Постанова

від 08.06.2015 по справі 826/3078/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 червня 2015 року № 826/3078/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємства на загальну суму 374 876,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з тих підстав, що висновки акту перевірки не містять доказів щодо доведеності відсутності господарських операцій між позивачем та іншими юридичними особами. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито. Жодного посилання на те, що саме дії чи бездіяльність вказаної особи, як директора ПП «Юридична компанія «Форт», за результатами господарських відносин з ДП «Нижфарм-Україна» ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» спричинили негативні наслідки для державного бюджету немає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що ПП «Юридична компанія «Форт» використовувалась з метою прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 06.05.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ПП «Юридична компанія «Форт» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Нижфарм - Україна»:

1. ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 358 233,00 грн., в тому числі по періодах:

- за ІІ-ІV квартали 2011 р. на суму 291 663,00 грн.;

- за І квартал 2012 р. на суму 66 570,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 374 876,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 358 233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 643,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 «Про Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В даній справі судом встановлено, що ДП «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м. Києві від 25.07.2002 р. за номером 10701200000003207. Взято на облік в органах державної податкової служби 01.08.2002 р. за номером 30331, на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У періоді, в який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.11.2006 р. № 100001949, виданого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, індивідуальний податковий номер 321105426551, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово - господарські відносини з ПП «Юридична компанія «Форт» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Між ДП «Нижфарм-Україна» ВАТ «Нижфарм» (замовник) та ПП «Юридична компанія «Форт» (виконавець) укладено договір № 115 про надання послуг від 01.06.2011 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити поліграфічну продукцію у вигляді флаєрів та здійснити адресну розсилку виготовленої продукції за клієнтською базою замовника.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт; рахунки -фактури, платіжні доручення, картки рахунки, які свідчать про рух активів; фотокопії поліграфічної продукції; податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, як вбачається із висновків акту перевірки від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540, в період, що перевірявся засновником та директором підприємства була ОСОБА_1 (прізвище змінено на ОСОБА_1).

В матеріалах справи знаходиться ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2014 р. провадження № 1 кп/760/586/14, відповідно до якої, суд розглянувши у підготовчому засіданні кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення, яке внесене до ЄРДР за № 32014110000000022 від 12.06.2014 р. відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Київської області, м. Бровари, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України, ухвалив звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України, а кримінальне провадження - закрити.

Рішення набрало законної сили 09.07.2014 р.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, судом встановлено, що остання була засновником фіктивного підприємства - ПП «Юридична компанія «Форт» в період часу з 25.01.2011 по теперішній час, забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складені від її імені як службової особи ПП «Юридична компанія «Форт» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України як вчинення умисних дій, що виразилися в пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

ОСОБА_1 звільнено від відповідальності у зв'язку із скоєнням злочину невеликої тяжкості.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

За таких обставин суд враховує факт встановлення вини директора ПП «Юридична компанія «Форт» у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України.

Крім того, згідно Витягу із кримінального провадження № 32013100130000094 встановлено, що з урахуванням матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень по кваліфікації ч. 2 ст. 205 КК України внесено запис до ЄРДР від 12.09.2013 р. про те, що ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в період часу з 2011 року по 2013 рік, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі ПП «Юридична компанія «Форт» (код 36309459), з метою прикриття незаконної діяльності та сприянню службовим особам підприємств реального діючого сектору економіки в ухиленні від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на довідку ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 117/26-58-22-08-11/36309459 від 06.02.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юридична компанія «Форт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 р. по 18.11.2013 р., оскільки довідка про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути використана як належний та достатній доказ у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Отже, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а, відтак, і обґрунтованість визначення витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Юридична компанія «Форт».

Зважаючи на викладене вище, висновок викладений в акті перевірки про порушення позивачем вимог ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 358 233,00 грн., є обґрунтованим та підтверджується матеріалами справи. А відтак донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 06.02.2015 р. № 12826552208 Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, здійснено правомірно, отже, підстави для задоволення позовних вимог у суду відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що посилання, наведені позивачем не доводять наявності фактів порушення податковим органом охоронюваних законом прав позивача, а позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, доводи позивача висновків акта перевірки від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540 не спростовують, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У позові Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» відмовити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» (код ЄДРПОУ 32110540) решту суми судових витрат у розмірі 4384,80 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судових витрат з Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» (код ЄДРПОУ 32110540) у розмірі 4384,80 грн. доручити ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук