Ухвала

від 30.09.2015 по справі 826/3078/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3078/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

30 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засіданняВаляєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» ВАТ «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських відносин з ПП «Юридична компанія «Форт» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Нижфарм - Україна»: ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 358 233,00 грн., в тому числі по періодах: за ІІ-ІV квартали 2011 р. на суму 291 663,00 грн.; за І квартал 2012 р. на суму 66 570,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 12826552208, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 374 876,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 358 233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 643,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним позовом.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України )

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Предметом перевірки податкового органу стали фінансово - господарські відносини з ПП «Юридична компанія «Форт» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

Як встановлено матеріалами справи, між ДП «Нижфарм-Україна» ВАТ «Нижфарм» (замовник) та ПП «Юридична компанія «Форт» (виконавець) укладено договір № 115 про надання послуг від 01.06.2011 р., відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується виготовити поліграфічну продукцію у вигляді флаєрів та здійснити адресну розсилку виготовленої продукції за клієнтською базою замовника.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт; рахунки -фактури, платіжні доручення, картки рахунки, які свідчать про рух активів; фотокопії поліграфічної продукції; податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних.

Разом з тим, як вбачається із висновків акту перевірки від 23.01.2015 р. № 57/26-55-22-08/32110540, в період, що перевірявся засновником та директором підприємства була ОСОБА_5 (прізвище змінено на ОСОБА_6).

В матеріалах справи знаходиться ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 02.07.2014 р. провадження № 1 кп/760/586/14, відповідно до якої, суд розглянувши у підготовчому засіданні кримінальне провадження про вчинення кримінального правопорушення, яке внесене до ЄРДР за № 32014110000000022 від 12.06.2014 р. відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Київської області, м. Бровари, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України, ухвалив звільнити ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України, а кримінальне провадження - закрити. Рішення набрало законної сили 09.07.2014 р.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6, судом встановлено, що остання була засновником фіктивного підприємства - ПП «Юридична компанія «Форт» в період часу з 25.01.2011 по теперішній час, забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства, складені від її імені як службової особи ПП «Юридична компанія «Форт» фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України як вчинення умисних дій, що виразилися в пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

ОСОБА_6 звільнено від відповідальності у зв'язку із скоєнням злочину невеликої тяжкості.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

За таких обставин суд враховує факт встановлення вини директора ПП «Юридична компанія «Форт» у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205 ч. 1 КК України та те, що ОСОБА_6 повністю визнала свою вину і не оспорює обставини встановлені вироком.

Крім того, згідно Витягу із кримінального провадження № 32013100130000094 встановлено, що з урахуванням матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень по кваліфікації ч. 2 ст. 205 КК України внесено запис до ЄРДР від 12.09.2013 р. про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в період часу з 2011 року по 2013 рік, створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності (юридичні особи), у тому числі ПП «Юридична компанія «Форт» (код 36309459), з метою прикриття незаконної діяльності та сприянню службовим особам підприємств реального діючого сектору економіки в ухиленні від сплати податків, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на довідку ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 117/26-58-22-08-11/36309459 від 06.02.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Юридична компанія «Форт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 р. по 18.11.2013 р., оскільки неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства позивачем.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч. 1 ст. 86 КАС України , суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, а з метою використання вказаного підприємства в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності. У даному випадку лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цього підприємства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, підприємство-контрагент створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на його користь спірних операцій (надання послуг) зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод.

Отже, фактичними обставинами справи та наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з надання послуг від ПП «Юридична компанія «Форт».

Констатація позивачем того, що платник податків не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, загалом є вірною, але в даному випадку ця теза не спростовує допущені саме позивачем порушення податкового законодавства і не може звільняти останнього від настання відповідних юридичних наслідків.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями документи не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, з урахуванням чого, оскаржуване податкове-повідомлення рішення є правомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Нижфарм-Україна» Акціонерного товариства «Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.