимості фінансово-господарської діяльності, незаконного обернення безготівкових коштів в готівкові, здійснення документального оформлення, начебто, проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт).

Вказаним вироком, беззаперечно встановлено той факт, що протягом серпня - листопада 2013 року ОСОБА_3, як керівник ПП "Гарант Сервіс Плюс" підприємницької діяльності не здійснював, а відтак ПП "Гарант Сервіс Плюс" не могло виконувати роботи на виконання угод, укладених з ТзОВ "Лінапаратсервіс", оскільки їх виконання припадає саме на цей період.

Вказане свідчить про те, що господарські операції між позивачем та ПП "Гарант Сервіс Плюс" не мали реального характеру, а, відтак, позивач безпідставно відобразив в податковому обліку господарські операції із вказаним контрагентом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що податкові повідомлення - рішення № 0000282204 від 09вересня 2014 року та № 0000272204 від 09 вересня 2014 року прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, а тому не знаходить підстав для їх скасування.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лінапаратсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 червня 2015 року по справі № 813/6505/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді Я.С. Попко

Р.П. Сеник