Ухвала

від 02.06.2015 по справі 820/866/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р.Справа № 820/866/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Білоголовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2015р. по справі № 820/866/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Біотоп"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Біотоп" (далі - позивач, ТОВ «АПК «БІОТОП»), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області), в якому просив: скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 року № 291/10/20-40-10-04-17; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від 12.11.2014 року № 0004892201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 653113 гривень, застосованих за п.п 14.1.36, 14.1.228 п. 14.1. ст. 14, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова, Міндоходів в Харківській області від 12.11.2014 року № 0004902201 про зменшення суми від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 132,00 гривень, застосованих за п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України; скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від 12.11.2014 року № 0004932201 про збільшення за платежем податок на додану вартість в сумі 84868,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 21217,00 грн., застосованих за п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0004892201, №0004902201, №0004932201, винесені державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в зазначеній частниі та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного і всебічного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав заперечення та доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просив залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцем державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «АПК «БІОТОП» (код ЄДРПОУ 38159335) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.04.2012 року по 10.10.2014 року, результати якої оформлені актом від 27.10.2014 року №5829/20-31-22-01-07/38159335, яким зафіксовано порушення: п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2014 рік у загальному розмірі 653113 грн., з урахуванням задекларованих платником податків показників у 2012 році та 2013 році; п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму 84868 грн., в т.ч. за грудень 2012 року на суму 9727 грн., січень 2013 року на суму 11190 грн., березень 2013 року на суму 45396 грн., квітень 2013 року на суму 18555 грн. та зменшення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту в сумі 132 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки 31.10.2014 року подав на них свої заперечення до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

У листі від 07.11.2014 року №16487/10/20-31-22-01-15 відповідач зазначив, що висновки акту перевірки від 27.10.2014 року є вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 12.11.2014 року №0004892201, №0004932201, №0004902201.

Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх 20.11.2014 року до головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 року № 291/10/20-40-10-04-17 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 12.11.2014 року №0004892201, №0004932201, №0004902201, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для визначення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит та витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та витрати.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимогстатті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

У відповідності з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, підтверджений податковими накладними.

Як свідчать письмові докази, між позивачем (замовник) та ТОВ АПК "Надія" (виконавець) укладено ряд договорів: від 18.05.2012 року, від 09.08.2012 року, від 03.09.2012 року (т. 1 а.с. 81-82, 87-88, 93-94), за умовами яких замовник в порядку та на умовах, визначених цими договорами, доручає, а виконавець зобов'язується надавати йому консультаційні (інформаційні) послуги на дослідження ринку деревної паливної гранули, по вивченню та формуванню клієнтської бази покупців деревної паливної гранули (пеллети), по вивченню та формуванню бази виробників деревної паливної гранули (пеллети), по аналізу цін реалізації деревної паливної гранули (пеллети) на ринку України за 2011-2012 роки.

Реальність виконання укладених правочинів підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 84-86, 90-92, 96-99), актами приймання - передачі звітів (т. 1 а.с. 100-102), звітами (т. 1 а.с. 131-201), податковими накладними: №269 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №270 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №271 від 30.11.2012 року на загальну суму 10000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн., №265 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №266 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №267 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №268 від 30.11.2012 року на загальну суму 20000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн., №262 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №263 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №264 від 30.11.2012 року на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (т. 2 а.с. 104-113).

Оплата за вищевказаними правочинами здійснювалась в повному обсязі шляхом списання коштів з рахунків позивача, що підтверджується випискою з банку (т. 2 а.с. 81).

