Ухвала

від 10.10.2017 по справі 820/866/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року м. Київ К/800/29867/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В, Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 рокута ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року

у справі №820/866/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Біотоп (надалі - ТОВ АПК Біотоп )

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - ДПІ у Київському районі м. Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ АПК Біотоп звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 року №291/10/20-40-10-04-17, а також податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 12.11.2014 року №0004892201, від 12.11.2014 року №0004902201, від 12.11.2014 року №0004932201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2014 року №0004892201, від 12.11.2014 року №0004902201, від 12.11.2014 року №0004932201. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ АПК Біотоп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.04.2012 року по 10.10.2014 року, наслідки якої оформлено актом від 27.10.2014 року №5829/20-31-22-01-07/38159335.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.4 ст. 138, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю АПК Надія консультаційних (інформаційних) послуг з дослідження ринку деревної паливної гранули, з вивчення та формування клієнтської бази покупців деревної паливної гранули (пеллети), з вивчення та формування бази виробників деревної паливної гранули (пеллети), з аналізу цін реалізації деревної паливної гранули (пеллети) на ринку України за 2011 - 2012 роки, з огляду на непідтвердження господарського характеру понесених витрат.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 12.11.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0004892201, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 653113,00 грн.; №0004902201, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 132,00 грн.; №0004932201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 84868,00 грн. за основним платежем та 21217,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.01.2015 року №291/10/20-40-10-04-17 названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції та господарський характер понесених за нею витрат.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); актів приймання-передачі звітів; звітів; податкових накладних; виписок з банку.

Крім того, судами з'ясовано, що отримані від ТОВ АПК Надія послуги використано ТОВ АПК Біотоп для здійснення своєї господарської діяльності. Зокрема, на підставі поданих звітів позивачем укладено 21 договір на поставку деревної паливної гранули (пеллети), реалізовано 836 тон готової продукції та отримано виручку від її реалізації в розмірі 1070700,00 грн., що свідчить про зміну майнового стану товариства. Крім того, відповідно до спрощених фінансових звітів станом на 21.12.2012 року вартість активів ТОВ АПК Біотоп становила 121200,00 грн., а станом на 31.03.2013 року - 179600,00 грн.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента.

На момент здійснення спірних поставок ТОВ АПК Біотоп та ТОВ АПК Надія були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ АПК Біотоп реального характеру розглядуваних поставок та господарського характеру понесених за ними витрат.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року в частині задоволення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

І.В. Приходько

---

Ю.І. Цвіркун