Реальний майновий стан ТОВ «АПК «БІОТОП» після отримання від ТОВ "АПК "Надія" консультаційних (інформаційних) послуг змінився. Отримані послуги використані позивачем для здійснення своєї господарської діяльності, а саме: на підставі поданих звітів укладено 21 договір на поставку пеллети: поставки від 20.09.2012 року з ТОВ "Граковские комбикорма" (т. 1 а.с. 202-20, виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №47 від 21.12.2012 року, №48 від 29.12.2012 року, №18 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 205-207); купівлі-продажу від 10.10.2012 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 208), виконання умов якого підтверджується видатковою накладною №Б0000000023 від 11.10.2012 року (т. 1 а.с. 209); поставки №474 від 30.11.2012 року з Інститутом овочівництва і бахчівництва НААН України (т. 1 а.с. 210-211), виконання умов якого підтверджується видатковою накладною №11 від 13.12.2012 року (т. 1 а.с. 212); поставки №1/11/01 від 08.01.2013 року з ТОВ "СІС - Союз" (т. 1 а.с. 213-216), виконання умов якого підтверджується видатковою накладною №5 від 14.01.2013 року (т. 1 а.с. 217); поставки №2/12/12 від 10.12.2012 року з ВАТ "Завод імені Фрунзе" (т. 1 а.с. 219-220), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: № 17 від 10.12.2012 року, 19 від 12.12.2012 року, №19 від 20.12.2012 року, №6 від 11.01.2013 року (т. 1 а.с. 221-224); поставки №1/12/12 від 12.12.2012 року з ТОВ "Фрунзе-Холдинг" (т. 1 а.с. 225-226), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №20 від 13.12.2012 року, №7 від 10.01.2013 року (т. 1 а.с. 227-228); поставки від 21.09.2012 року з ТОВ "Аквілегвія" (т. 1 а.с. 229-230), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: 3 від 10.10.2012 року, №5 від 26.11.2012 року (т. 1 а.с. 231-232); поставки від 30.10.2012 року з ТОВ "САФАРІ_УКРАЇНА" (т. 1 а.с. 233-234), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №18 від 11.12.2012 року, №37 від 14.03.2013 року, №26 від 29.10.2012 року (т. 1 а.с. 235-237); поставки від 03.10.2012 року з Харківським філіалом ТОВ "Яблуневий Дар" (т. 1 а.с. 238-239), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №20 від 10.10.2012 року, №25 від 26.10.2012 року, №27 від 05.11.2012 року, №29 від 19.11.2012 року (т. 1 а.с. 240-243); поставки №29/03/13 від 29.03.2013 року з ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Бізнес-Трейд" (т. 1 а.с. 244-246), виконання умов якого підтверджується видатковою накладною №48 від 29.03.2013 року (т. 1 а.с. 247); поставки №1/17/1 від 17.01.2013 року з ТОВ "Візард груп" (т. 1 а.с. 248-249), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними №16 від 19.01.2013 року, №17 від 24.01.2013 року, №23 від 31.01.2013 року, №33 від 14.02.2013 року (т. 1 а.с. 250, т. 2 а.с. 1-3); поставки №86/13 від 02.01.2013 року з ТОВ "Гольфстрім УА груп" (т. 2 а.с. 4-7), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №02 від 02.10.2012 року, №15 від 11.01.2013 року, №25 від 01.02.2013 року, №34 від 20.02.2013 року, №50 від 02.04.2013 року (т. 2 а.с. 8-12); поставки №02/01/13 від 02.01.2013 року з ПП "Зодіак-МТ" (т. 2 а.с. 13-15), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №3 від 03.01.2013 року, №47 від 29.03.2013 року, №49 від 01.04.2013 року, №54 від 22.04.2013 року, №53 від 22.04.2013 року (т. 2 а.с. 16-20); поставки №03/01/13 від 03.01.2013 року з ТОВ ""Ентекс" (т. 2 а.с. 21-23), виконання умов якого підтверджується видатковими накладними: №41 від 18.03.2013 року, №22 від 28.01.2013 року, №Б0000000021 від 10.10.2012 року, №6 від 26.11.2012 року, №13 від 06.12.2012 року, №8 від 16.01.2013 року, №43 від 26.12.2012 року, №39 від 25.12.2012 року, №1 від 03.01.2013 року, №35 від 05.03.2013 року, № 4 від 12.01.2013 року (т. 2 а.с. 24-34). Та реалізовано 836 тон готової продукції, отримано виручку від реалізації готової продукції 1 070, 7 тис. грн, що свідчить про зміну майнового стану позивача.

Крім того, сума активів ТОВ "АПК "БІОТОП" відповідно до спрощених фінансових звітів станом на 21.12.2012 року вартість активів позивача становила 121,2 тис. грн., а станом на 31.03.2013 - 179,6 тис.грн.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів доходить висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та правомірність формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій.

Перевіряючи доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого, виходячи з позиції податкового органу, занижено податок на прибуток всього у сумі 653113 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

За приписами п.44.1. ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізований товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.1 даної статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на основі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами, ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II даного Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 вищевказаного кодексу витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг

Положеннями п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Собівартість продукції позивача у перевіряємому періоді пояснюється припиненням господарської діяльності підприємства у 2013 році з виробництва паливної гранули (пеллети), що підтверджується наказом №4 від 08.04.2013 року (т. 2 а.с. 80).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту та витрат підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення вимог податкового законодавства внаслідок завищення податкового кредиту та витрат є необґрунтованим та недоведеним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 25.03.2015 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2015р. по справі № 820/866/15 в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.